Литературна група «Гарт» (1923 р.). Сидять зліва направо: В.Сосюра, В.Блакитний, В.Поліщук, М.Йогансен. Стоять: М.Хвильовий, В.Коряк, В. Радиш 2 page

84. Арцибашев Павло Петрович – поміщик, у 1844 р. займався створенням півчого хору у слов’янській Троїцькій церкві. У маєтку Маргаритівка мав на 1845 р. 1700 мериносних овець.

85. Арцибашев Петро Петрович – майор, маєток с. Високе на р. Охіховатці, засн с. Маргаритівку (Бугаївку) на р. Домасі, притоці Сухого Торця. У відставці з 1797 р., дружина Маргарита Олександрівна, діти: Павло, Іван, Василь, Варвара.

86. Атавін Костянтин Михайлович (9.02.1900, с. Чернобаївка Ізюмського повіту – † 26.08.1936, Соловецький табір) – кадровий комадир радянського флоту, репресований.

Б

87. Бабаков – робітник ІЗМ,учасник протинімецького підпілля 1918 р.

88. Бабарика Данило -мешканець сл. Савинці, відомий своїм благочестивим життям, прожив 80 років.

89. Бабенко Михайло – робітник ІЗМ, один з засновиків ізюмських профспілок (березень 1917 р.), член Штабу по боротьбі з корніловщиною (серпень 1917 р.), після її придушення – комісар залізничних майстерень.Учасник протинімецького підпілля 1918 р. Голова Ізюмської Повіт ЧК (1919 р.).

90. Бабенко – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

91. Бабич Данило Михайлович – Студенок, церква Введенська Ізюмський 2-й округ 1908 псаломщик

92. Багговут Володимир Миколайович (22.03.1901) – полковник, поміщик, с. Новоселівка Ізюмського повіту. Син Костянтин (? – † 9.04.1908).

93. Бабець Петро (1868 – 1941) – робітник ІЗМ, один з керівниківІзюмської ради робітничих і солдатський депутатів (1917 р.), серед засновників ізюмських профспілок (березень 1917 р.). Командир загону Червоної гвардії ІЗМ. З 1922 р. – герой праці. Нагороджений орденом Трудового Червоного прапора.

94. Бабич – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

95. Базилевич Андрій Іванович – Білянське, церква Архідиякон-Стефанівська Ізюмський 4 -й округ 1904 священик Благочинний 4 -го благочинного округу Ізюмського повіту.

96. Базилевич Василь Іванович – Піски, церква Вознесенська Ізюмський 1 -й округ 1908 псаломщик (1904 – священник)

97. Базилевич Іван Михайлович – Піски, церква Вознесенська Ізюмський 1 -й округ 1908 священик

98. Базилевич Платон Львович – Верьовкіне, церква Миколаївська Ізюмський 3-й округ 1908 священик

99. Бажанов – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

100. Баженков Іван Іванович – прапорщик, поміщик, маєток Баженовка (Олександрівка) на С. Торці напр. XVIII ст. Син Іван з 1814 р. служив у Ізюмському повітовому суді, з 1821 р. – губернський секретар.

101. Баженкова Авдотья Іванівна – поміщик, у маєтку Бахтин мав на 1845 р. 500 мериносних овець.

102. Баїнський Єдуард – робітник ІЗМ,учасник протинімецького підпілля 1918 р.

103. Бакалов Павло (1880 – †1919) – більшовик з 1905 р. Робітник спочатку Харківського паровозобудівного заводу, згодом перейшов у ІЗМ (свердлильник), з 1917 р. один з керівниківІзюмської ради робітничих і солдатський депутатів. Загинув у боях з денікінцями під Золочевим.

104. Балабанкіна – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

105. Балабан – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

106. Балабонкін – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

107. Балабанов – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

108. Балаклійський – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

109. Балацький – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

110. Балашов (Балашев) Андрій Володимирович (? - 19 жовтня 1969, Брюссель). Корнет гусарського Ізюмського полку, поет. Закінчив Імператорський Московський ліцей. Учасник Громадянської війни. У 1920 емігрував. Жив у Югославії, Франції, Бельгії. Член Товариства колишніх вихованців Імператорського ліцею в пам'ять цесаревича Миколи. Автор збірок «Вірші» (Нови Сад, Югославія, 1923), «Для небагатьох» (Брюссель, 1956). Діяч ізюмського земляцтва у Франції, ініціатор видання збірок "Песни Ізюмских Гусар" (1937), "Из Изюмской Старины" (1950) і "Изюмский Изборник" (1952).

111. Балашова Тетяна Семенівна – поміщиця, вол. хут. Звіринець, за чоловіком, підпоручиком Іваном Гавриловичем Балашовим – хут. Балашов. Діти: Матвій, Андрій і Пульхерія.

112. Балясса – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

113. Баліхов Сергій Михайлович - 18.09.1917-11.1917 – полковник Ізюмського гусарського полку.

114. Бантиш Антіох Олександрович (1859 – вбитий 5.05.1900, c.Прелесне) – ізюмський предводитель дворянства, поміщик,помістя Прелесне Ізюмського повіту. У 1850 – 1860 рр. відремонтував церкву у Василія Великого у Прелесному. Діти: Андрій, Федір, Ольга (Хлопова).

115. Бантиш Василь Васильович (1740 – †1812) – перший предводитель дворянства Торського (Слов’янського) повіту. З волоського дворянства, його батько переселився як підданий кн.. Кантеміра після невдалого для Петра І Прутського походу 1711 р. (див. Бантяш К.У.). Дружина Софія Антиохівна (1761 – † 1795, Прелесне), донька Глафіра (1782 – † 1783). Заснував помістя Прелесне (Веселе) Ізюмського повіту (нині Слов’янський р-н). син Василь (див.). http://uk.rodovid.org/wk/Рід:Бантиші

116. Бантиш Василь Васильович – підполковник, з 27.01.1782 р. маєток Прелесне, де у 1791-93 рр. побудував церкву святителя Василія Великого, у 1807 р. побудував винокурню; предводитель дворянства Ізюмського повіту у 1822 – 1828 рр. У маєтку Прелесне мав на 1845 р. 6000 мериносних овець.

117. Бантиш Василь Олександрович (1858 - †3.05.1915) – колезький секретар, закінчив Ризький Політехнічний інститут. З 1885 р. мировий суддя, згодом голова Ізюмського повітового земства, на 1896 р. земський начальник 7 дільниці Ізюмського повіту. Дійсний статський радник, з 1888 по 1909 ізюмський повітовий предводитель дворянства. Член Державної Думи від Харківської губернії, у ІІІ Думі член фракції октябристів, у комісіях з місцевого самоврядування та сільськогосподарській.

118. Бантиш Григорій Олександрович (? – 12.05.1830) – прапорщик. Дружина Надія Іванівна (1758). Діти: полковник Федір (1797), колезький секретар Іван, генерал-майор Олександр (1795 – 14.01.1873), Настасья (1801), Феодосія (1802).

119. Бантиш Іван Олександрович (1856 – 1881, с. Прелесне) - поміщик,помістя Прелесне Ізюмського повіту. Син Олександр.

120. Бантяш (Бантиш) Костянтин Урсулович – з молдавської шляхти, у 1703 р.переїхав на Ізюмщину, де отримав великі маєтки. Засновник династії Бантишів.

121. Бантиш Микола – поміщик, дружина Олена Георгіївна, уроджена Розаліон-Сошальська (1748 – 1831), діти: Василь (1774 р.н.), Семен (1790 р. н.).

122. Бантиш Олександр Федорович – колезький радник, поміщик,помістя сс. Софійське та Прелесне (Веселе) Ізюмського повіту. Заснував с Ново-Райське. Випускник Царськосільського ліцею, потрапив туди по протекції І. Ф. Малиновського, друга батька О. Бантиша Федіра Васильовича. Дружина Ольга Борисівна, уродж. Хлопова (1838, Севастополь - †1889.07.18, Райське), діти: Іван (1856 – 1881, син Олександр), Василь (див.), Антіох (див.), Федір (див.).

123. Бантиш Семен Олександрович (1747 - †11.03.1825) - прапорщик. Дружина Евдокія Яківна, уроджена Кравцова (1752-16.06.1883). Діти: штабс-ротмістр Дмитро, штабс-капітан Петро, Маріанна, Олена (1785), Олександра (1789), Дарія (1793), Анна (1796), Агафія (1796), Марія (1797), Смарагда.

