Завдання 1

Скласти наказ (номер завдання обираєте відповідно до останньої цифри вашого номеру в списку групи):

Про прийняття на роботу.

Про нагородження за активну участь в громадському житті технікуму.

Про зарахування до коледжу.

Про звільнення з роботи.

Про надання чергової відпустки.

Про створення організаційного комітету для проведення фестивальних вечорів.

Про переведення тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю.

Про виключення з навчального закладу у зв'язку з академзаборгованістю.

Про оголошення догани за порушення Правил внутрішнього розпорядку для мешканців гуртожитку.

Про проведення позачергового інструктажу з правил протипожежної безпеки.

Завдання 2.

Продовжте речення:

Статут - це нормативно-правовий акт...

Проект Статуту готує...

Положення набирає чинності з...

Текст посадової інструкції поділяється на такі розділи...

Правила - це зібрання...

Завдання 3.

Дайте відповіді на питання:

Які документи за призначенням належать до організаційних?

Що таке Положення?

Хто підписує Посадову інструкцію?

З яких двох частин складається текст наказу?

Яке коло питань охоплюють накази з кадрів, а яке - накази з основної діяльності?

Розділ ІІІ. Тема 3.4

Практичне заняття № 5 (8)

Точність і доречність мовлення. Складні випадки слововживання

Мета заняття: вивчити особливості використання багатозначних слів, паронімів та омонімів у професійному мовленні; правила написання та введення у текст складноскорочених слів, абревіатур, графічних скорочень.

План

1. Багатозначні слова.

2. Синонімічний вибір слова.

3. Словники синонімів та паронімів: правила користування. Пароніми та омоніми у мові фаху.

4. Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення.

5. Практичне застосування знань

Література:

1. Глущик С.В. Сучасні ділові папери.- К.: А.С.К., 2000 [1]

2. Сучасне діловодство:зразки документів, За ред. В.М.Бріцина

К.: Довіра,2007 [2]

3. Зарицька І.М. Українське ділове мовлення.-Донецьк,1997 [3]

4. Лещак О. Ділове українське мовлення.Тести.-Тернопіль,1995 [4]

5. Мацюк З.Українська мова професійного спілкування:навчальний

посібник.-К.Каравела,2005 [5]

6. Погиба Л.Г. Складання ділових паперів: Практикум. К.: Вища школа, [6]

1.Багатозначні слова

Слова української мови поділяються на однозначні та багато­з начні.

Слова, що мають одне значення, називаються однозначними. Такими словами є, наприклад, іменники: прейскурант — «офіційний довідник цін на товари й послуги», дендрологія — «розділ ботаніки, що вивчає деревні рослини», толь - «покрівельний та гідроізоля­ційний матеріал, застосовуваний у будівництві». Однозначність є ха­рактерною ознакою термінів будь-якої галузі.

Багатозначні слова мають кілька значень, як-от:

стимул —

1) при­чина, що спонукає до дії;

2) зацікавленість у здійсненні чого-небудь;

3) подразник, який викликає реакцію.

Значення багатозначних слів поділяються на прямі й переносні.

Основне, вихідне значення називається прямим.

Воно звичайно є нейтральним, позбавленим образності.

Переносне значення слова може бути мовним, тобто таким, що закріпилося в мові, і індиві­дуально-авторським, тобто таким, що зустрічається лише у цьому тексті. Мовні переносні значення відображаються у словниках; пере­носні значення, образність яких усвідомлюється мовцями, супровод­жуються пояснювальною позначкою перен., наприклад: прости­гати — 1) Втрачаючи тепло, ставати холодним. Розпалена за день земля швидко простигала (З. Тулуб). 2) перен., розм. Заспокоюватися. Він швидко сердився, швидко й одходив й простигав, як звичайно буває з дуже нервовими людьми (І. Нечуй-Левицький). Індивідуально-авторські переносні значення у словниках не фіксуються.

Багатозначність - це один із найважливіших шляхів розвитку словникового складу мови.

Багатозначні слова є джерелом вираз­ності, до якого активно звертаються письменники і публіцисти. Але в окремих сферах існують певні обмеження щодо функціонування багатозначних слів.

Так, зважаючи на те, що науковий та офіційно-діловий стилі вимагають максимально точного позначення понять, у наукових працях та офіційних документах переважають одно­значні слова, а багатозначні (чи потенційно багатозначні) вживають­ся лише у прямому значенні, що забезпечує правильне сприйняття тексту.

