Навчання письма у букварний період. Характеристика сучасного письма. Вимоги до гігієни письма. Методика написання нової букви. Види вправ на уроці письма

З 1970 р. була введена система письма, яка відрізнялась складністю фігурних ліній елементів букв, заокругленнями, нажимністю. Таке письмо було красивим, але трудомістким, бо вимагало багато часу на написання літер.

У 1985 р. Міністерством освіти були внесені зміни до написання букв у початковій школі, їх написання було уніфіковане, спрощене, знято обов’язкове безвідривне написання букв та їх з’єднань.

За новим шрифтом сучасне письмо безнатискне, спрощене накреслення букв, ритмічне, відривне.

Для успішного навчання каліграфічного письма необхідно дотримуватись певних гігієнічних вимог:

– класне приміщення повинно бути добре освітлене;

– парти у класній кімнаті розміщуються так, щоб світло падало під час письма з лівого боку;

– парти мають відповідати зросту учнів;

– при розміщенні учнів за партами слід враховувати якість зору і слуху дітей, право- чи ліворукість;

– під час письма учні повинні сидіти правильно за партою: спина – рівна, не спиратися грудьми на парту, відстань від грудей до парти має дорівнювати 3-5 см; ноги – зігнуті у колінах під прямим кутом, спиратися всією ступнею на підлогу; плечі учня –на одному горизонтальному рівні, руки – лежати так, щоб лікті трохи виступали за край парти, кисть правої руки під час письма має бути на середині грудей; голову трохи нахилити вперед так, щоб можна було легко читати написане, відстань від очей до парти має дорівнювати 30-35 см;

– ручку під час письма треба тримати трьома пальцями: великим, вказівним і середнім. Вказівний палець має лежати на ручці зверху, середній підтримувати її з правого боку, а великий – з лівого. Ручку слід тримати не ближче як за 15-20 мм від вістря; верхній кінець ручки на початку рядка має бути повернутий в бік правого плеча, а у процесі письма – відхилятися вліво;

– зошит слід класти навскіс з нахилом вліво, так, щоб нижній лівий кут був проти середини грудей, а верхній правий був трохи відхилений праворуч від середини грудей (для праворуких). Для контролю орієнтиром може бути положення зошита відносно похилої лінії щодо краю парти, що утворює прямий кут.

Формуванню звички в учнів правильно сидіти під час письма, умінню дотримуватися положення рук, розташовувати зошит, тримати ручку вчитель приділяє увагу ще у добукварний період.

Навичка письма складається із цілого ряду вмінь, таких як: уміння писати вивчені букви з дотриманням вимог щодо правильного зображення всіх елементів, уміння з’єднувати букви між собою, виконувати звуковий аналіз слова, встановлюючи послідовність у ньому звуків, позначати звуки на письмі відповідними буквами. Тому робота над звуковою структурою слова у зіставленні з графічною будовою є обов’язковою на уроці письма. У зв’язку з цим учні повинні виконати низку аналітико-синтетичних вправ із звуками, що позначаються на письмі даною буквою. Окрім цього, проводиться робота з розвитку мовлення і мислення, виробляються вміння загальнонавчального характеру.

Після низки звукових аналітико-синтетичних вправ, у процесі яких учні повторюють звук, який щойно вивчили на уроці навчання грамоти, основним етапом уроку є навчання письма нової букви, що складається з таких видів роботи: показ зразка рукописної букви та аналіз її будови; пояснення послідовності зображення та з’єднання елементів букви; виконання учнями підготовчих вправ для засвоєння структури та послідовності написання букви (письмо у повітрі, уявне письмо на площині парти, письмо мокрим пензлем та ін.); аналіз зразка букви у прописах; обведення учнями збільшеного зразка у прописах та написання нової букви за пунктирним зразком; самостійне написання 2-3 букв з наступним аналізом якості їх написання; самостійне дописування першого рядка; письмо другого рядка букв під такт.

Наступний етап уроку присвячується формуванню умінь поєднувати нову букву з уже вивченими у складах і словах. З метою формування орфографічних умінь учнів починають систему роботи із звукового аналізу слова – виділення складів-злиття з новою буквою та фонетичного моделювання виділених складів. Звуки у виділених складах позначаються друкованими буквами з розрізної азбуки, потім, вчитель пояснює на дошці варіанти з’єднання рукописних букв (верхнє, середнє, нижнє), після чого, учні вправляються у самостійному записі складів-з’єднань у зошиті.

Аналогічна послідовність видів роботи проводиться і на етапі навчання учнів писати слова: виділення або самостійний добір слів із записаними складами; їх звуковий аналіз та фонетичне моделювання; позначення звуків у словах друкованими буквами з розрізної азбуки; показ послідовності написання слів вчителем на дошці з поясненням варіантів з’єднання букв; самостійний запис учнями слів у зошиті.

Останній етап уроку письма присвячується написанню речення. Учні складають із записаними словами речення та за допомогою вчителя вибирають краще за структурою, у буквеному складі якого немає ще невивчених букв. Учні виконують найпростіший аналіз речення: визначають кількість у ньому слів, креслять графічну модель; повторюють правила запису речення (перше слово пишеться з великої букви, кожне слово пишеться окремо, у кінці ставиться відповідний пунктуаційний знак. Після показу вчителем послідовності написання речення на дошці з поясненням варіантів з’єднання букв у словах учні самостійно записують речення у зошити. Завершується урок письма підведенням підсумків уроку – з’ясуванням яку нову букву навчилися діти писати? Що робили на уроці? Чого нового навчилися?