Традиційна економічна система

Економічною системою називається спосіб організації господарського життя суспільства.

Традиційна економіка - це, за визначенням західних економістів, економічна система, в якій організація виробництва, розподіл і обмін базуються на освячених часом традиціях, що склались, і звичаях. У суспільстві з такою економікою панують кастовість і принцип спадковості.

Переваги:

1. Стабільність суспільства.

2. Висока якість вироблюваних благ.

Недоліки:

1. Нездатність до розвитку і вдосконалення, відсутність технічного прогресу.

2. Погана пристосовність до зміни зовнішніх умов.

3. Обмеженість числа вироблюваних благ.

У результаті в традиційній економічній системі:

· чітко виражений соціально-економічний застій;

· технічний прогрес і впровадження інновацій різко обмежені, оскільки вони вступають у протиріччя з традиціями і загрожують стабільності чинного суспільного устрою;

· релігійні та культурні цінності первинні порівняно з економічною діяльністю;

· у духовній і культурній областях панує консерватизм.

Традиційні економічні системи характерні для низки слаборозвинених країн так званого «третього світу», до яких належать країни Африки й Латинської Америки. Ці країни характеризуються залишками патріархальних стосунків, сировинною і сільськогосподарською спрямованістю економіки. У своєму перспективному і соціальному розвитку ці країни орієнтуються на інші економічні системи, застосування досвіду яких пов’язують з конкретними економічними, природнокліматичними умовами, національно-побутовими і громадськими традиціями. Рівень життя і його якість у таких країнах досить низькі.

Командна (планова) економічна система

Економічною системою називається спосіб організації господарського життя суспільства.

Командно-адміністративна система управління - система управління національним господарством, що ґрунтується на позаекономічному примусі - директивному (наказовому) керівництві з державного центру всіма підприємствами й іншими ланками господарства. Це особливий тип управління, при якому дія на працівників виявляється переважно за допомогою директив, наказів, розпоряджень і інших позаекономічних методів.

Командна система означає:

· безпосереднє управління всіма підприємствами з єдиного центру - вищих ешелонів адміністративної влади, що зводить нанівець самостійність і демократичне самоврядування підприємств;

· держава повністю контролює виробництво і розподіл продукції, внаслідок чого виключаються вільні ринкові зв’язки між окремими підприємствами;

· державний апарат керує діяльністю підприємств за допомогою адміністративно-розпорядчих методів, що підриває вільну заповзятливість працівників і їх матеріальну зацікавленість у результатах праці.

Переваги:

1. Здатність сконцентрувати ресурси для досягнення якої-небудь мети.

Недоліки:

1. Неспроможність точно спланувати всі потреби суспільства і розподілити ресурси для їхнього задоволення; як наслідок - надвиробництво одних благ і дефіцит інших.

2. Відсутність достатніх стимулів до виробництва і технічного прогресу, необхідність використання позаекономічних методів примусу.

3. Негнучкість, уповільнена реакція на зміни зовнішніх умов.

Наказове управління виправдане в надзвичайних обставинах, викликаних війною, господарською розрухою, голодом і іншими масовими глобальними лихами. Проте коли голод, війна, розруха й інші лиха здолані, командне керівництво економікою стає непотрібним.

Існування і функціонування командно-адміністративної системи в умовах мирного розвитку здатні втягнути економіку в глибокий застій і кризу.