Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Особливості створення психокорекційних казок





Психокорекційна казка повинна давати відповіді на питання, що тривожать дитину. Тому, перш ніж братися за її написання:

обміркуйте проблему, що турбує вашу дитину. Постарайтеся зрозуміти, як ця ситуація сприймається з її погляду;

сформулюйте основну ідею казки. Подумайте над тим, що ви хочете донести до дитини і які рішення ви збираєтеся їй запропонувати.

Ці рішення повинні бути для неї цілком здійсненними, тобто не бути занадто складними. Приступивши до написання казки, не забувайте про ряд правил:

Не варто користуватися вигадливою або надто складною мовою. Мова казкової історії повинна бути зрозумілою для дитячого сприйняття. Казка буде корисна лише у випадку її доступності.

Не мудруйте лукаво: не женіться за досконалістю й у процесі відточування форми не забувайте про зміст. Навіть якщо вийде так, що ваша казка буде «кульгати» у частині стилістики, не впадайте у відчай – краса стилю в казкотерапевтичних казках справа далеко не головна.

У психокорекційній казці можна поєднувати реальних і вигаданих персонажів. Якщо дитина ще досить мала, то в оповідання бажано вводити персонажів улюблених книг або мультфільмів, а також вигаданих вами казкових героїв. Це підсилить відчуття казковості.

Розповідаючи про проблеми й недоліки героя (а по суті, вашої дитини), не забувайте підкреслити його достоїнства.

Не забувайте про гумор. Найкраще, якщо казка буде ним пронизана наскрізь.

У психокорекційній казці повинен бути щасливий кінець. Це вселить у маля надію. Напевно, немає потреби пояснювати важливість надії для людини – вона дає сили для життя, для боротьби й для перемоги. Людина ж, у якої не залишилося надії, завжди програє.

Розповідаючи казку дитині, пам’ятайте наступне:

Для розповідання казки повинен бути наведений який-небудь підходящий довід. Якщо дитина ще досить мала, то можна їй розповідати казки без усяких передмов і застережень. Мама просто захотіла розповісти їй казку – у цьому немає нічого дивного. Але чим старше стає людина, тим більше їй потрібне обґрунтування, що пояснює, навіщо їй потрібно вислухати ту чи ту історію. Звичайно, можна перетворити це в ритуал, як вийшло в сім'ї Доріс Бретт. Її дочка Аманта так звикла до маминих історій «про Енні», що навіть сама просила розповісти їх, якщо боялася йти до лікаря або сварилася з подругами. Дівчинка знала, що вони додадуть їй моральних сил і підкажуть вихід із тривожної ситуації.

У кожному разі, казка дитині повинна бути розказана невимушено й довірливо. Тільки тоді дитина буде відкритою для того, що ви хочете до неї донести.

Розповідаючи дитині казку, будьте уважні до її реакції. Чи захоплена вона змістом, або їй нудно? На яких моментах вона стає особливо уважною? Емоційний відгук дитини може багато чого розповісти чуйним і турботливим батькам і педагогам.

Не залишайте без уваги питання дитини, що стосуються розказаної історії. Ці питання можуть допомогти вам заглянути у внутрішній світ дитини й краще зрозуміти, що її тривожить. Казкові історії тим і гарні, що дають дитині можливість не тільки самій поміркувати над виниклою проблемою, але й задати дорослим питання, які хвилюють чи бентежать її. Причому вони дають можливість зробити це в найбільш комфортній для дитини формі – не прямо, а поставивши запитання, що нібито стосується життя героя історії: як вчинила би ТА дитина? Подібне звичайно відбувається в тих випадках, коли дитина соромиться або боїться говорити про свої проблеми навіть із мамою й татом. Нічого негожого в цьому нема, багато хто з нас інтуїтивно використовує подібний прийом у своєму власному житті. Дуже часто, бажаючи почути пораду із приводу проблеми, що турбує нас, (або на бентежну, «сором’язливу» тему), ми не говоримо: «У мене проблема», а розповідаємо нібито про труднощі друзів, сусідів або товаришів по службі. Те ж саме в даній ситуації робить і дитина. Але питання дитини може все-таки виявитися несподіваним і загнати вас у глухий кут. Не варто цього лякатися – питання потрібно просто переадресувати назад дитині, запитавши її, а що вона сама думає із цього приводу. Вона із задоволенням висловить вам свої думки. Але, якщо дитина невпевнено скаже, що вона не знає відповіді на це питання, то можна запропонувати їй подумати над цією темою разом.

Розповідаючи історію, не забувайте час від часу запитувати в дитини про те, що, на її думку, тривожить або лякає казкового героя в той чи той момент.

По ходу казки можна запропонувати дитині проілюструвати її.

І, нарешті, якщо дитина вчинила в реальному житті так само, як вчинив у казці його казковий аналог, але не досяг бажаних результатів, батькам і педагогам не варто опускати руки. По-перше, з'ясуєте, ЩО конкретно дитиною було зроблено. Це допоможе вам зрозуміти, чому все пішло не так, як задумано, і де була допущена помилка. По-друге, обов'язково скажіть їй, що й у того героя, про якого була розказана казка (казкова історія), теж не все виходило відразу, але він проявив наполегливість і, зрештою, переміг.

Для казок, призначених дітям, що ще не досягли п'ятирічного віку, найкращими персонажами є іграшки й тварини. Починаючи з п'яти років їхнє місце займають справжні казкові персонажі – феї, чарівники, принци й принцеси. Ще більш дорослим дітям стають цікаві історії про реальних людей.

Не перевантажуйте дитину терапевтичними казками, щоб вона не втратила чутливості до них.

Ще одне не менш важливе питання: особистість і поведінка головного героя казки.

1. Головний герой у вашій казці повинен бути максимально схожий на вашу дитину, починаючи зі статі, віку, рис характеру й закінчуючи повсякденним побутом, що оточує дитину, нехай навіть дія й відбувається в казковій країні.

2. Казка звичайно починається зі знайомства з казковим героєм.

3. У головного героя повинні бути які-небудь проблеми або труднощі. Природно, подібні з тими, що відчуває ваша дитина в реальному житті. У них можуть бути схожі страхи, побоювання, тривоги або конфлікти.

4. Зіштовхнувшись із труднощами, казковий герой (а разом з ним і дитина) починають шукати вихід із положення, що склалося, способи й можливості подолання перешкод і, звичайно, знаходять їх (самостійно або за допомогою мудрого порадника).

При складанні казки можна піти іншим шляхом. Сам герой не потрапляє в ту чи ту ситуацію, він лише зустрічає на своєму шляху тих персонажів, які опинилися в тому ж становищі, що й ваша дитина. Героєві тут надається роль спостерігача.

Психокорекційні казки повинні бути наповнені яскравими й барвистими деталями. Подробиці роблять казку «смачнішою».

Казкотерапія існує не тільки для дітей, але й для батьків. Часто батьки своєю поведінкою підсилюють комплекси дитини, не усвідомлюючи цього. Свідомість же маляти потім цей комплекс розвиває.

Тільки спільно змінюючись можна домогтися успіху. Уникайте вішати на дитину ярлики, якщо її поведінка не відповідає вашим уявленням про ідеальну дитину. Намагайтеся підтримати й підбадьорити її.

Date: 2016-05-14; view: 425; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.005 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию