Алергійні захворювання

До числа хвороб цивілізації варто віднести й більшу групу алергійних захворювань, тому що сплеск цих нозологічних форм пов'язаний з хімізацією цивілізованих країн і забрудненням навколишнього середовища. Уважають, що в середньому алергійні захворювання охоплюють 10% населення земної кулі, причому є значні коливання цієї величини - від 1 до 50%. У дітей алергійні захворювання представлені ширше, ніж у юнаків і дорослих. Численні дослідження вказують на збільшення поширеності алергійних захворювань. Основними причинами росту алергійних захворювань уважають:

· збільшення контакту людей з хімічними речовинами, як на виробництві, так й у побуті;

· забруднення навколишнього середовища;

· ріст споживання різних лікарських препаратів

Поняття про алергени, антигени й алергійну реакцію. Термін алергія був уведений австралійським педіатром Пірке й Шиком в 1906 році й у перекладі із грецького означає "іншу дію". Алергійна реакція являє собою не що інше, як перекручений відповідь імунної системи організму на контакт із зовсім необразливими речовинами. Щоб відбулася алергійна реакція, необхідне з'єднання двох складових її компонентів. Перший назвали алергеном. Але алергеном воно стає тільки при одній умові: при влученні в організм імунна система повинна виробити на нього специфічні білкові тіла, які назвали антитілами. В організм алергени проникають із вдихуваним повітрям і через шкіру, із прийомом їжі або через ін'єкції. Тому й антитіла накопичуються в слизуватої рота, верхніх дихальних шляхів, травного тракту, а також у шкірі й реагують тільки з тим алергеном, що послужив причиною їхнього утворення. Виникнувши один раз, антитіла зберігаються протягом всього. життя Відбувається так називана сенсибілізація організму (франц. Sens - чутливість). І тоді вже будь-який, нехай нетривалий, але повторний контакт із алергеном викличе реакцію, подібну до вибуху. Роль динаміту в цьому випадку будуть грати антитіла, що перебувають у тканинах, а фатальною іскрою - алергени. Досить лише самого короткого контакту між ними, щоб відбулася вибухоподібна реакція: антиген+ антитіло.

Таким чином, алергія - це імунна реакція організму, що супроводжується ушкодженням власних тканин. Алергійні хвороби - група захворювань, в основі розвитку яких лежить ушкодження, викликуване імунною реакцією на екзогенні алергени.

Аутоалергічні хвороби - група хвороб, в основі розвитку яких лежить ушкодження, викликуване імунною реакцією на антигени власних тканин. Виникає питання: чому в одних випадках реакція на той самий антиген протікає як імунна, а в інші як алергійна? Це зв'язано, по-перше, з характером антигену, його властивостями й кількістю й, по-друге, з особливостями реактивності організму.

Механізм розвитку алергійної реакції. При реакції антиген + антитіло виділяться вкрай активні речовини - гістамін і серотонін, які запускають механізм розвитку алергійної реакції:

Зовнішні прояви алергійної реакції. Переповнення капілярів через падіння тонусу прекапілярів може бути настільки стрімким, що багато хто з них надірвуться й полопаються. Зовні це виявиться в появі дрібно крапкової висипки, що являє собою тисячі крапкових підшкірних крововиливів. Влучення ж під шкіру вільного серотоніну й гістаміну викличе характерне почуття печіння або нестерпна сверблячка. Різке збільшення тиску в капілярах і значне підвищення проникності їхніх стінок приведе до пропотівання плазми в міжклітинний тихорєцький простір. Це, з одного боку, обернеться втратою рідкої частини крові із судинного русла й ще більшим зниженням ОЦК і АТ. А з іншого боку, - до набряку тканин. Небезпека полягає в тім, що набряк м'яких тканин особи й шиї, як правило, супроводжується набряком голосових складок, слизуватої гортані, спазмом голосової щілини й бронхів, а також набряком легенів і головного мозку.

Перелік алергенів.

- Побутові алергени.

- Інсектні алергени.

- Епідермальні алергени.

- Лікарські алергени.

- Пилкові алергени.

- Харчові алергени.

- Промислові алергени..

- Алергени інфекційного походження. Ті інфекційні хвороби, у патогенезі яких алергія відіграє провідну роль, одержали назву інфекційно-алергійних (туберкульоз, бруцельоз, сифіліс, ревматизм, хронічні кандидози й ін.).

Клінічні форми алергійних захворювань.

Анафілактичний шок.

Бронхіальна.

Дерматит атопічний - екзематозне шкірне захворювання.

Дерматит контактно^-алергійний.

Інсектна алергія.

Кропивниця й набряк Квінке.

Поліноз.

Профілактика алергійних захворювань залежить від форми й причини конкретного захворювання.

Первинна профілактика зводиться до обмеження контакту людини з екзогенними алергенами: боротьба за чистоту атмосферного повітря, питної води, харчових продуктів; ретельна перевірка парфумерних виробів на алергенність; захист шкіри й органів подиху при промисловому контакті з алергенами, а також при використанні їх у домашніх умовах; ретельне збирання приміщень, постільних речей, боротьба з домашніми комахами; удосконалення вакцин у змісті зниження їх сенсибілізуючої активності; виявлення й виключення винних алергенів; боротьба із самолікуванням і необґрунтованим прийомом лікарських препаратів;

Вторинна профілактика алергійних захворювань включає: розробку й застосування методів обстеження для виявлення ознак, що визначають високий ступінь ризику розвитку алергійних захворювань; специфічну гіпосенсібілізацію; зміну кліматичної зони; розумні міри загартовування; своєчасне лікування передастматичних захворювань (гострого й хронічного бронхіту, запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, полінозу й ін.).