124. Бантиш Федір Васильович – гвардії поручик, маєток Прелесне. Дружина Ганна Антонівна Мерцалова (донька майора), діти: Олександр (1828 р. н.), Софія (1824 р. н.), Надія (23.06.1834 р. н., послушниця Верхньо-Харківського монастиря).

125. Бантиш Федір Олександрович – статський радник, камер-юнкер,маєток с. Ново-Райське Ізюмського повіту. У 1896 р. виписав з Франції свиней краонезької породи. Кінний завод. Діти: Олександр (3.01.1894 р. н.), Ольга (3.03.1896 р. н., див.), Антіох (23.06.1900 р. н.), Софія (25.12.1902 р. н.). http://irkipedia.ru/content/bantysh_fedor_aleksandrovich

126. Бантиш Ольга Іванівна (1837 – †18.06.1889) – дружина колезького радника О. Ф. Бантиша, уроджена Хлопова. Маєток с. Ново-Райське (3208 десятин). Діти: Василь, Антіох, Федір.

127. Бар – ізюмський повітовий ісправник на 1903 р.

128. Барабаш – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

129. Барабашин – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

130. Бараєвич Наталія – поміщиця, маєток с. Чепель, у 1849 р. пожертвувала на відродження храму Покрови Пресв. Богородиці 1050 крб.

131. Бараннікова – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

132. Баранніков А. І. – кустар-шапошник м. Ізюма, у якого в роки революції працював майбутній радянський генерал-майор Я. Іщенко.

133. Баранніков Іван – купець, пожертвував Вознесенському храму срібне панікадило до Казанської ікони Божої Матері на 143 крб. сріблом.

134. Баранніков Митрофан Михайлович – ізюмський міщанин, з 1890 р. мав фотографію у власному будинку.

135. Баранніков – купець міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

136. Бараннік(ов) – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

137. Бараннік – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

138. Бараннік – міщанин м. Ізюм на 1890 р. (прізвище зустрічається 2 рази)

139. Барикін Микола Максимович – колезький секретар, бухгалтер Ізюмського повітового казначейства на1887 р.

140. Барков – робітник ІЗМ, член Ревкому ІЗМ у жовтні 1917 р.

141. Барковський – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

142. Басанський Іван Миколайович (? - †28.02.1835) – похований в с. Капитольське Ізюмського повіту.

143. Басов – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

144. Батезатул Олександр Михайлович – генерал-майор, у др. пол. ХІХ ст. маєток с. Чорногорівка (Дмитрівка), яке купив на посаді комануючого військами Харківського військового округу. Закінчив Миколаївську академію Генерального штабу, ордени Св. Володимира ІІ і IV ст., Св. Ганни І, ІІ, ІІІ ст., в. Станіслава І і ІІ ст.

145. Батезатул Ганна Павлівна – дружина капітана, маєток с. Сподобівка і хут. Нескучний. На поч. ХІХ ст. тут мала заводи рогатої худоби іспанських овець у 600 голів, на 1845 - 700. Діти: Іван (1838 р. н.), Сергій.

146. Бахмєтьєв Микола Дмитрович (1783 - †?) – підполковник, у 1830-х рр. купив с. Олександрівка, де відновив храм, розбив парк, завів конний завод з донськими кіньми. Кавалер «Св. Анни» ІІ ст., учасник російсько-перської війни 1829 р. Товариш В. Д. Вольховського, І. В. Малиновського. У 1839-42 рр. мав на відкупі «винну торгівлю» у сл. Барвінкове. У маєтку Олександрівка мав на 1845 р. 17800 мериносних овець. Дружина Софія Іванівна, діти: Іван, Микола (див.), Олександр, Надія, Олена, Марія, Софія, Катерина.

147. Бахмєтьєв Микола Миколайович (11.02.1820 – †10.11.1880) – гвардії штаб-ротмістр, згодом колезький радник, маєток с. Олександрівка, мешкав у Харкові, губернський предводитель дворянства (1855-58). Дружина Євдокія Олександрівна (9.01.1823 – 31.05.1852).

148. Бахтюков Максим Федорович – титулярний радник, діловод Ізюмського повітового військового начальника

149. Башинський Андрій Віталійович – на поч. ХХ. ст. міський суддя м.Ізюм.

