Результати дослідження та їх обговорення

У процесі дослідження було виявленно, що у комплекс лікування ревматоїдного артриту обов'язково включається фізична реабілітація. Фізична реабілітація включає в себе: ЛФК, фізіотерапію, масаж, дієтотерапію, працетерапію та психотерапію. Позитивний ефект від фізичної реабілітації досягається при систематичних і регулярних заняттях на протязі тривалого часу під контролем лікаря.

Реабілітацію слід починати у гострій стадії захворювання, коли хворий надійшов у лікарню. Вид та об’єм необхідних реабілітаційних заходів визначають характером захворювання та стадією, у якій воно знаходиться. Якщо у гострій стадії застосовують переважно загальний догляд за хворим, гігієнічно-дієтичний режим та медикаментозне лікування, то у підгострій та хронічній стадіях необхідно надавати перевагу заходам, що направлені на відновлення обмежених та припинених функцій та професійних навичок.

ЛФК залишається одним з найбільш важливих методів медичної реабілітації, який знаходить широке застосування при артритах з багатьма вираженими клінічними синдромами.

ЛФК підвищують фізичні сили вправ та їх рухливість. Певне значення в загальному впливі фізичних вправ на організм хворого і ослабленної людини мають продукти життєдіяльності м'язової системи (біологічні стимулятори), які підвищують загальний тонус організму. Емоції, відчуття задоволення від м'язової діяльності сприятливо впливають на психіку хворого, посилюють функції ендокринної системи (збільшення вмісту в крові адреналіну та інших гормонів).

Під впливом фізичних вправ поліпшується обмін речовин, кровообіг, дихання. Все це дозволяє підкреслити значення загальнотонізуючого впливу фізичних вправ. Універсальність тонізуючого впливу фізичних вправ на весь організм – характерна особливість їх застосування при артритах [9].

Велике значення має застосування фізичних вправ з метою нормалізації патологічно змінених функцій. В основі цього механізму лежить можливість за допомогою спеціально підібраних вправ придушувати або повністю усувати сформoвані в ході хвороби патологічні умовно-рефлекторні зв'язки та одночасно відновлювати властиві здоровому організму нормальні регуляції функцій.

В результаті систематичного тренування створюється збудження у центральному відділі рухового аналізатора, який скоро займає домінуюче положення в корі головного мозку і за законом негативної індукції пригнічує патологічнe вогнище, поступово нормалізуючи патологічно змінені функції. За допомогою фізичних вправ є можливість посилити компенсаторно-пристосувальні явища і спрямувати їх на шлях відновлення здоров'я хворого [6].

ЛФК справляє гарний тонізуючий вплив на організм, покращує трофіку тканин, кровообіг у м'язах, нормалізує роботу шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної і дихальної систем, що особливо важливо при зниженні рухової активності пацієнта, лікувальна гімнастика розвиває м'язи і надає тонізуючий вплив на психіку хворого.

Лікувальна фізична культура має такі головні завдання:

• попередження розвитку поганої рухливості в суглобах;

• поліпшення якості фізіологічних функцій;

• посилення в організмі обміну речовин;

• приведення в норму центральну нервову систему;

• поліпшення лімфо-і кровообіг у хворих суглобах;

• попередження атрофії в суглобах;

• адаптація суглобів до різних навичок;

• збільшення фізичної працездатності;

• підвищення витривалості серцево-судинної системи;

• зміцнення м`язів опоно-рухового апарату [36].

Лікувально-фізкультурні вправи бувають таких видів: статичні, пасивні, активні з допомогою, активні з опором.

Статичні вправи застосовують у гострій стадії артриту, коли хворий лежить у ліжку, і метою є попередження розвитку неактивної атрофії м’язів. Статичні вправи показані найчастіше для посилення сідничних м’язів та розглиблювачів коліна. Ці вправи треба виконувати 6-12 разів на день.

Пасивні вправи призначають у гострій стадії захворювання і мають за мету збереження об’єму рухів у враженому суглобі. Ці вправи роблять медичні працівники або родичі хворого. Пасивні вправи треба виконувати до тих пір, поки не буде досягнута максимальна амплітуда руху по всім осям руху суглобів. Їх треба виконувати декілька раз на день.

Активні вправи з допомогою необхідні у тих випадках, коли хворий не може виконувати їх сам. Вони є переходом до виконання активних вправ без допомоги. Зовнішня допомога може бути учинена при виконанні вправ за допомогою блока або дошці. Активні вправи без зайвої допомоги призначають, коли амплітуда рухів у суглобах та м’язова сила достатні. Активні вправи за опором призначають, коли покращала амплітуда рухів. Опір рухам викликають вручну фізіотерапевтом або за допомогою механічного опору.

Користь лікувальної гімнастики при ревматоїдному артриті:

– Довгострокове зменшення больового синдрому;

– Відновлення кісткової і хрящової тканини;

– Зміцнення м'язів. При їх ослабленні процес деформації суглобів значно прискорюється [10].

Артрит може вражати різні суглоби, тому для кожного з них існує окремий комплекс вправ [17].

З метою підбору програми занять для пацієнтів з ревматоїдними захворюваннями суглобів лікар повинен оцінити такі показники:

– вік пацієнта;

– стадія захворювання;

– чи є лікування місцевим або системним;

– дотримання пацієнтом терапії [35].

Показання до призначення ЛФК хворих РА: на всіх стадіях захворювання після купірування гострого процесу. Хворим з високою активністю процесу показано лікування положенням, корекція зведень кисті, дихальні вправи.

Протипоказання до призначення ЛФК у хворих РА:

• протипоказано призначення ЛФК при високій (III ступені) активності процесу, з вираженим больовим синдромом і великими ексудатавними явищами в суглобах.

• не показано призначення ЛФК при виражених ураженнях внутрішніх органів з достатністю їх функцій (плеврити, пневмонії, кардщи, нефрит, васкулити) і ін.

• враховуються і загальні протипоказання до призначення ЛФК: інфекції, лихоманка, гострі і підгострі захворювання внутрішніх органів, серцево-судинна недостатність II-III ступеня і ін.

Два основні умови ЛФК:

– Вправи обов'язково повинні виконуватися регулярно;

– Навантаження повинна збільшуватися поступово [18].

Проведення ЛФК у хворих на ревматоїдний артрит рекомендується після прийому анальгетиків і міорелаксантів, які зменшують ранкову скутість і больовий синдром.

Протягом перших 2-3 днів тривалість вправ мінімальна (10-15 хв.). За цей час пацієнта навчають правильному диханню і розслабленню м’язів. У наступні 15 днів тривалість гімнастики збільшується до півгодини. Створюються оптимальні навантаження на той чи інший суглоб з використанням спеціальних снарядів – скакалок, м’ячів, куль, палиць. Заключний період (останні 2-3 дні) призначений для закріплення ефекту від пророблених вправ.

Лікувальна фізична культура при даному захворюванні – це не тільки вправи, але і лікування положенням. Таке лікування проводиться в активній фазі ревматоїдного артриту і передбачає правильну укладку пацієнта на високу ліжко з рівною жорсткою основою. Під п’яти підкладають спеціальний упор. В залежність від зони ураження (плечі, таз, коліна) під ці місця підкладають м’які валики або мішечки з просом [33].

Ранні заняття ЛФК сприяють попередженню обмежень та відновленню рухової функції. У гострому періоді захворювання і при загостренні хронічних поліартритів, в період високої активності ревматоїдного процесу проводиться лікування положенням. У міру згасання активності і при наявності схильності до контрактур слід виконувати пасивні вправи за допомогою методиста.

При проведенні лікувальної фізкультури слід дотримуватися таких рекомендацій:

• вправи слід виконувати 3 рази на день у теплому приміщенні,

• вранці, не сходячи з ліжка, потрібно виконувати полегшені вправи з малою кількістю повторень,

• повний комплекс вправ середнього навантаження виконується опівдні,

• через 3 години повторити денні вправи.

Рухи повинні бути щадними. Вправи можна робити до знемоги. Під час загострення хвороби складні рухи потрібно пропускати. Навантаження на суглоби слід нарощувати дуже повільно, знижуючи її під час загострень. При необхідності і порадившись з лікарем, комплекс вправ можна розширити. Гімнастику слід робити тільки до появи легкої втоми.

Так як при загостренні артриту вправи неінтенсивні, то зазвичай до заняття і після контролю пульсу не потрібно. Однак, якщо присутня серцево-судинна патологія, такий контроль буде доречний. Пульсова різниця до вправ і після них не повинна перевищувати 20 ударів на хвилину, а на відновлення слід виділити чверть години [37].

У заняттях ЛФК розрізняють 3 періоди:

Підготовчий період – триває 10-15 хв, протягом 2-3 днів. Цілі і завдання: навчання розслабленню, навчити хворого правильно дихати, поєднуючи вправи з диханням. Підготувати хворого до майбутніх навантажень. ЛФК застосовують у формах лікувальної і ранкової гігієнічної гімнастики, самостійних занять по кілька разів на день. Комплекси складають з простих загально-розвиваючих, дихальних статичних та динамічних вправ і спеціальних вправ на розслаблення м’язів, що прилягають до уражених суглобів.

Основний або тренуючий період – тривалість занять 25-30 хв, 10-15 днів. Цілі і завдання: зміцнення м'язової сили, відновлення основної функції опорно-рухового апарату – збільшення амплітуди рухів в суглобах.

