Мужність - це злиття в одне ціле нестямного духу, люті та розумного пориву для досягнення своєї цілі, або своєї мети

Найбільшою мужністю в наш час рахується встановлення справедливості.

Найбільш підходящий стан для мужньої людини крім радості і скорботи, задоволення і страждання є стан третій - це божественний стан, без радості і горя, життя розумне та розсудливе. Так як Богам не властиво ні страждати, а ні радуватися, а так як ми їх прямі нащадки, тож ми повинні жити по їх прикладах та наслідувати їх. Виходячи з того що страждання появляються від спустошення в тілі або душі, так само і задоволення появляються від наповнення чимось тіла або душі.

Мужність – це розумний контроль страждань і радощів, щастя і горя, безстрашшя та відваги. Якщо щось таке в людині що відбувається стрімголов та швидко і швидше ніж буває завжди, або вбачається більш твердим ніж за звичай, ми називаємо це мужністю, а все те що повільніше, обтяжливе і м’яке в людині відповідно ми називаємо нерішучістю та слабодухістю.

Тож ми завжди знайдемо, що роздумовуюча людина в часи небезпеки та загроз, і мужня людина протилежна одна одній як два боки одної медалі, як дві ворожі ідеї які ніколи не змішуються між собою, і якщо хтось носить їх в своїй душі, той відчуває в середині себе розлад. Більше 96% українців не володіють цією властивістю, на це чітко вказує кількість добровольців у війні на сході України. Народ який втратив мужність – це народ рабів.

Мужність є другою основною властивістю та якістю людини для входження до Аристократії.

3. Справедливість. Для Аристократа найбільшою карою є бути під владою найгіршої людини, або людини яка гірша за нього. Тому стає зрозумілим один з постулатів, що справжній Аристократ робить не те що добре йому, а те що приносить благо його нації. Справедливість – це саме найпрекрасніше благо, яке саме по собі та по своїм наслідкам найцінніше для нас Аристократів та усіх людей, якщо ми та вони хочемо бути щасливими.

Справедливість - це вміння віддати кожному належне та відповідне до його дій та поступків, це мудрість і благо для кожної мудрої людини. Справедливі люди мудріші, кращі та здатні до об’єднання і дій, а з цього випливає що справедливість - це достоїнство та достаток душі, а несправедливість - це не достаток та втрати в душі. Справедливість – це найбільше благо для нас людей, дароване Богами, вона виділяє та вирізняє людей між собою, це вищий дар якості душі - це мірило добра і зла.

Справедливість для нас, це найсильніший внутрішній вплив на самого себе, на свої здібності, по якому ми не можемо допустити ні одному із маючих в нас духовних зачатків виконувати чужі для нас, та згубні для нації завдання, та заважати одним здібностям проявлятися іншим і змішувати їх. Ми люди такої категорії, які правильно відводять кожному із своїх душевних задатків дійсно те що їм природно, і таким чином володіючи собою та тримаючи себе в порядку та не допускаючи сумнівів та сум’яття в душі.

Справедливість притирає одне до одного три основи справедливої душі, все це об’єднує разом і так від багатьох природжених задатків вона досягає власної гармонії, мудрості та злагодженого життя, і це впливає на всі дії та відноситься до всього незалежно чи це придбання матеріальних цінностей, чи стеження за своїм тілом, чи це ведення державних справ, чи приватних договорів. У всьому ми Аристократи рахуємо і називаємо прекрасну ту діяльність, яка помагає збереженню такого стану, а мудрістю – вміння керувати такою діяльністю.

Справедливість відноситься до найбільших благ які необхідно мати для витікаючих з неї наслідків, так само як є зір, слух, розум, здоров’я та інші блага справжні по своїй природі, а не по міркуванню людей.

Що таке несправедливість? Несправедливість - це розлад трьох основних складових душі, розумної складової, інстинктивно – природної складової яка також відповідає за задоволення і насолоди та нестримний дух і гнів.

Несправедливість - це повстання і бунт якоїсь частини душі з метою керування іншими частинами душі, це сум’яття і блукання різних складових душі, їх розгнузданість, боягузтво та на додаток ще й незнання всякого роду, одним словом - зло. Несправедливість якою б вона не була, для неї природно всюди вносити ненависть і недовіру, і якщо вона з’являється в людях незалежно які вони, заможні чи бідні, вона змушує їх возненавидіти одне одного і це приводить до розколу суспільства і таке суспільство не може діяти чи протидіяти згуртовано.

В якому б місті несправедливість не появилася, чи це держава, чи нація, чи сім’я, вона в першу чергу робить неможливу загальну дію на благо інших, тому що несправедливість веде до роздорів та розбрату, до зовнішньої і внутрішньої ворожнечі. Навіть якщо вона проявляється лише в одній людині, вона робить те що їй властиво робити, вона робить цю людину бездіяльною, тому що така людина знаходиться в роздорі і розладі сама з собою, вона ворог сама собі та людям справедливим. Несправедливість є нічим іншим ніж відсталість, забитість та тупість змішана з злими намірами, тому це повинен розуміти кожен розумний.