2. Синонімічний вибір слова

Ділові документи вирізняються особливими мовними засобами, що відповідають нормам загальнолітературної мови, які не пов’язані з особливостями різних специфічних стилів. Основною вимогою до мовних засобів є їх доступність широкому читачеві. Це загальновживані слова, терміни з різних галузей народного господарства, значення яких зафіксоване у словнику.

Вибір слова – це вибір способу висловлення думки, кристалізація мислення в слові. Для того, щоб вміти знаходити в потрібний момент необхідне слово, треба досконало знати все гніздо синонімів, знати, якими відтінками вони різняться один від одного, з якими словами сполучаються.

Прикладом можуть бути синонімічний ряд слова красивий. Красивий – гарний, хороший, привабливий, приємний, вродливий, красний, чудовий, прекрасний, чудесний, чарівний…

Слово прийти в українській мові означає повторювану дію і має в розмовному стилі такі синоніми: прилізти, притягтися, пришвендяти, припхатися, притарабанитися та ін. Звичайно, ці слова не придатні для використання в ОДС, але натомість в офіційно-діловому стилі існують свої відповідники: прибути, нанести візит, віддати візит, засвідчити повагу, прибути з місією; можна когось одвідати, до когось завітати у гостину, а ще – нагодитися (ставши випадковим свідком чогось). А ще мені довелося побувати, я мав нагоду побачитися, трапилося мені зайти, мені пощастило зустріти, я мав честь засвідчити свою повагу, мені випало завітати (тут на перше місце висувається вже не дія, а її результат).

Якщо людина зі всього синонімічного ряду знає лише одне слово, вона починає широко використовувати замість усіх інших слів. Так з’являється багатослівна неточність, приблизність у висловленні думки.

Типовий приклад – слово «відношення», яким дуже часто перекладають російське «отношение». В українській мові існує чотири відповідники цього слова, якими передаються взаємини між предметами, поняттями, особами. І кожне з них сполучається лише з певним колом інших:

· відносини – виробничі, економічні, класові, міжнародні, ринкові, кредитні;

· стосунки – приятельські, офіційні; з організаціями, установами;

· ставлення – до життя, до праці, до людей («ставлення з боку керівництва до…»)

· відношення – арифметичні, граматичні, і також діловий лист, що його надсилають до установи або офіційної особи.

Синоніміка означає у мові наявність близьких, але не тотожних способів висловлення. Незнання синонімічних можливостей слова часто приводить до помилок.

Синонімами називаються слова, що різняться за звуковим складом, але означають назву одного поняття з різними відтінками в його значенні або з різним стилістичним забарвленням.

Найуживаніше стилістично нейтральне слово з синонімічного ряду називають с т р и ж н е в и м.

Ускладнення з використанням синонімів найчастіше виникає тоді, коли в російській мові на позначення певних понять існує одне слово, а в українській мові – кілька. Окремі слова при цьому відрізняються лише префіксами, а заміна лише однієї літери може позначитись на значенні слова та тексту.

Наприклад: Запитання – питання (у прямому значенні близькі слова, що взаємозамінюються. У переносному ж значенні вживається тільки слово питання (спинимося на цьому питанні, але поставити запитання).

Або: Спиратися – на знання, досвід, уміння. Опиратися – чинити опір.

Синоніми поділяються на абсолютні (лексичні дублети), і віднос­ні (чи часткові).

Абсолютні синоніми виявляють повний збіг значен­ня, відносні відрізняються одним чи кількома значеннями або від­тінками значення.

Абсолютними синонімами є, наприклад, слова лінгвістика і мовознавство, кожне з яких означає науку про загальні закони будови і функціонування людської мови. Ці слова є взаємо­замінними, як і синоніми, що вживаються на означення «скам'янілої смоли хвойних дерев», - бурштин і янтар.

Як приклад відносних синонімів наведемо слова процент — відсоток збігаються у значенні «сота частка числа, яке приймається за ціле, за одиницю». Тільки процент (при­чому переважно у формі множини) вживається у значенні «дохід, який одержують на кожні сто грошових одиниць капіталу або гро­шової суми, покладеної в ощадну касу або банк».

Крім значення, синоніми можуть відрізнятися емоційним забарв­ленням, стилістичними особливостями (тобто закріпленістю за пев­ними сферами чи ситуаціями спілкування).

Наприклад, у значенні «чоловік стосовно своїх дітей» можуть вживатися слова батько і тато. Перше слово не має функціональних обмежень, друге вико­ристовується переважно у розмовно-побутовій мові.

