Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Поняття про класифiкацiю грунтiв





Історія розробки і удосконалення класифікації ґрунтів складна і неоднозначна. В наш час в світі немає єдиної загальноприйнятої класифікації. В сучасному ґрунтознавстві існує три головних напрями класифікації ґрунтів: російський, американський (США) і міжнародний (ФАО/ЮНЕСКО). Кожний з цих напрямів базується на своїх принципах класифікації.

У свій час В. В. Докучаєв і М. М. Сибірцев заклали основи генетичної класифікації ґрунтів. Вона розвивалась і удосконалювалась багатьма видатними ґрунтознавцями. В результаті в нашій країні виникло кілька класифікаційних схем (еколого-генетична, морфо-генетична, історико-генетична та ін.).

Завданням класифікації грунтів є об'єднання грунтів в таксонометричнi групи з будовою, складом, властивостями, походженням і родючiстію. Класифiкацiйна проблема в грунтоведення - одне з найважчих, і пояснюється це передусім складністю грунту як особливого тіла природи, що розвивається внаслідок одночасної, сукупної дії всіх згаданих чинників грунтознавства (клімату, гірської породи, рослинності й тварини світу, умов рельєфу, віку), тобто внаслідок тісної взаємодії з середовищем.

Основою наукової класифікації грунтів є думка про грунт як самостійне особливе тіло природи, таку ж, як мінерали, рослин та тварини. Основний одиницею класифікації грунтів є тип грунтів. Під типом грунтів розуміють грунту, освічені в однакових умов і які мають подібними будовою і властивостями. Відповідно до цієї точки зору, класифікація грунтів має базуватися як з їхнiх ознак і властивостей, так з особливостях їх генези.

2. Основнi етапи класифiкації грунтiв

Класифікація грунтів є найбільш складною і важливою теоретичною проблемою, так як вона повинна впорядкувати зв’язок між грунтами, виявити закономірності поширення та управління ними. Первинна основа систематики була закладена В. В. Докучаєвим. У її розвиток великий вклад внесли Е. Н. Іванова, А. Н. Розанов, Ф. М. Фридланд, В. А. Ковда, Е. В. Лобова та ін. Систематика визначає якісні та кількісні відмінності між грунтами і на основі наявної інформації про грунти формує логічний перелік грунтів для створення номенклатури та класифікації грунтів. Класифікація грунтів являє собою об’єднання грунтів в групи по генезису, походженням, будовою, властивостями і родючості. Вона розробляє принципи класифікації, систему таксонометричних одиниць, діагностику грунтів.

В історії розвитку вчення про класифікацію грунтів виділяють три етапи:

1) Докучаєвський, з геологопетрографічними, хімічними та фізичними принципами класифікації, названими агрогеологічними, так як грунт розглядалася лише як продукт вивітрювання гірських порід і враховувалися тільки літологічні особливості;

2) Докучаєвський, з генетичним підходом при класифікації грунтів (В. В. Докучаєв, Н. М. Сибірцев, К. Д. Глінка та ін), коли грунт розглядалася як природно-історичне тіло, що розвивається під впливом всіх факторів грунтоутворення, і обліковувався грунтоутворювальними процеси, що призводять до формування грунтів, пов’язаних між собою в генетичні групи і ряди, а також головні властивості, в яких виявляються ці грунтоутворювальнi процеси;

3) сучасний (з 50-х років XX ст.), коли остаточно була встановлена система таксономічних одиниць і діагностичних показників з повним урахуванням режимів грунтоутворення та екологічних умов.

 

3. Основні таксономічні одиниці грунтів

При систематичному описі і вивченні грунтів, як і будь-яких інших природних об'єктів, необхідно наперед задатися тим ступенем точності, з якою бажано визначити той або інший об'єкт, що залежить від масштабу дослідження. Саме слово «грунт» уже дає об'єкту якесь визначення, показує його відмінність від інших природно-історичних тіл, скажімо, від гірської породи, дерева, лісу і т.п., звичайно, у випадку, якщо в термін «грунт» попередньо вкладене цілком визначене поняття. Якщо необхідно бути більш точним, треба до слова «грунт» додати щось ще, якесь визначення, що показує, який саме грунт мається на увазі в даному випадку. Ця задача систематики грунтів розв'язується за допомогою системи таксономічних одиниць, або рівнів розгляду.

