Загальна характеристика економічного розвитку «країн-нафтоекспортерів»

Всі країни за рівнем екрнрміческого розвитку можна розподілити на три категорії. Особливо виділяють країни імпортери та експортери нафти.Група нафтоекспортерів має підгрупу, що складається з 19 держав, експорт нафтопродуктів яких перевищує 50 %.

У цих країнах спочатку була створена матеріальна основа, а тільки потім дан простір для розвитку капіталістичних виробничих відносин. У них сформувався так званий рентний капіталізм.

Організація країн -експортерів нафти (ОПЕК) була заснована у вересні 1960 на конференції в Багдаді (Ірак). ОПЕК заснували п'ять багатих нафтою країн, що розвиваються: Іран, Ірак, Кувейт, Саудівська Аравія, Венесуела.

До цих країн згодом приєдналися вісім інших: Катар (1961 р.), Індонезія і Лівія (1962 р.), ОАЕ (1967 р.), Алжир (1969 р.), Нігерія (1971 р.), Еквадор (1973р.), і Габон

Статуту Опек являє собою «постійну міжурядову організацію», основними завданнями якої є:

1) координація та уніфікація нафтової політики країн-учасниць і визначення оптимальних способів (індивідуальних і колективних) щодо захисту їх інтересів;

2) пошук шляхів і способів, що забезпечують стабільність цін на світових нафтових ринках з метою виключення згубних і небажаних цінових коливань;

3) дотримання інтересів країн- виробників і забезпечення ним стійких доходів;

4) ефективне, економічно доцільне і регулярне постачання нафтою країн-споживачів;

5) забезпечення інвесторам, що направляють свої кошти в нафтову промисловість, справедливого доходу на вкладений капітал.

40. «Нова економіка» як результат реалізації інноваційної моделі економічного розвитку. Основні риси «нової економіки».

Нова економіка є результатом четвертої промислової революції і базується на широкому впровадженні в практику господарської діяльності сучасних інформаційних та комунікаційних технологій, становленні мережної економіки, формуванні економіки високих технологій та економіки знань. Ці сфери дуже тісно переплетені, взаємопов'язані і проникають одна в одній, забезпечуючи розвиток іншої. Кожна з них виконує свою функцію у цій тріаді.

Передумовами переходу до нової економіки є

· лібералізація ринків;

· посилення мобільності капіталу;

· глобалізація міжнародних економічних відносин;

· поява нового інформаційного простору як нової комунікаційної моделі.

Останній період у розвитку світової економіки в цілому і передових країн, зокрема на межі ХХ і ХХІ ст., характеризується значним поширенням інформаційних і комунікаційних технологій, комп'ютеризацією всіх сфер людської діяльності і в першу чергу господарської. На цій основі посилюються процеси глобалізації, формується безперервний інформаційно-інноваційний потік, створюється інформаційний простір. Одночасно модифікуються процеси створення вартості. Більшу її частину починає становити нематеріальна складова - інформація, знання, інтелектуальний продукт. Відбувається процес переходу від економіки матеріального товару, економіки відносин до спочатку економіки менеджменту, потім економіки послуг, а так і мережної економіки і економіки знання. Це знаходить своє відображення у формуванні нового стану економіки, який узагальнюється поняттям «нова економіка».

39. Країни, що розвиваються, з низьким рівнем доходів: основні риси економічного розвитку.

Група країн, що розвиваються, охоплює 4/5 усіх країн світу. У них мешкає більше ніж 80 % населення планети, приблизно 3,2 млрд чол. Це дуже різні країни, в яких відбуваються складні соціально-економічні процеси. Визначальною тенденцією розвитку цих країн, починаючи з 60-х років XX ст., стає все більша їх диференціація і одночасне зростання їхньої ролі та значення у світі.

Економіка країн, що розвиваються, базується на багатоукладній соціально-економічній структурі. У ряді країн існують як капіталістичний устрій, так і родоплемінні й патріархальні відносини. Суттєву роль в економіках країн, що розвиваються, відіграє держава і державний уклад. Виділяють наступні ознаки:

• багатоукладний характер економіки з різними формами власності, включаючи архаїчні (племінні, общинні);

• високі темпи росту населення;

• спеціалізація у міжнародному поділі праці переважно на виробництві сировини;

• значна залежність від іноземного капіталу;

• вплив традиційних інститутів в економіці. Тепер про ці риси детальніше.

Економічна залежність країн, що розвиваються, у світовій економіці має свої конкретні форми прояву. По-перше, країни цієї групи безпосередньо залежать від реалізації своєї сировинної продукції на світових ринках, а отже, від попиту на ці товари з боку їх основних споживачів. По-друге, в економіці більшості країн, що розвиваються, ключові позиції займає іноземний капітал. Економічна відсталість та економічна залежність — наслідок умов включення країн третього світу в систему світового поділу праці, що склалася в постколоніальний період. Постколоніальний поділ праці сформувався ще в попередні десятиліття, а сьогодні існує певною мірою як самостійний, автономний чинник світового господарства.

38. Сутність макроекономічних показників, що характеризують рівень і динаміку розвитку господарства (ВВП, ВНП, ВНД).

Валовий випуск представляє собою вартість всіх товарів і послуг, вироблених в економіці за певний проміжок часу. Валовий випуск включає в себе абсолютно всі товари, вироблені в економіці, в тому числі і призначені для виробництва інших товарів і послуг. Останні становлять проміжне споживання, на відміну від кінцевого споживання.

Рівень валового випуску, який забезпечується в умовах повної зайнятості, називається рівнем природного випуску.

Валовий національний продукт (ВНП) - вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених в економіці за певний проміжок часу. ВНП, на відміну від валового випуску, очищений від проміжного споживання. Як на практиці уникають подвійного рахунку, буде розглянуто нижче.

Розрізняють валовий національний та валовий внутрішній продукт (ВВП). ВНП - це ВВП мінус сума доданої вартості, створеної на території країни з використанням іноземних факторів виробництва, плюс сума доданої вартості, створеної за кордоном з використанням факторів, що належать громадянам цієї країни.

Чистий національний продукт (ЧНП) є ВНП за мінусом нарахування на споживання капіталу (амортизації). Показник ЧНП має істотний недолік: він несе в собі спотворення, які вносить у структуру ринкових цін держава. Без втручання держави сума ринкових цін всіх товарів без залишку розкладається на факторні доходи домашніх господарств. Однак держава, вводячи непрямі податки, з одного боку, і надаючи фірмам субсидії - з іншого, фактично сприяє завищення ринкових цін у першому випадку і заниження - у другому.

Національний дохід (y) представляє собою чистий продукт, виміряний у цінах факторів виробництва. НД є ЧНП мінус непрямі податки плюс субсидії.

Рівень національного доходу, який забезпечується в умовах повної зайнятості, називається національним доходом повної зайнятості (y F).

Дохід, який залишається в розпорядженні домашніх господарств, тобто дохід після сплати податків, становить наявний дохід (yv) домашніх господарств.

До потоковим величинам належать витрати на споживання (С), заощадження (S), інвестиції (I), державні закупівлі (G), податки (Т), експорт (Е), імпорт (Z) і деякі інші найважливіші показники.

37. Охарактеризуйте природно-ресурсний потенціал Росії та його роль у розвитку економіки країни.

Розміщення, умови видобутку і характер використання природних ресурсів впливають на зміст і темпи регіонального розвитку. Росія має потужний і різноманітний природно-ресурсний потенціал, здатний забезпечити необхідні обсяги власного споживання та експорту. У країні відкрито і розвідано близько 20 тис. родовищ корисних копалин. Вона знаходиться на першому місці в світі за запасами більшості природних ресурсів, у тому числі за запасами природного газу, кам'яного вугілля, залізних руд, ряду кольорових і рідкісних металів, торфу, а також займає провідне місце за запасами земельних, водних і лісових ресурсів.

Росія відіграє важливу роль у світовому мінерально-сировинному комплексі. Із загального обсягу корисних копалин видобуваються у світі, на її частку припадає 28% природного газу, апатитів - 55%, алмазів -26, нікелю - 22, кам'яних солей - 16, залізної руди - 14, кольорових і рідкісних металів - 13, нафти - 12, кам'яного вугілля - 12%. Дефіцитними видами мінеральної сировини в нашій країні є марганцеві руди, хромові, уранові, титанові руди, а також цирконій, боксити, деякі види нерудної мінеральної сировини. Їх дефіцит обумовлений відсутністю на території Росії великих родовищ.

Поклади корисних копалин мають різний ступінь вивченості і різну ступінь точності оцінки. Залежно від ступеня разведанности запаси в Росії поділяються на чотири категорії: А, В, С1, С2. А - це запаси, вивчені і розвідані з найбільшою детальністю; В і С1 - запаси, розвідані з відносно меншою детальністю; С2 - запаси, оцінені попередньо. Крім запасів цих категорій, які підраховуються зазвичай по окремих родовищ, виділяються прогнозні запаси (тобто передбачувані, невивчені) для оцінки потенційних можливостей нових рудних зон або районів, басейнів і перспективних територій. Сумарні запаси корисних копалин району, басейну, республіки або країни загалом (тобто всі запаси, вивчені або розвідані, а також прогнозні) об'єднуються в загальні геологічні запаси. Росія має значними запасами нафти і газу. Основні їх поклади розташовані в Західно-Сибірської, Волго-Уральської, Тимано-Печорської нафтогазоносних провінціях, а також на Північному Кавказі і Далекому Сході.