БІЗНЕС-ЦИКЛ І «ДОВГІ ХВИЛІ» КОНДРАТЬЄВА

Розглянемо фази ділового або бізнес-циклу.

Бізнес-цикл — час від початку однієї кризи до початку іншої.

1 — криза

2 — депресія

3 — оживлення

4 — підйом

Графік 16.1 Класична криза перевиробництва

Криза — найбільш інтенсивний вияв макроекономічної нестабільності ринку. Барометр ділової активності — фон­дова біржа. Обвалюється курс цінних паперів — барометр пророкує бурю. Спадає сукупний попит, а з ним і ділова активність. Останнє викликає різке зростання безробіття. У підприємницькому секторі знижуються доходи, низькі ціни в деяких галузях не відшкодовують витрат, що призво­дить до масового банкрутства підприємств. Загальна гонит­ва за кредитними грошима різко збільшує відсоткову став­ку, згортаються програми довгострокового кредитування, що утруднює вихід із кризи. Банківська система також за­непадає, що посилює загальну економічну нестабільність.

Депресія — фаза, у яку переходить криза. Ділова актив­ність в'яла, хоча спад виробництва поступово зменшується. Низькі товарні ціни не сприяють зростанню прибутку, але дають можливість дещо зменшити товарні запаси. Оскільки попит на пропозиції мінімальний, відсоткові ставки низь­кі. Але поступово провідні у своїх галузях фірми, які збе­регли можливість оновлення основного капіталу на нових

Воробйов Є. М. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс

технологічних засадах і передовій технології, знижують витрати, збільшуючи доходи. Далі включається ефект муль­типлікатора, і фаза депресії переходить у фазу оживлення, їй притаманне поступове зростання ділової активності, ви­робництва і зайнятості. Зростають доходи фірм і осіб най­маної праці, а з ними — сукупний попит, перш за все з боку домашніх господарств та інвесторів (від економічної ролі держави поки що абстрагуємося). Крива економічного роз­витку переходить у фазу підйому або буму.

Триває зростання сукупного попиту, інвестицій, зайня­тості, обсягу виробництва, доходів і зарплати. На ринку цін­них паперів панує ажіотаж, який спричиняє різке зростання фіктивного капіталу. На його основі споруджуються фінан­сові «піраміди», які загрожують обвалитися будь-коли.

Слід підкреслити, що спад — це хоч і болісний процес, але і своєрідний засіб оздоровлення економіки. Класичний засіб виходу з кризи — використання науково-технічного прогресу, що виводить економіку на більш високий рівень.

Поряд із бізнес-циклом спостерігаються циклічні ко­ливання економічної кон'юнктури, які охоплюють тривалі періоди (50-60 років) — цикли Кондратьева (К-хвилі). Від­повідно до теорії довгих хвиль, економіка проходить періоди прискорення й уповільнення, яким властивий довгостроковий характер. К-хвилі мають «підвищувальну» й «знижувальну» стадії. «Підвищувальна» хвиля викликається революційними змінами в техніці й технології, у сферах грошово-кредитних і фінансових відносин. «Знижувальна» стадія зумовлена зрос­таючою нестабільністю економіки — спадом промислового виробництва й аграрними кризами, занепадом фінансово-кре­дитної системи, падінням курсу цінних паперів. Теорія вели- ких циклів отримала світове визнання. Чимало відомих уче­них розвивають ідеї М. Д. Кондратьева, дискутуючи про при­чини К-хвиль, перспективи світової економічної кон'юнктури.

У сучасній теорії існують різні підходи й думки щодо за- побігання спаду, подолання негативних наслідків циклічно- го розвитку. Часто рекомендуються протилежні рецепти ан- тициклічного регулювання. У теорії найчастіше звертають-ся до рекомендацій двох протилежних шкіл — кеинсіанства й монетаризму.

Порівняємо підходи цих двох напрямів у системі заходів щодо подолання криз.

Оскільки, за уявленнями кейнсіанства, ринкова система споконвічно неврівноважена, для її стабілізації необхідна активна економічна політика держави. Засобами фіскальної політики уряд покликаний стимулювати сукупний попит, а з ним — збільшення інвестицій, зайнятості, обсягу ВВП.

Монетаризм, не заперечуючи необхідності державного регулювання економіки, відводить урядові обмежену роль. Бо вважає, найчастіше небезпідставно, що «фіаско» політи­ки превалює над «фіаско» ринку.