Сутність та визначення основних принципів дизайну

Дизайнерська діяльність опирається на певні принципи і пов'язані з ними закономірності. Здійснення в результаті дизайн-проектування ідеї створення гармонійного об'єкта, в цілісній структурі і формі якого втілюються всі суспільно необхідні властивості проектованого вироби (комплекту, комплексу, ансамблю, предметного середовища) як з позицій виробництва, так і з позицій споживання речі, обумовлює необхідність об'єднання в процесі художньо-образного моделювання об'єкта дизайну наукових принципів з принципами художніми, а також розробки і застосування специфічної методики дизайну, що відрізняється від інших методів проектування.

У теорії дизайну виділяють п'ять основних взаємопов'язаних принципів цієї проектно-творчої діяльності, орієнтованої на промислове виробництво.

Це принципи системності, наукової обгрунтованості, колегіальності, методичної обумовленості і гуманістичної спрямованості [12].

1. Принцип системності передбачає врахування при проектуванні виробів - об'єктів дизайну їх зв'язків з іншими виробами, з середовищем функціонування і сприйняття цього об'єкта людиною - споживачем (або групою людей). Об'єкт відповідно до цього принципу розглядається як компонент предметно-просторової системи в тісному взаємозв'язку з використовують і сприймає його людиною (групою людей). На відміну від інженерного підходу, який розглядає об'єкт як чисто технічну систему, замкнуту в собі, дизайн осмислює, аналізує і синтезує свої об'єкти в системі «людина - предмет - середовище».

Сам конкретний об'єкт структуро-, формо - і змістоутворення також розглядається відповідно до принципу системності як система, організована на основі врахування взаємопов'язаних факторів формоутворення, що забезпечують гармонію форми і сутності розробляється об'єкта, гармонію організації самої форми, відповідно до принципів і закономірностями композиції в дизайні, а також гармонію зв'язків і відносин об'єкта дизайну як мікросистеми з іншими компонентами предметно-процесуальної та предметно-просторового систем, що представляють собою макросистему «людина (люди) - предметно-просторова середовище», в свою чергу входить як компонент у метасістему відповідної сфери матеріальної культури.

2. Принцип наукової обгрунтованості полягає в необхідності слідувати в процесі дизайн-проектування загальнометодологічні установкам теорії дизайну, враховувати положення соціології, психології, ергономіки, економіки, технології, екології, кібернетики, естетики, культурології.

Дизайнер, на відміну від художника, не може спиратися у своїй творчості лише на художній смак, талант, майстерність і інтуїцію (хоча вони йому, безперечно, необхідні). Будучи включеним в загальний процес проектування об'єктів промислового виробництва, дизайнерське творчість обумовлено системою складно взаємопов'язаних факторів, які відображають вимоги виробництва і споживання виробів, що виражають утилітарно-технічну та духовно-ціннісну сторони сутності створюваних речей (їх наборів, комплектів, систем) і середовища в цілому. Тому дизайнерські розробки повинні бути науково обгрунтованими.

У дизайні зливаються, органічно доповнюючи один одного, емоційна і раціональна сторони творчості, причому перевага однієї над іншою залежить як від творчої проектної задачі, так і культурного сутності виробів різних груп, видів і типів, що є об'єктами дизайн-проектування.

3. Принцип колегіальності передбачає участь у проектирова нії об'єктів (залежно від специфіки об'єкта і ступеня його складності, постійно або періодично) фахівців різного профілю і кількості: дизайнерів, конструкторів, технологів, економістів, ергономістів, екологів, соціологів, психологів, товарознавців, маркетологів і т. п.

Дизайнер покликаний виступати в ролі координатора діяльності колективу розробників проекту і консультантів, оскільки саме завдяки дизайнеру досягається цілісний і всебічний підхід до об'єкта розробки.

Чим технічно простіше об'єкт дизайнерської творчості і чим менше масштаб проектної задачі, тим менше виявляється принцип колегіальності. Досвідченому дизайнеру, що працює над одиничним («штучним») об'єктом, контакти з іншими фахівцями потрібні нечасто, тим більше за наявності відповідної довідкової літератури та власного багажу знань, вміння, навичок, необхідних для вирішення знайомих йому завдань.

Але при розробці технічно і структурно складних багатокомпонентних об'єктів, заснованих на методиці дизайн-програмування, інноваціях, що припускають проведення багатоаспектних передпроектних досліджень та участь великого кола різних фахівців, принцип колегіальності реалізується обов'язково. При цьому мається на увазі і участь певного колективу дизайнерів, усередині якого можлива і доцільна спеціалізація з різних аспектів розв'язуваної проблеми і компонентам складного об'єкта.

Принцип колективної творчості передбачає розробку, апробацію та застосування різних методичних засобів, що дозволяють в кожному конкретному випадку найбільш ефективно вирішувати проектну проблему.

4. Принцип методичної обумовленості полягає в обов'язковості дотримання повноти змісту і послідовності етапів процесу дизайн-проектування, результати якого втілюються у відповідній художньо-конструкторської документації (з урахуванням специфіки об'єктів розробки та конкретизації загальної методики дизайну) [19], [20].

Загальна методика художнього конструювання («індастріал дизайну») розкриває основоположні принципи, методи і засоби вирішення завдань дизайну, конкретізіруемая відносно до різних груп, видів і типів його об'єктів. Методика дизайну включає принципи і способи аналізу проектних ситуацій, наукового та художнього моделювання об'єктів та адекватні їм методи створення проектних ідей та концепцій, викладені в їх логічного взаємозв'язку і системній єдності, яке зумовлене, в свою чергу, веде методичної концепцією.

Мета методики дизайну - упорядкувати і систематизувати конкретну проектну діяльність з позиції загальної концепції дизайну. Вона задає основні категорії проектної діяльності, розгортає логіку операционального процесу (формування, розробка та втілення дизайнерського задуму) і аналізує конкретні засоби і прийоми проектування в їх взаємозв'язку з характером і типами проектних завдань [23].

5. Принцип гуманістичної спрямованості увазі гуманізацію предметного середовища і її компонентів в різних сферах і галузях життєдіяльності людей, перетворення «ТЕХНОФОРМ» (технічної структури і форми) в «антропоформу» об'єкта проектування. Антропоцентризм дизайну базується напринципах і ідеалах гуманізму (протистоїть ідеології технократизму, практицизму і індивідуалізму) як головних і загальних критеріях оцінки всіх структурних елементів культури в її розвитку, і насамперед людини як творця культури і її творіння [15].

Принципи дизайну визначають сутність проектування в цілому:

1-й принцип забезпечує єдність і цілісність об'єктів дизайн-проектування;

2-й принцип - висока якість вирішення проектних завдань у їх взаємозв'язку;

3-й принцип - організованість і продуктивність творчості;

4-й принцип - досконалість сутності та процесу роботи на основі єдиних методологічних установок;

5-й принцип - повноту обліку та задоволення різноманітних потреб суспільства (його макро-і мікрогруп, і індивідів) відповідно до заходів матеріально-художньої культури в її розвитку і мірою людини.