Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?

Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Розвиток літератури





Партія вимагала від митців оспівування комуністичного будівництва й переслідувала тих, хто насмілювався вийти за межі встановлених канонів.

Навіть в умовах ідеологічних обмежень і партійного диктату українська література збагатилася новими сюжетними та художніми знахідками.

У творчості Павла Загребельного провідною була історична тематика. Різні історичні епохи постають у його романах «Первоміст», «Смерть у Києві», «Євпраксія», «Роксолана», «Я Богдан», «Диво». Останній з них присвячений знаменитій Софії Київській, яка постає перед читачем у трьох часових вимірах: час спорудження храму (перша половина XI ст.); роки Другої світової війни, 1960-і роки. Провідна тема твору — людина та мистецтво.

Новими художніми відкриттями збагатилася творчість поета Дмитра Павличка. У збірці «Гранослов» (1968) виразно окреслилася його громадянська позиція. У ній органічно поєдналися філософські проблеми та реалії повсякдення. Радянські ідеологи насторожено зустріли цю збірку. Вагомим є внесок Д. Павличка в розвиток поетичної мови. Він показав широкі можливості сонета. У творчості поета 1970-х років вирізняють передусім збірки «Сонети подільської осені» (1973) і «Таємниця твого обличчя» (1979). Мелодика віршів Д. Павличка привернула увагу композиторів. Серед найвідоміших пісень, написаних Олександром Білашем на його слова, — «Два кольори», яка стала справді народною.

Новаторством позначена творчість Івана Драча, який у своїй поезії вийшов за межі традиційної образності. У його творчому доробку другої половини 1960-х - 1980-х років — поетичні збірки «Протуберанці серця» (1965), «Балади буднів» (1967), «Корінь і крона» (1974), «Шабля і хустина» (1981) та ін. У поемі «Чорнобильська мадонна» (1988) І. Драч порушив проблему катастрофи на ЧАЕС. У творі засуджуються державні діячі, дії яких призвели до трагедії. Його називають поетом-модерністом, який постійно перебуває в пошуку нових образів.

У творчості Бориса Олійника з новою силою зазвучали ідеї народної правди та моралі. Одним із ключових є образ матері («Пісня про матір»). Серед одвічних народних символів — хліб, універсальне значення якого поет розкриває одним словом — «уседержитель». У вірші «В оборону хліба» поет засуджує зневажливе ставлення до хліба, розкриває його значення в житті народу. Поет тепло згадує про вчителя історії у творі «У дзеркалі слова». На Чорнобильську катастрофу він відгукнувся поемою «Сім».



Символом національної гідності й творчого подвигу став Василь Стус. Поет навчався в Донецькому педагогічному інституті, учителював у м. Горлівці. Був відрахований з аспірантури за виступ у кінотеатрі «Україна» під час прем’єри кінофільму «Тіні забутих предків». Влада заборонила друкувати його твори, тому збірка поезій «Зимові дерева» вийшла друком за межами України. Василь Стус був двічі засуджений. Своє життєве кредо він висловив у поезії «Як добре те, що смерті не боюсь я». На захист поета став російський академік А. Сахаров. У Пермських таборах В. Стус мужньо терпів перебування в карцерах, переслідування адміністрації, хвороби, у неволі він продовжував писати, але охоронці знищили його збірку «Птах душі». У 1985 р. німецький письменник Г. Белль висунув кандидатуру В. Стуса на здобуття Нобелівської премії.

Протестуючи проти жорстокості табірної адміністрації, поет оголосив голодування. З вересня 1985 р. поет помер. У листопаді 1989 р. відбулося перепоховання В. Стуса, Ю. Литвина, О. Тихого в Києві на Байковому кладовищі. В українській літературі цього періоду особливо помітна постать Ліни Костенко, поезії якої користуються великою популярністю і любов’ю читачів. Вершиною її творчості можна вважати історичний роман у віршах «Маруся Чурай», у якому історія України XVII ст. переплітається з особистим життям героїні. Шлях цього твору до читача був тернистим і типовим для радянської системи. В офіційних рецензіях видавництв поетесі Докоряли відсутністю «твердих ідейних позицій». Опублікування роману було затримане на кілька років. Він вийшов друком у 1979 р. і відразу привернув увагу читачів. Микола Бажан назвав цей твір «поемою про кохання і безсмертя». Вірші поетеси, заборонені цензурою, поширювалися «самвидавом». Видатним явищем в українській літературі стали збірки поезій Л. Костенко «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987). Творчості поетеси притаманні інтелектуальність та глибоке проникнення в таємниці людського буття. У часи випробувань Л. Костенко завжди була на боці правди. Вона підписувала листи протесту проти арештів української інтелігенції, була присутня на судовому процесі у Львові під час розгляду справи В. Чорновола.

З великою цікавістю та захопленням сприйняли читачі роман Олеся Гончара «Собор», опублікований у 1968 р. У ньому зображене життя робітничого селища над Дніпром, де зберігся собор, подібний до козацької дерев’яної церкви XVII ст. У своєму творі письменник виступив проти кар’єризму, браконьєрства й національного безпам’ятства, у його романі звучить протест проти руйнування храмів.



Партійна верхівка зустріла «Собор» вороже, відразу організувавши критичні рецензії та переслідування автора. Застосовувалися технології, відомі ще з 1930-х років: у засобах масової інформації з’явилися так звані «відгуки» робітників і селян, які у своїх «листах» обурювалися змістом цього твору, якого вони насправді не читали. Секретар Дніпропетровського обкому партії О. Ватченко впізнав себе в негативному образі кар’єриста і «батько продавця» Володьки Лободи, який уважав козацький собор «мотлохом» і збирався перетворити його на купу цегли. Голова КДБ Ю. Андропов назвав роман «Собор» політично шкідливим твором, «що пропагує елементи націоналізму, у спотвореному світлі зображує радянську дійсність». У цей час набули популярності літературні твори Р. Іваничука, Ю. Дрозда, Є. Гуцала, Р. Федоріва та ін. Влада переслідувала багатьох письменників і літературознавців за вигаданими звинуваченнями в «націоналізмі» і «антирадянщині». Були виключені зі Спілки письменників України І. Дзюба, М. Лукаш, В. Некрасов та ін. Зазнав поневірянь автор роману «Меч Арея» І. Білик. Перше видання цього твору вилучили з продажу, автора звільнили з роботи, заборонили друкуватися.

 






Date: 2015-06-08; view: 202; Нарушение авторских прав

mydocx.ru - 2015-2019 year. (0.009 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию