Система основних факторів композиційного формоутворення об'єктів дизайну

Облік і взаємоузгодження різних вимог, що пред'являються до об'єкта дизайн-проектування як з позицій індустріального виробництва, так і з позицій різних контингентів споживачів (утилітарні та естетичні запити, ціннісні орієнтації, уподобання яких диференційовані), можливі лише на основі засвоєння вироблених практикою, методикою і теорією дизайну принципів композиційного формоутворення.

Формотворні фактори (чинники, що визначають процес цілеспрямованого творення цілісної, доцільною, естетично досконалої форми вироби, в якій образно відбиваються всі складові його сутності) - це передумови гармонізації форми за допомогою засобів і прийомів композиції на основі її принципів і закономірностей. Без застосування засобів і прийомів композиції формоутворення може бути лише функціонально, експлуатаційно, конструктивно, технологічно і економічно доцільним.

Навіть розуміння необхідності естетичної спрямованості формоутворення з метою відображення у формі крім утилітарно-технічної, також і соціально-культурної (духовно-ціннісної) сторони сутності речі без композиції як інструменту гармонізації форми нездійсненно.

Але й сама по собі композиція (як чисто компонувальна діяльність) без урахування принципів і закономірностей формоутворення, тобто без урахування закономірних зв'язків факторів формоутворення як системи, що організує сутнісну структуру об'єкта проектування, ризикує залишитися на рівні формальної організованості зовнішнього вигляду виробу (при всіх можливих прийомах досягнення її оригінальності, новизни, незвичайності).

Облік факторів формоутворення не може бути суто механічним відображенням у структурі та формі речі вимог функціональності, конструктивності, технологічності, економічності, ергономічності, естетичної досконалості, відповідності стильовим і модним тенденціям формоутворення виробів даного виду (типу).

Цілісна форма об'єкта дизайн-проектування не народжується в результаті їх простого підсумовування. Професійний підхід до композиційному формоутворенню виробів повинен базуватися на розумінні закономірностей взаємозв'язків основних формотворчих чинників (визначальних утилітарно-технічну та соціально-культурну складові сутності об'єкта розробки), а також процесу відображення, втілення, гармонізації та сприйняття цієї двоєдиної сутності речі, яка виражається в особливостях її структури і форми [16].

Схема взаємозв'язку факторів, що формують утилітарно-технічну сутність виробу, показана на рис. 1. На рис. 2 показана схема взаємозв'язку факторів, що формують соціально-культурну сутність вироби.

Система факторів першої групи визначає формоутворення конструкції як результату технічної реалізації робочої (інструментальної) функції виробу, його утилітарного призначення і способу використання вироби, що передбачає певні види дій людини з виробом. Безумовно, в конструкції відображаються рівень досягнень у відповідних галузях науки і техніки, технологія виготовлення виробу, вживані матеріали, виробничо-технічні та економічні можливості підприємства, що впроваджує конструкторську розробку.

Система факторів другої групи визначає композиційне формоутворення як результат гармонізації структури і форми виробу.

У композиції вироби враховуються і відображаються такі фактори, як тип соціально-культурної сутності речі (або переважання, або гармонія утилітарного, естетичного та символічного начал); тип естетичного сприйняття речі споживачем і його естетична установка в конкретній ситуації споживання і середовищі функціонування речі як культурного зразка; естетичні ідеали, ціннісні орієнтації і переваги споживачів (загальнозначущі, групові та індивідуальні).

Гармонізація структури і форми речі засобами і прийомами композиції передбачає відображення і втілення в них як соціально-культурної, так і утилітарно-технічної сторін сутності (змісту) об'єкта розробки. Це досягається в художньому конструюванні інтегруванням конструкції і композиції, злиттям утилітарного та естетичного начал (користі і краси) в цілісній формі твору дизайну [14]. Ця інтеграція відображена на схемі, показаної на рис. 3, - етапи творчого процесу розробки і сприйняття гармонійної форми виробу, образно відбиває єдність утилітарно-технічної та соціально-культурної сторін його сутності.

Аналізуючи процес послідовного становлення гармонізуючи мій форми об'єкта розробки під впливом системи утилітарно-технічних і соціально-культурних чинників формоутворення (див. рис. 1 - 3), слід мати на увазі, по-перше, можливість з'єднання в одній особі інженера-конструктора і дизайнера при проектуванні технічно нескладних об'єктів (одягу, меблів, посуду, побутового начиння, ручного інструменту, багатьох видів іграшок, прикрас, сувенірів, упаковки товарів, графічної реклами і т. п.), а по-друге, злиття форми і конструкції в форму- конструкцію, характерну для чималої кількості промислових виробів, які не є механізмами, машинами, приладами, тобто не мають у своїх конструкціях механічних, електромеханічних, електричних, електронних та інших технічних пристроїв.

Досвідчений професійний дизайнер, який добре знає особливості конструювання, технології виготовлення, властивостей матеріалів, виробничо-економічні вимоги до освоєння тих чи інших видів технічно нескладних виробів, практично здатний вирішувати і нерідко вирішує за інженера-конструктора властиві тому завдання проектування одночасно з художнім осмисленням двох взаємопов'язаних груп факторів формоутворення і втіленням двоєдиної сутності об'єкта проектування в гармонізіруемой засобами і прийомами композиції формі-конструкції створюваної речі.

В принципі можлива і протилежна ситуація, коли інженер-конструктор, вирішуючи притаманні йому завдання технічного проектування, одночасно вирішує і художньо-конструкторські задачі композиційного формоутворення за умови, що він має високорозвиненим художнім смаком і професійно володіє методами дизайн-проектування. Однак у реальній практиці проектування друга ситуація зустрічається набагато рідше першою.

Процес розробки конструкції і форми технічно складних (в тій чи іншій мірі) об'єктів проектування, що обумовлює необхідність участі в ньому різних за спеціалізацією суб'єктів проектування (інженерів і дизайнерів, а при необхідності і інших фахівців), передбачає діалогічність і компромісність їх співпраці, що спирається на облік всієї системи формотворчих чинників у їх взаємозв'язку, відбір факторів, що визначають структуру і форму об'єкта, їх супідрядність і взаємозумовленість у вирішенні загальної задачі.

Обраний інженером принцип технічного рішення задачі реалізації робочої функції виробу і способу його використання (визначального види дій людини з виробом) відображається в доцільною конструктивно-компоновочной схемою об'єкта розробки, яка задає в свою чергу його об'ємно-просторову структуру і тектоніку.

Завдання дизайнера, яка полягає в гармонізації структури і форми проектованого спільно з інженером вироби, вирішується втіленням в об'ємно-просторової структурі, тектоніці, пластиці, колористиці речі, графічних елементах її форми як утилітарно-технічно, так і естетично значимого змісту об'єкта розробки.

В результаті гармонізації структури і форми вироби засобами і прийомами композиції народжується форма, що володіє композиційної цілісністю, художньої образністю та естетичної виразністю.

За умови точності втілення проекту в готовому виробі і досконалості промислового виготовлення серійної продукції (забезпечуваного високою культурою виробництва) естетична досконалість дизайн-проекту матеріалізується в промисловому виробі (серії виробів).

Але розроблена суб'єктами проектування і реалізована в готовому промисловому виробі естетично і утилітарно значуща форма є до її сприйняття суб'єктами естетичного ставлення лішьносітелем естетичної цінності (так само як і утилітарною цінності). І тільки сприйняття і оцінка (у процесі використання) утилітарною і естетичну сторін цінності вироби споживачами дозволяють виявити їх, тобто распредметить, оскільки процес композиційного формоутворення, творчого проектування і промислового виготовлення речі був її опредмечиванием [15].

Оцінка вироби (виробів) споживачами завжди виходить з заходи відповідності об'єкта сприйняття та оцінки загальнозначущим в даний час групових та індивідуальних ціннісним ідеалам, установкам, запитам та індивідуальним перевагам споживачів. Цей фактор враховується дизайнерами в процесі композиційного формоутворення виробу (див. рис. 2), але ступінь вірності його обліку перевіряється практикою споживання, ставленням реальних контингентів споживачів до створених для них виробам.

І як у практиці проектування немаловажне значення для успіху діяльності мають знання, вміння, талант, проектна культура, професійний досвід суб'єктів проектування - інженерів і дизайнерів, так і в практиці споживання (у тому числі естетичної оцінки) виробів важливу роль відіграють знання, досвід, образ життя, культура споживання і, безумовно, естетичний смак тих чи інших контингентів суб'єктів вжитку (див. рис. 3).

Рис. 1. Схема взаимосвязи факторов, формирующих утилитарно-техническую сущность изделия

Рис. 2. Схема взаимосвязи факторов, формирующих социально-культурную сущность изделия