Доказ своєї правоти родичам і знайомим

Сім'я - це те суспільне утворення, де вам особливо важливо вміти доводити свою правоту спокійно, а не на підвищених тонах.

У багатьох сім'ях існує уявлення, що родичі мають право знати один про одного все. Особисті секрети вважаються прямим викликом самому існуванню таких сімей. Родичі постійно вимагають один від одного пояснень і чіпляються з розпитуваннями. Від кожного члена сім'ї потрібна обов'язкова присутність на всіх церемоніальних подіях: весіллях, похоронах, вечірках, святкових застіллях. Не існує поважної причини, по якій ви змогли б віддати перевагу чому-небудь іншому. Члени сім'ї вважають себе вправі обговорювати ваш одяг і зовнішній вигляд. Вони з однаковим завзяттям вимагатимуть у вас пояснення, чому ви не сходили в перукарню, і чому ви розчарували якогось родича.

Якщо ви спробуєте жити, не вимагаючи до себе уваги, саме ці люди стануть найсерйознішими вашими суперниками, оскільки звикли постійно наполягати на такій увазі.

Мене завжди забавляли ті, хто міг сказати, збираюся розлучитися: "Ну, нарешті я знайду свободу". Чому так багато людей пов'язує розлучення зі свободою, навіть якщо такі речі вони говорять жартома? Невже шлюб - це рабство або щось протилежне свободі?

Так, у багатьох випадках буває саме так, і тому є безліч підтверджень. Люди у шлюбі не відчувають себе вільними. Це відбувається тому, що вони постійно намагаються довести свою правоту іншим і бояться, що їх не зрозуміють. Забудьте про такі спроби і вам вдасться вберегти свою сім'ю від розлучення.

Дружба, що триває все життя, - той тип взаємин, коли жодна зі сторін не намагається домогтися розуміння. Другові лише потрібно, щоб ви були таким, який є, а благородство - основа дружніх відносин. Розмовляючи з групами батьків, я пропонував їм, щоб вони придивилися до відносин зі своїми друзями і аналогічно поводилися з дітьми та іншими родичами. Наприклад, якщо один розіллє на ваш стіл склянку з молоком, ви швидше за все скажете: "Нічого страшного, я зараз все приберу". Але якщо те саме зробить ваш син, ви закричите на нього: "Денні, подивися, що ти наробив! Чому ти завжди такий незграбний?" Ставтеся до чоловіка і до дітей як до друзів. Пам'ятайте, що сім'я - те місце, де в душу людини проникають перше насіння дратівливості. У багатьох сім'ях вважають, що чим менше один до одного поваги, тим менше один від одного секретів і чим менше права бути самим собою, тим міцніше любов. Але така любов зазвичай закінчується стресами і закріпаченням. Проникливі слова Емерсона настільки яскраво ілюструють все сказане, що я дозволив собі використати їх у посвяченні до цієї книги: "Друг - це людина, з якою я можу бути щирим. Поруч з ним я можу думати вголос".

За час своєї практики я познайомився з багатьма сім'ями, лише в небагатьох з яких дружба була критерієм повсякденних відносин. Якби було інакше, у світі стало б набагато менше жертв. Ви здатні дати зрозуміти членам своєї сім'ї, що ви хочете поваги і готові поважати інших. Для цього потрібно чинити так, щоб не ставати жертвою і залишити спроби виправдати себе.

Люди, які прагнуть звалити на вас вантаж своїх страждань

Послухайте, що говорить про спілкування з похмурими людьми Лінда Сігурні, американська письменниця почала XIX століття: "Остерігайтеся туги, говорить ісландський письменник, бо туга - хвороба душі. У житті багато болю, але розум, звиклий бачити в кожному предметі його кращі сторони, а в кожному божественному прояві - приховане джерело благості, містить у собі сильну і невичерпну протиотруту. Похмура душа завжди обтяжена нещастями, тоді як добра посмішка нерідко розсіює туман, що передбачає бурю. "

Простий і самий розумний спосіб спілкуватися з смутними людьми, які не хочуть відмовлятися від своєї зневіри, - це триматися від них осторонь. Це може здаватися грубим, але завжди дуже корисно. Буркотуни, як і всі інші люди, в чиїх долях домінують "слабкі місця", намагаються знайти себе у своїй зневірі. Зазвичай для цього їм потрібна ваша увага, але найстрашніше - це те, що вони шукають задоволення, намагаючись залучити й вас до свого нещастя.

Ви не зобов'язані розділяти з скиглієм його страждання або постійно бути поруч. Якщо ви зацікавлені в розвитку та насолоді життям, намагайтеся оточити себе щасливими обличчями. Люди, які звикли скаржитися і проклинати весь світ за свої невдачі, не зможуть стати надійною опорою. Немає нічого поганого в тому, щоб запропонувати допомогу або участь хронічним невдахам, але не варто постійно перебувати серед людей, які легко можуть навіяти тугу і на вас.

Щоб привернути увагу до власного страждання, такі люди будуть сердитися і хмуритися на вас, але будь-які ваші відповідні дії лише посилять те, від чого ви хочете позбутися. Приділяючи постійну увагу їх невдоволеню і роздратуваню, ви сприяєте такій поведінці. Буде набагато корисніше, якщо щоразу при перших ознаках нападу зневіри ви будете просто залишати людину, якій подобається бути похмурим, наодинці з самим собою. Таким чином ви не тільки відучите його скаржитися, але й придбаєте здатність вміло розпоряджатися справжнім моментом.

Люди, обтяжені схильністю до меланхолії, проводять все своє життя в нещастях і лихах. Вони рідко можуть сказати що-небудь приємне і дивляться в майбутнє з побоюванням. Їм невідомі захват і оптимізм. Вони вважають, що все вже скінчено. Розповідаючи про свої жалі, вони завжди будуть заважати відчувати радість і вам. Вони обтяжують оточуючих, вимагаючи розуміння їх нещасть, але завжди відкидають спроби такого розуміння. Такі люди, за визначенням, не можуть бути спокійними і не здатні змінити себе. Деякі з них все своє життя, від дитинства до глибокої старості, проводять з такою установкою. Потрібно бути дурнем, щоб дозволити собі зв'язатися з такою людиною, не важливо, чи родич він вам чи ні. Всі ваші взаємини будуть наповнені нескінченними історіями про різноманітні нещастя: хуліганських витівках, звістках про смерті, вчорашньої катастрофи, болях у животі, в голові, ногах, огидною погодою, холодному вітрі, запущенії економіці тощо. Для них не буває щасливих днів. Найкраще, що можна від них почути: "Здається, збирається дощ".

Найчастіше така поведінка існує тільки завдяки підтримці дурнів, що підсилюють його впродовж довгих років. Але ви не повинні слідувати такій шкідливій тактиці, надаючи собі "ведмежу послугу". Ви повинні триматися осторонь і свідомо ігнорувати їх. Хоча можете спробувати й інший метод. Скажіть своєму співрозмовнику щось на зразок: "Дивлячись на вас, не скажеш, що у вас було таке важке дитинство, дуже вже ви говіркі". Не захоплюйтеся сарказмом. Просто дайте такій людині зрозуміти, що не маєте наміру вислуховувати нескінченне ниття і скарги. Будьте ввічливим, але якщо нічого не діятиме, підіть в сторону, відверто пояснивши причину свого вчинку - ви звикли насолоджуватися життям і не хочете псувати собі це задоволення.

Кращими ліками для хронічних скигліїв є усвідомлення причин занепокоєння і необхідності їх викорінення. Будьте готові допомогти їм, але якщо всі ваші благородні спроби залишаються без уваги, не варто звинувачувати себе в цьому і вислуховувати пояснення "невдахи", чому він не може зробити цього або того.

Краще бути "співчутливим противником", ніж перетворюватися на жертву жертви. Якщо скиглій помітить, що ви не збираєтеся ставати слухняним свідком його одкровень, він перестане приставати до вас і, що найпарадоксальніше, його ниття почне затихати.