Педагогічний потенціал казки

Опрацьовуючи перше питання, слід поміркувати над словами С. Раєвського: «Іноді дуже багато чого можна зрозуміти, просто запитавши людину, яка в неї улюблена казка».

Складовою частиною арт-терапії є казкотерапія.

Не потрібно бути тонким психологом, щоб зрозуміти, яке величезне місце займає казка в житті дитини.

У кожного з нас була своя улюблена казкова історія, нескінченна, як і саме життя, адже існування людини просто немислиме без казок.

Казка – це сфера чудес, ніжний світ мрій і фантазій. Але саме дивовижне в ній не те, що чудеса відбуваються в самій казці (десь там, у невідомих краях, за тридев'ять земель, у тридесятому царстві), а те, що вона може творити чудеса з кожним, хто з нею стикається. Потрібно тільки уважніше прислухатися до неї, адже не даремно казки існують на землі вже не одну тисячу років. В усіх світах, у всіх цивілізаціях мами й тата розповідали своїм малятам добрі історії, у яких жило чарівництво, а добро завжди перемагало зло. Багато чого змінилося на землі за віки й тисячоліття, багато чого безвісти й назавжди зникло, але традиція розповідати казки, що передаються з покоління в покоління, дійшла до наших часів. Казки різних часів і різних народів несхожі одна на одну, як несхожі країни, у яких вони вигадувалися. Адже казка несе в собі моральні норми й цінності, а також культуру, світогляд і стиль взаємин, характерні для народу, що створив її: у казках зосереджене все саме заповітне для нації, невід'ємне від її характеру.

Казка це не просто розвага, що захоплює дитину в чарівну країну мрій і фантазій. Розважальна функція казки лише одна з багатьох. Казка – це ще й вірний друг, і мудрий вихователь. Казка виховує характер і допомагає дитині розібратися в тому, що таке добре й що таке погано. Незважаючи на уявну дріб’язковість казкових історій, у них закладені найважливіші загальнолюдські знання й мудрість століть: вони відкривають перед дитиною нові обрії пізнання, що істотно розширюють її світ. Саме з казок дитина довідується, що життя являє собою активне протиборство двох важливих елементів: зла й добра. Причому добро завжди винагороджується, а зло – неодмінно карається. Казка показує дитині різні життєві сценарії: м'якість і доброту протиставляючи жорстокості, великодушність – безжалісності, взаємодопомогу – егоїзму, а сміливість – боягузтву й малодушності. З казкових історій маленька людина уперше розуміє, наскільки важкий вибір іноді може змусити зробити життя. З них же він довідується й про те, що на світі, поряд з радістю, щастям, дружбою й любов'ю, існують страхи, розпач, неправда й провина. Але, розповідаючи про труднощі, казка не лякає – вона дає надію й показує, що вихід є завжди. Вона ж підказує способи боротьби: не втрачати цілковитого самовладання у важких ситуаціях і бути цілеспрямованим, не сумувати, не залишати друзів у біді, відповідати за свої вчинки, залишатися незважаючи ні на що доброю й чуйною людиною...

Для дитини казка є першою школою життя, дверцятами в «доросле» життя, а вчинки героїв – першою етичною мірою й першим ціннісним орієнтиром. Цю думку колись прекрасно сформулював відомий російський філософ Іван Ільїн: «Казка пробуджує і зачаровує мрію. Вона дає дитині перше почуття героїчного – почуття випробування, небезпеки, покликання, зусилля й перемоги; вона вчить її мужності й вірності; вона вчить її споглядати людську долю, складність світу, відмінність «правди й кривди». Вона заселяє його душу національним міфом, тим хором образів, у яких народ споглядає себе й свою долю, історично дивлячись у минуле й пророчо дивлячись у майбутнє. У казці народ схоронив своє жадане, своє «ведение и ведовство»(рос.), своє страждання, свій гумор і свою мудрість». Повторюють його думку й слова Джона Толкіна: «Один з уроків чарівних казок полягає в тому, що в неопереному, незграбному, себелюбному молодикові розмова про небезпеку, горе, тіні смерті може розбудити достоїнство, а іноді й мудрість».

Казка є мудрим учителем, що спілкується з дітьми на їхній мові – казковій мові вимислу, фантазії й уяви. Будь-яка, навіть найскладніша річ, якщо вона буде пояснена цією мовою, стає близькою та зрозумілою дитині. За допомогою казки, просто помістивши навчальний матеріал у чарівну, казкову обстановку, дитині можна пояснити й математику, і правила української чи іноземної граматики, і хімію, і астрономію... Наприклад, назвавши планети Сонячної системи не планетами, а сестрами й братами, кожний з яких має свій характер: замкнутий і холодний старший брат Плутон (велика й холодна, далека від сонця планета), прудкий маленький Меркурій (маленька й швидка), рожевощокий здоровань Марс («червона» планета)... Так діти запам'ятають навчальний матеріал набагато швидше.

Ця властивість дозволяє використовувати казкотерапію для ефективного навчання дітей тим або іншим наукам. Але, крім навчання науковим дисциплінам, казка може допомогти дитині також у розвитку мовлення, пам'яті, уваги, фантазії й уяви. Вона формує його креативність. А креативність – це досить корисна річ. За Еріхом Фроммом, креативність – це «здатність дитини, дорослого дивуватися й пізнавати, уміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях, націленість на відкриття нового й здатність до глибокого усвідомлення свого досвіду». Тобто, у результаті розвитку креативності творчий і неординарний підхід до будь-якої справи стане для дитини природним.

Не менш важливо й те, що казка вчить дітей слухати й чути інших людей. Але ще казка допомагає батькам знайти спільну мову з дитиною, подружитися з нею, допомогти їй вирішити її перші труднощі. Адже часто виходить так, що прямо з'ясувати, що конкретно дитину тривожить, у батьків ніяк не виходить. Справа в тому, що багато дітей соромляться тих страхів, які їх мучать, а деякі навіть почувають себе винними в них. Тому цілком природно, що таким дітям важко відкрито й вільно розповідати про свої страхи й проблеми. І часто, коли батьки заводять із ними пряму розмову на цю тему, діти замикаються й усіляко намагаються уникнути її. У цьому випадку на допомогу приходить казкотерапія – дитині набагато легше розповісти про те, що турбує й тривожить не її саму, а далекого казкового героя. Отже, одним з найважливіших завдань казкотерапії є виявлення актуальних проблем дитини й психологічна допомога.

Буває й так, що дитина і хотіла би розповісти, що її тривожить, але не може, тому що сама не розуміє, у чому ж полягає причина її тривог і занепокоєння. Процес казкотерапії дозволяє дитині усвідомити й побачити свої проблеми, актуалізувавши їх.

При цьому будь-яку життєву проблему казкотерапія допомагає розглянути з різних сторін і побачити різні шляхи вирішення проблеми. Це дає можливість виробити ефективний план дій. Казка допомагає дитині зрозуміти одну непорушну істину: вірних варіантів вирішення тих завдань, що ставить перед нами життя, цілком може бути безліч, адже наш світ неодноваріантний. Водночас казка м'яко підштовхує дитину до того, щоб свої проблеми вона навчилася вирішувати сама, а для цього їй потрібно стати розкутою, відчути свою самодостатність і повірити у свої сили.

Найголовніше те, що у результаті казкотерапії дитина відчує підтримку й небайдужість дорослих. А це в непрості моменти її життя їй дуже необхідно. Нам, дорослим, з висоти набутого життєвого досвіду дитинство здається часом ігор, безтурботності й веселощів. На думку дитини, все насправді є зовсім іншим. Важких моментів, які доводиться переживати дитині в міру дорослішання й знайомства з навколишнім світом, дуже багато, і всі вони ведуть до психологічних труднощів, які виявляться згодом, якщо не допомогти маленькій людині їх перебороти.

Варто виокремити перелік актуальних психологічних проблем, у вирішенні яких дитині може допомогти казкотерапі я:

1. Труднощі в спілкуванні з людьми.

2. Підвищена агресивність, демонстративність або некерованість.

3. Підвищена чутливість, уразливість.

4. Загальмованість або розгальмування.

5. Сором'язливість, почуття неповноцінності або малозначимості.

6. Невміння бути самим собою.

7. Різноманітні страхи й тривоги, в тому числі, дитячі ревнощі.

8. Специфічні вікові проблеми дітей (свої для кожного конкретного віку).

Але казка не тільки друг, учитель, порадник і вихователь дитини. Казка в основі своїй лікар, добрий і уважний. Завдяки своїй дивній властивості лікувати, казка може виліковувати багато душевних, а іноді навіть тілесних ран. Цілком можливо, почувши це, дехто здивовано зниже плечима, не розуміючи, які душевні рани можуть бути у маленької дитини. На жаль, вони не тільки можуть бути, вони є. Непомітна й малозрозуміла для світу дорослих образа (нехай навіть, здавалося б, із самого незначного приводу), непорозуміння друзів і батьків може залишити шрам у дитячій душі. Його не видно, але він болить! Майже всі проблеми, які є в дорослих людей, ідуть із дитинства. Дитячі образи й душевні рани згодом перетворюються в серйозні комплекси, вони заважають жити й повноцінно насолоджуватися життям.

Казкотерапія приходить на допомогу у формі доброго пізнання душі й дієвого способу її лікування. Лікування в цьому випадку відбувається за допомогою чудесних можливостей казки.

Казку як ліки можна застосовувати починаючи з 4-літнього віку. Результативним засобом впливу казкотерапія стає лише тоді, коли людина чітко усвідомлює відмінність казки й вигадки від життя й реальності. А в дитини це розмежування між казкою і реальністю відбувається саме на рубежі чотирьох років, хоча іноді може відбутися й раніше (або трохи пізніше), але це залежить уже від індивідуального рівня розвитку дитини.

Необхідно звернути увагу на душевні хвороби й порушення, які лікують (або коректують) за допомогою казок. Починаючи з емоційних і поведінкових ускладнень і закінчуючи психосоматичними захворюваннями (наприклад, енурез). Тому, якщо дитина хворобливо сором’язлива й замкнена, тривожна, невпевнена у собі або, навпаки, агресивна, якщо в неї є які-небудь страхи, труднощі в спілкуванні з оточуючими, якщо в неї мокре ліжечко, то на допомогу прийде добра казка: вона допоможе маленькій людині знайти віру в себе, підвищити самооцінку й стати більш спокійною, гармонічною і цілісною. При цьому казкотерапію іноді використовують навіть при лікуванні соматичних захворювань, тобто, тих хвороб, які звичайно лікуються медичними препаратами – пігулками, мікстурами й гірчичниками. Наприклад, в одній іркутській дитячій лікарні педіатри при лікуванні стали в обов'язковому порядку розповідати своїм маленьким пацієнтам казки, і це значно прискорювало процес одужання дитини. А в Німеччині відомий алерголог Клаус Вітт подібним чином успішно лікує дитячі алергії. Лікарі пояснюють подібний чудесний вплив казки тим, що вона гармонізує емоційний стан, а це, у свою чергу, гармонізує стан фізичний. Та що там довго казати, багато хто з нас пам'ятають, як у дитинстві, виписуючи нам мікстуру або пігулки від кашлю, доктор говорив, що ці ліки справді «чарівні».

Варто подумати над тим, чи є казкотерапія методом, призначеним лише для лікування й корекції дитячих характерів. Цим м'яким методом зціляють душі й дорослих людей. До речі, казкотерапія споконвічно створювалася саме для них, адже в глибині душі кожна доросла людина – дитина, тому казка – стара, добра казка – діє на глибинні, фундаментальні основи особистості навіть дорослої людини, часом допомагаючи перебороти найсерйозніші й здавалося б нерозв'язні психологічні труднощі.

Казкотерапія повертає дорослу людину в дитинство, щоб там за допомогою казкових образів вона знайшла коріння своїх проблем, а, знайшовши, знищила, як кощійову смерть, разом з тим зрозумівши й прийнявши себе саму. Казкотерапія – це метод, що цілком підходить для дорослих людей. По суті це не інновація нашого віку – фахівці-психологи просто скористалися досвідом предків: аж до епохи нового часу казки прийнято було розповідати не тільки дітям, але й дорослим, які уважно слухали й «мотали на вус» казкові настанови. Найкраще казкотерапія впливає саме на дитину дошкільного або молодшого шкільного віку. Це цілком природно, адже в цьому віці все виліковується набагато швидше й простіше, ніж у більш пізні періоди життя.

Наприкінці відзначимо: незважаючи на те, що лікування казкою – заняття дуже цікаве, захоплююче та веселе, воно ще й непросте. Результатів від казкотерапії не варто чекати відразу, але що вони точно будуть – це безсумнівно. Адже праця, терпіння й доброта, як і в будь-якій казці, будуть винагороджені.

Отже, у казках зашифровані різноманітні ситуації, які можуть відбутися в реальному житті. Таким чином, у несвідомому людини, що слухає казки, формується запас «життєвої міцності» або своєрідна «картотека життєвих ситуацій», багатий набір готових сценарних рішень, ефективність яких випробувана століттями.

Казкотерапія – метод, що використовує казкову форму для інтеграції особистості, розвитку творчих здібностей, розширення свідомості, удосконалювання взаємодії з навколишнім світом. До казок зверталися у своїй творчості відомі закордонні й вітчизняні психологи: Е. Фромм, Е. Берн, Е. Гарднер, А. Менегетті, М. Осоріна, О. Лісіна, Б. Петрова, Р. Азовцева, Т. Зінкевич-Євстігнєєва.

Варто виокремити функції казок:

1. Тексти казок викликають інтенсивний емоційний резонанс як у дітей, так і в дорослих. Образи казок звернені одночасно до двох психічних рівнів – до рівня свідомості й підсвідомості, що створює особливі можливості при комунікації.

2. Концепція казкотерапії заснована на ідеї цінності метафори як носія інформації:

- про життєво важливі явища;

- про життєві цінності;

- про внутрішній світ автора (як у випадку авторської казки).

3. У казці в символічній формі міститься інформація про те:

- як улаштований цей світ, хто його створив;

- що відбувається з людиною в різні періоди її життя;

- які етапи в процесі самореалізації проходить чоловік;

- які етапи в процесі самореалізації проходить жінка;

- які «пастки», спокуси, труднощі й перешкоди можна зустріти в житті і як з ними справлятися;

- як здобувати й цінувати дружбу й любов;

- якими цінностями керуватися в житті;

- як будувати відносини з батьками й дітьми;

- як боротися й прощати.

4. Казки є основою для формування «морального імунітету» і підтримки «імунної пам'яті». «Моральний імунітет» – здатність людини до протистояння негативним впливам духовного, ментального й емоційного характеру, що виходить із соціуму.

5. Казки повертають і дитину, і дорослого в стан цілісного сприйняття світу. Вони дають можливість мріяти, активізують творчий потенціал, передають знання про світ і людські взаємини.