Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Символічний код фітоморфного світу замовлянь





Фітоморфний код культури − номінатіви видів і сортів рослин, плодів, частин рослин, які наділені символічним змістом, що своїм корінням сягає у

часи язичництва. Кожну рослину людина наділила символічними властивостями і чудодійною силою, що послужило першочерговим фактором для відображення в замовляннях цих уявлень. Закріплення образних асоціацій за назвами предметів і реалій рослинного світу зумовлено переважно екстралінгвістичними факторами, що «часто сприяють символізації, тобто узуальному закріпленню символічно обумовленого образного значення слова» [ 58:177].

У текстах замовлянь фігурує досить незначна кількість фітонімів або символів рослин. Їх можна поділити на такі групи: лоза, явір – дерева; калина, терен – дерева або кущі; шипшина, малина – кущі; рожа, рута – зілля; листя – партитивний фітонім, із значення частинності; дерево – із значенням узагальненості, родова назва.

Фітонім (дендронім) у функції «світового дерева» є найвищим проявом міфологічного мислення людини щодо флори. В замовляннях «світове дерево» розташоване у «потойбіччі». Згідно із законом симетрії, таке ж дерево повинне бути і «по цей бік». Ймовірно, що часті звертання до рослин за допомогою мають безпосередню причинність до цього закону: до них звертаються як до прообразу «світового дерева» або як до таких, що все ж таки мають певний зв’язок з потойбіччям.

Найчастіше значення «світового дерева» в замовляннях мають дуб та верба, далі – груша та яблуня, і найрідше – калина, граб та явір: На морі, на лукомор’ї стоїть дуб, під тим дубом камінь, на камені лежить кров. Хто тую кров лизатиме, той мене, раба Божого Івана, скушатиме [103:160]; В чистім полі синє море. На синьому морі стоїть чорний явір; на чорному яворі сидить чорний ворон [96:31]...

Іноді у текстах замовлянь не фігурує сама назва «світового дерева», проте можемо ідентифікувати його за топонімікою та аксесуарами: Догори коренями на горі, на Гордані росте дерево, воно росте і пісню співає... [102]

Досить імовірно, що для замовлянь на кров в якості «світового дерева» виступають рожа та лоза, оскільки вони мають необхідне місцерозташування і атрибутику: море, поле, камінь – як центр Всесвіту: Іван Богослов не однослов, море потопив, рожу посадив, рожа не прийнялась – у народженого, хрещеного раба Божого Івана кров умнялась [94:29]; Ой, чи не в того лукомор’я зелена лоза! Зелену лозу вітер сушить, листи розносить <...>, третьому листочку рану лічити, рану керовати! [103:156]; Молода дівиця Уляна все поле поорала, розу посіяла; роза зойшла. Щоб у Хрещеного (ім’я) кров не йшла [104:35].

Такі рослини мають безпосередній зв’язок із символами нищення – ножем, сокирою, вогнем та іншим: Ішов Ригор з великих гор, ньос сокиру і топор... [97:89]; Ішли ліки через три ріки, і лозу рубали, і рожу саджали, і рожа не прийнялась, і кров умнялась [104:36]. Обов’язковим є те, щоб рожа не зійшла, тоді і кров угамується – семантичний паралелізм.

Рожа – абсолютний лідер серед квітів замовлянь. Неокресленість, «універсальність» цієї назви («ружею», «рожею» називають троянду, шипшину, мальву, іноді − руту), а також атрибут, червоний колір, вказують на основне символічне значення цієї квітки. Рожа незмінно асоціюється з кров’ю. Її сіють хтонічні істоти – Іван Богослов, дівиця Уляна, три каліки, тури.

Рожа – квітка, що нагадує собою Сонце, квітка богині кохання Лади та її доньки – богині весни Лелі. Є символом Тільця-Тура, тобто неба. Рожею, напевне, називалась якась богиня близька до водяного божества Дунаю [88:442].

Досить рідкісний випадок для замовляльних текстів – персоніфікація рослин. У баладах та легендах персоніфікація зумовлена явищем метаморфози. Цього не можна сказати стосовно замовлянь: Калиновим мостом ішло три сестри: Калина, Малина і Шипшина. Не вміли вони ні шити, ні прясти, тільки сікти-рубати, ріки пропускати: одна ріка водяная, друга ріка огняная, третя ріка кров'яная. Водяною огонь заливати,кров’яною кров унімати [103:60].

Внутрішня форма персоніфікації зрозуміла – у замовлянні крові важливу роль відіграють колір та можлива причина кровотечі (колючка у шипшини; а також саме із пелюсток рожевої шипшини варили мед для очищення крові, а товчені пелюстки вживались для загоювання ран, наривів, знеболювання). Проте зрозуміло і те, що на денотативному рівні Калина не матиме нічого спільного з калиною-фітонімом. Диференціюючі ознаки (колір, колючість) мисляться не як конкретно-опредмечені, а як абстрактно-загальні. Персоніфікація покликана посилити магічність замовлянь, у багатьох випадках три сестри не мають ніякого імені, а як магічні персонажі ідентифікуються тільки завдяки своїм діям. Подібне невміння робити звичайні господарські справи і вміння робити незвичне – традиційний показник магічності, позасвіття персонажів. Отже, щодо явища персоніфікації відзначаємо чистий перехід ознак денотата у сферу сигніфіката і конотативного компонента значення.

Значення фітонімів на дефініювання персоніфікацій відзначаємо як міфолого-магіко-анімістичне: Калина – міфологічний персонаж, що володіє магічними підзнаннями і завдячує своїм походженням народним віруванням у наявність незалежного начала – душі – у рослин [97:91].

Калина – символ вогню, сонця; неперервності життя. Етимологія слова «калина» пов’язана з поняттям вогню, води – першоелементами земного життя. Суцвіття білих віночків нагадувало сонце, а білий колір був сакральним. Насінини калини за формою дуже схожі на червоне серце. Цвітом або кетягами калини обвивали домовину [84:305].

«Калиновий міст» – поєднання, нелогічне для «реалістичного» мислення, але цілком зрозуміле для мислення міфологічного. Його пояснювали як гатку, хмиз, яким мощено шлях через болота («міст»). Але міст і впрямому розумінні – перехід через межу, заповідну границю, місце зустрічі (інколи поєдинку) людини і «потойбічної» в прямому сенсі, магічної сили. Діставши ж незвичайний матеріальний атрибут («калиновий»), міст тим самим стає подвійно чудесним: Ішла я калиновим мостом і підперлась калиновою палицею...[104:35]; Текло три ріки під калиновий лист: перва водяна, друга молочна, третя кровава...[104:37]

 

 

Date: 2016-05-15; view: 407; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.005 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию