Литературна група «Гарт» (1923 р.). Сидять зліва направо: В.Сосюра, В.Блакитний, В.Поліщук, М.Йогансен. Стоять: М.Хвильовий, В.Коряк, В. Радиш 9 page

1183. Кобець – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1184. Кобиць – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1185. Кобчевський Володимир Андрійович – помічник класного наставника Ізюмського реального училища на 1887 р.

1186. Кобцев – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1187. Кобцева – міщанка м. Ізюм на 1890 р.

1188. Ковалевський Іаосаф – протоієрей. Див. Іоасаф Погорлевський.

1189. Ковалевський Олександр Іванович (1850 р.р.) – титулярний радник, Ізюмський повітовий правник з 1885 р., з наслідних дворян. Перший голова Ізюмської земської управи. Кавалер ордену «Св. Станіслава» III степеня. Дружина – донька колезького асесора Софія Камилівна Рамиснєвська. Син Олександр (10.08.1878 р.н.).

1190. Ковалевский Іван Герасимович – в 1902 р. доглядач Слов’янських минеральних вод. Особистий почесний громадянин. Нагороджений срібною медаллю на Анненській стрічці.

1191. Ковалевський І. К. - на поч. ХХ ст. власник олійниці, с. Цареборисів.

1192. Ковалевський Андрій Якович – селянин, у 1839 р. пожертвував 300 крб сріблом на відновлення храму Різдва Богородиці у Цареборисові.

1193. Ковалевський Володимир Васильович (15.07.1826 - †8.12.1896) - священник с. Савинці Ізюмського повіту, похований в Успенській церкві.

1194. Ковалевський Георгій Іванович – землевласник, маєток с. Маргаритівка. Тут два млина, заводи ВРХ і мериносних овець.

1195. Ковалевський Герасим Якович – купець ІІІ гільдії, ратман (член Виконкому) Ізюмської ратуші на 1834 р.

1196. Ковалевский Дмитро Гавриилович (1832 - †14.12.1889) – священник Воскресенскої церкви с. Надеждівки Ізюмського повіту (служив 30 років). Там же и похований.

1197. Ковалевський Микола Васильович – Золотий Колодязь, церква Дмитрівська Ізюмський 4-й округ 1908 священик

1198. Ковалевський Олександр Гнатович – помічник землевпорядника (з 1912 р.), працівник ІЗМ з 30 серпня 1918 р., керівник котельного цеху у 1930-х рр. Автор рацпропозицій на 60 тис. крб. Згодом завідував технічним архівом ІТРЗ, співзасновник музею заводу.

1199. Ковалевський Олександр Дмитрович (1871 - †1907) – штабс-ротмістр 5-го запасного кавалерійського полку, похований в с. Балаклїї Зміївского повіту.

1200. Ковалевський Олександр Дмитрович – на 1887 р. член Ізюмської повітової училищної ради (від Міністерства Народної Просвіти)

1201. Ковалевський Олександр Іванович – титулярний радник. На 1887 р. керівник Ізюмського повітового поліційного управління

1202. Ковалевський Семен Максимович – штаб-ротмістр, поміщик, с. Семенівка Ізюмського повіту (нині Барвінківщина), у маєтку с. Дмитрівка мав на 1845 р. 350 мериносних овець.

1203. Ковалевський Федір Михайлович – губернський секретар, поміщик, хут. Іванівка Ізюмського повіту (нині Барвінківщина)в 1876 р. почесний громадянин р. Ізюма.

1204. Ковалевський – городничий м. Ізюм на 1853 - 56 рр.

1205. Ковалевський – міщанин м. Ізюм на 1890 р. (прізвище зустрічається 2 рази)

1206. Ковалевський – купець міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1207. Ковалевський – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1208. Ковалевська Дарія Тихонівна – поміщиця, с. Барабашовка Ізюмського повіту (нині Барвінківщина).