Багато із дурнуватих людей притримується погляду і відносить справедливість до труднощів та тяжкості, і вважають що її потрібно притримуватись лише за винагороду та для красивого слова, тому що справедливість така тяжка що її краще обходити, це тому що життя людини несправедливої набагато легше, ніж життя людини справедливої. Можливо для людей відсталих та забитих так і є – тому вони такими і залишаються.

А ще деякі стверджують що робити несправедливість набагато легше ніж справедливість, але терпіти її - погано. Терпіти несправедливість - це дуже погано!

Та коли люди взнали одне та інше, тобто поступали несправедливо і страждали від несправедливості, то знайшли необхідним домовлятися одне з одним, щоб не робити несправедливості та не страждати від неї - так появився закон. Тобто закон і справедливість це одне і теж, це слова синоніми і вони визначають одне, так повинно бути, і так буде серед нас Аристократів та в нашій Аристократичні державі. Хто не бореться з несправедливістю – той не робить і справедливих поступків відносно інших. Привнести несправедливість це означає встановити в душі зверхність нижчих складових душі, інстинктивних, диких, та шалений дух, над високими розумовими і кращими складовими душі, наперекір справжній природі душі. Виховати людину в дусі справедливості значить привнести в її душу та встановити там справжні природні гармонійні відношення та володарювання там найкращих, найвисоких та розумних складових душі над нижчими інстинктивними, дикими і нестямними складовими душі. Сама справедливість чи несправедливість власною силою утримується в душі тієї людини хто нею володіє.

І хоча справедливість наділяється Богами, а несправедливість демонами, то хто б і що не казав несправедливість є найбільше зло яке тільки може вмістити в собі душа. Виходячи з цього ми стверджуємо, що несправедливість починається тоді коли споганюється тілесна природа людини і вона робить все що в прийде їй в голову, роблячи зло, то такі люди не можуть бути Аристократами.

Якщо людина вибрала для себе справедливість, живе та працює по справедливості її дії злагоджені з розумом перед лицем Богів наших та людей наших, вона отримає нагороду вже під час життя та після своєї смерті також справедливу, і заслужить похвалу своїх нащадків, як взірець невідступних та непорушних ідеалів Нації та Роду. Вона отримає славу та почесті від них. Більше 85% українців забули або не знають що таке справедливість, а без неї достойної держави нам не побудувати. Справедливість - це один з основних критеріїв, по якому визначається можливість входження до Аристократії.

4. Честь. Честь як і гідність необхідна кожному Аристократу для того щоб розпізнавати людей достойних, людей вищої якості, і людей - демократів, пустословів, словоблудів, брехунів та злодіїв. Честь - це внутрішнє достоїнство, внутрішній порядок, залізний закон своїх переконань. Честь – це те що примушує людину робити вчинок, це те що штовхає на подвиг, це той вимір, та планка через яку носій честі переступити не може, це обов’язок і віра в свою справедливість.

Честь – це така властивість та якість душі яке закріплене розумом і замішане на традиціях та справедливості, яке не допускає нижчі, інстинктивні та дикі якості душі задовольняти свої тваринні задатки та підпорядковує їх чіткій внутрішні структурі та порядку. Честь - це те що є в нації, і чого нема в народу, це така субстанція яку тяжко сказати словами, це те що може усвідомити лише справжня людина.

Честь – це результат внутрішнього порядку і виховання, в більшості випадків це набута якість душі та розуму шляхом правильного виховання та передане у спадок, це гордість за себе, за свої справжні заслуги, за своїх пращурів, це справедливість та право кожного поступати за велінням совісті. Честь – це те що не допускає роздвоєння душі, сопливості, жалю до себе, не дає слабкості та емоціям взяти верх над розумом і розміркованістю, це те що вказує правильну необхідність в розділені того що необхідно та того що непотрібне, це далекоглядність і прозорість в хвилини слабкості та ганьби. Честь - це те, що не допускає глумління над собою, над родиною, над нацією та державою, це кара несправедливості, ганьби і слабодухості.

Більше 90% українців втратили такі найкращі якості як честь та достоїнство, вони готові терпіти всяку брехню та обмани, всякі утиски та приниження, готові працювати за *похльопку* вони згідні жити в злиднях. Тому це четверта найнеобхідніша якість яка потрібна для входження до Аристократії.

