Об’єкти та суб’єкти інформаційної безпеки, її види

У наш час ми можемо говорити про зростання правових важелів конструювання політики і наявність конкретних елементів, що складають систему безпеки, до яких відносять: теорію (норми і принципи), доктрину (концепцію), стратегію і тактику забезпечення безпеки; сукупність міжнародних, національних державних і громадських (недержавних) інститутів і організацій, які забезпечують безпеку особистості, суспільства і держави; засоби, способи і методи забезпечення безпеки.

1) суб'єкти – держава, що здійснює свої функції через відповідні органи; громадяни, суспільні або інші організації і об’єднання, що володіють повноваженнями щодо забезпечення інформаційної безпеки відповідно до законодавства;

2) об'єкти – свідомість, психіка людини; інформаційні системи різного масштабу й різного призначення. До соціальних об’єктів інформаційної безпеки відносять особистість, колектив, державу, суспільство, світове товариство;

3) провідний предмет суспільних правовідносин - інформація в автоматизованих (комп'ютерних) системах (у тому числі електронних телекомунікаціях, в т.ч. в Інтернеті).

Соціальними об'єктами інформаційної безпеки є: особа - її права та свободи в інформаційній сфері, свідомість та психіка; суспільство - його духовні цінності, засади солідарної діяльності; держава - її конституційний лад, суверенітет, ефективне функціонування.

Технічними об'єктами інформаційної безпеки є: інформаційні ресурси, інформаційна інфраструктура, інформаційні технології, інформаційні системи різного масштабу і різного призначення.

Основними складовими інформаційної безпеки є

захист інформації (в сенсі охорони персональних даних, державної та службової таємниці та інших видів інформації обмеженого поширення),

оберігання інформації від випадкових або навмисних впливів природного або штучного характеру,

реалізація гарантій конституційних прав і свобод людини і громадянина, що стосуються діяльності в інформаційній сфері,

захищеність потреб громадян, окремих груп і населення в цілому в якісній інформації для їх життєдіяльності, освіти та розвитку, тобто інформаційно-психологічна задоволеність потреб громадян і суспільства в цілому і їх захищеність від негативних (навмисних і випадкових) інформаційно-психологічних та інформаційно-технічних впливів.

Виділимо 4 компонента, в тій чи іншій мірі присутні у всіх підходах до поняття інформаційної безпеки:

• забезпечення для суб'єкта доступу до достатньо повною і достовірною інформацією, необхідної для реалізації його прав та обов'язків в суспільстві;

• захист суб'єкта від деструктивних інформаційних впливів;

• захист від несанкціонованого впливу на інформацію, що належить суб'єкту;

• захист інформаційної інфраструктури групи суб'єктів (організації, держави) від руйнівних впливів.

Види інформаційної безпеки:

1) Інформаційна безпека особистості – це захищеність психіки й свідомості людини від небезпечних інформаційних впливів: маніпулювання свідомістю, дезінформування, спонукання до образ, самогубства тощо.

2) Інформаційна безпека держави характеризується мірою захищеності держави (суспільства) та стійкості основних сфер життєдіяльності (економіки, науки, техносфери, сфери управління, військової справи тощо) відносно небезпечних (дестабілізуючих) інформаційних впливів, причому як з упровадження, так і добування інформації. Інформаційна безпека держави визначається здатністю нейтралізувати такі впливи.

Також виділяють: міжнародну безпеку, суспільну безпеку.