150. Башинський Лука Федорович (1804 р. н.) – губернський секретар Ізюмської міської поліції. На службі з 1820 р. Дружина Пелагея Федорівна Оліфіровська.

151. Башинський Петро Павлович (1702 р. н.) – полковий писар Ізюмського полку на 1732 р., полковий суддя на 1749 р.. Сини Григорій (1730 р. н.) і Михайло (1732 р. н.).

152. Башинський Семен Семенович – титулярний радник, з 1807 р. служив у Ізюмському повітовому суді. У 1846 р. отримав за службу орден Св. Володимира IV ст.. Дружина Варвара, діти: Іван (1824 р. н.), Ферапонт (1826 р. н.), Віра (1832 р. н.), Марія (1834 р. н.), Надія (1836 р. н.).

153. Башиньский – заможний ізюмчанин, власник великого кам’яного будинку на вул. Дворянській (Васильковського).

154. Бедряга Яким Фомич – бригадир,предводитель дворянства Ізюмського повіту у 1789 – 1792 рр.

155. Бєжанов – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

156. Бєжицький Гершко Лейбович – ремісник, мідних справ, еврей родом з Полтави, проживав у Студенку.

157. Безверхий – міщанин м. Ізюм на 1890 р. (прізвище pecтрічається 2 рази).

158. Безверха – міщанка м. Ізюм на 1890 р.

159. Беззабава Федір Іванович – Гаврилівка церква Архангело-Гаврилівська Ізюмський 3-й округ 1908 і.дз. псаломщика

160. Беглібасов – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

161. Безлущенко Микола Іванович - на 1885 р. начальний Ізюмської поштово-телеграфної контори

162. Безпалий – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

163. Безпалий – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

164. Безпальчева Анна Миколаївна – поміщиця, у маєтку Федорівка мала на 1845 р. 2000 мериносних овець.

165. Безпалько – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

166. Безпальчев Василь Федорович – поміщик, маєток с. Мечебилове, вніс багато пожертв у місцевий храм Праведного Йосипа Обручника.

167. Безпальчева Ганна Миколаївна – удова штабс-капітана, поміщиця, сс. Мечебилове, Улянівка Ізюмського повіту (нині Барвінківщина). Володіла на 1845 р. 2000 овець.

168. Безрук Микола Олександрович – Белянське, церква Архідиякон - Стефановська Ізюмський 4 -й округ 1908 псаломщик

169. Безруков – керівник селянського повстанського загону (1920 - 1921 р.) у сс. Росоховатка, Підвисоке, Гороховатка.

170. Безсмертний – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

171. Безуглов Григорій – ротмістр, мешкав у Ізюмі. Там же жили його діти: Настасія і Григорій.

172. Бекарюков Захар Іванович (1830 – †5.07.1886) – гвардії ротмістр, голова Харківської губернської земської управи. Маєток с. Гаражевка (600 десятин) Ізюмського повіту. Дружина Настасья Кондратівна. Діти: Марія за чоловіком Гесс-де-Кальве (19.05.1868 р. н.), Василь, на поч. XX в. служив у Петербурзі у Головному штабі.

173. Белоножко – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

174. Бєловицький О. О. - на поч. ХХ ст. власник водяного млина, м. Ізюм.

175. Бєляєв Федір Борисович – Ново-Павлівка, церква Івано-Предтечевська Ізюмський 3-й округ 1908 священик

176. Белозеров Федір – кочегарний квартирмейстер броненосця «Петропавловськ», загинув у 1905 р., у російсько-японській війні. Мешкав у с. Студенок.

177. Белоус – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

178. Белоусов – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

179. Бенкендорф Елизавета Олексіївна – поміщик, у маєтку Бугаївка мала на 1845 р.5000 мериносних овець.

180. Беннігсен Леонтій Леонтійович (1745 - 1826) - 1787- 1794 – полковник Ізюмського гусарського полку.

181. Бенько – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

182. Бербенцова – міщанка м. Ізюм на 1890 р.

183. Берген А. І. – на 1912 р. власник механічного заводу з 15 робітниками у колоній Рорберг біля Барвінкового

184. Бердникова – міщанка м. Ізюм на 1890 р.

185. Бережний – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

186. Бережна – казенна селянка, мешканка м. Ізюм на 1890 р.

187. Бережний – міщанин м. Ізюм на 1890 р. (прізвище 3 рази)

188. Бережной – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

189. Берендеєвський Павло – маяцький сотник на 1700 р.

190. Берзик – член військового штабу більшовицького IV Повітревкому (15 березня – 16 квітня 1918 р.).

191. Бершеркер Герц Абрамович – вчитель, еврей родом з Павлограда, жив у Студенку з 1826 р.

192. Безпальчев Василь Федорович - мировий суддя 5-ї дільниці Ізюмського повіту на 1887 р., с. Студенок

193. Бєзпечніков Гргигорій Михайлович – на 1887 р. лікар І округу Ізюмської земської Управи у с. Савинцях

194. Бєзпєчніков – майор, загинув 1874 р. Діти: Григорій, Марія, Софія (опікун Олександр Дмитрович Іванов). Маєток с. Гаврилівка Ізюмського повіту.

195. Бєдніченко А. А. – власник тартаку (лісопилки) та водяного млину у Ізюмі (поч. ХХ ст.)

196. Бєлан – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

197. Бєлановіч – робітник у ІЗМ, один з засновників підпільної с.-д. організації.

198. Бєлановіч Іван – робітник ІЗМ,голова протинімецького підпілля 1918 р. у залізничних майстернях.

199. Бєловицький - власник тартаку (лісопилки) у Ізюмі (поч. ХХ ст.)

200. Бєлоусов Анатолій – священник Василівської церкви у с. Степовий Шабельськ з 1893 р.

201. Бєлоусов Костянтин Пилипович – ротмістр, наслідний дворянин, з 1825 р. на військовій службі. Маєток с. Олександрівка (верхів’я р. Бесарабіхи). Дружина Марія Олександрівна, син Олексій ((8.02.1847 – 4.05.1908) – заслужений професор Харківського університету, маєток с. Красногорка Мечебилівськоїх волості.

202. Бєлоусов Анатолій Іванович – Сергіївка, церква Василівська Ізюмський 4 -й округ 1904 священик

203. Бєлоусов Олександр Іванович – Никифоровка, церква Вознесенська Ізюмський 2 -й округ 1908 псаломщик

204. Бєлоусов - заможний ізюмчанин, власник великого кам’яного будинку на вул. Великій (Соборній), де до революції розміщалось військове присутствіє (з 1920- військомат).

205. Бєляев Денис Петрович – з державних селян с. Кам’янка, рядовий 74-го Ставропольського піхотного полку, убитий в бою 1878 р., дружина Евдокія, донька Анна.

206. Бєляєв І.І. Штабс-ротмістр, історик, професор. Учасник І Світової війни. Служив в Ізюмському гусарському полку. В еміграції жив у Франції. Закінчив Вищі військово-наукові курси в Парижі. Складався приват-доцентом Паризького університету. З середини 1930-х виступав у російських організаціях з доповідями на історичні, економічні та військові теми. Займався історією гусарських полків в Росії. Член Товариства любителів російської військової старовини. У 1952 увійшов до Комітету з відзначення 250-річчя С.-Петербурга. У 1937 в Парижі видав книгу «Фінанси і стратегія».

207. Бєлік – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

208. Бєліков Йосип Омелянович – поручик, маєток с. Милогірря. З воєнних поселенців, на службі рядовим з 1795 р., з 1813 р. – офіцер, корнет. У відставці з 1816 р. дружина Мотрона (донька копіїста Бурлуцького), діти Олейсандр, Йосип, Михайло.

209. Бєліпков – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

210. Бєлкін Андрій Миколайович – Надеждівка сл. (Індиківка) Воскресенська Ізюмський 3-й округ 1908 псаломщик.

211. Бєлкін – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

212. Бєловцев – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

213. Бєлокопитов – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

214. Бєляєв Мілентій Федірович – Богородичне, церква Скорбященська Ізюмський 4 -й округ 1904 священик

215. Биндецов – купець міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

216. Биндисов – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

217. Бистрицький Петро Іванович – поміщик, у маєтку Комарівка мав на 1845 р. 200 мериносних овець.

218. Биховський Юліан – з 1761 – сотник у Савинцях.

