Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?

Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






ПРАЦЯ Й ЗДОРОВ'Я ВЧИТЕЛЯ





Фактори ризику праці вчителі:

· підвищена психоемоційна напруга, пов'язане з необхідністю постійного самоконтролю, уваги, емоційного порушення;

· значне голосове навантаження;

· статичне навантаження при незначній загальної м’язової і руховому навантаженню;

· великий обсяг інтенсивної зорової роботи;

· висока щільність епідемічних контактів;

· відсутність стабільного режиму дня;

· навантаження на ті самі центри кори більших півкуль, різкий перерозподіл мозкового кровотоку.

Загальні принципи профілактики порушень здоров'я в педагогів. На практиці весь комплекс профілактичних заходів підрозділяють на суспільну й індивідуальну.

Суспільна профілактика містить у собі систему мер, переважно соціального й гігієнічного характеру. Вони плануються й проводяться на державному рівні (гігієнічні й протиепідемічні норми й правила) у масштабах країни, регіону, міста, району, у кожній школі. В основному ці міри стосуються питань санітарно-гігієнічного змісту приміщень (опалення, освітлення, вентиляція й т.д.) і умов праці, організації педагогічного процесу, питань харчування, відпочинку й ін.

Основу індивідуальної профілактики становить здоровий спосіб життя, тому що здоров'я людини, схильність його до тих або інших захворювань, вага їхнього перебігу й результат значною мірою визначаються індивідуальними особливостями поводження людей на роботі й у побуті або способом життя. Крім загально-гігієнічних норм і правил здорового способу життя, які необхідно дотримувати всім, у певних професіях на робочих місцях повинні здійснюватися спеціальні заходи, спрямовані на нейтралізацію професійних факторів ризику.

Психоемоційна напруга в педагогічній діяльності. Праця вчителя ставиться до професій, сполученим з підвищеним психоемоційним навантаженням. Обумовлено це як змістом, сутністю педагогічної діяльності, так і тим тлом, на якому вона здійснюється. Реалізація педагогічної діяльності відбувається через взаємодію з більшою кількістю людей. Це учні, колеги, батьки учнів. Щодня вчитель у процесі праці повинен здійснювати десятки, сотні професійно обумовлених міжособистісних контактів з досить високою психоемоційною напругою.



Під упливом більш-менш тривалої психічної травматизації, що веде до емоційної перенапруги, може розвитися неврозоподібний стан або невроз. Неприємні й хворобливі відчуття в різних частинах й органах тіла й страх хвороби з патологічною фіксацією уваги на найменших змінах самопочуття усе більше й більше підсилюються. І поступово через порушення іннервації внутрішніх органів окремі психосоматичні симптоми можуть перерости в психосоматичні функціональні зміни органів, а надалі й у виражені психосоматичні захворювання. Часто це функціональні порушення й захворювання серцево-судинної системи.

Неврозоподібний стан може викликати біль в області серця, зміна артеріального тиску убік його підвищення або зниження. Найчастіше це тимчасове підвищення артеріального тиску під впливом переживань або раптовий різкий його підйом по типі гіпертонічного кризу. Характерний головний біль (зрідка єдина скарга), що виникає звичайно після сну (особливо денного), фізичної або розумової роботи, періодичні запаморочення з підвищеною чутливістю до яскравого світла, шуму, голосній мові, точінням при ходьбі й непритомному стані. Частий супутник неврозоподібних стані - функціональні розлади шлунково-кишкового тракту.

Професійна психогігієна й психопрофілактика.

Центральним завданням психогігієни й психопрофілактики в праці вчителя є нормалізація морально - психологічного клімату в колективі школи, міжособистісних відносин, нейтралізація факторів підвищення психоемоційної напруги. Найважливіша умова нейтралізації психоемоційної напруги педагогічної діяльності - це висока трудова активність, творчий характер праці, бажання одержати радість, задоволення від своєї діяльності, прагнення до професійного росту, удосконалюванню педагогічної майстерності, можливості виявити свої здатності. Поряд із цим, досить важливим є дотримання професійної психогігієни, володіння технікою й умінням нейтралізувати несприятливий вплив, оптимізувати психоемоційний стан.

Існують прийоми психологічного захисту, спрямовані на зниження значимості психотравмуючої ситуації, конфлікту, стресу. До них належать:

1. Вироблення раціонального підходу й відносини до зовнішніх обставин. Основне - аналіз і переоцінка стресових подій і факторів. Необхідно знайти аргументи на користь того, що всі не так вуж погано.

2. Відмова від думки виправдати свої невдачі, образи або втрати тільки зовнішніми обставинами. Може бути, буде потрібно корекція внутрішніх установок, ціннісних орієнтацій, переконань або поглядів.

3. Бажано поділитися з ким-небудь, що заслуговує довіри й поваги, тим, що відбулося. Потреба розповісти, обговорити, одержати раду - природне бажання людини.

4. Особливо негативний вплив на людину роблять стресові ситуації, що викликають необхідність ухвалення рішення як діяти далі. При цьому поки рішення не прийняте, не вироблена тверда лінія поводження, емоційна напруженість буде зберігатися й, отже, буде триваюче психотравмуючу дію. У подібних випадках необхідно швидко оцінити ситуацію й визначити стратегію поводження.



5. У стресових ситуаціях може надати допомогу застосування методів самопрощення, активного забування, перемикання почуттів на позитивні емоції, реалізація їх у творчості, занятті улюбленою справою. Емоційну реакцію не можна скасувати за наказом, але завжди можна створити конкурентне переживання з позитивним знаком. Слідом за стресорними навантаженнями завжди повинен випливати період розслаблення, спілкування із природою, творами мистецтва, літератури, музикою, релігією, фізична праця.

6. Досить корисно вчителеві опанувати технікою автогенного тренування (аутогенний - самородний, що самостійно відбувається), що є високо ефектним методом, що дозволяє зняти утома, уникнути перевтоми, поліпшити самопочуття, управляти емоційним станом.

Профілактика захворювань голосо-мовного апарата. Для виконання своїх професійних обов'язків учителеві необхідно, щоб його чули й сприймали щонайкраще. До професійного голосу педагога пред'являються наступні вимоги:

1) голос повинен мати достатню витривалість, учителеві необхідно вміти без шкоди для голосового апарата справлятися із щоденним інтенсивним голосовим навантаженням протягом декількох годин протягом декількох десятиліть;

2) голос педагога повинен бути досить із, звучним, повинен бути "польотним", щоб був чутний на останніх партах;

3) голос повинен бути широким по діапазоні, педагог повинен уміти підвищувати й знижувати тон і силу голосу й тим самим досягати емоційної виразності мови;

4) мова й голос повинні бути благозвучними, мелодійними, із приємним тембром;

5) мова повинна з розбірливої і ясної.

Основною ланкою голосо-мовного апарата є верхні дихальні шляхи (ніс й носові пазухи, глотка й гортань). Від їхнього стану й функціонування багато в чому залежать якості голосу.

Професійна патологія верхніх дихальних шляхів і голосу у викладачів. Безпосередньою причиною (фактором ризику) професійних захворювань верхніх дихальних шляхів у викладачів є тривале, надмірне голосове навантаження, що веде до перевантаження голосових м'язів, перевтомі нервово-м'язового апарата гортані, перенапрузі й погіршенню функціонування слизуватої оболонки верхніх дихальних шляхів. Посилюючими факторами є: зовнішні фізичні умови голосової діяльності (температура, вологість, запилена організація праці, грубі погрішності в техніку голосоутворення й голосоведення, недотримання гігієни голосу й верхніх дихальних шляхів, гострі простудні й гриппоподібні захворювання.

