Вступати до школи, до вузу, поступити до школи,

до партії, до ліцею у вуз, в партію, в ліцей.

v Ввести пароніми у речення.

Закінчити – завершити;

Суспільний – громадський;

Замісник – заступник.

V. Формування практичних вмінь і навичок.

v Прочитайте автобіографії. Визначте стиль кожної з них. У чому полягає відмінність між ними?

Місто Ічня на Чернігівщині, де я народився (1878, 27.ХІІ), одне з кращих містечок на Україні. Вже багато минуло років, як я вимандрував з нього, проте ще й тепер я часто з вдячністю згадую ічнянські поля та ліси, стави між садами, навіть бур'яни. Осталась в пам'ятку моєму Ічня ще своїми піснями та напрочуд хорошими голосами.

Батько мій, козак Василь Панасенко, був ремісник-швець, обслуговував він більше сусідні глухі села, де, як відомо, до шевців ставили одну вимогу: щоб чоботи не були тісні і міцні були. Влітку, в жнива, вся сім'я виходила на заробітки - жати за сніп чуже. Мати наймала щороку грядку на городину. Хата була стара, напівзруйнована. У цій хат ми й жили якось великою сім'єю (8 душ). Хоч наша родина дуже бідна, проте в хаті було життя тихе, лагідне.

В Ічні школа була п'ятирічна. Записався я в неї боязким, соромливим, непомітним хлопчиком, кінчав - кращим учнем. Скінчивши школу, я, як кращий учень, залишився при ній же на два роки стипендіатом - мав за цей час підготуватись до іспитів в учи­тельську семінарію...

Шістнадцяти років я поступив в Коростишівську вчительську семінарію, дев'ятнад­цяти скінчив її і пішов на вчителювання.

(За С. Васильченком)

Автобіографія

Я, Литвиненко Марія Павлівна, народилася 12 січня 1950 року в м. Полтаві, в родині службовців.

У 1957 році пішла до першого класу середньої школи №8 м. Полтави, яку закінчила у 1967 році.

З 1967 по 1972 навчалася в Полтавському державному педагогічному інституті.

З 1972 року працюю вчителем географії гімназії №9 м. Полтави.

Одружена. Чоловік, Литвиненко Сергій Володимирович, 1945 року народження, пра­цює інженером на Полтавському вагоноремонтному заводі.

Син, Литвиненко Володимир Сергійович, 1973 року народження, працює вчителем фізики в гімназії №8 м. Полтави.

23 серпня 2004 року М.П.Литвиненко

v Прочитайте гумореску Остапа Вишні «Моя автобіографія». Що курйозного вже в самій назві твору? Чим цей текст відрізняється від офіційної автобіографії?

Моя автобіографія

У мене нема жодного сумніву в тому, що я народився, хоч і під час мого появлення на світ білий і потім - років, мабуть, із десять підряд - мати казали, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку. Трапилася ця подія 1 листопада (ст. стилю) 1889 року, в містечку Груні Зіньківського повіту на Полтавщині.

Власне, подія ця трапилася не в самім містечку, а в хуторі Чечві біля Груні, в маєт­кові поміщиків фон Рот, де мій батько працював у панів.

Умови для мого розвитку були підходящі. З одного боку - колиска з вервечками, з другого боку - материні груди. Трішки поссеш, трішки поспиш - і ростеш собі пома­леньку.

Так ото й пішло, значить: їси - ростеш, потім ростеш - їси. Батьки мої були як узагалі батьки.

Батьків батько був у Лебедині шевцем. Материн батько був у Груні хліборобом.

Глибшої генеалогії не довелося мені прослідити. Батько взагалі не дуже любив про родичів розказувати, а коли було спитаєш у баби (батькової матері) про діда чи там про прадіда, вона завжди казала:

- Отаке стерво було, як і ти оце! Покою від їх не було!

v Обговорення виконаної роботи.