Семантико-стилістичні особливості синонімів обов'язково врахо­вуються при їх використанні.

Слова, що відрізняються відтінком розмовності, вживаються лише у невимушеному розмовному мов­ленні.

У текстах офіційно-ділового та наукового стилю повинні ви­користовуватися ті слова, які забезпечують нейтральність викладу і допомагають найточніше висловити думку.

Наявність синонімів до­помагає урізноманітнити мовлення, уникнути повторення слів, най­точніше висловити думки і почуття.

3.Словники синонімів та паронімів: правила користування. Пароніми та омоніми у мові фаху.

Словники синонімів фіксують синоніми, тобто слова, тотожні або близькі зазначенням.

У таких словниках наводяться значення слів, що утворюють синонімічний ряд, фіксуються особливості їх сполучення, стилістичне забарвлення, сфера вживання, даються приклади вживання кожного із синонімів у текстах.

Наприклад:

Лікар (особа з вищою медичною освітою, яка лікує хворих), медик, доктор розм., ескулап жарт.,заст., цілитель книж. уроч. коновал зневажл. (поганий лікар).

Словники, що подають ряди синонімів, переважно за алфавітним розташуванням головних членів (домінант), називають синонімічними.

Паронімами називаються слова, подібні між собою за звучанням і

частково за будовою (адресат – адресант, абонент – абонемент). По тому, наскільки людина усвідомлює різницю у їхньому значенні та вільно користується ними, часто визначають її загальнокультурний рівень.

До типових помилок у слововживанні належить нерозрізнення мовцями паронімів, тобто слів, близьких за звучанням, але різних за значенням, наприклад: земельний - земляний, особистий - особовий, професійний - професіональний, завдання - задача, рясніти - ряснішати, розбещувати - розпещувати.

Пароніми, як правило, належать до однієї частини мови.

Виділяють пароніми різнокоренев і (бювет - кювет, дистанція - інстанція) і спільнокореневі (людський - людяний, увага - уважність).

Спільнокореневі пароніми відрізняються префіксом, суфіксом, закінченням, пор.: вдача - уда­ча, подвижник - сподвижник, стримувати - утримувати, уповно­важення - повноваження, адресат - адресант, адрес - адреса.

Більшість паронімів близькі за походженням і, отже, виявляють певний змістовий зв'язок, як-от: зледеніти (покритися льодом, пере­творитися на лід) - обледеніти (покритися льодом, обмерзнути з усіх боків, по всій поверхні); підслідний (який перебуває під слідством) - підслідчий (призначений для тих, хто перебуває під слідством); рятівник (той, хто врятував чи рятує когось або щось) - рятувальник - (той, хто професійно займається рятуванням когось, чогось).

Деякі пароніми в окремих значеннях збігаються і можуть ужива­тися як синоніми. Так, прикметники рідкий і рідкісний взаємозамінюються у значенні «який трапляється, буває зрідка; який дуже мало зустрічається; незвичайний»: рідкісна/рідка квітка, рідкісний/рідкий випадок, рідкісна/рідка порода. Із цих паронімів лише прикметник рідкий реалізує значення «негустий, який іде, розташований не­щільно один за одним або повторюється через певні проміжки часу тощо», а також значення «негустий» - рос. «жидкий» (суп, борщ і т. ін.).

Отже, у словосполученнях з іменниками тісто, волосся, ту­ман, гребінець, вибухи вживаємо лише прикметник рідкий.

Виділяються пароніми, що об'єднуються антонімічними зв'язка­ми, наприклад: адресат — адресант (той, кому адресується, надси­лається лист, телеграма тощо — той, хто надсилає кому-небудь лист, телеграму і т. ін.).

Пароніми можуть відрізнятися активністю вживання. Так, імен­ники напрямок і напрям збігаються у всіх значеннях. Коли йдеться про лінію фізичного руху на невеликих відстанях, то частіше вжи­вається слово напрямок (вітер змінних напрямків). Коли йдеться про заходи важливого суспільно-політичного значення, що провадяться в широких масштабах, про суспільну, наукову чи літературну течію, угруповання переважає іменник напрям (основні напрями розвитку економіки, літературні напрями тощо).

Звукова подібність паронімів спричинює невмотивовані взаємо-заміни цих слів. Саме тому необхідно з увагою ставитись до слів із схожим звучанням, з'ясовувати відтінки їх значень.

