Архетипи і природа чотирьох стихій

Весь фізичний світ, включаючи рослин, тварин і людей, зітканий зі стихій. Стихії – це початкова енергія, сама основна первородна енергія. Зі стихій почалося життя на Землі. І кожна зі стихій – це архетип у чистому вигляді. Стихії існують самі по собі як первозданна й інстинктивна сила. Людина як «цар» природи підпорядкувала собі багато що й багатьох, знищила чимало тварин і рослин, знеструмила земні надра, забруднила воду. І все ж стихії - це щось найменш підвладне волі людини на землі. Земля очищає себе сама, породжуючи землетрус, повені, урагани та шторми. Сила стихій неймовірна, як і сила архетипів. З нею майже неможливо боротися, але можливо домовитися, якщо в серці достатньо любові, розуміння і прийняття цієї первозданної енергії.

З цього приводу доцільно згадати кінофільм «Морозко», особливо той фрагмент у фільмі, де Настуся домовлялася із сонцем, благаючи того відкласти схід, поки вона не завершить роботу. І сонечко, ледь підвівшись, знову слухняно опускалося за горизонт. Ця дівчинка жила у злагоді з світом стихій, у згоді з архетипічною енергією. Недарма в тому ж самому фільмі вона знову здійснює неможливе, виконуючи чергове безглузде завдання своєї мачухи, яка наказала поливати старий засохлий пень до тих пір, поки той не зацвіте. І він таки зацвів...

Коли ми уважні до світу, до процесів навколо, до станів власної душі, коли ми об'єднуємося з первісною архетипічною енергією, ми теж здатні творити дива. Адже і людські істоти зіткані зі стихій. У нас присутні і щільні матерії, і рідкі, і газоподібні, і навіть вогняні. Наші кістки подібні незламним скелям, наші легені повні повітря, тіло на 80 % складається із рідини, а система кровообігу споріднена вогню. Часом ми запалюємося від любові чи від ненависті, часом купаємося в емоціях, а іноді літаємо від щастя.

Всі стани душі дивовижні і прекрасні. Як немає поганої стихії, так немає і поганих станів душі, якщо, звичайно, ми не починаємо наполегливо відкидати щось або чіплятися за щось. Будь-який стан стає поганим, точніше, загрозливим для нашої душевної рівноваги, якщо він захоплює владу над нами, якщо він і тільки він стає переважаючим. Коли вода тихо хлюпається біля берега, це чудово, заспокійливо і красиво. Коли вода піднімається величезною хвилею, це, звичайно, красиво, але вже небезпечно. Коли якась емоція є у нас спокійною, це чудово і красиво. Але коли нас захоплює нестерпна образа, ревнощі, лють або навіть надмірне захоплення, ми в небезпеці. Рівновагу порушено. І далі все залежить від нашої хоробрості і наших взаємовідносин зі стихією води. Якщо ж зуміємо домовитися, відчути стан хвилі, то не тільки не потонемо, але й вийдемо з цього випробування з новою, найпотужнішою енергією і новим досвідом.

Те ж саме відбувається і з недостатніми нам елементами. Недолік якихось душевних якостей, тобто енергії, властивої певній стихії, не дозволяє нам відчувати себе успішними, життєрадісними і сильними. Брак чогось послаблює, і відсутні елементи необхідно відновлювати. Навіщо Іван-Царевич йде на пошуки нареченої? Та тому що в глибині своєї душі відчуває брак жіночих станів – тих станів м'якості, ніжності, довіри та прийняття, які властиві жіночому початку; тих станів плинності, інтуїтивності і розслабленості, які властиві стихії води. Особливо чітко це видно в казці «Царівна-жаба». Чисто чоловіча поведінка проявилося лише в тому, щоб пустити стрілу і знайти на болоті жабу. А далі почався процес об'єднання з жіночими енергіями. Царевичу довелося довіритися і віддатися тому, що пропонувала жаба. Йому довелося бути пасивним, тим, хто слухає і виконує. Але коли царевич не витримав випробування і здійснив чоловічий, вольовий вчинок, тобто спалив жаб'ячу шкіру, почався новий етап пошуку жіночої частини своєї душі.

Казкові персонажі, ймовірно, тому вважаються чистими архетипами, що в них дуже яскраво представлені стихії.

Стихії

Стихії – це основи світобудови. Весь фізичний світ, включаючи рослини, тварин і людей, зітканий зі стихій. Стихії – це сама сутність, саме буття простору і матерії. У кожному з нас у різні моменти життя переважають різні стихії: то ми наповнені душевним вогнем, то легкі як повітря, то глибокі як водні океанські глибини... Всі стани душі прекрасні. Як немає поганої стихії, так немає і поганих станів душі, якщо, звичайно, ми не починаємо наполегливо відторгувати щось або чіплятися за щось.

Будь-який стан стає поганим, а точніше, загрозливим нашій душевній рівновазі, якщо він перетворюється в переважаючий. Ймовірно, невипадково Снігуронька тане, стрибнувши через багаття, невипадково перетворюється на хмаринку. Адже вона цілком складається з води, із замороженої води (снігу), із замороженої енергії і життя. Випробування вогнем переводить її в нову якість. Снігуронька стає чистим духом, вільною душею, зливаючись зі стихією повітря. Як, до речі, і Русалонька з казки Андерсена.

Недолік якихось душевних якостей (визначеної стихії) теж не йде нам на користь. Якщо в нас мало, наприклад, землі, то психологічно ми «втрачаємо опору під ногами», втрачаємо зв'язок з фізичною реальністю, «літаємо в хмарах», живемо в ілюзорному рожевому світі. Тоді саме час ототожнити з Господинею кам'яної гори чи з Мауглі.

Вода

Наскільки різноманітні властивості води, настільки різноманітні і душевні стани людини. У нашому внутрішньому світі буяють почуття, «спливають» думки, «плескаються емоції». Наше життя «тече», неначе ріка. Майже у всіх культурах вода асоціюється з емоціями, почуттями, інтуїцією і, отже, з несвідомими силами душі, з неусвідомленими бажаннями і потягами. З давніх часів вода уособлює собою жіночу енергію, материнство, сексуальність і творчий потенціал. Однак вода легко змінює свої стани в залежності від температури навколишнього середовища. Вона здатна замерзати, перетворюючись на лід або випаровуватися, стаючи легшою за повітря. Наші емоції, думки, енергії також можуть бути дуже динамічними: статичними, плинними або застійними, гарячими, пристрасними або (байдуже-холодними, затверділими як лід або вільними і легкими як пар. Вода, на відміну від інших стихій, володіє надзвичайною різноманітністю станів. Крім того, можна сказати, що вода за своїми станами дещо оманлива, тому що здатна «підлаштовуватися» під інші стихії. У стані льоду вода – це вже майже земля з її твердістю, міцністю і стабільністю. У стані пари вода – це повітря. Але повітря дуже вологе і важке.

Казкових персонажів, тісно пов'язаних з водою, досить багато. Найбільш яскраві з них – це Золота Рибка, Щука, Русалонька, Снігова Королева, Снігуронька і Царівна-жаба.

У людині, яку ми характеризуємо як черству та суху, явний недолік водної стихії. Людина, що не відчуває себе інтуїтивною, гнучкою, плинною і пластичною, теж втратила належний контакт з водою. Значить, настав час об'єднатися з рибкою, Русалонькою або Царівною-Жабою. Душевні якості, отримані за допомогою цих казкових персонажів, необхідні нам у багатьох життєвих ситуаціях.

Надлишок води – це надмірна інтуїтивність, чутливість і сексуальність, це безконтрольне борсання в океані емоцій. Для рибки такий стан безпечний і сприятливий. Але людина все ж не риба. Їй хочеться матеріалізувати на землі ті інтуїтивні та чуттєві дари, які вона отримує в океані бажань. І для цього необхідно вийти на сушу, тобто на тверді, надійні та стабільно-впевнені стани душі. Іноді надлишок води призводить до станів занепаду, печалі і смутку. І в цьому випадку знову допоможуть стани інших стихій. Втім, в останньому випадку нам здатна допомогти і жінка з льоду, тобто сама Снігова Королева. Незважаючи на те, що вона уособлює собою заморожені емоції і почуття, Королева наділена ще й такими рисами, як крижаний спокій, бездушність, безжалісність і незворушність. Лід в деякій мірі здатний замінити землю.

Коли ми хочемо досягти в житті реальних успіхів, то воду необхідно перетворювати на щось відчутне, тверде і матеріальне. А інакше може статися те, що трапилося зі Снігуронькою. Вона перетворилася просто на хмаринку пари. Створена зі снігу, наповнена до країв водою, вона занурювалася в глибокий сум і печаль, коли сонце брало владу над землею і почило віяти весною.