1209. Ковалевська Софія Миколаївна (уроджена Захаржевич-Капустянська) – удова майора Олександра Миколайовича Ковалевського, невеликий маєток у с. Іванівка. Діти: Микола і Юлія.

1210. Ковалевська – міщанка м. Ізюм на 1890 р.

1211. Коваленко Федір Стефанович – Іванівське церква (Тихоцьке) Івано-Предтечевська Ізюмський 1-й округ 1904 священик

1212. Коваленко – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1213. Коваленко – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1214. Коваленко – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1215. Коваль Конон – маяцький наказний сотник у 1697 р.

1216. Коваль – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1217. Ковальов Апполінарий Олексійович – Крючки, церква Троїцька Ізюмський 1 -й округ 1908 псаломщик

1218. Ковальов Василь Іванович – Ново-Олександрівка церква (Семенівка, Жабуневе) Олександро-мученицька Ізюмський 3-й округ 1908 диякон

1219. Ковальов Олександр Якович – Комарівка, церква Успенська Ізюмський 1-й округ 1908 священик

1220. Ковальов Стефан -Шандриголове церква Івано -Богословська Ізюмський 2-й округ 1908 в. о. псаломщика

1221. Ковальов – міщанин м. Ізюм на 1884 р.

1222. Ковальов – міщанин м. Ізюм на 1890 р. (прізвище зустрічається 2 рази)

1223. Ковальова – міщанка м. Ізюм на 1890 р.

1224. Ковальчуков Евграф Максимович – титулярний радник, головний бухгалтер Ізюмського повітового казначейства на1887 р., на поч. ХХ. ст. міський скарбник м. Слов’янськ.

1225. Ковтун Адріан Іларіонович – Новоселівка, церква Григорівська Ізюмський 2 -й округ 1908 диякон

1226. Ковтун І. – священник, репресований у 1919 р.

1227. Ковтун – купець міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р. Гласний міської Думи на 1840 р.

1228. Ковтуновський – купець ІІІ гільдії м.Ізюм, у 1860 р. виділив І поверх свого кам’яного будинку у центрі міста під ізюмське повітове училище, з 1861 р. виділив свій будинок вже під жіноче училище.

1229. Ковтуновський – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1230. Ковтуновський – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1231. Козел-«Білий» – керівник селянського повстанського загону (1920 р.) у с. Мечебилове.

1232. Козьменко Наталія Дмитрівна – поміщиця, у маєтку Секретарівському мав на 1845 р. 3000 мериносних овець.

1233. Козлов – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1234. Козютіна – казенна селянка, мешканка м. Ізюм на 1890 р.

1235. Колесніков Григорій – Поповка, церква Григорівська Ізюмський 2 -й округ 1908 священик

1236. Колесников Пилип – селянин с. Бугаївки, заарештований у березні 1918 р. за критику радянської влади. Створив великий (у 180 шабель) партизанський загін, розгромлений влітку 1921 р.

1237. Колесников – міський гласний (член Виконкому) міста Ізюм на 1817 р.

1238. Колінько – керівник селянського повстанського загону (1920 - 1921 р.) у хут. Розсохувате,

1239. Колісник (Колісниченко) – керівник селянського повстанського загону (1920 - 1921 р.), махновець.

1240. Колісник – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1241. Колісников Іван (монах Ігнатій) – селянин с. Черкаське (нині Слов’янського р-ну). У 1831 р. Постригся в Ієрусалимі в монахи, 1 серпня 1831 р пожалував Вознесенській церкві перламутровий хрест з частиною дерева Животворящого Хреста, подарований йому патріархом Ієрусалимським.

1242. Колісников – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1243. Колісников – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1244. Колісникова – міщанка м. Ізюм на 1890 р.

1245. Коломієць – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1246. Коломійцев – купець м. Ізюм,, на 1867 р. мав будинок на міській площі (навпроти нинішньої лікарні, по вул. Московській, нині Фрунзе)

1247. Коломійцев – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1248. Коломійцев – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

1249. Коломийцов – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1250. Колосовський Іван Йосипович – Надеждівка (Індиківка) Воскресенська Ізюмський 3-й округ 1908 священик.

1251. Колосовський – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1252. Комліков – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

1253. Компанієць – на поч. ХХ ст. співвласник (з О. Семикіним) цегляного заводу, м. Ізюм.

1254. Конкін Сергій Климентович – підпоручик, маєток с. Милогір’я у верхів'ях р. Біленької. Тут було 120 душ ч. ст. 1700 десятин, вівчарні заводи і кращий по повіту (на 1804 р.) завод кавалерійських коней.

1255. Коновал – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1256. Коновалова – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1257. Кононенко – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1258. Копейчиков Никанор Петрович - Гаврилівка церква Архангело- Гаврилівська Ізюмський 3-й округ 1908 священик

1259. Копил – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1260. Копил – міщанка м. Ізюм на 1890 р.

1261. Копичко – міщанин м. Ізюм на 1890 р. (прізвище зустрічається 2 рази)

1262. Копцов – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1263. Коренда Олексій – городничий, маєток хут. Каменський (За: «Перепись слободских полков гвардии майора Хрущева 1732 года»)

1264. Кореницький Порфирій (19 лютого 1816, Ізюм - 15 лютого 1854, с. Куньє, Ізюмського повіту) - український поет. Павло Грабовський згадує в літературно-науковому журналі «Зоря»: «…Кореницький був сином священика Харківської губернії, учився в харківській духовній семінарії в тридцятих роках. Належав до гурту Писаревських і Петренка, що славились під той час у Харкові своїми українськими концертами, бувши до того й поетами українськими. Одним із перших творів К-ого була віршова поема «Куряж… Поема ця не могла бути видрукована, а переходила з рук на руки, поки мабуть десь не загинула. … Що тим небезпечним автором був К-ий, знала тільки невеличка купка його товариства,- то він і не був поворушений… У альманаху Є. Гребінки «Ластівка» (1841) було надруковано байку «Панько та Верства». Після того як поет написав поему «Вечорниці» і надрукував її в «Снопі» 1841 року, його було виключено з Харківської духовної семінарії, де він навчався. Далі, в статті Павла Грабовського, йдеться: «…Почалося для К-го сїромашне, бурлацьке життє. Але нерегодом він оженився і його настановлено дяконом при одній з харківських церквів. Гірке мабуть було життє К-го і після того, бо він став запиватись дужче й дужче, поки не замерз серед улиці, вертаючись додому пяним. Так занапастилась хистка, талановита людина! Крім поем, К-ий писав, як розказував Мартинович, байки, послання до друзяків, піснї, і відрізнявся експромптами українськими. В печатї-ж, скільки менї відомо, появилися тільки «Вечерниці» та одна байка «Панько та верства». Про самого Порфира Кореницького відомо досить мало, мало зберіглося його поезій. В 1926 році І. Айзеншток в науковому збірнику надрукував чотири листи П. Кореницького, які дають можливість отримати деяку інформацію як про самого Порфира, так і про деяких його сучасників, про яких згадано в листах. Так, в листі до О. Корсуна від 4-го вересня 1843 року, П. Кореницький пише про свого товариша Михайла Петренка: «…Петренковъ нашъ кончаетъ уже свою драму подъ заглавіемъ Польска любовь, очень хорошую и занимательную піэсу; также написалъ онъ еще Словьянскȗ пȗсни и Сауръ-могилу и самъ отъ себя хочете издать; узнавши отъ меня, что я отдалъ тебѣ всѣ свои нелѣпости, онъ разбранилъ меня самымъ лучшимъ славянскимъ нарѣчіемъ и просилъ меня, чтобы я все взялъ обратно. Да и въ самомъ дѣлѣ, Александръ Алексѣевичь! если все то, что я тебѣ оставилъ, не надобно и не служитъ ни къ чему, то пожалуйста чрезъ подателя этого письмеца пришли мнѣ обратно и особенно повѣсть Антипку. Я ее передѣлаю на другой ладъ. (стор. 159). Небагаточисельні поезії П. Кореницького, що збереглися, було включено в різні поетичні антології, а в 1918 році відбулося й окреме видання невеличкої книжки. В цю збірку віршів «слобожанського поета 40-х років» увійшли поема «Вечерниці», казка «Дяк і гуси», байка «Панько та верства» і «Нехай».

1265. Корець Федір – підпрапорний, у 1739 р. маєток с. Левківка.

1266. Корецький – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1267. Корж – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1268. Корнієнко – керівник партизанського загону у Великій Комишувасі, що воював з денікінцями (1919 р.).

1269. Корніенко – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1270. Коробка – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1271. Коробкова Олександра Миколаївна – підпоручиця, на 1871 р. володіє маєтком у с. Сергіївка. Доньки: Вікторія Прокопівна Корнеєва і Авдотья Прокопівна Карпенко.

1272. Короваєв – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1273. Короваєва – міщанка м. Ізюм на 1890 р.

1274. Коровай – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1275. Коровай – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

1276. Коровченко А. – учасник повстанського руху, член «Студеноцької демократичної партії».

1277. Короговський – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1278. Корольов – власник каретної майстерні (поч. ХХ ст.).

1279. Корольова – міщанка м. Ізюм на 1890 р. (прізвище зустрічається 2 рази)

1280. Коросовський – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1281. Коростильов – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1282. Короткий Андрій Іванович – уродженець Кам’янки, воював у армії Будьонного, нагороджений орденом Бойового Червоного Праполра.

1283. Короткий П. А. – на поч. ХХ ст. власник водяного млина, с. Стратилатівка (Кам’янка).

1284. Корф Віра Івановна, уроджена Малиновська – баронеса, маєток в сл. Кам’янка Ізюмського повіту.

1285. Корчинов – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1286. Коряк Володимир (Вольно Давидович Блюмштейн, 1889, Слов’янськ Ізюмського повіту – 22.12.1937) – літературознавець і критик, активний у 1920-их pp. Починав у 1908 – 15 рр. в українській соціал-демократичній пресі, з 1917 – в УПСР. Член «Гарту» і ВУСПП, боротьбіст; в літературній дискусії 1925 - 27 pp. виступав проти Хвильового, автор вульгарно-марксистських, хаотично написаних праць і підручників: «Організація жовтневої літератури» (1925), «Боротьба за Шевченка» (1925), «Нарис історії української. літератури», I - II (1925 - 29), «Українська література» (1928) та ін. заарештьтований 1 листопада 1937р., засуджений 1937 p., як «націоналіст, троцкіст і ворог народу», розстріляний.

Литературна група «Гарт» (1923 р.). Сидять зліва направо: В.Сосюра, В.Блакитний, В.Поліщук, М.Йогансен. Стоять: М.Хвильовий, В.Коряк, В. Радиш

1287. Косиков Г.М. – купець, у с. Дмитрівка буряко-цукровий завод на 1887 р. (перший у Ізюмському повіті)

1288. Косовський – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1289. Косогуб – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1290. Косоков Герасим Максимович – купець ІІ гільдії, з 1880-х рр. маєток у Дмитрівці, де облаштував майстерні, економію, паром на р. Берека, у 1883 р. побудував бурякоцукровий завод; згодом побудована була винокурня, у 1910 – млин на гасовому двигуні.

1291. Коссаківський Людвіг – управляючий цегельно-керамічного підприємства к Слов’янську (на 1901 р.), галичанин.

1292. Костенко Дмитро Захарович – ізюмський купець, на 1887 р. помічник директора Ізюмського міського Іллі Ізвєкова банка. похований в Ізюмі на міському кладовиші.

1293. Костенко Іван – селянин, на поч. ХХ ст. володів єдиним колодязем на дорозі Ізюм-Слов’янськ.

1294. Костенко – купець міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р. на 1869 р. володів у місті салотопенним заводом з оборотом у 6500 крб.

1295. Костенко – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1296. Костенко – міщанка м. Ізюм на 1890 р.

1297. Костін Володимир Іванович – генерал-майор, почесний мировий суддя Ізюмського повіту на 1887 р.

1298. Костич Іоанн – благочинний ієрей у м. Слов’янськ на 1846 р.

1299. Костюков Василь Фодорович (1866 р.н.) – Ізюм, церковний приход, церква Соборна Преображенська Ізюмський 1-й округ 1908 диякон (з 1895 р., з 1886 р. псаломщик).

1300. Котелевська Васса Іванівна (1804 – 11.11.1846) – похована на міському кладовиші м. Ізюма.

1301. Котелевський Олексій Іванович (1798 р. н.) – надвірний радник, закінчив курс медичних наук Харківського університету у 1824 р.З 1828 по 1829 – ізюмський повітовий лікар, ізюмський штаб-лікар у 1842 - 1847 рр. Активно боровся з епідемією холери на Ізюмщині.

1302. Котелевський – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1303. Котехов – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

1304. Котилевський (Котелевський?) – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1305. Котилевцов – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1306. Котилов – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1307. Котляревський Єлисей Петрович – Ізюмець (Бугаївка), церква Охтирсько-Богородична Ізюмський 1-й округ 1908 псаломщик.

1308. Котляревський Костянтин Костянтинович – 1904 - Стратілатівка (Кам'янка) церква Софіївська Ізюмський 1 -й округ, 1908 – Богодарове церква (Плещевої) Царице-Олександрівська Ізюмський 3-й округ священик.

1309. Котляревський Павло Васильович (1824 - 1901) – священик Архангельскої церкви сл. Привілля Ізюмського повіту.

1310. Котляревський Петро Степанович (12.06.1782 – †21.10.1852, Феодосія) – генерал-лейтенант, засновник с.Капитольське та церкви Св. Великомучениці Варвари у ній (1819 р., на честь дружини Варвари Іванівни, що померла при пологах 18.09.1818, 19-річною; похована у цій же церкві).

1311. Котляревський Степан Якович (1741 – †17.10.1840) – священник, похований у Бахмутському повіті.

1312. Котляревський Христофор Давидович (1874 р.н.) – Піски, церква Вознесенська Ізюмський 1 -й округ 1908 псаломщик. Вчитель церковно-приходської школи.

1313. Котляревський – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1314. Котляревська Варвара Іванівна (1799 - †14.09.1818) - дружина генерал-лейтенанта Петра Степановича Котляревського. Померла від важких пологів. Похована в с. Капитолівка Ізюмського повіту. Над її могилою в 1823 р. побудована церква Св. Варвари.

1315. Котляров Олександр Осипович (30 серпня 1852 – † після 1917 р.) – купець м. Слов’янська, отримав домашню освіту. Володів нерухомістю у Слов’янську (оцінювалась у 15 тис. крб.), книжковим магазіном, типографією, на 1917 р. – олівцевою фабрикою. З 1878 депутат міської думи, з 1884 по 1897 рр. член Слов’янської міської управи (міськвиконкому). Купецький староста Слов’янська. Октябрист, член IV Державної думи з 1912 р., після розпаду фракції – у Прогресивному блоці. Член комісій з розпису доходів і видатків (бюджетної), у справах православної церкви, у міських справах.

1316. Котляров Филимон Осипович – купець, власник солеварні у м. Слов’янськ на 1887 р.

1317. Котляров – купець міста Слов’янськ згідно 9 ревізії від 22.10.1850 р.

1318. Котляров – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1319. Котоменко(в) – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1320. Кох – полковник царської армії, повітовий староста Ізюмщини на початку німецької окупації (квітень 1918 р.).

1321. Коханов Стефан Арістовуловіч (1855 р. н.) – Ізюм, церковний приход, церква Соборна Преображенська Ізюмський 1 -й округ 1908 протоієрей. Псаломщик з 1878 р., священник з 1881 р. Благочинний 1-го благочинного округу Ізюмського повіту. У Ізюмського реального училища на 1887 р. викладав Закон Божий. Блюститель за викладанням Закону Божого в училищах м. Ізюма. Член Ізюмського училищної ради. Нагороди – наперсний хрест, 1902 р.

1322. Кохановська Катерина – дівица, похована в хут. Макарівка Ізюмського повіту.

1323. Кохановська (Соханська) Надія Степанівна (29.02.1825 – †1884) – письменниця, хут. Макарівка (нині Балаклійський р-н, нежилий). З 1848 р. почала писати повісті, оповідання: «Гайка», «Після обіду в гостях», «З нещодавнього минулого» та інші, присвячені життю дрібнопомісних дворян та селян. Товаришувала з Г. П. Данилевський, А. Є. Розеном.

1324. Коховський Всеволод Порфирович (14(02).03.1835 Стародубівка Ізюмського пов. - †13(01) або 14 (02).06.1891, Санкт-Петербург) - військовик, педагог, письменник. Навчався у приватному пансіоні у Бахмуті, 1853 став офіцером. Учасник Кримської війни 1853-1856. Дебютував як автор на сторінках «Основи» кореспонденцією «Лист до основ’ян», зібраними на Ізюмщині фольклорними записами «З народних уст», нарисом «Усна мова з науки про дощ». Уклав і поширив «Каталог учебных и воспитательных пособий педагогического отдела Військового Министерства», У журналі «Правда» вмістив оповідання «Пан Комарчук» (надруковане у Швейцарії окремою книгою «Пан народолюбець»; І.Франко відмітив його «тривку літературну вартість»). У Галичині творчість К. було представлено по шкільних читанках. Зберігав малярську спадщину Т.Шевченка.

1325. Кошовий – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1326. Кошовий – міщанин м. Ізюм на 1884 р.

1327. Кравченко Іван Єпифанович (27.03.1882, с. Никифорівка Ізюмського п. - † не раніш 1926 р.) – вчитель, один з лідерів партії есерів у м. Ізюм. У 1909 і 1911 рр. засуджений за революційну діяльність, був засланий до Тобольської губернії. Член Президії трьох (30 квітня, 22 травня і 10 червня 1917 р.) повітових з’їздів селян Ізюмщини. У вересні 1917 – член Ізюмського повітового ревкому, одночасно –ізюмської Повітової Української ради (осінь 1917 р.). У листопаді 1917 р. був обраний до Всеросійських Установчих зборів (парламенту) від УПСР. Керівник есерівської фракції І Повітового з’їзду рад Ізюмщини (лютий 1918 р.), після більшовицького перевороту разом з лівими есерами підтримав більшовиків.

1328. Кравченко – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1329. Кравченко – міщанин м. Ізюм на 1890 р. (прізвище зустрічається 5 разів)

1330. Кравченко – міщанка міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р. (прізвище зустрічається 2 рази)

1331. Кравченко – міщанка м. Ізюм на 1890 р.

1332. Кравченко – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

1333. Кравченцев – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1334. Кравчуновський Федір – титулярний радник, у 1825 р. нагороджений орденом Св. Анни ІІІ ст.

1335. Кравцов Олександр Якович (1891 - 1919) – робітник ІЗМ,один з керівниківІзюмської ради робітничих і солдатський депутатів (1917 р.), меншовик, з кінця 1917 р. – більшовик. Навесні 1917 – член Ізюмського громадського комітету, завідуючий міліцією. У вересні 1917 – член Ізюмського повітового ревкому. Комісар юстиції Виконкому ізюмської Повради (лютий - квітень 1918 р.). За Гетьманату – учасник ізюмського протинімецького підпілля. У січні 1919 – серед лідерів більшовицької фракції ІІ повітового з’їзду рад. Голова Ізюмського повітвиконкому (1919 р.). Вбитий денікінцями.

1336. Кравцов – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1337. Кравцов – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1338. Кравцов – міщанин м. Ізюм на 1890 р. (прізвище зустрічається 2 рази)

1339. Красильніков Семен Іванович – на поч. ХХ ст. власник бакалійного магазину, с. Михайлівка.

1340. Краснокутський Василь Діомідович – Цареборисов, церква Різдво-Богородична Ізюмський 1 -й округ 1908 священик

1341. Краснокутський Віктор Васильович - Цареборисов церква Миколаївська Ізюмський 1 -й округ 1908 священик.

1342. Краснокутський Леонід Васильович - Михайлівка церква Охтирського - Богородична Ізюмський 4 -й округ 1908 священик.

1343. Краснокутський Федір Фомич – сватовський сотник, обозний, а з 1751 по 1761 роки полковник Ізюмського полку. По справі скасування козацтва був позбавлений звання полковника и засланий до Казані, маєтки забрані до казни. Згодом заснував і заселив слободу Ниж. Дуванку, побудував там храм Великомученика Федіра Стратилата, свого покровителя. Перейменував на Стратилатівку інший свій маєток – Кам’янку. Дружина Прасковія Олександрівна (в неї маєток хут. Олексіївський Куп’янської округи), під час заслання чоловіка особисто з’явилась до імператриці Катерини і прохала повернути конфіскований маєток. Докладніше: http://svatovo.ws/history%204.html

1344. Краснокутський Яків Овсійович – з дворян, протопоп в с. Балаклія Зміївського повіту (1804 р.).

1345. Краснокутский Іван – підполковник, у відставці з 1824 р. За Бородино орден «Св. Володимира» IV ступеня с бантом, за бій при м. Лабіо, орден «Св. Анни» II ступеня. Його удові у 1864 р. король Пруський пожалував велику суму грошей.

1346. Краснокутський – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1347. Краснокутська Марфа – дружина полковника, в 1876 р. маєток при хут. Студеноцькому.

1348. Краснопольський Григорій – священник церкви Покрова Пресвятої Богородиці с. Рідкодуб.

1349. Краснопольський Дмитро Андрійович – Нікольське церква Вознесенська Ізюмський 4 -й округ 1908 псаломщик

1350. Краснопільський Семен Андрійович – Райгородок, церква Архангело-Михайлівська Ізюмський 2 -й округ 1908 диякон - псаломщик

1351. Краснощоков Афанасій Якович – прапорщик, напр. XVIII ст. побудував села Афанасівку і Краснощоківку з трьома винокурнями, пасікою.

1352. Краснощоков Микола Амвросійович – ротмістр, на поч. ХХ ст. начальник повітової жандармської управи.

1353. Красюк – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

1354. Крачко – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

1355. Крещенко – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1356. Кривенко – власник магазину мануфактури (поч. ХХ ст.).

1357. Кривенко – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1358. Кривоносов Василь – протоієрей Вознесенського храму на 1847 р.

1359. Криворотенко – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1360. Криворучко – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1361. Криворучко І. О. – на поч. ХХ ст. власник парового млина, сл. Піски.

1362. Кривошей – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1363. Кривусенко – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1364. Крикган І. – баптист, власник скорняжної майстерні у с. Беззаботівка (нині Олександрівський р-н Донецької обл.). Депортований у 1915 р.

1365. фон Кріт Георгій Олександрович (15.02.1864 -?) – офіцер 32 драгунського Ізюмського полку з 1881 р. Учасник І Світової війни.

1366. Кролевець – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1367. Кроленко Прокоп Петрович – працівник ІПРЗ з 1922 р., майстер розборного цеху, рацпропозицій на 30 тис. крб.

1368. Кроленко – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1369. Кроль Ф. К. – студеноцький повстанець з загону Савонова, співорганізатор аварії німецького військового ешелона в районі Студенка.