Гоніоскопи

Гоніоскопи призначені для дослідження кута передньої камери ока. Подібні дослідження грунтуються на одному з двох принципів: один з них полягає у використанні заломлюючих оптичних середовищ, а інший - що відображають. Пристрої, засновані на першому принципі,

Рис. 6.7. Схема роботи гоніолінзи

Гоніолінзи. На рис. 6.7 зображена схема роботи гоніолінзи, яка являє собою контактну лінзу, що прикладається до рогівки досліджуваного ока. Між рогівкою та лінзою вводиться ізотонічний розчин хлориду натрія, показник заломлення якого приблизно дорівнює роговичному, завдяки чому і здійснюється контакт з рогівкою.

Промені, відбиті від ділянки кута передньої камери, що вивчається, 1, проходячи вологу передньої камери 2, рогівку 3, рідину між лінзою та рогівкою 4, заломлюються на поверхні розділу рідини та лінзи й проходять через лінзу 5. При виході з лінзи пучки заломлених променів потрапляє в око спостерігача 6.

Гоніоскоп Гольдмана. Побудований на принципі віддзеркалення, що значно зручніше і дозволяє використовувати щілинну лампу. У цьому гоніоскопі контактна підставка 1 прикладається до ока так само, як гоніолінза. Простір між рогівкою і контактною частиною гоніоскопа заповнюється рідиною. Усередині пристрою поміщається дзеркало 2, що відхиляє промені, які відбиваються від досліджуваної ділянки кута передньої камери, і направляє їх в око спостерігача. Лінія візування не залежить від положення досліджуваної ділянки. Недоліком такого приладу є необхідність повороту його навколо поздовжньої осі для огляду всіх ділянок передньої камери, що може викликати травму епітелію рогівки.

Рис. 6.8. Гоніоскоп Гольдмана

У гоніоскопі Ванбойнінгена цей недолік усунений. Прилад є чотиригранною пірамідальною призмою, вершина якої усічена і в ній вирізана сфера з радіусом кривизни, рівним приблизно 8 мм, що відповідає середньому значенню радіусу кривизни рогівки. Ця частина призми прикладається до рогівки. Унаслідок того що поверхня прилягання мала, призма майже відразу прилягає до рогівки за рахунок капілярного заповнення простору між рогівкою і контактною частиною гоніоскопа слизовою рідиною, що не вимагає заповнення цього простору контактним розчином. Грані прилеглої поверхні добре закруглені. Це оберігає рогівку від ерозій. Чотири бічні поверхні призми дзеркальні, нахил дзеркальних поверхонь складає до підставки 62,5°. При розгляді кута передньої камери напрям погляду спостерігача паралельний осі піраміди, при цьому можна побачити широку ділянку протилежної області кута передньої камери. На похилих гранях призми промені зазнають повне внутрішнє віддзеркалення і виходять через підставу призми, звернену до ока спостерігача.

Пірамідальна призма поміщена в оправу, яку можна переміщати в кільці за допомогою різьбового з'єднання. Це дозволяє отримувати кращий контакт з рогівкою при різних її радіусах. На кільці закріплена частина, що забезпечує хороше прилягання гоніоскопа до очного яблука. Всі деталі приладу, окрім призми, виготовлені з легких полімерних матеріалів.

Спочатку рекомендується закріпити гоніоскоп в оправі і потім в її отвір вкласти дзеркальну призму до контакту з рогівкою. В процесі огляду гоніоскоп утримується великим і вказівним пальцями лівої руки.

Освітлювач щілинної лампи при огляді нижніх і верхніх відділів кута передньої камери розміщується праворуч від пацієнта під кутом біомікроскопії, рівним 15-30°. При дослідженні бічних відділів кута передньої камери освітлювач встановлюється з боку, протилежно по відношенню до дзеркального зображення камерного кута. Кут біомікроскопії повинен бути меншим (в межах 5-10°). При цьому слід використовувати горизонтальну щілину освітлювача.

До недоліків гоніоскопа Ванбойнінгена відносяться значні маса (18 г) і розміри. Це викликає незручності як для дослідника, так і для пацієнта (особливо при тривалому спостереженні).