Сучасні проблеми методики викладання світової літератури у ВНЗ

Реформування освіти в Україні передбачене не тільки інструктивними листами Міністерства освіти і науки, але й самим часом, дійсністю. Із розвитком комп’ютеризації, телебачення, наше суспільство втрачає читача художньої літератури. Проблема удосконалення уроку світової літератури дискутується стільки ж, скільки існує ця дисципліна, бо урок є основною ланкою навчально-виховного процесу.

На заняттях світової літератури в студентів формуються найважливіші соціально-моральні уявлення й орієнтири, вивчення літератури сприяє вихованню суспільно зрілої, активної, творчої особистості. Одним із головних завдань нинішнього викладача літератури є формування особистості через виховання кваліфікованого читача.

В наслідок цього виникає необхідність удосконалення методики викладання літератури в цілому, зокрема ж – оптимізації методичних прийомів і форм аналізу художнього тексту, спрямованих на досягнення цілісності сприймання курсу світової літератури, побудови системи занять, що допомагає простежити духовне зростання студентів.

Сьогодні культура починає сприйматися не стільки як реальність, скільки як призма, крізь яку людина дивиться на світ і на себе. Специфіка зарубіжної літератури як навчального предмету передбачає вихід на значно вищий (порівняно з вивченням рідної літератури) рівень культурологічної підготовки студентів, їхнього всебічного культурного розвитку. Це вимагає більш ґрунтовного, різноманітного залучення до уроків зарубіжної літератури культурологічного контексту, це залучення обов’язково повинно мати систематичний характер. Враховуючи значення культурологічного контексту для забезпечення ефективного вивчення зарубіжної літератури й кожного літературного твору, виділяються такі основні чинники, які потрібно врахувати:

- специфіка художньої літератури як виду мистецтва;

- літературний твір і культурологічний контекст, у якому він виникає;

- роль, місце і можливості культурологічного контексту в процесі вивчення учнями літературного твору.

Викладач вищих навчальних закладів має володіти не лише новітніми освітніми технологіями, а й знати тенденції розвитку сучасного мистецтва та культури, які передаватиме в процесі виховної роботи своїм студентам.

Важливими принципами в процесі відбору і структурування змісту навчального матеріалу курсу є культурологічний підхід та національний характер змісту. Неможливо не включити письменників-класиків, твори яких становлять чудовий матеріал для розгляду в площині розвитку національних культур, таких як Ж.-Б. Мольєр, Еміль Золя, Віктор Гюґо, Вільям Шекспір, Г. Флобер, Оноре де Бальзак, Джек Лондон, Джейн Остін, Конан Дойль, Ф. Кафка, Оскар Вайльд, Гете, Стендаль та інші. Аналізуючи твори цих видатних письменників, викладачеві потрібно побудувати принципово процес комунікації, таким чином, аби у аудиторії виникло різноманіття діалогів: між студентом і текстом, викладачем і студентом, внутрішнім і зовнішнім діалогом студента (в основі якого внутрішня суперечка з самим собою і впорядкованими системами значень символів). Необхідно використовувати технологію вивчення літературного твору як тексту культури, розкриваючи сутність діалогу в культурі і діалогу культур. На творах цих письменників можна виховувати студента з широким культурним світоглядом.

Сучасний викладач вищого навчального закладу в організації викладання курсу світової літератури має враховувати і риси періоду, що вивчається, і характер та уподобання молодого покоління, студентів; він має викладати літературу у контексті сучасності, через призму сучасного бачення світу. Не тільки сам викладач, але і студенти, після закінчення курсу літератури певного періоду (в даному випадку – повоєнної та постмодерної), мають зрозуміти глибину цієї літератури, знати основні теми, проблеми літератури цього періоду.