Культура менеджменту, її елементи

1. Поняття культури організації, елементи, рівні та еволюція культури організації

Отже, слово «культура» має кілька значень:

· Культура суспільства в цілому;

· К окремої особистості;

· К окремих видів людської діяльності.

Розрізняють: матеріальну та духовну культуру.

До матеріальної культури належать засоби виробництва і предмети праці, які використовують у сфері суспільного виробництва. Матеріальна культура є показником рівня практичного оволодіння людини природою.

До духовної культури належать стан освіти і науки та рівень освіченості населення, мистецтво, моральні норми поведінки людей у суспільстві, стан медичного обслуговування.

Культура людства дуже динамічна і кожне покоління робить свій внесок в її розвиток.

Розглянемо визначення поняття «культура організації» теоретиків менеджменту:

Так, Т.Д. Пітерс та Р.Х. Уотерманн розуміють під культурою організації “систему цінностей” організації,

Інший автор В.Петтігрін розглядає культуру організації як поєднання ідеології організації, ритуалів і міфів. Цей автор зазначає також, що саме культура організації забезпечує виконання робіт, обов’язковість та порядок.

Слід відмітити, що культура організації забезпечує одночасно, як стабільність підприємства так і його пристосовуваність. Культура створює стабільність, виконуючи роль сполучного розчину, що не дає організації роздробитись на окремі складові. Вона скріплює її цілісність та злагодженість завдяки прихильності членів підприємства до чіткої системи узгоджених цінностей. Культура одночасно посилює пристосовуваність, тому, що визначає набір принципів, якими керуються при виробленні стратегій переборення нових непередбачених обставин.

Головним у культурі організації є те, що вона здатна зменшити міру колективної невизначеності, внести ясність в те, що очікує членів колективу, забезпечити цілісність за рахунок ключових цінностей і норм, що сприймаються членами колективу, як вічні і такі, що передаються з покоління в покоління, висвітлюють перспективи розвитку підприємства, даючи при цьому заряд енергії для руху вперед.

Узагальнюючи вищенаведене сформулюємо наступне визначення культури організації, отже культура організації - це певна сукупність базових, формальних і неформальних, ознак (цінностей, переконань, підходів до діяльності, звичок і традицій, стилю керівництва, рівня взаємного співробітництва в організації та ін.), які роблять підприємство винятковим у своєму роді та зумовлюють індивідуальність організації.

Культуру організації формують дві групи елементів: матеріальні і духовно-світоглядні: (Зверніть увагу на малюнок 1.1., тут показано взаємозв’язок структурних елементів та сфер вияву культури організацій).

Матеріальні елементи культури організацій відображають культуру виробництва і культуру менеджменту, а їх виявом є технологічна кільтура, культура трудових процесів, культура середовища діяльності членів організації.

Духовно-світоглядні елементи культури організації – це комплекс особливостей, які відрізняють організацію і її працівників від інших. Духовно-світоглядні елементи визначають поведінку людей у процесах індивідуальної і групової трудової діяльності.

У структурі культури організації виділяють 3 рівні (подані на малюнку 1.2.):

1. рівень поверхневої (символьної) культури проявляється у зовнішньому образі організації. До елементів поверхневого рівня культури організації належать видимі й відчутні елементи культури, зокрема: манера поведінки працівників організації, їх мова, правила, зафіксовані в письмовому вигляді, також розміри організації, фірмові та товарні знаки, фірмовий одяг, будівлі тощо.

2. смисловий рівень (рівень норм і цінностей) –проявляється через систему цінностей членів організації, яка у концентрованій формі відображена в місії організації. У свою чергу порушення норм і цінностей, прийнятих в організації вважається службовим порушенням, яке заслуговує покарання.

3. рівень світосприйнятних цінностей. Світосприйнятні цінності формуються протягом усього життя людини під впливом сім’ї, організації та суспільства.

Рис. Структурні елементи та сфери вияву культури організацій

Як зазначалося раніше, культура є динамічним поняттям, відповідно і культура організацій змінюється відповідно до форм бізнесу і технології менеджменту. Таким чином, можна виділити наступні 4 етапи розвитку культури організацій (таблиця 1.1.):

I. Сер. 19-поч. 20ст. В цей час успіху досягав автор товарної ідеї, який міг її реалізувати. Менеджер був технократом, тобто повинен був знати технологію виробництва і відповідно його організовувати.

II. В 30-их рр..20ст. ринок став щільним, можна було виробляти товар з мінімальними затратами, але не реалізувати його. На перший план виходить вивчення попиту, а звідси – формування товарних ідей. Виникли маркетингові служби, до яких перемістився центр влади. З’явилася теорія маркетингу.

III. В 50-70-ті рр.. ринок став суперщільним, тобто успіху досягав той, хто пропонував принципово новий товар, або традиційний товар традиційної якості, але з сервісним супроводом і значною післяпродажною відповідальністю. Завданням менеджменту стало не стільки вивчення попиту як його формування, створення власної ринкової ніші. Для цього потрібно було вміти сформувати команду, здатну до активного пошуку, до реалізації нового і т.д. В менеджменті з’явилися персонал-орієнтовані технології, які стали фундаментом сучасної культури організацій.

IV. На поч.. 80-их рр.. менеджмент все більше став залежати від громадської думки. Споживач почав реагувати не лише на товар, а й на його марку, репутацію організації, а інколи і її перших осіб. В менеджменті стали використовуватись соціально-орієнтовані технології. На перший план виходить позиція організації в суспільстві.

Підсумовуючи розгляд першого питання, слід відмітити, що культуру організації формують дві групи елементів: матеріальні і духовно-світоглядні, виділяють 3 рівні культури організації: рівень поверхневої культури, смисловий рівень, рівень свтоісприйнятних цінностей.

Невід’ємною складовою культури організацій є культура менеджменту, оскільки сам менеджмент є складовою організації, отже переходимо до розгляду другого питання:

2. Культура менеджменту, її елементи

Культура менеджменту є складовою частиною людської культури і являє собою форму використання загальнолюдських культурних надбань сфері управління.

Культура менеджменту — сукупність досягнень в організації та здій­сненні процесу менеджменту, налагодженні управлінської праці, ви­користанні техніки в менеджменті, а також вимог, які висуваються до систем менеджменту і працівників, зумовлених нормами й прин­ципами суспільної моралі, етики, естетики, права.

Культура менеджменту формується з культури пра­цівників менеджменту, культури процесу менеджменту, культури умов праці, культури документації, які є взає­мопов'язаними і взаємозалежними.

Виділяють 4 складові елементи КМ (малюнок 2.1 - проілюстровано взаємозв’язок між елементами культури менеджменту та чинниками впливу на неї):

1. К працівників менеджменту – це загальний рівень культури, наявність ділових якостей, знання науки менеджменту.

2. К процесу менеджменту означає, що в організації упорядковані інформаційні потоки, використовуються технічні засоби, раціонально організована управлінська праця.

3. К умов праці – це рівень зручності приміщень, робочих місць, якість обладнання, дотримання санітарно-гігієнічних норм і т.д.

4. К документації – оформлення документів, їх рух та зберігання, зручність користування, надійність та довговічність.

Визначальним елементом культури менеджменту є культура його працівників. її зумовлюють рівень загаль­ної культури, ділові якості, необхідні для виконання ро­боти відповідно до посади працівника, глибокі та всебічні знання науки менеджменту, вміння використовувати їх (мистецтво управління), стиль роботи працівника.

Кожний менеджер, працюючи і спілкуючись у процесі діяльності зі співробітниками, керується правилами по­ведінки, які відображають суть взаємовідносин між лю­дьми в суспільстві. Однак особливості діяльності праців­ників менеджменту визначають і специфічні вимоги до їх культури. Вони передбачають уважне, зацікавлене став­лення до потреб і запитів інших працівників колекти­ву, повагу до людини, ефективне володіння різноманіт­ними комунікативними засобами, в тому числі й держав­ною мовою.

На культурі менеджменту позначається рівень куль­тури організації процесу менеджменту, тобто викорис­тання сучасних прогресивних процесів менеджменту. Збирання і оброблення інформації повинні відбуватися відповідно до спеціальної послідовності операцій і про­цедур, переважно з використанням технічних засобів управління. Не менш важливим є і те, щоб кожний пра­цівник менеджменту чітко знав свою мету, зміст, орга­нізацію, складові своєї роботи, порядок і методи її ви­конання.

Суттєвим компонентом культури процесу менеджмен­ту є раціональна організація управлінської праці. Вона передбачає обґрунтований поділ, кооперацію й регламен­тацію праці в менеджменті, нормування складу, чисель­ності працівників, правильну розстановку й використан­ня кадрів, застосування прогресивних методів і засобів праці. Основою раціональної організації управлінської пра­ці повинно бути чітке визначення обсягу і складу робіт з управління. Усе це забезпечує значно кращі економічні показники. Водночас потрібно подбати про забезпечення управлінців необхідними технічними засобами (їх склад, можливості, сфери й напрями використання), оскільки комплексна автоматизація й механізація процесу мене­джменту безпосередньо впливає на рівень його культури. Уважного ставлення потребують такі елементи культури менеджменту, як уміння приймати відвідувачів, вести те­лефонні розмови, наради, засідання, збори та ін.

Культура умов праці теж належить до елементів куль­тури менеджменту, оскільки зручне приміщення і робоче місце працівника, які відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, поліпшують продуктивність праці.

Рівень культури менеджменту залежить і від культури документації (оформлення, руху й зберігання докумен­тів, зручності користування, надійності й довговічності). Це сприяє економії засобів, оскільки використання інфор­мації, яка міститься в документах, пов'язане з великим обсягом робіт і операцій.

Загальна культура менеджменту поліпшує його орга­нізацію, спрощує і здешевлює його процес, забезпечує зла­годженість і чіткість роботи працівників, підвищує тру­дову дисципліну в організації.

Культура менеджменту є визначальним чинником фор­мування загальної культури організації, безпосередньо впливає на результати її діяльності. Символьні елементи культури визначає і запроваджує в організації її менеджмент. Система цінностей, якими керуються працівники менеджменту, формується, з одного боку, в руслі самозародження основних загальних цінностей організації іншого — впливає на їх склад і суть.

Культура менеджменту за особливостями відрізняє ся від інших видів і форм культури. Це проілюструють вимоги до неї та показників оцінки її стану.

Рівень культури менеджменту оцінюють, орієнтуючі на загальносистемні показники, найважливішими з яких є:

— цілеспрямованість (здатність системи досягати ціле

— цілісність (наявність і використання системою властивостей, відсутніх у компонентів системи);

— зв'язність (наявність оптимальних технологічних, інформаційних, виробничих та інших зв'язків);

— відкритість (взаємодія з іншими системами і сприйняття зовнішньої інформації);

— динамізм (швидкість змін системи під впливом буд: яких факторів);

— прагнення до розвитку (ускладнення змісту системі зв'язків, продукції, зростання обсягів виробництва та ін.),

Однак на практиці оцінити культуру менеджменту з цими показниками проблематично через недостатню розвинутість кількісних методів їх вимірювання. Рівень куль тури менеджменту можна оцінити показниками для окремих елементів системи. До них належать показники, які характеризують дотримання системою та її частинами мо­ральних, юридичних, економічних, організаційних, тех­нічних, естетичних норм.

Моральні норми регулюють поведінку людини у сфері моралі, відносини в суспільстві, в тому числі відносини управління.

Юридичні норми, якими керується менеджмент, міс­тяться в державно-правових і організаційно-правових нор­мативних актах. Державні органи встановлюють межі управління на кожному рівні, місце організації в системі суспільного виробництва, права й повноваження осіб у різ­них формах діяльності з управління.

Організаційно-правові нормативні акти розроблюються безпосередньо в організаціях і містять регламенти поведін­ки менеджменту всередині і поза їх межами.

Економічні норми встановлюють значення економічних показників, які повинні бути досягнуті в процесі господарсь­кої діяльності. До них належать фінансово-кредитні й вартіс­но-калькуляційні норми, норми рентабельності й взаємовід­носин із бюджетом, норми економічного стимулювання.

Організаційні норми стосуються структури організа­ції, складу і порядку діяльності окремих підрозділів і осіб, а також їх взаємовідносин і взаємодії, правил внутріш­нього розпорядку, послідовності й періодичності виконання різноманітних операцій та різних видів діяльності у менеджменті. У процесі розроблення та використання ор­ганізаційних норм повинні чітко встановлюватися та фіксуватися обов'язки працівників, обсяг, напрями, пері­одичність і місця формування інформації, процеси її пе­рероблення та використання.

Технічні норми регулюють пропорції між живою та уречевленою працею. У системі менеджменту застосовують обґрунтовані науковими рекомендаціями норми оснащення підрозділів організації, які виконують управлінські функ­ції, відповідними технічними засобами.

Естетичні вимоги та норми поширюються на технічні засоби, пристрої і на зовнішнє середовище працівників мене­джменту. Цими проблемами переймається технічна естетика.

Дотримання вимог культури менеджменту в процесі різноманітної діяльності органів та апарату менеджменту дає змогу підвищити рівень організації управлінської пра­ці, спростити різні управлінські операції і сам процес ме­неджменту, поліпшити умови праці управлінських кад­рів, забезпечити узгоджену роботу персоналу, підвищити загальну ефективність організації.

Питання для самоконтролю:

1.Що таке культура менеджменту?

2.Які складові культури менеджменту ви знаєте?

3.Опишіть культуру працівників апарату управління.

4.Охарактеризуйте культуру умов праці працівників апарату управління.