Лихоманка

У процесі еволюції організмів у них вироблена особлива відповідна реакція на потрапляння у внутрішнє середовище чужорідних речовин - лихоманка.

Лихоманка — це стан організму, при якому центр терморегуляції стимулює підвищення температури тіла. Це досягається перебудовуванням механізму "настановної крапки" на більш високу, чим у нормі температуру регуляції. Група нейронів, що здійснюють аналіз поточної середньої температури тіла і її порівняння з новим, більш високо встановленим значенням, сприймає нормальну температуру ядра тіла, як низьку. Включаються механізми, що активізують теплопродукцію (підвищення теплорегуляційного тонусу м'язів, м'язове тремтіння) і понижаючі інтенсивність тепловіддачі (звуження судин поверхні тіла, прийняття пози, що зменшує площу зіткнення поверхні тіла із зовнішнім середовищем). Хоча суб'єктивно в цей час людина відчуває озноб, насправді температура тіла підвищується й незабаром досягає нового, установленим центром рівня регуляції. Із цього моменту починається зрівноважування процесів вироблення й віддачі тепла. В результаті тремтіння, як один з найбільш ефективних способів теплопродукції, зникає, розширюються поверхневі судини, підвищується температура шкіри й поверхневих тканин. З моменту, коли в організмі досягається регульований механізмами терморегуляції баланс інтенсивностей теплопродукції й тепловіддачі, відчувається приплив тепла й зникає відчуття ознобу.

Перехід "настановної крапки" на більш високий рівень відбувається в результаті дії на відповідну групу нейронів преоптичної області гіпоталамуса ендогенних пірогенів — речовин викликаючих підйом температури тіла. Ендогенними пірогенами є пептиди: інтерлейкін-1 у формах α і β, фактор некрозу пухлин(α-ФНП), інтерлейкін-6, а-інтерферон й інших. Наявність в організмі ряду дублюючих один одного ендопірогених факторів свідчить про те, що викликаєма ними лихоманка грає для організму важливу захисну роль.