Слово «таксономія» походить від грецького taxis – будуй, порядок, або від лат. takso – оцінюю і номо – закон.

Таксономічні одиниці (таксони) – це класифікаційні, або систематичні одиниці, що показують клас, ранг або місце в системі яких-небудь об'єктів.

У грунтознавстві таксономічні одиниці – це послідовно супідрядні систематичні категорії, що відображають об'єктивно існуючі в природі групи грунтів.

В основу сучасної грунтової таксономії покладено докучаєвське вчення про грунтовий тип, розвинуте згодом у вченнях про типи грунтів і типигрунтоутворення. Сучасне розуміння типу грунту склалося поступово в міру розвитку науки.

Тип грунту – велика група грунтів, що розвиваються в однотипових біологічних, кліматичних, гідрологічних умовах і характеризуються яскравим проявом основного процесу грунтоутворення при можливому сполученні з іншими процесами.

Приклади типів грунтів: підзолисті грунти, чорноземи, сірі лісові грунти, сіроземи, червоноземи. Тип грунту – це опорна, основна одиниця систематикигрунтів. Типи грунтів можуть бути розділені на більш дрібні одиниці і, навпаки, об'єднані в більш великі. Характерні риси і єдність грунтового типу визначаються:

а) однотипністю надходження органічних речовин і процесів їхнього розкладання і перетворення в гумус;

б) однотипним комплексом процесів розкладання мінеральної маси і синтезу органо-мінеральний новоутворень;

в) однотипним характером міграції й акумуляції речовин;

г) однотипною будовою грунтового профілю і характером генетичних горизонтів;

д) однотипною спрямованістю заходів щодо підвищення і підтримки родючості грунтів і меліоративних заходів.

В тій чи іншій мірі тип грунту як опорна одиниця систематики грунтів прийнятий усюди. У різних країнах ця одиниця називається по-різному, але сутність її залишається приблизно єдиною.

Підтип грунту – групи грунтів у межах типу, що якісно вирізняються проявом основного і додаткового процесів грунтоутворення, часто підтипи грунтіввиділяються як перехідні утворення між близькими (географічно або генетично) типами грунтів.

Як правило, у межах кожного типу виділяється "центральний", найбільш типовий підтип і ряд перехідних до інших типів. Поява підтипів може бути зумовлена накладенням додаткового процесу грунтоутворення (дерново-підзолистий грунт, чорнозем опідзолений); істотною зміною основної ознаки типу (ясно-сірі, сірі, темно-сірі лісові грунти); специфікою розташування в межах грунтової зони (чорнозем південний); специфікою кліматичної фації в межах грунтової зони або підзони(чорнозем типовий помірний, чорнозем типовий теплий, чорнозем типовий холодний).

Рід грунту – групи грунтів у межах підтипу, якісні генетичні особливості яких обумовлені впливом комплексу місцевих умов, складом грунтотворних порід, складом і розташуванням грунтових вод, реліктовими ознаками субстрату (солонцюваті, солончакові, осолоділі, контактно-глейові, залишково-лугові, залишково-підзолисті грунти).

Наприклад, серед підтипу чорноземів типових помірних виділяються наступні роди грунтів: звичайні, залишково-підзолисті, глибокозакипаючі, залишково-карбонатні, солонцюваті.

Вид грунту – групи грунтів у межах роду, що розрізняються ступенем розвитку основного грунтотворного процесу.

Наприклад, у межах підзолистих грунтів за ступенем розвитку підзолоутворення виділяють види сильно-, середньо- і слабопідзолистих грунтів. У межах чорноземів за ступенем розвитку гумусового горизонту виділяють, з одного боку, види малопотужних, середньо-потужних, потужних і надпотужних чорноземів, а з іншого – види мало-, середньо- і багато- гумусних чорноземів.

Підвид грунту – групи грунтів у межах виду, що розрізняються за ступенем розвитку супутнього процесу грунтоутворення.

Наприклад, можуть бути виділені в межах середньопотужного малогумусного чорнозему підвиди слабо-, середньо- і сильносолон-цюватих грунтів.

Різновид грунту – групи грунтів у межах виду або підвиду, що розрізняються гранулометричним складом верхніх грунтових горизонтів (легкосуглинкові,середньосуглинкові, супіщані, глинисті, піщані та інші грунти).

Розряд грунту – групи грунтів, що утворилися на однорідних у літологічному або генетичному відношенні породах (на лесах, морені, алювії, граніті, вапняку і т.д.).

Підрозряд грунту – група грунтів, що розрізняються ступенем сільськогосподарського освоєння або ступеня еродованості (слабо-, середньо-, сильнозмитийгрунт, слабо-, середньо-, сильноо-культурений грунт).

Отже, повне найменування будь-якою конкретного грунту, відповідно до існуючих уявлень, складається з назв усіх таксонів, починаючи з типу грунту і кінчаючи тим рівнем, який допускається масштабом дослідження, що особливо важливо враховувати при грунтово-картографічних роботах.

Треба мати на увазі, що номенклатура нижчого таксономічного рівня часто має безпосереднє відношення тільки до деякої частини вищого тасоно­мічного рівня. Наприклад, виділяти види дерново-підзолистих грунтів за ступенем оглеєння доцільно тільки для дерново-підзолистих оглеєнних грунтів; а ступінь солончакуватостівказується тільки для солончакуватих чорноземів.

Приклад повної назви грунту з обліком усіх таксономічних рівнів: чорнозем (тип) типовий помірний промерзаючий (підтип) глибоко закипаючий (рід)середньогумусний середньопотужний (вид) слабосолонцюватий (підвид) важкосуглинковий (різновид) на лесі (розряд) слабко змитий (підрозряд).

Наведений приклад показує всю громіздкість прийнятої номенклатури грунтів, її описовий по суті характер, а не термінологічний. З іншого боку, з цього прикладу чітко видно, як важко замінити таку назву якимось коротким благозвучним терміном, що характеризував би істотні особливості даного об'єкта.

Розглянута вище система таксономічних одиниць прийнята в СНД. У інших країнах існує подібна таксономія, але зі своїми, насамперед мовними, особливостями.

 

4. Принципи сучасної класифiкації грунтiв

Розробка сучасної класифікації ґрунтів базується на таких основних принципах:

1. Класифікація ґрунтів маєм відбивати основні властивості і режими ґрунтів, враховувати умови ґрунтоутворення і процеси, які формують ґрунт, об'єднувати екологічний, морфологічний і еволюційний підходи. Саме в цьому суть генетичної класифікації. Класифікація має будуватись на науковій системі таксономічних одиниць.

3. Класифікація має враховувати ознаки і властивості, які ґрунт набув в результаті виробничої діяльності людини.

4. Класифікація має розкривати агровиробничі особливості ґрунту, сприяти їх раціональному використанню.

В основі сучасної системи таксономічних одиниць класифікації ґрунтів лежить докучаєвське вчення про тип ґрунту. Генетичний тип — велика група ґрунтів, які розвиваються в однотипно-сполучених біологічних, кліматичних і гідрологічних умовах на певній групі ґрунтоутворюючих порід. Він характеризується чітким проявом основного процесу ґрунтоутворення. Прикладами типів ґрунтів є чорноземи, сірі лісові, каштанові.

 

Контрольнi запитання

1. Визначити поняття «класифiкацiя грунтiв».

2. Дайте коротку характеристику історії розвитку грунтових класифікацій.

3. Дайте характеристику основних таксономічних одиниць у класифікації грунту.

4. Охарактеризуйте розробку сучасної класифікації ґрунтів.

 

 

РОЗДІЛ 3. ПРАКТИЧНА РОБОТА З ДИСЦИПЛІНИ «ГРУНТОЗНАВСТВО»

Date: 2016-05-15; view: 1644; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию