Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Кутомірні прилади





Кутомірні прилади мають кутову шкалу, по якій наймають показання.

Широке поширення одержали кутоміри з ноніусом. Кутомір із ноніусом конструкції Семенова (Рис.2.3) призначений для виміру зовнішніх і внутрішніх кутів. Ціна поділки основної шкали -1, ноніусної шкали -2.

 

 

Рис.2.3

Кутомір складається із сектора 6, на який нанесена основна градусна шкала, і сектори 9, сполученого зі шкалою 5. З основним сектором жорстко пов'язана лінійка 7. Основний сектор можна легко переміщати уздовж ноніусної шкали і стопорити прижимом 8. До пластини ноніусного сектора 9 хомутиком 4 приєднується кутик 3. У свою чергу, до кутика 3 хомутиком 1 кріпиться лінійка 2. Точна установка робочої грані сектора щодо робочої грані лінійки здійснюється мікрометричним гвинтом 10, розташованим на оберненій стороні ноніусного сектора 9.

Підготування кутоміра для вимірів зовнішніх кутів проводять у такому порядку:

а) при вимірах кутів від 0 до 50 використовують цілком укомплектований кутомір (Рис. 2.3). У такій комбінації одною гранню кута буде лінійка 7, а інший - грань лінійки 2. Відлік ведуть по правій шкалі;

б) при вимірах зовнішніх кутів від 50 до 140 лінійку 2 встановлюють у хомутик 4, видалив попередньо кутик 3. Відстань між вимірювальними гранями збільшується на 90, тому що лінійка 2 переходить у положення, зазначене на Рис.2.4. Якщо при вимірах не потрібно висока точність, то достатньо видвинути кутик 3 (див. Рис. 2.3), і, якщо потрібно, видалити лінійку 2 із хомутиком 1. На Рис. 2.4 це положення показане штрих пунктиром. При вимірах кутів від 50 до 90 використовують ліву шкалу (Рис. 2.4, а), від 90 до 140 -праву шкалу (Рис. 2,4, б);

в) при вимірах зовнішніх кутів від 140 до 180 від’єднують від кутика 3 (див. Рис. 2.3) лінійку 2 разом із хомутиком 1.

 

 

Рис.2.4

 

 

Відстань між вимірювальними гранями збільшується ще на 90 (Рис. 2,5, а). Відлік ведуть по правій шкалі.

Для вимірів внутрішніх кутів кутомір підготовляють у такому порядку:

а) при вимірах внутрішніх кутів від 180 до 130 використовують ту ж композицію деталей кутоміра, що і при вимірах зовнішніх кутів від 140 до 180 (Рис. 2.5, а), але в цьому випадку відлік ведуть по лівій шкалі (Рис. 2.5, б);

 

Рис. 2.5.

 

б) при вимірах внутрішніх кутів від 130 до 40 із кутоміра знімають кутик 3 (див.Рис.2.3), лінійку 2 і з'єднуючіїх хомутики 4 і I. У цьому випадку вимірювальними гранями будуть грані лінійки 7 і пластинки ноніусного сектора 9. Зовнішній кут, укладений між ними збільшується на 90 і буде вимірюватися від 230 до 320, що відповідає вимірюємим внутрішнім кутам 130... 400/ Рис.2.6/;

Рис.2.6.

 

 

 

Рис.2.7.

 

Приклади використання кутоміра показані на Рис. 2.7.

Настроювання кутоміра і виміри виконують таким чином.

1. Укомплектовують кутомір відповідно до типу і значення кута що вимірюється.

2. Перевіряють збіг нульових штрихів основної і ноніусної шкал;

а) для випадку, показаного на Рис. 2.3, перевірку ведуть шляхом зближення граней лінійок 2 і 7. У цьому випадку між лінійками варто усунути просвіток, а нульові штрихи повинні збігатися;

б) для випадку, показаного на Рис. 2.4, перевірку виконують шляхом уведення між гранями лінійок 2 і 7 кутової міри 90. При суміщенні нульових ліній між гранями лінійок і кутової міри не повинно бути просвітку;

в) для випадків, показаних на Рис. 2.5, перевірку ведуть шляхом дотику гострої грані лінійки 2 до граней кутика 3 і лінійки 7. Відсутність просвітку між лінійками при збігу нульових штрихів свідчить про правильне настроювання кутоміра.

3. Вимірюють кут, для чого сполучають вимірювальні поверхні кутоміра зі сторонами кута що вимірюється. Точність збігу вимірювальних поверхонь кутоміра і сторін кута визначають по відсутності просвітку. У цьому положенні сектор 6 стопорять гвинтом 8 і роблять відлік.

Результати вимірів вносять до протоколу № 1.

Синусна лінійка

Синусна лінійка використовується при тригонометричних методах виміри кутів. Особливістю методу є визначення значення кута розрахунком за результатами виміру лінійних розмірів. Схема виміру кута конуса із синусною лінійкою показана на Рис.2.8.

 

 

Рис. 2.8

Синусна лінійка складається з плити I, на якій встановлюється і закріплюється контрольована деталь 2, і двох жорстко сполучених із нею роликів 4. Відстань між осями роликів називається базою синусної лінійки і є її основним параметром. Значення бази гравірується на корпусі синусної лінійки.

Кут конуса вимірюється в такий спосіб: деталь закріплюють на синусній лінійці, разом із котрою і встановлюють на перевірочну плиту. Під один із роликів синусної лінійки підставляють блок кінцевих мір 5, що дозволяє нахилити столик синусної лінійки на кут рівний номінальному значенню кута що вимірюється. Необхідна висота блока кінцевих мір Н = L1 sin a

де L1 - відстань між осями роликів 4.

У цьому випадку верхня твірна деталі повинна бути рівнобіжна опорної поверхні контрольної плити.

Визначення відхилення кута від його номінального значення полягає у вимірі відхилення від рівнобіжності утворюючої деталі до контрольної плити за допомогою вимірювальної голівки 3. Для цього голівка переміщається уздовж деталі і показання наймаються поблизу меж конуса.

Відхилення кута визначається по рівнянню

,

де А1, А2 - показання вимірювальної голівки при її переміщенні на розмір L2.

Дійсне значення кута конуса aд , знаходитьсяяк алгебраїчна сума номінального значення рогу a і відхилення від нього da, тобто д = a ((a. Результат обчислень і вимірів заносять до протоколу № 2.

ПРОТОКОЛИ ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ № 2

 

Протокол № 1

Вимір кутів за допомогою кутоміра

 

Ескіз деталі

 

Характеристика вимірювального засобу    
Тип кутоміра    
Ціна розподілу основної шкали    
Ціна розподілу шкали конуса    
Діапазон виміру Зовнішніх кутів    
Внутрішніх кутів    
Допустима похибка, не більше    
Розміри деталі
По кресленню Дійсні
D, мм            
L3, мм            
L4, мм            
a, град            
Значення допусків ATa, ± ATh , ATD     Відхилення ATa¢, ATh¢, ATD¢      
Степінь точності конуса     Висновок про придатність деталі  
           

 

 

Протокол № 2

Вимір кутів за допомогою синусної лінійки

 

 

 

Ескіз деталі

Характеристика вимірювального засобу
Тип синусної лінійки
Модель
Відстань між осями роликів, мм
Ширина лінійки, мм
Клас точності по ДЕРЖСТАНДАРТ 4046-8О
Позначення
Допустима похибка при установці на кут до 45, і, не більше
Розміри деталі
По кресленню Дійсні
D, мм            
L3, мм            
L4, мм            
a, град            
Значення допусків ATa, ± ATh, ATD     Відхилення ATa¢, ATh¢, ATD¢    
Ступінь точності конуса     Висновок про придатність деталі  

 

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Які методи використовуються при вимірюванні кутів і конусів?

2. Якими розмірами задається допуск на кут конусності?

3. Чому дорівнює ціна поділки шкали ноніуса кутоміра 2-УН?

4. Що називається базою синусної лінійки?

5. Чим метод порівняння відрізняється від тригонометричного методу?

6. Який метод виміру закладений у контроль кутів і конусів за допомогою синусної лінійки?

7. Скільки ступенів точності передбачено для оцінки кутів і конусів?

 

Література

 

 

1. Гаврилюк В.І., Кукляк М.Л. «Взаємозамінність, стандартизація та технічні вимірювання» - К.:УМК ВО, 1990.

2. Якушев А.И., Воронцов Л.Н. «Взаимозаменяемость, стандартизация и технические измерения» - М.: Машиностроение, 1986.

3. Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з курсу «Взаємозамінність, стандартизація та технічні вимірювання»

4. Методичні вказівки до лабораторних робіт з курсу «Взаємозамінність, стандартизація та технічні вимірювання» - Житомир, ФІТІ, 1996. – 54с.

5. Мягков В.Д., Палей М.А., Романов А.Ь., Брагинский В.А. Допуски и посадки: Справочник. 4.2. - Л.: Машиностроение, 1983. - C.127-129.

6. Балонкина И.И., Кутай А.К., Сорочкин Б.М., Тайц Б.А. Точность и производственный контроль в машиностроении: Справочник: - Л.: Машино­строение, 1983. - С. 55-62.

 

 

Date: 2016-01-20; view: 331; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.008 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию