Класифікація суджень за основою модальності

Модальність (від лат. modus – “міра, “спосіб”) – характеристика судження за «силою» твердження, що висловлюється в ньому. Іншими словами – це поділ суджень за характером вираженого в них знання. При цьому можна виділити два основні види модальності: істинна та пізнавальна.

Істинна модальність – це знання про можливе, дійсне та необхідне.

Судження можливості – це судження, що відображає реально існуючу, але ще не реалізовану можливість. Наприклад: “Можливі опади”.

Судження дійсності – це судження, яке відображає щось уже існуюче у дійсності. Наприклад: “Іванов – студент”.

Вміння розрізняти судження можливості та судження дійсності має дуже велике практичне значення. У першому випадку ми висловлюємо знання про те, що який-небудь предмет можливий, а в другому – що він уже має місце в дійсності.

Судження необхідності – це судження, яке відображає неминучість існування якогось предмета або зв’язку між предметами й явищами. Найпростіший приклад: “2 х 2 = 4”. Інакше й думати не можна. Тільки так, на відміну від попереднього приклада, де “Іванова” можна уявити в якій-небудь іншій якості.

Усі закони логіки, також, як і будь-які закони природи – це судження необхідності. Тому будь-яка думка, яка правильно логічно доведена, є судженням необхідності й перевіряти експериментально її вже не треба. Докладно про це піде мова у темі “Умовиводи”.

Пізнавальна модальність означає характер і ступінь достовірності знання. За цією модальністю судження поділяються на проблематичні (вірогідні) й достовірні.

Проблематичним (вірогідним) називається судження, у якому певна ознака стверджується або заперечується стосовно предмета думки лише приблизно, наприклад: “Можливо, цю лекцію будуть слухати”.

Проблематичні судження не можна плутати з судженнями можливості. Перші виражають нашу невпевненість у наявності в предмета якоїсь ознаки, пов’язану з недостатнім знанням ситуації. Наприклад, якщо я не метеоролог, але кажу: “Можливо, буде дощ” – то я просто не знаю й намагаюся вгадати. Це проблематичне судження. За істинною модальністю такі судження інтерпретувати неможливо. Якщо ж метеоролог каже: “Можливий дощ” то його прогноз оснований на глибокому вивченні атмосферних явищ, тобто це судження можливості, яке основане на цілком достовірному знанні.

Достовірні судження – це судження, стосовно яких з повною визначеністю відомо, що ознака, про яку говориться в судженні, дійсно належить або не належить предмету думки. Прикладом може бути вже відомий нам приклад: “Іванов – студент”. Якщо він дійсно студент, то це судження достовірне.