Діагностика та ускладнення ревматоїдного артриту

Для уточнення та підтвердження діагнозу та для визначення тяжкості перебігу ревматоїдного артриту зазвичай призначають такі дослідження:

Рентгенографія суглобів. На ранній стадії ревматоїдного артриту виявляється лише набряк м'яких тканин, зміни суглобів зазвичай з'являються не раніше, ніж через 6 міс. після початку захворювання. До ранніх змін суглобів відносяться навколосуглобовий остеопороз і звуження суглобових щілин внаслідок руйнування хряща. Згодом виникають ерозії руйнування суглобових поверхонь кісток. Рідше з'являються навколосуглобові кісти. Крім того, можливий періостит, який у більшості випадків з часом зникає. Якщо періостит зберігається тривало, виключають синдром Рейтера, псоріатичний артрит або вторинну інфекцію. По мірі прогресу захворювання ерозії стають множинними, виникають підвивихи суглобів. Для пізніх стадій остеоартрозу характерні кісткові розростання і остеофіти. У відсутність остеоартрозу вони зазвичай відсутні.

Обстеження при підозрі на ревматоїдний артрит повинне включати:

1) рентгенографію кистей, стоп, променезап'ясткових і колінних суглобів в задній прямій проекції (рентгенографію колінних суглобів проводять в положенні стоячи),

2) рентгенографію шийного відділу хребта,

3) рентгенографію уражених суглобів.

Серологічне дослідження. Виявлення ревматоїдного чинника в

сироватці хворих - основна лабораторна ознака ревматоїдного ртриту.Для оцінки активності захворювання і спостереження визначають ШОЕ

Загальний аналіз крові. При загостренні, як правило, відзначаються помірний лейкоцитоз і тромбоцитоз. Виявляється нормоцитарна нормохромна анемія. Медикаментозне лікування ревматоїдного артриту може ускладнюватися хронічною крововтратою через ШКТ. В цьому випадку можлива залізодефіцитна анемія.

Біохімічне дослідження крові. Рівень заліза і насичення трансферину залізом зазвичай понижені, залізосполучна здатність сироватки підвищена. При електрофорезі білків сироватки виявляється підвищення концентрації гамма-глобулінів і інших фракцій глобулінів. Часто трохи підвищується активність лужної фосфатази сироватки. Рівень сечової кислоти, кальцію і фосфатів, як правило, нормальний. Лікування НПЗЗ може призводити до порушення функції печінки і підвищення рівня креатиніну [41].

В першу чергу наносять шкоди нервовій системі сильні болі, які не вщухають навіть вночі, і викликають безсоння. Постійне не висипання може призвести до розвитку депресії, що ще більше погіршує стан імунної системи.

Крім цього можуть з'явитися наступні ускладнення:

• Ревматоїдні вузлики на шкірі, вовчак, шкірні виразки, висип,

• Запалення оболонок очного яблука, може призвести до повної втрати зору,

• Ексудативний перикардит (накопичення рідини між перикардом і серцем), міокардит (запалення серцевого м'яза),

• Ревматоїдний артрит може викликати анемію, слабкість, задишку і навіть запаморочення,

• Плеврит (запалення серозної оболонки легких),

• Схильність до інфекційних захворювань.

Як тільки пацієнт помітить у себе перші прояви ускладнень, необхідно відразу повідомити про це лікаря, що б він вніс корективи в схему лікування [13].