Основна мета дизайну, її зміст і визначення

У роботі В. Глазичева «Про дизайн» [5], що представляла собою перший вітчизняний досвід узагальнення, аналізу та систематизації теоретичних ідей і практики дизайну на Заході, наведені точки зору на сутність дизайну провідних фахівців цієї професії, відображені в публікаціях 50 - 60-х рр.. XX в., Які прямо або побічно виражають їх різноманітні уявлення про соціально значущої мети дизайн-діяльності.

«Джордж Нельсон розглядає дизайн в аспекті його двоїстого буття - як обслуговуючу професію в умовах«цивілізації суперкомфорт»і одночасно як внутрішньо вільну творчу діяльність, як спосіб професійного самозадоволення художника в сучасному світі.

Джон Глоаг розглядає дизайн з точки зору відповідальності дизайнера перед «нормальним» капіталістичним суспільством в аспекті «професійної етики». У той же час він бачить дизайн як нормальну технічну операцію в процесі виробництва, рівнозначну будь-який інший операції інженерного порядку.

Джіо Понті розглядає дизайн з точки зору професійних художніх можливостей, визначаючи його завданням створення світу нових і прекрасних форм.

Герберт Рід розглядає дизайн як професію з точки зору нормальної організації ефективної професійної діяльності в «нормальних» капіталістичних умовах, проте на відміну від Глоага, взагалі відмовляється розглядати інші аспекти як «утруднюють нормальну постановку питання».

Юісман і Патрі бачать в дизайні технічний засіб досягнення нормального рівня споживання, характерного для «американського способу життя».

Джилло Дорфлес, Брюс Арчер, Абраам Моль, Девід Пай і ряд інших воліють розглядати дизайн як певний спосіб передачі впорядкованої інформації.

Нарешті, Томас Мальдонадо намагається розглядати дизайн у всій його багатоаспектною проблематики, неминуче балансуючи між теоретичною і практичною постановкою питання»[5, с. 55-56].

З цих та багатьох інших висловлювань можна зробити висновок про реальну складності даного явища, його багатоаспектність і структурно-типологічної неоднорідності (див. розд. 2).

Дизайн-діяльність, на думку згаданих вище фахівців цієї професії (нерідко суперечать один одному), являє собою філософію управління або область масового мистецтва, або сферу самовираження внутрішньо вільного художника - представника сверхпрофессіі «у вищій формі мистецтва», або «спосіб передачі впорядкованої інформації», або «нормальну технічну операцію» в процесі виробництва промислової продукції, або просто «нове явище» у сфері людської суспільної практики.

Вважається, що дизайн має служити:

- Обслуговування будь-яких запитів споживачів;

- Обслуговування будь-яких потреб підприємців;

- Ліквідації візуального хаосу форм допомогою впорядкування, гармонізації предметного світу;

- Забезпеченню комерційного успіху фірм-виробників товарів та підприємств торгівлі;

- Розвитку суспільства масового споживання;

- Створенню вічних цінностей у сфері матеріально-художньої культури і т. д.

У всіх цих думках, що відображають з різним ступенем достовірності різні сторони сутності дизайну, а також ті чи інші завдання дизайн-діяльності, відсутня соціологічний погляд на дизайн як цілісне явище культури і на його соціально-культурну роль в різній життєдіяльності людей.

Слід усвідомити, що всупереч уявній очевидності кінцевої соціально значущою метою дизайн-діяльності «є не стільки самі речі (красиві, зручні, сучасні, прекрасно функціонують і роблять життя людини гідної його людської сутності), скільки люди, для яких і створюються ці речі, з їх образом і стилем життя, відносинами, смаками, ідеалами, устремліннями, культурою, яка формує з індивіда особистість на благо самої особи і суспільства»[15, с. 69].

Ця ідея ясно виражена в афоризмі відомого угорського дизайнера Ласло Мохол-Надя (який викладав у 20-і рр.. XX в. В Баухауза Вальтера Гропіуса): «Мета - людина, а не річ». Гуманістична орієнтація класичного дизайну, його антропоцентризм, пропаговані видатними дизайнерами світу, розходяться з активно поширюваним апологетами комерційного дизайну гаслом: «Що добре для бізнесу, добре і для суспільства». Реальне життя дає чимало доказів того, що комерційні інтереси виробників і продавців промислових виробів-товарів нерідко вступають у протиріччя з інтересами споживачів. Тому дизайнери, яких директор Британської Ради по дизайну Поль Рейлі називав «совістю промислового виробництва», на його переконання, повинні стежити за дотриманням всіх вимог до якості дизайн-продукту не тільки в інтересах свого замовника, а й заради тих, хто буде користуватися виробами, у створенні яких брав участь дизайнер.

Речі, які є для споживачів засобами наочного забезпечення найрізноманітніших матеріальних і духовних, у тому числі утилітарних і естетичних потреб людей, що реалізуються за допомогою цих предметних засобів у різних процесах їхньої життєдіяльності, сприяють у міру свого вдосконалення підвищенню якості життя людей. З цим і пов'язана соціально-культурно орієнтована мета дизайн-діяльності, сформульована таким чином.

Метою дизайну як феномена сучасної культури є сприяння підвищенню якості життя людей та вдосконалення соціально-культурних відносин між ними шляхом формування гармонійної предметної середовища і її компонентів у всіх сферах життєдіяльності людей для задоволення всього різноманіття їх матеріальних і духовних потреб.

Мета дизайну, її багатоаспектність як специфічної форми буття культури (що сприяє взаємозв'язку і взаємозбагаченню матеріальної і духовної її сфер завдяки художньому осмисленню об'єктів розробки в процесі їх художнього моделювання) обумовлює структуру суспільно значущих функцій дизайну. Ці функції здійснюються в процесі і результатах постановки та вирішення соціально значущих завдань дизайну.

Тому логічно до розгляду системи завдань дизайну проаналізувати систему його функцій у суспільстві [15].