V Слово вчителя

Використовуючи мову в повсякденному житті, люди залеж­но від потреби вдаються до різних мовних засобів. Відповідь на занятті відрізняється від виступу на зборах. Коли учень пише твір, він старанніше добирає слова й будує речення, ніж коли він пише приватного листа. Залежно від змісту і цілеспрямованості висловлення, а також від індивідуальної манери та уподобань у процесі мовлення відбуваються певний добір і комбінування найпридатніших і найпотрібніших саме для цієї мовної ситуації наявних у мові співвідносних варіантів форм, слів, словоспо­лучень, конструкцій речень тощо. Отже, художній твір (новела, оповідання), наукова стаття, наказ керівника установи, протокол, написані однією мовою, відрізняються набором мовних засобів, специфічними особливостями у мовному оформленні. Таке роз­різнення називається стилістичною диференціацією мови.

Літературна мова поділяється на стилі. Слово "стиль" — ба­гатозначне, воно походить від латинського stilus — "паличка для письма", тобто письмове знаряддя, яке використовувалося в часи античного Риму і середньовіччя. В літературі і взагалі у мис­тецтві стиль означає певну єдність художніх образів і форм їх вираження. Стиль означає також спосіб, прийом, метод певної діяльності.

Стиль — це різновид літературної мови (її функціональна підсистема), що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й ви­користання мовних засобів (лексики, фразеології, граматики, фо­нетики).

Кожний стиль має:

— сферу поширення (коло мовців);

— призначення;

— систему мовних засобів;

— стилістичні норми;

— підстилі;

— жанри реалізації.

Мовний стиль — це сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і цілеспрямованістю висловлювання.

В українській літературній мові виділяють традиційно п'ять функціональних стилів:

1) науковий;

2) офіційно-діловий;

3)) публіцистичний;

4)) художній;

5) розмовний, або стиль побутового мовлення.

Кожен із стилів має свої характерні особливості і реалізу­ється у властивих йому жанрах. Жанри — це різновиди текстів певного стилю, що різняться насамперед метою мовлення, сферою спілкування та іншими ознаками.

v Робота в групах. Презентація стилів мови.

Зразок стилю: О мово вкраїнської Хто любить її, той любить мою Україну (В. Сосюра).

Публіцистичний стиль має такі підстилі:

— стиль засобів масової інформації (газети, журнали, радіо, телебачення);

—художньо-публіцистичний (памфлети, фейлетони, нариси);

— науково-публіцистичний (літературно-критичні статті, огляди). Всі ці підстилі мають свої жанрові й мовні особливості.

4.Художній стиль найяскравіше виявляє лексичне багатство мови. Він засвідчує високий рівень розвитку сучасної української мови. І це ілюструється довершеністю художнього мовлення, текстів художньої літератури. Цей стиль використовується у творчості письменників і слугує взірцем культури й естетики, багатством найрізноманітнішої лексики літературної мови взагалі.

Художній стиль має здатність впливати на розум, думки й по­чуття читачів, формувати моральні якості й естетичні смаки. То­му головними ознаками цього стилю є естетика мовлення, образ­ність, зображуваність, поетичність. У художньому стилі (зокре­ма, в художніх творах) все подається через світобачення та відчуття автора і спрямовується на особистість читача. Тому тут, крім об'єктивності реального світу, існує і суб'єктивність сприй­няття його людиною.

Основні мовні засоби, що вживаються в художньому стилі:

- емоційно-експресивна лексика;

- різні види синонімів, омонімів, фразеологізмів;

- історизми, архаїзми, діалектизми, просторічні елементи (слугують з стилістичною метою).

Тут використовуються всі типи речень; особливості інтону­вання, ритмомелодики.

Зразок стилю: Сонце вдарило з-за лісу че­рвоним промінням на київські гори. Широка зелена Оболонь і По­діл вкрились тінню й потеплішали. Виразніше виступили високі смужки київських гір під ясним чистим небом, обсипані збоку че­рвонястим промінням. Тисячі вікон в домах, позолочені хрести та бані на церквах ніби зайнялись і запалали. Од їх посипались наче пучки золотих стрілок... Вигляд на Київ стає якийсь фанта­стичний.

(І. Нечуй-Левицький).

Художній стиль має такі підстилі:

— епічні (роман, епопея, повість, оповідання, нарис);

— ліричні (поема, поезія, пісня, балада);

— драматичні (комедія, драма, мелодрама, водевіль);

— комбіновані (драма-феєрія, усмішка, ліро-епічний твір). Тож кожен з них має свої мовні особливості.

5.Розмовний стиль характеризує розмовне мовлення,що задовольняє спілкування людей у повсякденному житті. Це стиль усного мовлення, складниками якого є інтонація, жести, міміка; короткі прості і неповні речення, просторіччя. Але невмотивоване вживання просторіччя, вузької територіальної лексики засмічує мову, призводить до естетичного збіднення. У писемно­му варіанті розмовний стиль використовується як діалогічне чи полілогічне мовлення в художніх творах.

Зразок стилю: На початку серпня, коли в Ковбиші, велике село по обидва боки вузенької річки в очереті та верболозах, з'їзджа­ються до батьків усі колишні ковбишівці, що отам по війні пода­лися з дому шукати постійного заробітку і щонедільного вихідно­го, коли по дворах тільки й чути: "'Папа, а как зараз навпростець дійти до лавки, а батько, намагаючись у всьому догодити ді­тям, отказує: "Та как! Отако грядками і йди. А там — низом. Хі­ба ти забув'; або:"Мама, як у Вас нащот стірального порошка? Нет? Дак я пришлю по приїзду" (Григір Тютюнник).

Функціональні стилі не є замкненими системами, вони перебу­вають у постійній взаємодії, тому кожен із них містить елементи іншого. Але основою кожного стилю є стилістично нейтральні засоби сучасної літературної мови.

v Бліц – обговорення за запитаннями:

1. Які основні функціональні стилі української мови?

2. Які характерні ознаки офіційно – ділового стилю?

3. Яке призначення наукового стилю?

4. Які мовні засоби використовуються в публіцистичному стилі?

5. Які особливі прикмети має художній стиль?

6. Яка сфера вживання розмовного стилю?

III. Закріплення знань і вироблення вмінь та навичок.

v Прочитати. Визначити стилістичну прина­лежність кожного з уривків, вказати характерні ознаки кожного з цих стилів(для кожної групи дається роздрукований окремий текст для аналізу)

Ø Слово — одне з наймогутніших знарядь людини. Безси­ле саме по собі, воно стає могутнім і нездоланним, дійовим і привабливим, воно сказане вміло, вчасно і щиро. Недарма народна мудрість учить: говори не так, щоб тебе могли зрозуміти, а говори так. щоб тебе не могли не зрозуміти. Повага до слова людству необхідна так само, як і повага до самої людини. Без цього не може бути розвитку, без цього неможливо вдосконалювати ні мову, ні мовця (З журн.).

Ø Стильовий дисонанс різко знижує рівень мовленнєвої культури, тому змішування навіть функціонально близьких слів неприпустиме. Кожен із стилів має свої особливості культури мовлення. Окрім того, слід враховувати засоби реалізації усної чи писемної форми того чи того стилю, оскільки всі сучасні функціональні стилі літературної мови мають обидві форми вираження — усну і писемну (3 підручн.).

Ø Ухвалили:

1. Усім учителям-словесникам посилити роботу над збагаченням словникового запасу та вдосконаленням грама­тичної будови усного й писемного мовлення учнів, навчити їх свідомо аналізувати своє й чуже мовлення відповідно до літературних норм.

2. Розробити програму для занять мовного гуртка «Як ми говоримо». (3 протоколу).

Ø Слова — полова,

Але вогонь в одежі слова —