Вживання іншомовних слів у поемі «Мойсей» І.Франка

Однією із форм літературних зв'язків є іншомовні слова, тобто творче перенесення сюжетної схеми, обставин, характерів героїв, композиції образів, мотивів тощо із однієї художньої системи до іншої. При цьому нові твори, які з'являються в такому випадку, мають виразні ознаки першоджерела. Однак запозичуючи в попередників, письменник дає власне ідейно-художнє розв'язання конфлікту. Класичним прикладом іншомовних слів є використання так званих вічних тем чи вічних образів. Зокрема, у творчості багатьох письменників різних народів можна знайти біблійні образи й біблійні мотиви, наприклад, у Івана Франка це поема «Мойсей» [28].

В основу поеми, Франко поклав запозичений біблійний сюжет. Він не переспівує біблійної історії, а використовує лише один її фрагмент: поет вперше ставить своїх героїв перед очі читачеві вже після сорока років їх блукання пустелею, у той момент, коли ізраїльтяни на чолі з Мойсеєм наблизилися до обіцяної їм землі в Палестині. Саме тепер Мойсей поступово втрачає авторитет: народ нарікає й бунтується і забуває про Божі заповіді та обіцянки. Але зі смертю Мойсея не вмерли його ідеї та наміри: Мойсей продовжує справу пророка і провадить ізраїльтян до обіцяної землі. Наприкінці поеми Франко висловлює надію, що українців, так само як євреїв Мойсей, поведе новий молодий лідер.

Ось наприклад, слова Мойсея в яких ми зустрічаємо іншомовні слова:

Бо в те слово Єгова вложив,

Наче квас в прісне тісто,

Творчі сили,- ті гнатимуть вас

У призначене місто.

Мойсей Івана Франка покликаний Небом вивести народ в „обітовану землю“, хоча сам народ через тяжкі випробування на цьому тернистому шляху починає зневірюватись, мало того — ставить під сумнів саме призначення свого Провідника. На цьому тлі виникає глибоко людська драма Провідника, який, з одного боку, втрачає довір’я власного народу, а з іншого — сам потрапляє у тенети сумнівів і зневіри. І водночас він знаходить слова, аби переконати зневірених людей у своїй місії, призначеній Богом, а водночас і себе підняти духом.

Зрозумійте й затямте собі,

Ви, сліпців покоління,

Що, як заглушите душу живу,

Заговорить каміння.

Вчора ви сприсяглися свій слух

Затикать на промови,

Не мої, не тих глиняних уст,

А самого Єґови.

Бережіться, а то він до вас

Заговорить по-свому,

Заговорить страшніше сто раз,

Як в пустині рик грому

Описуючи в поемі “Мойсей” молитовну атмосферу, письменник вірив устворення високої духовної потуги самої молитви і силу духу того, хто молиться. При цьому простежується образне вживання небо – небесная стеля (небесная – стилізований старослов’янізм) і релігійний християнський символ – трон Єгови.

Поема “Мойсей” була лебединою піснею Франка-поета, бо в ній передано найбільшу трагедію героя, що відображав переживання самого автора і виявлена значна кількість іншомовних старослов’янізмів:

Піднімається сонце, пала

Вся небесная стеля,

І стоїть у молитві Мойсей

Нерухомий як скеля

Образ Єгови проходить крізь усю цю поему. Його можна назвати фундментальним. Це Він, Бог, послав Мойсея вивести народ з Єгипту; Мойсей керується у своїх діях Божою волею, народ у поемі повстає не так проти Мойсея, як проти Єгови. Коли обрав собі інших богів. Розглянемо приклад де яскраво можемо спостерігати вживання іншомовних слів:

Най Єгова собі там гримить

На скалистім Сінаї, -

Нам Ваал дасть багатства і власть…

І ще звернемося до кількох таких прикладів:

Сорок літ сапфіровий Йордан

І долина пречудна

Їх манили й гонили, немов

Фата-моргана злудна

***

Гей, а може, хоривський огонь

Не горів на Хориві,

Лиш у серці завзятім твоїм,

У шаленім пориві?

Може, голос, що вивів тебе

На похід той нещасний,

Був не з жадних горючих купин,

А твій внутрішній, власний?

Наведений матеріал є переконливим доказом того, що український письменник ХІХ ст. І.Я. Франко широко використовував у своїх творах, зокрема у поемі «Мойсей» старослов’янізми, іншомовні слова, вдаючись до прийому поєднання урочисто-піднесених старослов’янських елементів з народно розмовною мовою для досягнення сатиричних, іронічних та гумористичних ефектів зображення [29].

Образність старослов’янізмів виникла вже в живій народнорозмовній стихії, там же відбувався й розвиток значень старослов’янських лексем.

Виступаючи засобом урочистої емоційності, що посилюється, як уже було зазначено, добором синонімічних слів старослов’янського походження, ці іншомовні слова служать водночас для створення позитивних характеристик (благословенний, достойний, святиня та інші). Їм притаманна особлива поетичність, стилістична виразність і піднесеність.

З метою створення пророчеств, урочисто-піднесених, пафосних творів використовувалася переважно лексика на позначення предметів і понять церковно-релігійного значення: хрест, дух, мученик, багряниця, благовістити, воскреснути, Господь, верига (ланцюг).

У період формування і становлення української літературної мови іншомовні слова займають значне місце серед давньоруських лексем.

Церковнослов’янська мова була народові незрозумілою, і письменники вживали її у своїх творах з метою показати недоречність залучення іншомовних слів чиновниками, писарями, дяками, а також для створення знижувальних стилістичних характеристик та надання поетичним рядкам відтінків іронії, сатири, сарказму. Одна з форм запозичення — переробка епічних творів на драматичні, здійснена іншим автором. Негативним виявом запозичення є плагіат, тобто привласнення автором чужого твору. Зрідка такі випадки мають місце в літературному процесі [27, c. 46-47].

Отже, можна зробити висновок, що у поемі «Мойсей» іншомовні слова вживалися переважно з такою метою: індивідуалізація мови персонажів, створення урочисто-піднесеного звучання тексту, досягнення сатиричного, гумористичного та іронічного ефекту, стилізація мовитвору під мовний колорит епохи. Значна частина слів іншомовного походження у творі українського письменника виконує нейтральну, номінативну функцію.