Абсурдно намагатися довести свою правоту

Намагаючись довести свою правоту іншим, ви ставите себе в залежність від тих, кому повинні представляти докази. У дитинстві ви завжди і в усьому намагалися звернути на себе увагу. Ви хотіли, щоб всі, особливо батьки, бачили, як ви пірнаєте в басейн, бігаєте задом наперед або керуєте своїм велосипедом. Вам хотілося продемонструвати всім, що ви ростете, стаєте розумнішими. Ви потребуєте таких спостерігачів, бо впевненість у собі спиралася для вас на ту реакцію, яку викликала ваша поведінка. Проте час йде. Ви більше не дитина, яка потребує в загальній увазі та підтримці - ви дорослий, який намагається витрусити схвалення з першого зусрічного.

Спроби довести свою правоту обмежюють вас на кожному кроці вашого життя. Ви дратуєтесь, коли оточуючі не помічають вас, применшують ваші достоїнства, і особливо, коли не можете домогтися розуміння. Якщо роздратування змушує вас відновлювати свої спроби з новою силою, то незабаром всі навколо помічають, що мають над вами владу. Один мій друг намагався переконати свою дружину, що має право пограти в неділю з друзями у футбол і не зобов'язаний залишатися вдома і розважати її. Однак дружина не могла зрозуміти, як він може штовхати м'яч в натовпі спітнілих чоловіків замість того, щоб побути з нею, тим більше, що вони не були разом вже цілий тиждень. Чим більше аргументів приводив мій друг, тим менше погоджувалася з ним дружина. Суперечка переросла у з'ясування відносин, і мій друг так і не пограв у футбол. І не тому, що втратив багато часу - подружжя швидко посварилися і перестали розмовляти, - але тому, що так і не зміг переконати свою дружину. Якби він усвідомив, що для жінки цілком природнє нерозуміння його прагнення побігати з м'ячем, він не потрапив би в обмежену пастку. Він би не став переконувати дружину, що має право бажати того, чого вона не розуміє.

Крім вашого власного прагнення пізнати себе, великий вплив на вас можуть надати вимоги інших. Вам нерідко, напевно, доводилося чути: "Що змусило вас так вчинити?", "Доведи це" і безліч подібних фраз. І знову хочу попередити вас, що потрібно бути уважним, доводячи кому-небудь що-небудь. Ви повинні зберігати спокій і, оцінивши ситуацію, запитати себе: "Чи зобов'язаний я доводити що-небудь цій людині? Чи поліпшить це ситуацію? Можливо, просто махнути рукою і дозволити йому думати те, що він хоче?" Особливу цінність має цей принцип в конфліктах з незнайомцями. Чи замислювалися ви коли-небудь над дурістю спроб порозумітися з незнайомцем і довести йому правильність вашої позиції? Зазвичай причиною такої поведінки стає необхідність переконати самого себе.

Дуже скоро ви навчитеся любити свої спокійні перемоги. Під час антракту Кевін спустився в буфет і купив там чотири склянки содової, для себе і своїх друзів. Він повернувся до дверей і зібрався було вже йти, як раптом побачив оголошення, що висіло прямо над виходом: "Виносити напої суворо забороняється".

Кевін стояв, тримаючи напої в руці, і не знав, що робити. Адміністратор, що стояв біля виходу, так і чекав, щоб Кевін спробував вийти зі склянками. Він вже смакував, яке здобуде задоволення, піймавши "порушника".

Кевін міг випити все сам, міг віддати напої назад, міг вилити їх, міг залишити їх на стійці і, пробравшись крізь натовп, сходити за своїми товаришами. Він міг вступити в суперечку з адміністратором, доводячи, що не очікував побачити оголошення, коли купував напої, і просити пропустити його. Але, озирнувшись, Кевін знайшов шлях до спокійної перемоги. Неподалік від стійки він зауважив двері, що вели на алею, оточуючу будівлю. Він виглянув у них і помітив, що вхідні двері, навпроти яких сиділа його компанія, відкриті. Кевін вийшов на алею і, підійшовши до цих дверей, покликав своїх товаришів. Вчотирьох вони випили напої та були дуже задоволені.

Чи була тепер у Кевіна необхідність говорити адміністратору "А я зробив це. Ха-ха"? Звичайно, ні. Інакше б він програв тільки тому, що дозволив би собі витратити час на неприємну сцену. Уміння оцінити ситуацію і швидко знайти рішення дозволило йому уникнути долі жертви, не заподіюючи нікому біль і не доводячи нікому свою перевагу.

У всіх схожих випадках самий надійний порадник - почуття такту. Тактовність допоможе вам брати до уваги почуття і обов'язки інших і не завдавати їм незручностей. Всякий раз, завзято відстоюючи свою правоту, ви забуваєте про це і стаєте грубим, а тому обмеженим. Хочу навести мою улюблену історію про почуття такту, повідану чудовим оповідачем Джоном Стейнбеком.

Два товариша сиділи, в барі. Так склалось, що розмова зайшла про місто Грін-Бей, Вісконсін.

- Відмінне містечко! - Сказав один.

- Що ж у ньому доброго? - Запитав інший. - Весь полон шахраїв і потворних повій.

- Помовч, базіка, - образився перший, - моя дружина з Вісконсіна.

- О правда? І ким же вона там була?