Основними предметами навчання аеромобільних (парашутно-десантних, десантно-штурмових) підрозділів є: тактична, вогнева, ПОВІТРЯНОДЕСАНТНА, технічна, фізична підготовка, водіння

Відповідно до програми бойової підготовки і плануючих документів штабу частини в підрозділах складаються розклади занять, в яких указуються тема, навчальні питання теми, місце і час проведення занять.

Заняття з повітрянодесантній підготовці проводяться офіцерами, що мають практичний досвід стрибків з парашутом і обізнаними з повітрянодесантної технікою, що вивчається з особовим складом. Керівник заняття повинен постійно піклуватися про безперервне вдосконалення індивідуальної підготовки десантників.

Сам керівник заняття зобов'язаний досконало знати матеріал, що вивчається, уміти показати прийоми підготовки матеріальної частини до десантування і дії парашутиста-десантника при здійсненні стрибка з парашутом. Перед вивченням кожної нової теми з керівниками занять проводяться інструкторський-методичні або показні заняття. На інструкторський-методичних заняттях офіцерам даються вказівки головним чином з питань організації і методики проведення того або іншого заняття.

Основними умовами, що забезпечують високу якість проведення заняття командиром підрозділу, є хороша самостійна підготовка до заняття, ретельно продумана організація заняття і уміння методично правильно провести заняття. Керівник повинен пам'ятати що, чим краще він проведе заняття, тим більше авторитет матиме серед підлеглих.

Методичні навички отримуються в результаті наполегливої, кропотливої і систематичної роботи над підвищенням своїх знань і ретельного аналізу проведених занять. Обмін досвідом, проведення інструкторський-методичних і показних занять, технічних конференцій з повітрянодесантної підготовки, кваліфіковані лекції з повітрянодесантної техніки мають велике значення в підвищенні знань і навиків офіцерського складу.

Найретельніше офіцер повинен готуватися безпосередньо перед проведенням заняття. У підготовку керівника до заняття входить:

· з'ясування теми, учбових завдань і змісту заняття;

· розрахунок часу;

· вивчення учбового матеріалу і складання плану-конспекту;

· матеріальне забезпечення заняття.

З'ясування навчальних завдань і змісту заняття дозволяє офіцерові більш цілеспрямовано готуватися до заняття і детально вивчити, поглибити або повторити матеріал по темі майбутнього заняття.

При підготовці до занять повинен бути складений план-конспект. Офіцери парашутно - десантних підрозділів повинні відмінно знати повітрянодесантну техніку, правила здійснення стрибків з парашутом, вміло і дохідливо проводити всі заняття по повітрянодесантній підготовці.

Керівник повинен не тільки правильно і дохідливо викласти матеріал, але і чітко показати на занятті всі необхідні прийоми. Наприклад, при навчанні солдатів укладанню парашутів для стрибка керівник, готуючись до занять, повинен сам потренуватися у виконанні усіх елементів і прийомів укладання, яким він навчатиме.

Успішність завжди залежатиме від методу проведення заняття, матеріального забезпечення, правильного розподілу учбового часу і підготовленості керівника. У всіх випадках метод проведення заняття повинен забезпечити добре засвоєння матеріалу, що вивчається. Читання лекції або розповідь керівника без активної участі навчаемих не дає бажаних результатів при проведенні занять. Основою всіх занять повинна бути жива практична робота парашутистів-десантників. Чи проводяться заняття по укладці парашутів або по наземному відпрацюванню, керівник повинен прагнути до того, щоб максимально дати практичне тренування навчаючим.

Зовнішній вигляд офіцера або сержанта, провідного заняття, повинен бути зразковим: він зобов'язаний бути охайно одягнений і підтягнутий, всім своїм виглядом повинен вселяти пошану до себе.

Керівник повинен проводити заняття спокійно і упевнено. Це укріплює довіру навчаючих до нього і підвищує його авторитет.

