Управлінське консультування як різновид соціальної інженерії

Консультування зародилося в рамках соціальної інженерії на стику прикладної соціології та науки управління. На початку XX ст. у США з’явилися служби ділових досліджень і бюро муніципальних досліджень. За сутністю це були консалтингові структури сучасного типу. З тих пір управлінське консультування отримало широкий розвиток у всьому світі.

Консультант – це фахівець у галузі управлінської роботи, який допомагає керівникам знайти правильне рішення проблеми в конкретній, частіше всього критичній ситуації. Консультант вивчає переваги та недоліки своїх клієнтів і, переходячи від однієї організації до іншої, переносить накопичений досвід, який дозволяє йому визначити «больові точки», розпізнавати їх причини і знаходити адекватні засоби «лікування».

Специфіка консультаційної діяльності:

1. Постановка задачі. Соціолог-консультант одержує задачу від замовника, соціолог-дослідник визначає її самостійно.

2. Різноманітність тематики. Соціологи-консультанти займаються і великими, і дрібними питаннями. Предметом їх аналізу можуть бути і проблеми організаційних змін підприємства, і оцінка персоналу, і організаційна культура, і службові конфлікти.

3. Тривалість рішення задачі. Як правило, замовники встановлюють стислі й жорсткі терміни, що примушує соціолога діяти в умовах дефіциту часу.

4. Отримані результати. Підсумком традиційного дослідження є приріст наукового знання, а консультування – поліпшення практики управління.

5. Оцінка виконаної роботи. Інформація про результати дослідження має широке коло користувачів і оцінюється ззовні. Звіт за підсумками роботи консультанта часто призначений тільки для замовника, тому оцінюється зсередини.

Основні види класифікації консалтингових послуг з точки зору:

1) методу консультування;

2) предмета консультування.

1. Перший (методологічний) вид консалтингових послуг розрізняється методами роботи, відповідно до яких виділяються експертне, процесне і на­вчальне консультування.

Експертне консультування – коли соціолог проводить діагностику і на основі власного досвіду сам виробляє та пропонує керівнику організації проект конкретного розв’язання проблеми.

Процесне – коли соціолог спеціальними методами організовує групову роботу службовців з метою спонукати їх до пошуку якнайкращого варіанта розв’язання проблеми.

Навчальне консультування – коли соціолог організовує обмін досвідом роботи між службовцями, демонструє їм відпрацьовані способи вирішення проблем.

Знання різновидів консультування важливо не так для соціолога, як для його клієнтури. Як правило, замовник виявляє цікавість до змісту, форм і методів роботи консультанта, до того, що він може зробити, і до того, чого чекати не слід, інакше перший контакт соціолога із замовником навряд чи переросте в стійку співпрацю.

Подібний випадок був у практиці Г.П. Зінченка. «В одному з проектів я забезпечував крос-культурні комунікації між зарубіжними консультантами і нашими державними службовцями. Вже у ході першого тренінгу відчув момент загрози спільній роботі. Слухачі втратили інтерес до заняття, вони висловили незадоволеність тим, що їх багато розпитують, але мало розповідають.

Справа в тому, що в російському адміністративному середовищі консультантів сприймають як експертів, у яких заготовлене стандартизоване рішення будь-якої проблеми. Звичайно вони чекають порад, рекомендацій. На цей раз урядовці вперше зустріли консультантів іншого типу – фахівців з процесу, які не знають наперед, яке рішення буде ухвалене у результаті. Діагностичні питання, дискусії викликали у них роздратування.

Тому для відновлення контакту мені довелося роз’яснити замовнику специфіку такої форми консультування. Я намагався донести до них ключову думку: «Рішення може бути знайдено з участю кожного з вас, але не замість вас». У результаті урядовці зрозуміли, на що вони можуть розраховувати, і співпраця була продовжена».

2. Другий (предметний) вид консалтингових послуг зрозуміліше для споживача. За класифікацією Європейської Федерації менеджменту-консалтингу сучасне консультування містить вісім основних напрямів: загальний менеджмент, адміністрування, фінанси, кадри, маркетинг, виробництво, інформаційні технології, спеціальні послуги.

Керівники потребують консультування з питань стратегічного управління. Переорієнтація системи на ринок суспільних інтересів вимагає розуміння її призначення. Якщо мета існування організації не з’ясована, їй доручено багато задач іноді суперечливих, – навряд чи вона досягне вагомих результатів.

Є необхідність у послугах з питань кадрової політики та її реалізації, особливо в питаннях демократизації набору і відбору кадрів, оцінки працівників, формування управлінської команди.

Особливе питання – мотивація та стимулювання. Сьогодні урядовці не випробовують на собі результати власних помилок. На відміну від бізнесменів, вони не втрачають доходи, коли конкуренти виконують ту ж роботу краще. Звідси витікає задача: поставити доходи посадовців у залежність від споживачів публічних послуг.

Актуалізуються консалтингові послуги в галузі управління організаційними процесами. Орієнтація на споживача встановлює стандарти якості послуг, змінює профіль основних робочих процесів, визначає відповідальність керівника, а також консультує з підвищення ефективності соціальної організації.

До консультантів звертаються за допомогою з питань культури. У ситуації нестабільності соціального середовища багато установ перестають належним чином виконувати свої основні функції – зовнішню адаптацію і внутрішню інтеграцію, що позначається на ефективності їх діяльності. Звідси виникає необхідність зміни організаційної культури.

Організація зв’язку з громадськістю, зниження соціальної напруженості – ще одне гостре питання, що вимагає втручання соціолога-консультанта. Зростання динамізму суспільного життя вимагає від керівників встановлення стійких інформаційних зв’язків із службовцями для взаєморозуміння і співпраці. Не рідко зустрінеш керівника, який до сьогодні не опанував сучасними технологіями спілкування, методами ведення переговорів.

Отже, управлінське консультування є різновидом соціоінженерної діяльності. Об’єктом консалтингу постають різноманітні соціальні організації. Предметом консалтингу є професійна допомога керівникам і фахівцям організацій у вдосконаленні управління. Управлінське консультування здійснюється за допомогою соціальних технологій.