219. Бистрицький Василь Данилович - поручик, вол. с. Комаровка. З 1797 по 1816 р. на військовій службі.

220. Бистрицький Василь Іванович – поміщик, у маєтку с. Комарівка мав на 1845 р. 260 мериносних овець. Дружина Варвара Семенівна, сини Іван (1823 р. н.), Василь (1825 р. н.).

221. Бистрицький Данило Остапович – гороховатський сотник, наказний ізюмський полковник на поч. XVIII ст., У 1705 р. Петром І йому були пожалувані землі, де він побудував сл. Комарівку з церквою Успіння Пресвятої Богородиці (1744 р.). Також маєток с. Миколаївка. Заповів значну частину майна церквам і монастирям Ізюмщини, а на потреби Харківського колегіуму щорічно заповідав 10 крб.

222. Бистрицький Михайло Іванович – поміщик, у маєтку в с. Комарівка мав на 1845 р. 180 мериносних овець.

223. Бистрицький Олексій Данилович – з 1759 р. – сотник Гороховатської сотні Ізюмського полку. У 1744 р. відбудував зруйнований татарами церкву Успіння Пресвятої Богородиці, побудовану його батьком у Комарівці і зруйновану татарами у 1736 р. Сини: прапорщики Іван (у нього сини прапорщики Василь 1800 р. н. і Михайло 1798 р. н.), Федір, Данило (у нього син Василь).

224. Бистрицький Семен – савинецький сотник, у 1727 р. мав у с. Чепель 139 душ чол. ст. Згодом сотник горохуватський (За: «Перепись слободских полков гвардии майора Хрущева 1732 года»).

225. Бистрицький Петро Іванович – штабс-капітан, маєток хут. Бахтин. На службі з 1817 по 1823 рр. у маєтку побудував палац у стилі ампір і великий парк. Дружина Анна Іванівна, уроджена Фесенко, діти: Павло, Іван, Михайло, Надія.

226. Бих (? – †листопад 1918 р., Ізюм) – полковник 2-го Ізюмського кінного козачого полку (1918 р.).

227. Бич-Лубенський Григорій Михайлович (1810 – †1881) – колезький радник, з роду полтавської старшини, у 1861 р. мав у Ізюмському повіті маєток (Курулька, Привілля) у 2550 десятин з 168 душами ч. ст., син підпоручик Михайло (1834 р. н.), рано помер, тому маєток заповів онукам Івану і Костянтину.

228. Бич - Лубенський Костянтин Михайлович (1860 - †?) – син підпоручика, мати Марфа Георгіївна. Губернський секретар Харківської дворянської опіки. Маєток с. Курулька Ізюмського повіту. Письменник, писав українською мовою. Повісті і оповідання, створені у Курульці: «Два попи», «Таємна телеграма», «Заговорило», «Міць льогики», переклав на українську мови новели А. Франса. У 1912 р. разом з С. Васильківським створює «Українське ім. Г. Квітки-Основ’яненка літературно-художнє етнографічне товариство». У 1886 р. у своїх маєтках (урочища Гончарне і Парне, проф. геології Гуров) проводив розвідки кам’яного вугілля. У 1890 р. в урочищі Парне була відкрита криниця з лікувальною водою, що певний час була конкуренткою Криниченківської криниці і Святогірського монастиря. Лікувала хвороби ніг і суглобів. Дружина Ганна Данилівна, діти: Марія, Валентина, Наталія, Олена, Катерина, Олександра.

229. Бишкинський – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

230. Бишкинський – міщанин міста Ізюм на 1890 р. (прізвище зустрічається 2 рази).

231. Білан Микола Іванович (6 травня 1894, Київ -?) – сотник 40-го пішого Ізюмського полку, підполковник Армії УНР. Закінчив Немирівську гімназію Подільської губернії, 2-е Київське військове училище (1 травня 1915). З 3 липня 1915 р. - прапор­щик 124-го піхотного Воронізького полку, у складі якого брав участь у Першій світовій війні. Був п'ять разів поранений. Нагороджений всіма орденами до Св. Володимира IV ступеня з мечами та биндою, Ге­оргіївською зброєю (09.1917 р.). З 26 жовтня 1917 – штабс-капітан. У 1917 р. брав участь в українізації 124-го полку (124-й Український). 8 серпня - 3 вересня 1918 р. навчався в Інструкторсь­кій школі старшин. Згодом - командир сотні 40-го пішого Ізюмського полку та командир окремої коменда­нтської сотні на Харківському та Сарненському фронтах Дієвої армії УНР. З 22 лютого 1919р. – начальник окремої кулеметної сотні штабу Південно-Західного фронту (при штабі Північної групи) Дієвої армії УНР. 17 травня 1919 року потрапив у Луцьку до польського полону, перебував у таборах для військовополоне­них, звідки виїхав добровольцем до Північно-Західної білогвардійської армії генерала Юденіча, очолював у цій армії Український полк. З 10 липня 1919 р. був начальником команди піших розвідників 17-го Лібавсь­кого полку 5-ї Лівенської дивізії Північно-Західної армії (вся ця команда складалася з ветеранів Дієвої армії УНР). Після поразки Юденіча під Петроградом, перебрався до Польщі, звідти – в Україну. З 26 лю­того 1920 р. – командир сотні 1-го Рекрутського полку Дієвої армії УНР. З 2 квітня 1920 р. – командир 12-го стрілецького куреня 4-ї стрілецької бригади 2-ї стрілецької дивізії Армії УНР (згодом – 21-й курінь 7-ї бригади 3-ї Залізної стрілецької дивізії). З 21 серпня 1920 р. був приділений до 3-го кінного полку Армії УНР. У листопаді 1923 р. повернувся до Радянської України. Подальша доля невідома.

232. Білецький Євген Миколайович(08.12.1870 м. Райгородок Ізюмського повіту - після 1945) -генерал-хорунжий Армії УНР. З дворян. Закінчив Харківське реальне училище, Єлисаветградське кавалерійське училище (1894), вийшов підпрапорщиком до 17-го драгунського Волинського полку. 21.01.1903 р. у званні поручика був переведений до Окремого корпусу жандармів. З 29.09.1906 р. - помічник начальника Херсонського губернського жандармського управління в Єлисаветградському повіті. З 18.10.1915 р. - начальник Одеського жандармського управління. У 1917 р. - член Українського Генерального Військового комітету. У 1918–1919 рр. перебував на посаді начальника Херсонської ремонтної комісії з поповнення кінським складом Армії Української Держави, згодом - Дієвої армії УНР. З 16.04.1920 р. - командир Учбового куреня 4-ї запасної бригади у Камянці-Подільському. З 20.09.1920 р. - генерал-хорунжий Армії УНР, начальник Тилу Армії УНР. 20.10.1923 р. на чолі групи старшин та козаків Армії УНР виїхав на роботи до цукроварні Рівненського повіту.У 1945 р. був схоплений у Польщі радянськими військами, подальша доля невідома.

233. Білієв – власник магазину мануфактури (поч. ХХ ст.)

234. «Білий» – керівник селянського повстанського загону (1920 р.) у с. Дмитрівка.

235. Білогай – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

236. Білоус – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

237. Бідніченко – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

238. Білоус – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

239. Бішкінський Олексій Федорович – купець м.Ізюм, власник салотопенного заводу на 1887 р.

240. Бішкінскій – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

241. Білоусов Анатолій Іванович – Сергіївка, церква Василівська Ізюмський 4 -й округ 1908 священик

242. Білоусов – володар приватного будинку у Ізюмі, де з 1887 р. і до поч. ХХ ст. ставились театральні вистави.

243. Біловол – міщанин м. Ізюм на 1890 р. (прізвище зустрічається 2 рази)

244. Білоусов – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

245. Бішкінська – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

246. Блазнов – робітник котельного цеху ІЗМ, більшовик (березень 1917 р.).

247. Блезе Андрій Іванович (1836 р.н.) – міщанин, підприємець родом з Мітави (Клайпеда), у 1868 р. заснував пивзавод у Поповці (нині Ізюм, район Пісок), на поч. ХХ ст. 28 робітників.

248. Блєдєнцов – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

249. Блик – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

250. Бобров – член Ізюмського повітового ревкому у вересні 1917, член військового штабу ІІІ Ізюмського Повітового ревкому (21 лютого – 15 березня 1918 р.) і IV Повревкому (15 березня – 16 квітня 1918 р.).