Висновки до розділу 2

Важливу світоглядну роль у розумінні та сприйнятті явищ навколишнього середовища відіграє мова людини, оскільки саме через неї та за її допомогою людина усвідомлює та створює образи довкілля. Мовний досвід індивіда ґрунтується на світобаченні, притаманному
конкретному етносу, який через мову реалізує чітко окреслені напрямки сприйняття навколишнього світу. Саме тому мова індивіда, з одного боку, є відбиттям особистісного буття, а з другого − генеральною лінією розвитку колективної свідомості через протиставлення світу внутрішнього світові
зовнішньому, суб’єктивного об’єктивному, духовного фізичному, нематеріального матеріальному [26].

Мова виступає водночас засобом спілкування та об’єктом пізнання довкілля, тому саме в ній можна простежити глибинний зміст сутності народу, його характерні риси та особливості, тобто, через слово можна пізнати народ та його культуру. У свою чергу, специфічні психологічні процеси (асоціації, зіставлення, протиставлення, порівняння тощо) відіграють провідну роль у формуванні системи образів будь-якої мови шляхом трансформації та осмислення концептуально-мовної картини
світу, що виражається в знакових мовних одиницях.

Таким чином, вираження світобачення та світосприйняття етносу, його ідей та уявлень, спостережень та досвіду, відбувається через усю мовну систему без винятку, але специфічні елементи світу, окреслені географічними особливостями місця проживання етносу, кліматичними умовами, історичними подіями, рівнем культурного розвитку, характером міжетнічних відносин та соціальних стосунків між його окремими представниками, є головними чинниками творення мовних одиниць етноспецифічного характеру [37:8-9] та джерелами формування культурних символічних кодів.

РОЗДІЛ 3