При проведенні занять потрібно постійно стежити за своєю мовою. Неправильна вимова окремих слів, неправильні наголоси, часті повторення окремих слів і фраз утрудняють засвоєння. Слід рішуче уникати повторень і вживання непотрібних слів. А для цього треба бути вимогливим до себе, відвідувати лекції, доповіді, заняття і дуже багато і довго працювати над підвищенням своїх знань, читати художню і спеціальну літературу.

На всіх заняттях необхідно прищепити навчаемим любов до повітрянодесантної техніки і привчати їх дбайливо поводитися з нею. Треба постійно нагадувати десантникам, що дбайливе поводження з парашутом забезпечує його справність, що у свою чергу гарантує безпеку стрибка. В кінці кожного заняття рекомендується підвести підсумок, дати загальну оцінку успішності і сказати, хто з навчаючих добре засвоїв учбовий матеріал і хто погано. Тим навчаючим, які погано або недостатньо твердо засвоїли матеріал, керівник заняття повинен вказати, які учбові питання вони повинні додатково вивчити, а також призначити сержанта або одного з солдатів для надання допомоги що відстає і встановити терміни перевірки.

Необхідне матеріальне забезпечення повинне бути завчасно підготовлене і зосереджене на місці заняття. Якість занять значно знижується, якщо на них допускаються умовності через відсутність необхідної матеріальної частини.

Для повітрянодесантної підготовки в початковому періоді навчання важливе значення має виховна робота з молодим поповненням. Молодого солдата, який вперше опинився в абсолютно новій для нього обстановці, неодмінно хвилюватиме безліч різних питань, пов'язаних з виконанням стрибків з парашутом, цікавитиме все те нове, з чим належить йому зустрітися в своїй службі як парашутистові-десантникові. Тому з молодими солдатами слід проводити бесіди по історії розвитку парашутизму, виховувати їх в бойових традиціях парашутно-десантної частини, героїчному минулому Повітрянодесантних військ, аеромобільних військ.

У зв'язку з цим рекомендується широко використовувати таку форму виховної роботи, як проведення вечорів зустрічей молодих солдатів з майстрами парашутного спорту і відмінниками повітрянодесантної підготовки частини. На цих зустрічах досвідчені парашутисти в простій і дохідливій бесіді повинні розповісти молодим десантникам про стрибки з парашутом, про надійність парашутної техніки, поділитися досвідом своєї служби.

Велику користь можуть принести бесіди з молодими парашутистами по історії парашутизму і Повітрянодесантних військ. Ці бесіди повинні бути дохідливими і цікавими, з живими прикладами з історії і бойового шляху своєї частини і подвигів парашутистів-десантників в мирні дні.

Кожен офіцер повинен з перших днів служби молодих десантників вселяти в них упевненість в безпеці стрибків з парашутом, в надійності парашутної техніки, щепити їм гордість і свідомість того, що вони удостоєні високої честі - служити в Повітрянодесантних військах. Треба роз'яснювати, що стрибки з парашутом виробляють у десантника витривалість, сміливість і морально-бойові якості.

Хорошу допомогу повітрянодесантній підготовці може надати раціоналізаторська робота серед особового складу. Треба уважно відноситися до всіх раціоналізаторських пропозицій по поліпшенню снарядів повітрянодесантного комплексу, повітрянодесантної техніки і надавати усесторонню допомогу молодим раціоналізаторам.

Пропоновані методичні ради не слід розглядати як щось незмінне, як шаблон, від чого не можна відійти і що не можна змінити, скоротити або доповнити. Навпаки, кожен офіцер, бажаючи провести з своїм підрозділом заняття за типом одного із запропонованих, повинен буде організувати його відповідно до умов і можливостей свого підрозділу. Буде правильно, якщо офіцер, узявши яке-небудь із занять за основу, деякі навчальні питання виключить або додасть нові, одні питання спростить, а інші ускладнить або змінить.