Розділ 6. Прилади для дослідження переднього відділу, середовищ ока і очного дна

Одним з основних методів дослідження органу зору є візуальний огляд. При цьому лікарі-офтальмологи оцінюють нормальні і патологічно змінені елементи ока за формою, кольором, межами, рівнем, порівнюючи їх з поряд лежачими тканинами, стану судин сітківки. Огляд органу зору окулістом здійснюється за певною схемою. Спочатку проводиться зовнішній огляд ока за допомогою звичайного або фокального освітлення (із застосуванням лупи). При цьому досліджується передній відділ очного яблука, до якого відносяться: захисний апарат ока, кон'юктива, склера, рогівка, передня камера, райдужка.

При встановленні діагнозу велике значення мають найдрібніші деталі, самі незначні на перший погляд патологічні зміни, тому простого візуального огляду переднього відділу ока нерідко буває недостатньо і потрібно дослідження його при великому збільшенні.

У основі сучасної біомікроскопії ока лежить явище, що полягає в розсіянні світла середовищами з явно вираженими оптичними неоднорідностями. Це явище дозволяє отримувати велику контрастність в освітленому полі, виявляти найдрібніші зміни в оці і визначати їх локалізацію в тканинах пошарово.

Так, за допомогою щілинної лампи можна розглядати не тільки передній відділ ока, але і інші його елементи, зокрема кришталик, склоподібне тіло, а також (за допомогою спеціальних пристосувань) очне дно і кут передньої камери.

Для мікрохірургічних операцій на оці призначена операційна щілинна лампа, що дозволяє отримувати спеціальне освітлення операційного поля і велике збільшення.

Дослідження кута передньої камери дуже важливе при встановленні правильного діагнозу і класифікації захворювань, пов'язаних з розладом регуляції внутрішньоочного тиску (глаукома), оскільки в цьому відділі розташовується система відтоку внутрішньоочної рідини.

Як відомо, звичайний візуальний огляд кута передньої камери неможливий унаслідок повного внутрішнього віддзеркалення від задньої поверхні рогівки. Для огляду передньої камери застосовують оптичні пристрої - так звані гоніоскопи, які у поєднанні з щілинною лампою дозволяють побачити стан кута передньої камери. Є велика кількість різних конструкцій гоніоскопів, деякі з них представлені у даному посібнику.

Після вивчення переднього відділу і прозорих середовищ ока лікар-офтальмолог приступає до огляду очного дна.

В даний час створена велика кількість приладів і методів для вивчення очного дна, у тому числі і його периферичних ділянок. При візуальному огляді очей застосовують в основному звичайне освітлення. Проте інформація, отримана з його допомогою, вже не задовольняє офтальмологів, тому останнім часом все частіше заднє відділення ока досліджують за допомогою спеціальних видів освітлення, які дозволяють виділити патологічні зміни, що не виявляються при звичайному огляді або офтальмоскопії. Найбільшого поширення набуло дослідження очного дна при освітленні світлом різного спектрального складу.

Офтальмоскопія в «безчервоному» світлі, а також при монохроматичному освітленні дає можливість краще розрізняти деякі патологічні зміни на очному дні, оцінювати приблизно спектральну відбивну здатність судин сітківки, диска зорового нерва тощо.

А. М. Водовозов розвинув методику дослідження очей в різних спектральних зонах - офтальмохромоскопію, створивши для цієї мети спеціальний прилад - офтальмохромоскоп. Офтальмохромоскопія - комплексне дослідження дна ока в світлі різного спектрального складу, яке полягає в проведенні порівняльних досліджень різними видами кольорового офтальмоскопічного світла. А. М. Водовозов показав, що залежно від спектру освітлення вдається виділити деталі на очному дні, невиразні при звичайній офтальмоскопії, чіткіше проглядати різні структурні утворення. Так, в короткохвильовій частині спектру добре видно сітківку, а в довгохвильовій краще є видимою глибше лежача судинна оболонка. Останнім часом отримало розвиток також дослідження очного дна в поляризованому світлі.

З портативних приладів для дослідження очного дна найбільшого поширення набув дзеркальний офтальмоскоп, що дозволяє проводити офтальмоскопію в зворотному вигляді, огляд заломлюючих середовищ ока і дослідження клінічної рефракції. Прилад простий у використанні, проте у нього немає власного джерела світла, недостатньо збільшення, з його допомогою не можливо проводити вимірювання на очному дні, крім того, наявність світлових рефлексів утрудняє офтальмоскопію.

У ручних електроофтальмоскопів ці недоліки частково відсутні.

Стаціонарні прилади для огляду очного дна, зазвичай встановлювані на спеціальні офтальмологічні столики, мають велике поле зору, значне збільшення і дають зображення кращої якості і з високим контрастом в порівнянні з портативними приладами. Їх можна використовувати для лікування амбліопії та вимірювань на очному дні. Офтальмологи нашої країни зазвичай використовують модель великого безрефлексного офтальмоскопа БО-58. Цей прилад забезпечений приставками для вимірювань на очному дні.

У окрему групу слід виділити пристосування для біомікроскопії очного дна.

Прилади, що описуються в даному розділі, можна розділити на 2 підгрупи: для дослідження переднього відділу та прозорих середовищ ока і прилади для дослідження очного дна. Відзначимо, що такий поділ є умовним, оскільки окремі прилади можуть бути використані як для тих, так і для інших цілей.