Використовуються вправи з предметами, невеликими обтяженнями і опором, співдружні вправи з включенням уражених і симетричних здорових суглобів, махові рухи. Використовують вправи на розслаблення, прикладні, а також такі, що, у разі необхідності, формують компенсаційні рухи замість різко порушених або втрачених.

Заключний період – проводиться за 3-5 днів до виписки зі стаціонару і дається завдання додому. Цілі і завдання: підготовка хворого для проведення занять в домашніх умовах. Цей період передбачає використання загально-розвиваючих вправ для всіх м’язових груп, що виконуються з різних вихідних положень. Застосовують дихальні і спеціальні вправи для уражених суглобів з предметами, наприклад, у розслаблені, махові. Обов’язковим компонентом занять є вправи побутового і професійного характеру. В заняття включають ускладнену ходьбу з переступанням предметів різної висоти і об’єму, вправи на координацію рухів і вироблення м’язово-суглобового відчуття, елементи спортивних ігор. Тривалість заняття з лікувальної гімнастики – 30-35 хв [14]. (рис.3.1)

Рис. 3.1 Комплекс ЛГ при ревматоїдному артриті

Зразковий комплекс ЛГ при ураженні суглобів кисті та плечового поясу. Додаток 1

Для усунення запалення в суглобах, зміцненню м'язів, поліпшенню кровопостачання застосовують масаж. Масаж при ревматоїдному артриті починати слід на відновлювальному етапі, коли активна фаза стихне, і больові відчуття не будуть турбувати хворого. Лікар може призначити як загальний масаж, так і для окремих кінцівок або зон. При цьому використовуються всі види рухів – погладжування, розтирання, розминання, вібрацію. Особлива увага приділяється місцям з ревматоїдними вузликами і зонам підвищеної чутливості. Слід добиватися найбільшого розслаблення м'язів. Всього бажано пройти не менше 10 процедур [30].

У залежності від виду, чинить різноманітний фізіологічний ефект. При правильному дозуванні він зменшує біль та м'язів спазм і сприяє проведенню лікувальної фізкультури. Перед призначенням масажу слід визначити характер процесу (гострий, підгострий, хронічний), вираз (активність) і наявність функціональної недостатності суглобів.Необхідно детально дослідити функцію руху у кожному суглобі, виявлений наявність контрактур, уточнити стан м'язів (гіпотрофія, підвищений тонус, сила). Важливо вміти виявити больові точки, дійсне обмеження рухів, ступінь напруження мязів, можливість їх розслабити.

При ревматоїдному артриті масаж призначають у підгострій і хронічній стадіях при всіх ступенях активності процесу.Масаж є обов'язковим елементом комплексного лікування і повинен сполучатися з лікувальною гімнастикою і механотерапією [34].

Завдання масажу:

1) Поліпшити кровообіг у вражених суглобах, м'язах, шкірі;

2) Зняти напругу у м'язах кінцівок, поліпшити їх трофіку, тонус, силу;

3) Відновити нормальну амплітуду руху у суглобах;

4) Сприяти розсмоктуванню ексудату, зменшенню болю та скованості;

5) Оздоровити та укріпити увесь організм.

6) Стимулювати виведення біологічних рідин (випоту), що скупчилися в порожнині запаленого суглоба

7) Прискорити метаболізм в масуємих ділянках тіла.

8) Полегшути доступ кисню до м'язових волокон [20].

Показання масажу:

Масаж показаний хворим хронічними поліартритами та артритами в стадії ремісії, хворим інфекційним неспецифічним (ревматоїдний) поліартрит мінімальної та середньої активності процесу; специфічним інфекційним поліартритом – бруцельозного, дизентерійним та ін; дистрофічними поліартритами та артритами; доброякісними професійними поліартритами; обмінно-дистрофічними артритами і поліартритами; нейродистрофічними артритами і поліартритами. Масаж при ревматичному ураженні суглобів показаний в неактивній фазі процесу, через 1-1,5 місяці після атаки ревматизму і рецидиву [40].

Протипокази:

1. Стадія гострого запального процесу.

2. Підвищена температура тіла, гарячковий стан.

3. Схильність до геморагії.

4. Загальне погане самопочуття.

5. Сильна перевтома (психічне і нервове).

6. Біль при промацування, нудота і блювота при супутньому захворюванні.

7. Шкірні хвороби, що супроводжуються висипаннями, виразками і т.д.

8. Туберкульозне ураження кісток, суглобів.

8. Новоутворення кісток і суглобів.

Протипоказання, перераховані вище, можна вважати непостійними. Після того як тривожні симптоми, які спостерігаються при тому чи іншому захворюванні, пройдуть і пацієнт відчує себе краще, можна робити масаж [20].