Перевірити зна­чення паронімів можна за тлумачним словником, спеціальним слов­ником паронімів, а також за довідником з культури української мови.

Значна частина паронімів використовується в офіційно-діловому стилі, отже, розрізнення їх є актуальним і для ділової мови.

Крім уживання одного і того ж слова в кількох значеннях, у мові існують ще так звані омоніми.

Омоніми – це слова, які однакові своїм звуковим складом, але мають різне значення. На відміну від багатозначних слів, значення омонімів не пов’язані між собою.

За походженням омоніми поділяються на групи:

Значення омоніма розкривається у фразі. Вживаючи омонімічні слова, треба дбати про те, щоб у словосполученні можна було точно визначити їх значення і цим уникнути будь-якої двозначність висловлюваної думки.

5.Складноскорочені слова, абревіатури, скорочення в текстах документів

У текстах документів можуть уживатися скорочені слова. При цьому типи і способи скорочення слів визначаються чинним «Українським правописом» і ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація.

Скорочення слів в український мові в бібліографічному описі».

Розрізняють кілька типів скорочень (абревіатур):

1. Скорочення, які утворені з частин слів, називають одиничні установи, заклади тощо і пишуться з великої літери: Укрінформ, Рівнерада, Мін’юст, Кабмін;

2. Скорочення, які утворені з частин слів, називають родові назви і пишуться з малої літери: райрада, медінститут, техробітник;

3. Скорочення, які утворені з початкових (ініціальних) літер, пишуться великими літерами і можуть відмінюватися: ВАТ, ТО, ІРА, НДІ; у ВАКу, до ТЮГу;

4. Графічні скорочення, які вимовляються повністю й скорочуються лише на письмі; при цьому зберігається написання великих і малих літер, дефісів; на місці скорочення ставиться крапка (крім стандартних скорочень мір: м, см, мм): півд.-зах., Півн. крим. канал, акад., див., і т.ін., напр., до н.е., о., оз., пор.

Слова не скорочуються на голосний (крім початкового в слові) і на ь, наприклад: укр., україн., українськ.

1.Складноскорочені слова, утворені з початкових букв або звуків, пишуться (незалежно від написання словосполучення) з великої букви: гідроелектростанція - ГЕС, спільне підприємство - СП, науково-технічна революція - НТР.

Абревіатура (лат. abbrevio — скорочую) — складноскорочені слова, утворені з перших літер або з інших частин слів, що входять до складу назви чи поняття. Вживаються в усній та писемній мові. Абревіатури називають також акронімами (від грец. άκρος — «найвищий, крайній» та όνυμος — «ім'я»)). Щодо застосування терміну «акронім» існують різні думки: за однією, акронімами називають будь-які слова, складені з перших літер чи частин слів у скорочуваному словосполученні, за іншою — тільки такі, що вимовляються як цілісні слова, а не як послідовність назв літер.

2.Великими словами пишуться і складноскорочені слова, утворені від іншомовних словосполучень: ЮНЕСКО, НАТО, УЕФА, ТАСІС.

3.Проте малими словами пишуться такі слова, як вуз, загс, дот.

4.Якщо складноскорочені іменники, утворені від іншомовних словосполучень, відмінюються, то закінчення біля них дописується малими буквами: ТАСІС- ТАСІСа- ТАСІСу- ТАСІСом.

5. У складноскорочених словах, утворених іншими способами, всі частини пишуться з малих букв: районний виконавчий комітет - райвиконком, завідуючий господарством - завгосп.

6. Але власні складноскорочені назви пишуться з великої букви: Мінюст, Держарбітраж України.

7. На відміну від складноскорочених слів графічні скорочення читаються повністю. Напр., графічне скорочення 1996рік читається, як одна тисяча дев'ятсот дев'яносто шостий рік.

8. Слова на письмі завжди скорочуються на приголосній букві; у кінці графічних скорочень завжди ставиться крапка: наприклад- напр., до нашої ери- до н.е., область- обл., рік (або року)- р., острів-о., телефон- тел. (або т.).

9. Крапка не ставиться при скорочених назвах мір: 100кг, 18хв, 3мкф, 40км.

10. Не ставиться крапка і між подвоєними буквами, що вказують на множину: ІІІ - Хвв., 1941-45рр., пп. (панове) Михайле та Сергію.

11. Якщо в графічному скороченні залишаються початок і кінець слова, то на місце пропущених букв ставиться лише через дефіс (без крапки): район - р-н; видавництво - вид-во.