УІІ. Кодекс честі

Лицарство було впорядковане кодексом поведінки, який був чітко зрозумілий, хоча ніколи точно не сформульований. Тема лицарських «заповідей» постійно виникала протягом усієї історії рицарства. Спочатку церква намагалася прищепити ці переконання молоді, бо тодішні рицарі без такого кодексу перетворилися б на щось подібне до розбишак зі смертоносною зброєю, які вважали, що застосування зброї причин не потребує. З часом до цієї справи долучилися імператори, царедворці та письменники. Так почав виникати своєрідний кодекс лицарства. Хоча не було запроваджено жодного єдиного кодексу, що його дотримувалися б усі рицарі, останні, тим не менш, мали послідовні взаємопов’язані переконання, які були зафіксовані письмово протягом Середньовіччя. Два важливі джерела стосуються доби імператора Карла Великого і виникли наприкінці VIII ст.

Кодекс лицарства Карла Великого
Був створений наприкінці VIII ст. Його вважають першим
з двох важливих джерел кодексу лицарства.

Боятися Бога і підтримувати Його Церкву.
Служити сеньйорові звитяжно й вірно.
Захищати слабкого й беззахисного.
Надавати підтримку вдовам і сиротам.
Утримуватися від завдання безглуздої образи.
Жити честю і для слави.
Зневажати грошову винагороду.
Боротися за благо для всіх.
Слухатися тих, хто має повноваження.
Охороняти честь побратимів-рицарів.
Уникати нечесності, підлоти й облуди.
Залишатися вірним.
Завжди казати правду.
Доводити до кінця будь-що розпочате.
Поважати честь жінок.
Ніколи не ухилятися від виклику рівного.
Ніколи не повертатися спиною до ворога.

Основні закони кодексу честі зачитували кандидату в лицарі на обряді посвяти з великою урочистістю, так що це мимоволі збуджувало у воїнів шукати слави і нагород їх подвигам. Лицарі з цього приводу давали обітниці, що підтверджуються особливими актами; виконання цих обітниць наказувалося релігією і честю. Лицарі були зобов'язані не щадити ні своїх сил, ні навіть самого життя, якщо тільки справа йшла про інтереси батьківщини. Так, у всіх випадках лицарі були зобов'язані не змінювати своєму обов'язку і честі - йшло справа про атаку або про оборону якого-небудь обраного або призначеного місця або ж про дійсний битві, в якому доводилося нападати або оборонятися.