Змішана

тих форм існування соціальних систем економіка Інемає. Ринкова, командна системи такі '

ж абстрактні, як і поняття «ідеальний газ» у природоз­навстві. Щодо економічних систем поширена думка, що реальною системою є змішана економіка. Змішана еконо­міка — поняття неоднозначне, багаторівневе, в економічній теорії — дискусійне.

Одні автори розглядають змішану економіку як еко­номіку, головним змістом якої є поєднання ринкових і ад­міністративних рис.

Інші основою такої економіки вважають багатоуклад­ність, тобто різноманітні форми власності, що діють у сис­темі, — приватну, державну, колективну.

Треті найважливішою ознакою змішаної економіки вва­жають активну участь держави у процесах розподілу.

Існують різні типи змішаної економіки. Один з них притаманний перехідному стану суспільства, інші — вже сформованій системі, що зберігає здатність до безперервно­го оновлення соціально-економічних форм, виробництва, технології.

Змішана економіка перехідних економічних систем ха­рактеризується взаємодією старих суспільних форм (форм власності, методів регулювання економіки, технологій уп­равління підприємствами і народним господарством у ціло­му) і нових, ще не зміцнілих, тільки народжуваних. Усе це викликає досить гострі суперечності, що мають не творчий, а руйнівний характер. Перехідний стан суспільства затя­гується в часі. Цьому сприяє старе економічне мислення, Що долається дуже важко. Стереотипи суспільної поведін­ки людей, засвоєні протягом багатьох десятиліть функціо­нування попередньої системи, продовжують діяти й у нових умовах. Це заважає встановленню в суспільстві нових від­носин. Як приклад можна навести процеси, що супроводжу­ють перехід України до ринкових відносин.

Змішана економіка в розвинених країнах являє собою більш високий тип суспільного розвитку. Глибинну суть Цієї системи передає інноваційний тип суспільного роз­витку. Це означає, що в усіх сферах суспільного життя цих

Воробйов Є. М. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс

країн відбувається динамічне оновлення. Трансформуєть­ся власність, характер праці, технологія. Але головне — це розвиток самої людини, її матеріального і духовного світу. Це відбувається в умовах соціалізації власності. Що означає цей процес? Перш за все — заперечення приватної власності. Але не шляхом перетворення її на державну або олігархічну форми, а в результаті формування нової системи особистої власності. Йдеться про таке володіння новими засобами ви­робництва, яке надає можливість створювати унікальний кінцевий продукт поза традиційними відношеннями капі-таліст-працівник. Нові засоби виробництва — це комп'ютер, доступ до інформаційних мереж, засобів створення інфор­маційного продукту та його передачі. Новий працівник — це висококваліфікований спеціаліст у сфері найновіших тех­нологій, творець програмного продукту, який створює його, не залишаючи власної квартири. У таких випадках еконо­мічні відносини не можуть розвиватися лише на ринкових засадах, усе більшого значення набуває демократія (влада народу), носієм якої тільки частково можуть бути державні органи.