Трете найбільше наше свято це свято Вирію, день осіннього рівнодення 22 вересня, свято урожаю, осіння гармонія світла й темряви

Четверте найбільше свято це свято Бога Рода і Бога Коляди (кола – дар), свято зимового сонцестояння 22 – 24 грудня, найменший день та найбільша ніч, поворотний пункт Сонця. Є й інші великі свята, але вони не стоять на одні даті.

Якщо взяти за приклад поховання комплексу Висока Могила, особливо розписи показують глибину та детальність в знаннях астрономії та астрології які першопочатково існували в усіх пірамідах степів та нічим не поступалися Єгипетським в знаннях та вимірах, а в деяких речах їх перебільшували.

Приклади які наведені з розкопків комплексу курганів Висока Могила яскраво вказують обрядовість та релігійні знання які далеко виходили навіть за межі теперішніх знань і це добре підтверджується розкопками інших курганів, що наші мудрі пращури використовували знання які були принесені до нас з Атлантиди як і шіснацятирична систему обчислення.

Основи першої релігії Трипільців тягнулися в небесну даль, до тайн річних циклів, до планетарних та зоряних циклів та інших циклів Галактики. В кожному із ранніх курганів виявлена астральна символіка яка відповідає чіткі даті закладення кургану та відповідного обряду який ясно вказує на домінантну релігію того часу. На прикладах степових пірамід ми бачимо намагання пращурів зберегти та увіковічнити розуміння світобудови, усвідомити свій шлях, свою долю та земне призначення.

Розуміння свого місця та свого призначення вказує те, що виконуючи його деякі пращури навіть добровільно приносили себе в жертву за ради блага свого Роду та громади, за їх процвітання. Вже на початку ери Тельця появилися кургани з ритуальними людськими похованнями і ці людські жертвоприношення як встановили науковці були без ознаків насилля, тобто вони самі приносили себе в жертву добровільно. Це були добровольці які за власною згодою захотіли стати «посланцями на небо» на виконати там відведену їм місію.

Такі ритуали відбувалися лише в найбільш не благодатні періоди і людина в них виступала як посередник між громадою та Богами для досягнення конкретно поставленої мети. Ритуальні відправки «зоряних посланців» - це одушевлений наказ покійнику передати прохання або наказ Богам виконати таку й таку волю щоб повернути ситуацію на благо для Роду.

Добровільна жертва на благо общини в наших пращурів обожествлялася і тому багато вождів та лідерів нації добровільно приносили себе в жертву заради блага Роду чи общини. Так як в усіх похованих не було виявлено жодних слідів насильницької смерті ми приходимо до висновку що всі «посланці неба» були добровольцями.

У відповідності до основної цілі курганного обряду відправки «посланця» на небо в усіх ранніх та середніх похованнях найчастіше голова похованого лежить на північний захід, до сходу Сонця в період літнього сонцестояння в скривлені позі (в до натальні позі) на лівому боці, це вказує на те що похований вийшов за цикли переродження, тобто він піднявся у вищі світи.