Хронічна патологія верхніх дихальних шляхів розвивається повільно, поступово, поволі. Характерні захриплість, зниження сили, витривалості, швидка стомлюваність голосу, неприємні відчуття в області глотки (сухість, садніння, першіння, лоскотання, печіння, відчуття грудки в горлили "стягуючого комірця" в області шиї, бажання відкашлятися, "прочистити горло"). Відбувається порушення секреторної функції верхніх дихальних шляхів, зміна кількості й консистенції слизу. Частіше зустрічається збільшення кількості мокротиння, воно стає в'язанням і тягучої, погано відхаркується, створюється відчуття стороннього предмета в горлі, що може провокувати періодичний кашель із виділенням мокротиння білувато-сірий або жовтий кольори (особливо після нічного сну). Всі перераховані ознаки те підсилюються, то їхня інтенсивність зменшується. Досить часто хворі підозрюють у себе рак горла, тому що такий симптом, як відчуття грудки, стороннього предмета, чогось стороннього в горлі, досить чітко виражений. Однак звичайно подібна симптоматика - це прояв хронічного фарингіту (трофічні порушення слизуватої оболонки ковтки) або хронічного ларингіту (зміни слизуватої оболонки гортані).

Обов'язковим при хронічних захворюваннях є:

- періодичне підтримуюче лікування;

- безумовне дотримання гігієни голосу й верхніх дихальних шляхів.

Колективні міри профілактики захворювань верхніх дихальних шляхів і голосу - це предмет турботи адміністрації школи. Комплекс заходів містить у собі:

1. Правильне планування навчального навантаження для кожного викладача протягом кожного навчального дня, навчального тижня, чверті й усього року. Навчальне навантаження, що рекомендує, для викладачів - не більше чотирьох академічних годин підряд з 10-15-хвилинними перервами між ними. Бажано рівномірний розподіл навантаження протягом усього навчального року.

2. Усіляке поліпшення акустичних особливостей класних кімнат, аудиторій, лекційних залів. Зниження рівня стороннього шуму, правильне розміщення меблів, оптимальне число учнів у класі, застосування звукопідсилюючої апаратури.

3. Дотримання показників мікроклімату приміщень (створення температурного комфорту, систематичне провітрювання, боротьба з пилом, вологе збирання).

4. Профілактика крейдового запилення класів (застосування спеціальних гігієнічних видів мела, обов'язкова наявність лотка і ящика для крейди в класних дощок, наявність вологої ганчірочки для стирання з дошки).

5. Створення сприятливих умов для відпочинку викладачів під час змін (устаткування кімнат психофізіологічного розвантаження, інгаляторію, наявність зручних меблів у вчительської, можливість прийняти гарячу їжу).

6. Організація санітарно-просвітительської роботи в педагогічному колективі на медико-гігієнічні теми.

Індивідуальна профілактика містить у собі наступні заходи:

1. Реальна оцінка можливостей голосового апарата при виборі професії (при надходженні в педагогічний вуз).

Якщо в абітурієнта є або були захворювання верхніх дихальних шляхів, патологія голосу й мови, перш ніж вибрати педагогічну професію, варто порадитися з лікарем.

2. За роки навчання у вузі обов'язкове оволодіння раціональною технікою мови й постановка голосу.

3. Систематичний лікарський контроль в отоларинголога. Обов'язкова консультація в цього фахівця, якщо з'явилися які-небудь зміни, неприємні відчуття й патологічні симптоми з боку верхніх дихальних шляхів або голосу.

4. Дотримання охоронного режиму голосоутворення. Обмеження голосового навантаження у вихідні дні й неробочий час. Порівняння сили свого голосу з обсягом класної кімнати. Варто уникати перенапруги голосу в гучній обстановці.

5. Обмеження вживання блюд, що дратують слизувату оболонку верхніх дихальних шляхів (гострі, солоні, пряні блюда, міцний чай), виключення занадто холодних і надмірно гарячих блюд, відмова від алкогольних напоїв і паління.

6. Перед уроками необхідне розігрівання голосо-мовних м'язів шляхом виконання одного-двох дихальних, артикуляційних і резонаторних вправ.

7. Після інтенсивного голосового навантаження не слід уживати холодного питва, не рекомендується виходити відразу на вулицю (особливо в холодну пору року).

