Контроль якості. Методи визначення показників якості

На підприємствах функції безпосереднього контролю якості складових частин і в цілому готових для споживання виробів виконують відділи технічного контролю (ВТК). Головне завдання технічного контролю – постійно забезпечувати необхідний рівень якості, зафіксований в нормативних документах, шляхом безпосередньої перевірки кожного виробу і цілеспря­мованого впливу на умови і чинники, що формують його.

Об’єктами контролю на вході системи (підприємства) чи її (його) окремих виробничих блоків (цехів, дільниць) мають бути: 1) якість початкових основних і допоміжних матеріалів, заготовок напівфабрикатів, комплектуючих виробів, окремих деталей і вузлів; 2) справність устаткування, пристроїв, робочого інстру­менту і контрольно-вимірювальних приладів, за допомогою котрих виготовляється продукція та визначається рівень її якості; 3) технічна документація, за якою здійснюється технологічний процес; 4) відповідність рівня кваліфікації персоналу вимогам, що забезпечують якісне виконання певної роботи.

Контроль на виході виробничої системи має за основну мету попереджувати передачу бракованої продукції споживачу або на наступні фази на тому ж підприємстві з існуючими з цього наслідками.

З перелічених видів технічного контролю найбільш ефективними виокремлюють такі:

Активний – контроль якості безпосередньо у ході технологічного процесу виготовлення виробу та режимів його обробки за допомогою спеціальних контрольних технічних пристроїв, вмонтованих у технологічне устаткування.

Автоматизований – перевірка якості здійснюється шляхом прямого застосування автоматичних пристроїв без участі людини як у ході технологічного процесу, так і після завершення обробки чи складання виробу.

Статистичний – це особливий науково обґрунтований вид контролю, що ґрунтується на застосуванні теорії ймовірностей та математичній статистиці.

Існують наступні методи визначення якості продукції.

Вимірювальний метод оснований на вимірюванні та аналізі показників за допомогою приладів і виражається в кількісних показниках. Вимірювальні методи підрозділяють на: фізичні, хімічні, фізико-хімічні, мікроскопічні, біологічні, фізіологічні і технологічні.

Реєстраційний метод полягає в спостереженні і підрахун­ках числа окремих випадків.

Розрахунковий метод здійснюється на основі використання теоретичних і (або) емпіричних залежностей показників якості продукції від її параметрів.

Органолептичний метод – це визначення якості продукції за допомогою органів відчуттів людини (зору, слуху, дотику, смаку).

Соціологічний метод передбачає визначення показників якості продукції, що здійснюється на основі збору і аналізу думок фактичних і можливих споживачів.

Експертний метод оснований на визначенні числових показників продукції на базі рішень, які приймає група спеціалістів-експертів.

Управління якістю

Управління якістю – це процес покращення усієї пов’язаної із об’єктом управління сукупності параметрів якості шляхом послідовного наближення їх характеристик до заданих з одночасним зниженням частоти та амплітуди їх коливань у межах цільових значень.

Об’єктами управління процесом підвищення якості можуть виступати: кінцевий продукт; проміжні продукти; технологічні процеси; управлінські процеси; сировина, матеріали, комплектуючі; безпека та екологія, тощо.

Метою управління процесом підвищення якості є підвищення прибутковості та конкурентоспроможності підпри­ємства за рахунок підвищення якості продукції та всіх супутніх процесів, що можна оцінити за допомогою параметрів якості.

В основі методів управління якістю покладено системний підхід, який передбачає: розглядання всіх подій, явищ та процесів в їх взаємозв’язку; визначення пріоритетів; робота з причинами, а не з їх наслідками; систематичність (доведення будь-якої справи до логічного завершення).

Контрольні запитання

1. Наведіть визначення поняттям "якість", "показник якості".

2. Класифікація показників якості.

3. Дайте визначення понять надійності, довговічності, безвідмов­ності, ремонтноздатності, збереження.

4. Назвіть основні показники якості послуг.

5. Головне завдання технічного контролю.

6. Що є об’єктами контролю на вході системи?

7. Види технічного контролю.

8. Методи визначення якості продукції.

9. Управління якістю.

10. Об’єкти управління.

ЛІТЕРАТУРА

1. Базієвський С.Д., Дмитришин В.Ф. Взаємозамінність, стандартизація та технічні вимірювання. Підручник. − Київ: Видавничий дім "Слово", 2006. − 506 с.

2. Дудников А.А. Основы стандартизации, допуски, посадки и технические измерения. – М.: Агропромиздат, 1989. – 176 с.

3. Зенкин А.С., Петко И.В. Допуски в машиностроении: Справочник. − К.: Техніка, 1981. − 256 с., ил.

4. Кирилюк Ю.Е. Допуски и посадки: Справочник. − К.: Вища школа, 1987. − 120 с.

5. Козловский Н.С., Виноградов А.Н. Основы стандартизации, допуски, посадки и технические измерения. – М.: Машиностроение, 1982. – 284 с.

6. Серый И.С. Взаимозаменяемость, стандартизация и технические измерения. − М.: Колос, 1981. − 351 с., ил.

7. Якушев А.И. и др. Взаимозаменяемость, стандартизация и технические измерения. – 6-е изд., перераб. и доп. – М.: Машиностроение, 1987. – 352 с.