Дія масажу направлена ​​на поліпшення кровообігу в уражених суглобах, шкірі і м'язах. Масаж і фізичні вправи допоможуть зняти скутість, напруга і болі в м'язах, а так же відновлять нормальну амплітуду рухів в суглобах. Масаж сприяє виведення токсинів, що важливо для хворих на артрит. Токсини можуть накопичуватися і кристалізуватися по всьому тілу в тканинах, крові, нервової системи і суглобах, це проявляється у вигляді симптомів артриту. Важливим моментом в лікуванні артриту, є знаходження больових точок, виявлення справжнього обмеження рухів, ступінь напруження м'язів і можливістю їх розслабити.

У гострий період захворювання руху в ураженому суглобі обмежені, виражена припухлість в області суглоба. В вище-і нижележащих суглобах, також обмежені руху. М'язи, що фіксують суглоби, різко напружені. У цей період дуже важливо постаратися максимально розслабити м'язи, в цьому може допомогти правильне дихання. Для хворих на артрит, будь-які стресові ситуації можуть погіршити і без того не приємне фізичний стан. Правильне дихання вселяє спокійне, відновлює ритм і природний баланс рівноваги в організмі.

Масаж повинен сприяти зменшенню больових відчуттів і скутості. Під час перших 2-3 процедур необхідно прагне до максимального розслаблення м'язів, використовуючи прийоми поверхневого погладжування, розтирання без виборчого впливу на суглоби. Починаючи з 3-5-й процедури можна застосовувати більш інтенсивний масаж м'язів для розвитку в них сили і зменшення гіпотрофії.

Вплив на суглоби спочатку масажу легке, а застосування спеціальних прийомів починається з 2-4-й процедури. Роботу починають з менш уражених суглобів, де больові відчуття менше. Поступово додають локальне розтирання, розминка, що охоплює всі суглоби.

На кожній процедурі слід починати масаж з менш уражених суглобів. При нерізкому больовому синдромі, можна з перших же процедур починати вплив на суглоби. Особливу увагу слід звернути на необхідність поліпшення лімфовідтоку з порожнини суглоба.

Для м'язів, уражених контрактурою, застосовують погладжування, легке розтирання, а для м'язів-антагоністів погладжування, розтирання, розминання, вібрацію. В цілому вплив на м'язи-антагоністів має бути енергійним, допустимі прийоми вібрації: поплескування і постукування [24].

Лікування положенням слід використовувати для уражених суглобів, які потребують спокої, а для довколишніх необхідно часта зміна положення.

При ураженні ліктьового суглоба, зігніть руку в лікті, під кутом приблизно в 90°.

Не можна допускати тривалої фіксації руки в розігнути положенні. Передпліччя укласти в положення, середнє між супінацією і пронацією, кисть злегка розігнути, долонна поверхня повинна бути звернена до передньої поверхні тіла. Плече відвести в сторону на 25-30° і більше, вперед на 30-40° від тулуба і укласти руку на подушку.

Особливо необхідно стежити за станом суглобів кисті і пальців. При процесі в п'ястно-фалангових суглобах найчастіше порушується розгинання, в міжфалангових суглобах, можливі підвивихи до повної втрати руху, а в кінцевих фалангах фіксується згинання.

При вираженому запальному процесі в колінному суглобі хворий тримає ногу зігнутою, при цьому напружуються м'язи згиначі тазостегнового і колінного суглобів. Це сприяє виникненню контрактур в колінному, тазостегновому і гомілковостопних суглобах. Під час масажу, а також після нього в цих випадках слід укладати ногу на подушку для розслаблення м'язів.

При запальному процесі в гомілковостопному суглобі може розвинутися так звана «кінська стопа». Для запобігання цьому слід стопу ставити під кутом 90° до гомілки, підкладаючи ящик або мішечок з піском [40].

Для збереження рухливості в тазостегновому суглобі кілька разів на день хворого укладають на спину без подушки, відводять і опускають ногу з ліжка, обов'язково ставлячи наголос під стопу (або опускаючи її на підлогу). Масаж при захворюваннях суглобів застосовують в комплексі з медикаментами, гормонами і вітамінами. Масаж так само поєднують з мінеральними ваннами, грязелікуванням, УФ опроміненням [24].

Пальці ніг масажують прийомами поверхневого і глибокого погладжування, розтирання полукружного I і II пальцями, охоплюючи тильну і підошовну, а також бічні сторони. Масажують однією або двома руками окремо кожен палець у поперечному і поздовжньому напрямках. Спеціальний вплив чинять на міжфалангові суглоби.

Після масажу пальців переходять до стопи де виробляють поверхневе, а потім глибоке ковзне погладжування долонею по напряму від нігтьових фаланг до гомілковостопного суглоба і до середини гомілки. Спеціальний вплив на гомілковостопний суглоб здійснюють круговим непереривчастими охоплюючими і щіпцевими прийомами. Масажують I і II пальцями однієї або I пальцями обох рук. Особливу увагу приділяють області кісточок, задньої поверхні п'яти, ахілового сухожилля, а також задній поверхні суглобової сумки.

Гомілку масажують від пальців стопи до зовнішнього краю колінної чашечки, використовуючи різноманітні прийоми погладжування і розтирання в різних напрямках.

Масаж колінного суглобу виконують обома руками долонною поверхнею великих пальців, а також долонною поверхнею всієї кисті. При масажі великими пальцями їх розташовують на 2 см нижче колінної чашечки і, просуваючи вгору до стегна вздовж сухожиль чотириголового м'яза, використовують послідовно погладжування і розтирання.

Масаж стегна здійснюється в положенні хворого на спині, на животі. Зовнішню поверхню можна масажувати в положенні на боці. Прийоми масажу: прогладжування і розтирання в різних напрямках.

Масаж тазостегнового суглоба. У зв'язку з тим, що суглоб розташований глибоко і покритий великими м'язами, спеціально впливати на нього складно. Позаду між сідничним бугром доцільно застосовувати погладжування, розтирання, розминання.

Масаж руки проводять в положенні лежачи або сидячи. У положенні сидячи хворий кладе руку на масажний столик, а масажист сідає навпроти нього.

Пальці масажують двома руками. При масажі однією рукою масажист фіксує кисть хворого. Долонною поверхнею I і II пальців виробляють площинне непереривиста погладжування тильною, долонною і бічною поверхнею кожного пальця. Потім виконують штрихування в поздовжньому і поперечному напрямках, погладжування і розминання.

Масаж кисті починають з тильної поверхні і масажують долонею. Застосовують площинне глибоке розтирання штрихуванням. Під час масажу міжкісткових м'язів пальці хворого повинні бути розведені в сторони. Масажист масажує кожен м'яз I і II пальцями, а потім долонною поверхнею великого пальця. Долонну поверхню масажують у положенні супінації, застосовуючи прасування і розтирання.

Променево-зап'ястний суглоб доступний впливу з тильної і бічної поверхонь. Його масажують, погладжуючи і розтираючи великими пальцями. На долонній поверхні допустимо більш інтенсивний тиск на тканини; при масажі тильного боку, кисть згинають.

Ліктьовий суглоб масажують в зігнутому під кутом 115° положенні, впливаючи спереду, ззаду і збоку з обох сторін. Ззаду по обидві сторони ліктьового відростка впливають на суглобову сумку.

Плечовий суглоб масажують спереду, ззаду, зверху і знизу. Для доступу до нижньої поверхні руку відводять убік. А. Ф. Вербів (1940) рекомендує для кращого доступу до задньої поверхні суглобової сумки масажовану кисть руки класти на протилежне плече. Для доступу до передньої поверхні масажовану руку закласти за спину. Використовують різні прийоми погладжування, розтирання.

Масаж при захворюваннях суглобів застосовують в комплексі з медикаментами, гормонами і вітамінами. Масаж так само поєднують з мінеральними ваннами, грязелікуванням, УФО опроміненням [40].

Фізіотерапія застосовується при лікуванні ревматоїдного артриту, після того як будуть зняті гострі симптоми хвороби, прийдуть в норму аналізи крові і нормалізується температура тіла. Фізіотерапію призначають раніше за усі інші засоби фізичної реабілітації для протизапального, знеболюючого впливу на суглоби, гіпосенсибілізуючої дії; активізації функції надниркових залоз, імунологічних процесів; покращання мікроциркуляції і трофіки тканин, зменшення їх набряку; відновлення і збереження функції суглобів. Фізіотерапевтичні методи знижують активність патологічного процесу, гальмують його розвиток, зменшують запальні явища у суглобах, сприяють більш тривалій ремісії. Вони підвищують ефективність лікування медикаментами, що дає змогу зменшити їх дозування і, тим самим, зменшити побічну дію ліків [8].

У стадії ремісії ревматоїдного артриту можуть застосовуватися такі фізіотерапевтичні процедури: бальнеотерапія; грязелікування; голкорефлексотерапія; лазеротерапія; магнітотерапія; УВЧ; ультразвук; ультрафіолетове опромінення; електрофорез.

При запаленні суглобів хороший лікувальний ефект можуть надати сірководневі ванни (бальнеотерапія). Ця процедура сприяє посиленню кровообігу, покращує живлення хворих суглобів і прилеглих до них тканин. Сірководневі ванни приймаються при температурі води 33-36 градусів, протягом 7-15 хвилин.

Також при ревматоїдному артриті показані:

• йод – бромні ванни при температурі 36-38 градусів, протягом 10-15 хвилин, через день;

• радонові ванни – 36-37 градусів, 10-12 хвилин, через день;

• шалфейні ванни і хвойні ванни – 35-37 градусів, 10-15 хвилин, через день. Зазвичай призначається 10-15 сеансів лікувальних ванн.

Грязелікування. Застосування лікувальної грязі сприяє поліпшенню кровопостачання і доставки поживних речовин до ураженого хворобою суглобу, що стимулює відновлювальні процеси в суглобі. Курс грязелікування становить 10-20 процедур, які проводяться через 1-2 дні при температурі грязі 43-44 градуси протягом 15-30 хвилин.

Лазеротерапія. Вплив лазером на вогнище запалення і прилеглі до нього тканини сприяє активізації процесів відновлення суглоба. До протипоказань для проведення лазеротерапії відносяться цукровий діабет і наявність доброякісних новоутворень в зонах опромінення.

Голкорефлексотерапія. Ефект від голкорефлексотерапії залежить від вибору точки акупунктури, характеру і сили введення голки. Голковколювання показано для зняття больового синдрому, спазмів і судом. В основі методу голкорефлексотерапії лежить дві протилежних реакції – гальмування і збудження.Реакція гальмування протипоказана людям похилого віку і дітям. При цьому способі 2-3 голки вводяться на глибину 1,5-9 см і залишаються там від 30 хвилин до декількох годин. При реакції збудження 5-10 голок одночасно вводяться на глибину 0,3-0,5 см на 0,5-2 хвилини. Цей метод не має обмежень за віком. При дотриманні методики акупунктури серйозних ускладнень не буває [19].

Магнітотерапія – це альтернативний спосіб впливу на уражену поверхню суглоба, який дає високі результати і є безболісною процедурою. Магнітотерапія нормалізує кровообіг в структурах з'єднання; покращує обмінні процеси в тканинах і сприяє повноцінному харчуванню суглоба; знімає запалення; усуває набряклість; підсилює дію лікарських речовин і препаратів, що приймаються. Магнітотерапія протипоказана при онкологічних захворюваннях, туберкульозі, при вагітності, хворобах крові і серця [35].

УВЧ – терапія полягає у впливі на уражений суглоб і сусідні з ним тканини високочастотного магнітного поля (довжина хвиль від 1 до 10 м, які можуть проникати в живі тканини на велику глибину), що дозволяє знизити больові відчуття в суглобі і пригальмувати поширення хвороби на сусідні тканини. УВЧ знімає набряклість і перешкоджає утворенню вільних радикалів в суглобі. Курс УВЧ становить 12-15 процедур по 6-12 хвилин щодня. До протипоказань відносяться вегетосудинна дистонія, гіпертонічна хвороба, порушення серцевого ритму [15].

Ультразвук дозволяє зменшити больові відчуття, надає спазмолітичну і протизапальну дію, прискорює обмінні і біохімічні процеси в організмі, посилює кровотік і розширює судини. Зазвичай призначається 10-12 процедур лікування ультразвуком протягом 10 хвилин щодня. Лікування ультразвуком протипоказане при стенокардії, при хворобі Бехтерева [10].

Ультрафіолетове опромінення. Середньохвильове ультрафіолетове опромінення проводиться з метою зменшення болю в суглобах. При цій процедурі уражений суглоб опромінюється ультрафіолетом до почервоніння шкіри. За рахунок цієї процедури знижується чутливість нервів в області суглоба і знижуються больові відчуття. Під дією ультрафіолета в організмі збільшується утворення вітаміну D3. Зазвичай призначається 5-6 сеансів УФО, які проводяться через день. Протипоказанням до застосування цього фізіотерапевтичного методу відносяться ниркова недостатність, червоний вовчак, порушення мозкового кровообігу [19].

Елекрофорез. При захворюванні на ревматоїдний артрит може бути призначений лікарський електрофорез (новокаїну). При цій процедурі лікарський засіб вводиться в організм за допомогою постійного електричного струму. Завдяки такому способу введення ліків, вони починають чинити відчутний лікувальний вплив на уражений суглоб ще при малих дозах.

Для стимуляції трофіки суглобового хряща проводять електрофорез літію, кальцію, сірки, цинку. Для потенціювання знеболюючого дії застосовують електфорез новокаїну, анальгіну, саліцилової кислоти. Серед різних методів фізіотерапевтичного лікування добре зарекомендував себе лікарський електрофорез, що поєднує терапевтичний вплив як самого застосовуваного фізичного фактора – постійного електричного струму, так і медикаментозного засобу, що вводиться з його допомогою [28].

Грязелікуваня має унікальне поєднання органомінерального комплексу, мікроелементів, соленасиченого розчину, біологічно активних речовин й газового фактору в комплексі з тепловим та електричним впливом створює протизапальну, антибактеріальну, розсмоктуючу дію, сприяє покращанню дихання й трофіки тканин, прискоренню обмінних процесів на уражених ділянках. Під впливом грязі на імунну систему активізуються захисні сили організму, які сприяють стійкому одужанню.

Грязь температури 38-42 градусів (за показами) наносять на поверхню шкіри пацієнта. Поверх шару грязі кладеться поліетиленова плівка й тепло укутується місце аплікації. По закінченню процедури грязь змивається теплою водою або 5% розчином солі, необхідно промокнути тіло сухим рушником. Тривалість грязевої процедури зазвичай 15-30 хв. Щодня або ч/д, на курс 8-15 процедур [12].

Протипоказаннями є:

а) запальні процеси в гострій стадії;

б) злоякісні та доброякісні утворення;

в) порушення гормонального фону;

г) аневризма аорти;

д) варикозне розширення вен;

е) туберкульоз; гіпертонія 2 і 3 стадії;

є) хвороби печінки;

ж) порушення кровообігу 2 і 3 стадії;

з) тиреотоксикоз;

і) захворювання нирок;

ї) інфекційні та венеричні захворювання [31].

На санаторному-куротному лікуванні рекомендуються такі курорти: П'ятигірськ, Сочі, Кемері, Одеса, Євпаторія [45].

Дотримуватися спеціальної дієти при ревматоїдному артриті можна знизити запальні явища, зміцнити сполучнотканинні структури, відкоригувати обмінні порушення.

Дієта при ревматоїдному артриті повинна залежати від фази захворювання (неактивна або активна), ступеня ураження внутрішніх органів, наявності різноманітних ускладнень (недостатність кровообігу, амілоїдоз та ін.). При активному ревматоїдному артриті доцільно зменшити вміст в їжі вуглеводів (до 250-300 г). З цією метою рекомендується виключити з раціону варення, мед, цукор та інші вуглеводи.

Крім того в період загострення слід обмежити вживання білків (до 80 грам), віддаючи перевагу білкам тваринного походження: молока, молочнокислим напоям, сиру, сирів, яєць, м'яса, риби. Рибні та м'ясні страви слід відварювати у воді, готувати на пару, запікати в духовці. Обсмажувати їх можна тільки після попереднього відварювання, але для суворого дотримання дієти при ревматоїдному артриті робити цього все-таки не рекомендується. Жири при ревматоїдному артриті вживаються в розрахунку 1 грам на 1 кілограм маси тіла. Близько 15% усієї кількості жирів повинні складати всілякі рослинні масла.

Кількість кухонної солі обмежується до 5 грам в день, тобто, їжа під час готування не солиться, але готові страви злегка присолюють. В цей же час хворий повинен отримувати велику кількість солей кальцію (сир, молочнокислі напої, молоко, сир) і калію (фрукти, овочі, ягоди і відвари з них). Дієта при ревматоїдному артриті забороняє вживати продукти, що виводять кальцій: щавель, шпинат, ревінь, шоколад, какао, відвар цвітної капусти і т.д. Щодня необхідно збагачувати раціон солями магнію: пшоняна, вівсяна і гречана крупи, висівки, зелень і т. д [32].

З'ясовано, що риб'ячий жир або жирна риба, містять корисні жирні кислоти групи омега-3, допомагають полегшувати перебіг захворювання. Також корисні овочі і фрукти, що містять антиоксиданти. Як правило, у хворих на ревматоїдний артрит низький рівень селену в крові, тому їм може допомогти дієта, що включає продукти з достатнім вмістом селену. Деяким хворим на ревматоїдний артрит допомогла вегетаріанська дієта, повністю виключає всі продукти тваринного походження [42].

Коли загострення пройшло, можна споживати достатню кількість білка. Обов'язково споживання перших страв – супів на м'ясному, рибному, овочевому, молочному бульйоні. З напоїв дозволені кава, чай, соки. У невеликій кількості дозволяється борщ, манна або рисова каші, згущене молоко. Дуже важливо харчуватися невеликими порціями чотири рази на день. Це дозволить організму краще засвоювати корисні елементи з їжі без перевантаження травної системи.

При захворюванні ревматоїдний артрит дієта не повинна пригнічувати хворого. Необхідно знайти способи урізноманітнити, наприклад, спосіб подачі готових страв, намагатися якось стимулювати апетит: здійснювати прогулянки на свіжому повітрі, провітрювати приміщення, давати достатню при захворюванні фізичне навантаження. Хороший апетит і гарний настрій допоможуть побороти захворювання [37].

Фізіотерапевтичні процедури можуть бути призначені лікуючим лікарем при відсутності протипоказань. Ці процедури збільшують кровопостачання суглобів, покращують їх рухливість і зменшують деформацію. Але іноді фізіотерапевтичні процедури можуть, навпаки, підсилити запалення в суглобі. Загальними протипоказаннями для проведення фізіотерапевтичних процедур є: висока температура тіла, хвороби крові, активна форма туберкульозу, ниркова недостатність, злоякісні новоутворення.

У період ремісії застосовуються прогулянки на свіжому повітрі, прогулянки на велосипеді, плавання. Фізичні вправи допоможуть бути енергійними, покращувати сон, допомагатимуть контролювати вагу, зміцнювати серце, позбавляи від депресії та допомагати відчувати себе краще з кожним днем. Досить важливо постійно зміцнювати м'язи. Чим міцніші м'язи біля суглобів, тим краще вони захищатимуть та підтримуватимуть суглоби. Якщо не виконувати фізичних вправ, це може призвести до напруження та болю у суглобах. Дозувати фізичне навантаження можна зміною дистанції, кут підйому, темпу ходьби (проходження заданої дистанції за певний проміжок часу), числа зупинок для відпочинку та їх тривалості, застосуванням дихальних вправ в період ходьби і відпочинку, призначенням 1-2 або 3 прогулянки в день, чергуванням днів тренувань з днями відпочинку [25].

Працетерапію використовують, переважно, у післялікарняний період реабілітації. Вона має позитивний психотерапевтичний ефект, мобілізує волю і спрямовує на результативну діяльність. Працетерапія відновлює або збільшує рухливість у суглобах і силу м’язів, покращує координацію рухів, сприяє розвитку тимчасової компенсації, а у разі необхідності – розвиває постійні.

До умов, за яких знижується ризик захворіти на артрит, відносяться: контроль за масою тіла для уникнення надлишкової маси тіла, дотримання збалансованого режиму харчування (вживання рибних і молочних продуктів, свіжих овочів і фруктів, виключення жирних страв та зменшення кількості солодких страв), щоденні фізичні вправи, регулярні прогулянки на свіжому повітрі, правильне чергування режиму навчання і відпочинку, оптимізація робочого місця для збереження правильної постави. Необхідно зазначити, що усі ці методи профілактики повинні застосовуватися усією родиною, бути регулярними для того, щоб досягти хорошого результату, і головне – гарного самопочуття [43].

Таким чином, фізична реабілітація суворо індивідуалізується в залежності від загального стану хворого, стану нервової та серцево-судинної системи та стадії захворювання.

ВИСНОВКИ

На сьогоднішній день одна з найпоширеніших хвороб, що вражають суглоби – ревматоїдний артрит. Незважаючи на розробку нових методів діагностики і лікування захворюваність на ревматоїдний артрит зростає. Застосування фізичної реабілітації при комплексному лікуванні набагато підвищує її ефективність.

1. Опрацювання різних фондів медичних бібліотек м. Рівного та України допомогло мені знайти багато матеріалів, наукових робіт та спеціальної літератури, аналіз якої дозволив правильно підійти до вивчення завдання курсової роботи та провести узагальнення наявних досліджень і обґрунтувати їх результати.

2. Ревматоїдний артрит – це захворювання суглобів, схильне до прогресування та хронічного перебігу, яке важко піддається лікуванню, залишаючи після себе незворотні зміни в суглобах, а також ураження внутрішніх органів при якому, як правило, уражаються симетричні суглоби кистей і стоп. Це захворювання зустрічається у 1-2% населення земної кулі, хворіють переважно жінки середнього та похилого віку.

Причини, що зумовлюють розвиток ревматоїдного артриту, достовірно не встановлені. Визначена спадкова природа порушень імунологічних відповідей і роль інфекційних етіофакторов (вірусу Епштейн-Барра, ретровірусу, цитомегаловірусу, мікоплазми, вірусу герпесу, краснухи та ін.)

Основу патогенезу ревматоїдного артриту складають аутоімунні реакції, що розвиваються у відповідь на дію невідомих етіологічних факторів. Ці реакції проявляються ланцюжком взаємозалежних змін – запаленням синовіальної мембрани (синовітом), формуванням грануляційної тканини (паннуса), її розростанням і проникненням в хрящові структури з руйнуванням останніх. Результатом ревматоїдного артриту служить розвиток анкілозів, хронічного запалення параартікулярних тканин, контрактури, деформації, підвивихи суглобів.

Основними клінічними симптомами РА є: симетричність болю в суглобах, припухлість дрібних периферійних суглобів, ранкова скутість у суглобах різної тривалості, інші больові симптоми, втома, нездужання, депресія можуть передувати іншим симтомам протягом декількох тижнів та місяців.

3. Аналізуючи літературні джерела, різноманітні наукові праці по фізичній реабілітації при ревматоїдному артриті, було виявлено що, включення фізичної реабілітації в процес лікування хворих ревматоїдний артрит є дуже ефективним, це підтверджено даними обстежень пацієнтів наприкінці різних досліджень. Нажаль при повному розгляді цього питання було виявлено недостатність розробки нових методик фізичної реабілітації при ревматоїдному артриті. Необхідність перспективи подальших досліджень і створень нових методик фізичної реабілітації для хворих на ревматоїдний артрит.

Date: 2016-05-18; view: 622; Нарушение авторских прав