8. Оволодіння технікою виконання найпростіших лікувально-профілактичних процедур і прийомів, спрямованих на поліпшення функцій голосоутворюючих органів.

Профілактика гіпокінезії й несприятливого впливу статичного навантаження. Характерною рисою праці педагога (крім учителів фізкультури й трудового навчання) є сполучення тривалого, повторюваного статичного навантаження з незначним загальфізичним навантаженням і дефіцитом рухової активності.

Дія тривалого статичного навантаження. Часто повторювана статична перенапруга може привести до патологічних змін кістково-суглобної системи й, насамперед , з боку хребта. При шийному остеохондрозі періодично з'являються скарги на хворобливість в області шиї, що підсилюється при поворотах голови. Відчуття "хрускоту" при русі головою. Можуть бути однобічні болі в області надпліччя й м'язах плечового пояса. Поряд з болючими проявами шийний остеохондроз може викликати неврологічні симптоми й порушення з боку слуху й вестибулярного апарата. З'являються головний біль, болю в потиличній області, запаморочення, шум у вухах, зниження слуху на одне або обоє юшка. Якщо патологічні зміни виражені в поперековому відділі хребта, то виникає симптоматика поперекового остеохондрозу й попереково-крижового радикуліту. Крім патології хребта, особи, праця яких сполучений із тривалим малорухомим перебуванням на ногах або в положенні сидячи, піддані розвитку варикозного розширення вен.

Варикозне розширення вен - це захворювання, що характеризується зміною й перерозтяганням стінки венозних кровоносних посудин, зменшенням еластичності й збільшенням розмірів вен. Один з основних факторів, що привертають, - це професійні особливості робочої пози. Переважній зміні піддаються вени нижнього сегмента тіла (гемороїдальні й вени нижніх кінцівок). Якщо захворювання прогресує, то може ускладнитися утворенням трофічних виразок шкіри. Причина виникнення їх - порушення харчування й обмінних процесів у шкірі й підшкірній клітковині (трофіка - харчування). Найтяжкими ускладненнями є розвиток тромбозу (закупорки) і тромбофлебіту (запалення) посудин нижніх кінцівок. Якщо зміні піддаються венозні посудини в області прямої кишки, то виникає захворювання геморой, в основі якого лежить зміна вен підслизового шару прямій кишки й анального каналу. Характерні відчуття дискомфорту після дефекації, сверблячка заднього проходу. Із заднього проходу періодично виділяється слиз, дратуючи шкіру анальної області. Можливі різні ускладнення (сильні болі, гарячковий стан, розвиток гострого тромбофлебіту). Ушкодження поверхово розташованих вен гемороїдальних вузлів під час дефекації приводить до виникнення головного симптому геморою - ректальних кровотеч.

Профілактика гіпокінезії. Основа профілактики гіпокінезії - достатня рухова активність, оптимізація рухового режиму. Викладачеві необхідно планомірно здійснювати гігієнічні й профілактичні міри, спрямовані на те, щоб уникнути патології хребта й венозних посудин. Подібні міри повинні включати:

1) оптимізацію статичної робочої пози при сидінні й у положенні коштуючи;

2) розвантаження м'язів спини й шиї, хребта в ході уроку, під час зміни й після закінчення робочого дня;

3) зміцнення м'язового каркаса хребта;

4) освоєння техніки самомасажу спини й шиї;

5) правильне підняття ваги.

Як правильно сидіти? Найбільш оптимальна поза характеризується наступними ознаками:

· стегна приблизно на 2/3 повинні перебувати на сидінні стільця;

· спина попереково-крижовою областю опирається на спинку стільця;

· корпус прямої, трохи нахилений уперед;

· між тулубом і переднім краєм стола відстань близько 4-5 див;

· у голови невеликий нахил уперед;

· передпліччя вільно лежать на столі, надпліччя перебувають на одному рівні;

· ноги зігнуті в колінних і тазостегнових суглобах під кутом майже 90°;

· ступні опираються на підлогу або підставку.

Для вироблення й закріплення правильної пози вчителеві варто подбати про розміри й форму свого робочого стола й стільця в класі й будинку. Для індивідуального підбора варто керуватися наступним і правилами:

· висота сидіння повинна бути дорівнює довжині гомілки й стопи у взутті;

· глибина сидіння стільця на 5-б див менше довжини стегна (приблизно від 2/3 до 3/4 довжини);

· у стільця повинен бути відповідний профіль сидіння й спинки;

· відстань від підлоги до переднього краю кришки стола повинне бути на 5-6 див більше, ніж відстань від підлоги до ліктя людини, що сидить на столі з опущеними руками.

Взаємне розташування стола повинне відповідати таким вимогам:

· відстань від переднього краю стола до спинки стільця повинне бути на 5-6 див більше, ніж передньо-задній розмір грудної клітки сидячої людини;

· передній край стільця повинен бути засунуть за вертикальну площину, що проходить через передній край стола на 4-8 див.

Як правильно стояти? Під час уроку вчителеві досить часто доводиться стояти. Утримання даної пози теж від носиться до статичного навантаження, тому для зменшення її несприятливої дії на організм варто виробити в себе правильну поставу. У положенні коштуючи необхідно дотримуватися наступних правил:

· стопи повинні бути паралельні один одному й повинні стояти на одному рівні на ширині стегон;

· ноги виправлені в колінних і тазостегнових суглобах;

· тулуб і голова перебувають в одній, строго вертикальної площини;

· надпліччя повинні перебувати на одному рівні;

· плечі трохи розгорнуті, відведені назад і розслаблені.

Як правильно ходити? Ходити треба так, щоб це приносило максимальну користь всьому організму. Найбільше фізіологічний наступний спосіб ходьби:

· під час руху повинна зберігатися правильна постава (голова й тулуб повинні перебувати в одній вертикальній площині);

· нога, що уперед виносить, повинна ставитися на п'яту під кутом 45 до площини підлоги або землі, перед тим, як вона починає опускатися, повинен бути момент її повного випрямлення;

· підйом і винесення вперед ноги, що залишилася позаду, здійснюється за рахунок роботи м'язів стегна й енергійного відштовхування пальцями цієї ноги від підлоги або землі;

· стегно зігнутої в колінному суглобі ноги, що уперед виносить, повинне висунутися за ногу, що перебуває попереду, і тільки потім нога випрямляється;

· вага тіла повинен під час кроку плавно "перетікати" від однієї

опорної ноги, що виносить уперед, до іншої по стороні останньої;

· руки повинні бути розслаблені й рухатися в плечових і ліктьових суглобах у такт крокам з помірною амплітудою, при винесенні вперед ноги виноситься вперед рука із протилежної сторони.

Профілактика варикозного розширення вен нижніх кінцівок. Для нейтралізації факторів ризику педагогічної праці (повторюване статичне навантаження, необхідність довгостроково перебувати в положенні коштуючи й сидячи) варто проводити спеціальні профілактичні заходи й усунути всіх додаткових факторів, що порушують й утрудняють відтік венозної крові з нижніх кінцівок. Варто обов'язково використати під час роботи змінне взуття. Якщо доводиться тривалий час сидіти за столом, потрібно виконувати спеціальні вправи - разом або поперемінно випрямляти ноги, розігнувши їх у колінному суглобі, напружувати м'яза гомілки, відтягаючи носок стопи від себе й приводячи до себе, напружувати м'яза стегна. Таку "непомітну" гімнастику варто робити один-два рази під час кожного уроку.

Профілактика патології зору. Основою профілактики патології зорового аналізатора є:

· створення умов "зорового комфорту";

· правильний режим зорової роботи;

· виконання спеціальних лікувально-профілактичних процедур;

· оволодіння прийомами й методами збереження й поліпшення зору (офтальмотренаж).








Date: 2015-04-23; view: 398; Нарушение авторских прав

mydocx.ru - 2015-2021 year. (0.014 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию