Споживання, заощадження інвестиції. Гранична схильність до споживання і заощадження

Один із напрямів макроекономічного аналізу — пробле­ма економічного зростання. Забезпечення стабільного еко­номічного зростання в національній економіці — найбільш складне питання і мета з «магічного п'ятикутника», якої важко досягти. Мета є об'єктивною, її не можна відкласти, замінити іншою. Збільшення населення, зростання потреб людей вимагають збільшення виробництва. Тільки вироб­ництво (і ні що інше) здатне зробити країну багатою, а її населення заможним — виробництво товарів, послуг, нових технологій, наукових знань.

Модуль II. Основи макроекономіки

Що таке економічне зростання, яку роль виконують споживання і заощадження в забезпеченні стабільного зрос­тання, і як вони змінюються, які фактори забезпечують ста­більне економічне зростання, чим різняться погляди різних економічних шкіл на проблему економічного зростання — усе ці питання розглядає макроекономіка.

Економічне зростання тісно пов'язане з тим, як використовується в ринковій економіці дохід, отриманий ринковими суб'єктами, тобто з теорією споживання. Вона досліджує поведінку домашніх господарств не тільки безпосередньо на ринку товарів і послуг, але й опосередковано — на грошо­вому ринку й ринку капіталів.

Дохід, що отримується домашніми господарствами, розпадається на дві частини. Одна спрямовується на спо­живання, інша — на заощадження. Та оскільки заощаджен­ня — це потенційні інвестиції, динаміка споживання (С) і заощаджень (S), їхнє співвідношення відіграє важливу роль у формуванні рівноваги на ринку капіталів.

Крім того, поведінка домашніх господарств на ринку то­варів і послуг має вплив на динаміку попиту на грошовому ринку.

Теорія споживання розроблялась різними науковими школами. Так, Дж. М. Кейнс ґрунтує її на психологічному законі, який він формулює таким чином:

Основний психологічний закон, на який «ми можемо покластися не тільки «аргіогі», виходячи з нашого знан­ня природи людини, але й на підставі детального вивчен­ня досвіду, полягає в тому, що люди схильні, як правило, збільшувати своє споживання зі зростанням доходу, але не в тій мірі, у якій зростає дохід».

Існують також інші підходи. Одне з найбільш принци­пових питань теорії споживання — вихідна посилка про те, як формується сам дохід: величина доходу залежить від са­мого ринкового суб'єкта (концепція ендогенного доходу) чи вона визначається зовнішніми факторами (концепція екзо­генного доходу).

Інша проблема: які фактори визначають співвідношення споживання і заощадження — об'єктивні (ставка відсотка)

Воробйов Є. М. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс

чи суб'єктивні (уподобання споживача)? Нарешті, якій із двох складових доходу — споживанню чи заощадженню — віддається перевага у подальшому аналізі?

Отже, споживання — це сума коштів, що використо­вується на придбання матеріальних благ і послуг (С).

Заощадження — частина доходу в розпорядженні домо-господарств, що накопичується, тобто не використовується для поточного споживання (S).

Наявний доход Y = С + S

Домашні господарства витрачають частину доходу на споживання: продукти харчування, взуття, одяг, товари тривалого користування — меблі автомобілі, холодильники тощо. Значна частина наявного доходу витрачається на оп­лату послуг. Структура споживання залежить від рівня цін у країні, розміру доходів тощо. Що стосується заощаджень, то за інших рівних умов, чим більший дохід у розпоряджен­ні особи, тим більший розмір заощаджень. Але з цього пра­вила є винятки. Так, у США, одній з найбагатших країн, рі­вень заощаджень найнижчий серед розвинених країн. У цій країні наприкінці 90-х років XX століття частка приросту доходу, що витрачалася на приріст споживання, перевищу­вала одиницю, отже, заощадження — від'ємна величина.

Щоб розібратися в цій колізії, розглянемо такі категорії, як схильність до споживання, граничні норми споживання і заощадження.

. Схильність до споживання (використовують поняття середнього показника) — це та частина доходу, що витра­чається на споживання.

Якщо величина доходу змінюється, то змінюється і про­порція, у якій приріст доходу поділяється на приріст спо­живання і приріст заощадження.

Гранична норма споживан­ня — та частина додаткового доходу, що витрачається на приріст споживання (МРС)

Гранична норма заощаджен­ня — та частина додаткового доходу, що витрачається на приріст заощаджень (MPS)

Модуль II. Основи макроекономіки

Якщо приріст доходу склав 100 од., з яких 80 од. спожи­вається, то МРС = 80: 100 = 0,8;

MPS = 20:100 - 0,2; 0,8 + 0,2= 1.

Якщо МРС більша за одиницю, то MPS має від'ємне значення. Інакше кажучи, домашні господарства живуть у борг. Найчастіше це трапляється, коли товари купуються шляхом споживчого кредиту. Крім того, в багатьох країнах на будівництво житла використовується довгостроковий кредит (двадцять п'ять і більше років). Такими кредитами користуються в тому разі, коли є впевненість у стабільній економічній кон'юнктурі, забезпеченості високодохідною роботою, оптимальній податковій системі.

Отже, крім доходу, на динаміку споживання мають вплив і чимало інших факторів:

1. Рівень цін. Залежність обернена: вищий рівень то­варних цін — нижчий рівень поточного споживання, менше можливостей для заощадження. Нижчі ціни — можливості збільшуються і для зростання споживання, і для зростання заощаджень.

2. Очікування. Споживачам відомий ефект інфляційних очікувань. Зростання цін породжує психологічний ефект очікування ще більшого подорожчання товарів і послуг, що спонукає людей збільшувати поточне споживання. Заощад­ження знижуються. Сподівання на зростання доходів у май­бутньому збільшать поточне споживання, невпевненість у завтрашньому дні підвищить рівень заощадження.

3. Заборгованість. Виплачуючи споживчий кредит, до­машні господарства скоротять і поточне споживання, і за­ощадження. За низької заборгованості динаміка обернена.

4. Податкова політика держави. Оскільки податки — це прямі відрахування з особистого доходу, залежність динамі­ки податкової ставки і споживання — заощадження оберне­на.

Заощадження — це потенційні інвес­тиції.

Інвестиції — це витрати фірм на онов­лення і розширення виробництва.

У масштабі національної економіки — це довгострокові укладення коштів у сферу матеріального виробництва і жит­лове будівництво. Від обсягу інвестицій залежить характер суспільного відтворення. Якщо загальний обсяг інвестицій у даному році (валові інвестиції) заміщує основний капітал, що вибув (машини, обладнання, споруди), тобто дорівнює вартості його зносу — відтворення звичайне; якщо обсяг валових інвестицій перевищує вартість основного капіталу, що вибув (фонд амортизації), — відтворення розширене.

Приріст інвестицій понад фонд амортизації утворює чисті інвестиції. Чисті інвестиції дорівнюють: валові інвес­тиції мінус вартість річного зносу основного капіталу, тоб­то амортизації. На розмір і динаміку інвестицій впливають різні фактори.

Фактори, що визначають розмір і динаміку інвестицій:

—очікувана віддача від інвестицій;

—альтернативні можливості капіталовкладень (рівень відсоткової ставки);

—податкова політика держави;

—розмір капіталу й термін його окупності;

— рівень інфляції.
Відповідно до вже відомої нам теорії

попиту і пропозиції на ринку інвестицій і заощаджень як ціна виступає відсоткова ставка (г), на боці пропозиції — заощадження домогоспо-дарств, на боці попиту — інвестори (графік 15.1).

Воробйов Є. М. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс

Date: 2015-12-13; view: 415; Нарушение авторских прав