Ми поставили перед собою просту мету – відродити цілісність Української нації, нашої спільноти, і створити для неї такі умови щоб уникнути будь – якого внутрішнього конфлікту, будь – яких роздорів та розколів серед неї, для цього ми об’єднаємо всі прошарки нації на основі однієї далекоглядної ідеї, яка отримає абсолютне домінування в Україні та посилить свій вплив на всю Європу.

Ми наведемо по всій державі абсолютний порядок, скасуємо дурнуваті та недалекоглядні рабські та колоніальні закони та забезпечимо для всіх бажаючих вільний доступ до Аристократії шляхом самовдосконалення і розвитку. При цьому рівень моралі в суспільстві ми зробимо настільки високим, щоб Українцю при одній тільки думці вчинити злочин проти Українця було соромно, ми зробимо все - щоб ніколи Українець не став жертвою Українця. Ми будемо пропагувати найцінніші якості які є в нашої нації, такі як честь, справедливість, мудрість, чистосердечність лише для відносин між собою та в середині нашої нації, та у відношеннях одне з одним.

Але у відношеннях до інших недружніх народів та націй проявляти такі якості повинно рахуватися як признак дурості та порочності, тому що вони можуть привести до асиміляції та деградації націю, що для нас є неприйнятним. Тож благородні та чистосердечні відносини та якості до іноземців за винятком необхідних, потрібно розцінювати як забитість, відсталість та плазування перед іноземцями, а презирство і зверхність у відношеннях до іноземців (крім туристів) є ознакою виваженості, розуму та послідовністю, а також хитрістю і мудрістю для Аристократа.

По відношенню до іноземців і чужоплемінних приблуд, ми проявимо мудрість, хитрість, та далекоглядність з позиції повернути їхні життєві сили на наше благо з погляду своєї повної переваги над ними, нехтуючи при цьому їх правами та свободами. Ми чітко визнаємо, що живемо в теперішньому фальшивому демократичному світі, тому що теперішня цивілізація є найбільш брехливою та фальшивою за всю історію людства, а вся християнська віра, офіційна історія, Біблія – це абсолютна видумка та фальсифікація Євреїв та масонів.

Ми як справжня Аристократія розуміємо свої таланти не як можливість обдирати, обкрадати та кривдити націю, слабих і немічних людей, а як можливість допомагати їм вирішувати свої проблеми.

Ми як еліта нації розуміємо зміст свого життя в допомозі нації вийти з тяжких обставин, показати нові шляхи виходу з національної кризи, повести націю за собою, показати їй шлях власним прикладом, щоб нація побачила в Аристократії свого захисника та вищу інстанцію мудрості, честі і справедливості, а Аристократія відчула свою відповідальність за націю та державу.

Ми зробимо все щоб з головою поринути в круговорот реального життя, і тоді в нас появиться проста можливість дати нищівну відсіч всім демократичним словоблудам і пустословам та в широті свого розмаху ми проявимо свою неприйнятність всякі брехні, ідей розпусти і вседозволеності, проти всякого зла, крім мудрості, честі та справедливості. Ми віримо в перемогу справедливості, честі і мудрості і те що вони увійдуть в життя нації як непохитний ідеал вічності, тому що наша віра в це є глибока і широка, та настільки обґрунтована, що відсталі та забиті будуть називати нас фанатами.

Ми ніколи не опустимо руки перед великою справою, який потребує відваги та мужності, ми ніколи не станемо замученими і виснаженими, ми ніколи не будемо знати слово «неможливо» і це є явною ознакою вибраності для всіх, хто знає напевно і чітко свою шляхопровідну та вказівну дорогу в лабіринтах життя. Ми ніколи не заблукаємо в різних мотивах і впливах та того що виснажує дух, тому що ми знаємо справжні джерела та свої цілі, які незрозумілі для більшості людей. Ми не ходимо в мороці, на осліп та навмання, тому що ми маємо чітке уявлення і бачення того що відбувається і того що має відбутися в майбутньому.

Багатознанність не дає мудрості, мудрість - це об’єднання багатознанності в одне чітке структурне ціле.

М. Млавець.

ВИХОВАННЯ ТА СТВОРЕННЯ АРИСТОКРАТА

Ми дуже добре розуміємо, щоб сформувати людину відповідного типу, потрібно сформувати свідомість даного типу, яка свідомість людини – така і сама людина. Контури свідомості людини формуються та підтримуються за допомогою інформації, культури, традиціями, школою та сім’єю. Не буває нейтральної чи розважальної інформації, кожна інформація несе формуючий ефект і кожен прошарок нації сприймає інформацію в своєму природному і природженому для нього стилі. Щоб виховати людину нашого Аристократичного типу потрібно вловити ключові моменти її життя. 1. Природжені таланти та здібності даровані нашими Богами в хвилини народження. 2. Генетична спадковість людини та культово - психічні нашарування передані від пращурів та Роду. Це ті якості та цінності кожної нашої людини які неможливо знищити, їх можна лише приспати, або їх можна розвинути та вдосконалити. Далі формування людини відбувається і залежить від багатьох людських чинників, це відбувається свідомо або не свідомо. Тож подальші доленосні зміни будь – якої людини прямо залежать від інформації та циклу який закладається в хвилини набуття нею свого першого досвіду. Якраз перший усвідомлений або неусвідомлений досвід є ключовим в подальшому житті.

3. Батьки і сім’я. Мабуть кожен помічав що маленькі діти лише почавши говорити та ходити копіюють своїх батьків, їх жести, вимову, манери і так далі. Воно й не дивно, адже для дітей їх батьки ідеал та вищий авторитет у всьому і приклад для наслідування.

Тому якщо батьки розумні та далекоглядні вони дають дитині базові цінності та прищеплюють дитині правильний світогляд, стимулюють дитину до розкриття та розвитку своїх природжених здібностей і талантів. Але якщо батьки відсталі та забиті, то їхні діти виростають такими самими - дурнуватими, відсталими та забитими, і лише в рідких випадках протилежними - це коли дитина явно обдарована.

4. Перший друг. Перший друг закладає в підсвідомості дитини цикл або програму відносин. Цей цикл або програма відносин в дитини до першого друга діє на протязі всього життя на рівні підсвідомості, цей перший досвід спілкування є вирішальний у відношеннях до всіх подальших друзів дитини, тому що він заклав першу і вирішальну програму поведінки до друзів та психологічні відносини і їх залежності.

Якщо перші відносини були щирими, дружніми, добрими, справедливими, то в подальшому житті відносини до наступних друзів будуть такими самими, позитивними. Але якщо перший товариш відносився зверхньо, обманював, брехав, то він заклав негативний досвід дружби, негативну програму відносин і він буде передаватися на відносини до всіх подальших його друзів.

В таких людей друзів буде мало, тому що дитина не буде їм довіряти, а можливо їх не буде взагалі. Отже перший друг, перший товариш закладає програму відносин, тож перший досвід в дружбі і товаришуванню яким був цей досвід, так людина буде відноситися до всіх інших друзів, як справжніх так і фальшивих. 5. Перший вчитель. Перший навчальний досвід або програма і відносини до навчання, до самовдосконалення, до пізнання світу задає кожній дитині її перший вчитель своїм відношенням до дитини. Якщо перший вчитель відносився до учня позитивно, заохочував його, ставив в приклад для наслідування, як кажуть знайшов «ключ» до дитини, то така дитина вчиться з охотою, легко засвоює шкільну програму, розкриває свої здібності та йде вчитися далі до ВУЗу. Позитивне відношення вчителя до учня якби заставляє його всім цікавитись, всім інтересуватися, бути уважним і тоді учень хоче бути першим в навчанні, і першим у своєму класі.

Але якщо перший вчитель негативно ставився до учня, ображав його, критикував, ображав, принижував, а таких випадків безліч, то він заклав дитині негативний навчальний досвід, і все це дитина сприймає на рівні підсвідомості, тому на рівні підсвідомості дитина буде сприймати школу і будь – яке навчання як щось таке що приносить неприємності. У такої дитини зникає бажання вчитися, ходити до школи, вона ледве закінчує школу і не хоче вчитися далі. Отже перший вчитель дає поштовх до навчання, до розкриття своїх здібностей та талантів, або негативним відношенням до учня закриває двері до навчання, до знань і створює психологічний бар’єр до розкриття здібностей у дитини.

6. Перша любов. Перша любов закладає цикли відносин з протилежною статтю, або зі своєю статтю і задає орієнтуючий бік та нахил в дитини. Для одних це позитивний досвід, для інший негативний. Досвід першої любові, або програма яка закладається при першому досвіді відкладається в підсвідомості та притягує до себе один психологічний тип людей. Першу любов пам’ятає кожна людина, але не кожен знає, що ті відносини які були при перші любові є визначальними для всіх її подальших наступних відносин.

Сценарій першої любові буде відтворюватися на психологічному рівні на протязі всього життя. Це як затерта пластинка, один сценарій але з різними людьми повторюється знов і знову, але відносини не міняються, постійно притягуються одного психологічного типу жінки або чоловіки. Щоб змінити цей сценарій, поміняти психологічний тип партнера потрібна довга праця над собою шляхом самовдосконаленням.

В цьому пункті ми виправимо загальноприйнятний стереотип та викривлення яке стосується любові чоловіка до жінки. В ідеалі любити повинна тільки жінка чоловіка, а не навпаки як це часто буває. Що відбувається коли чоловік любить жінку, а вона його недуже. В українців саме найбільше таких шлюбів, такий чоловік з деяким часом стане самим нещасним, тому що будь – яка жінка якщо вона не любить або не дуже любить свого чоловіка, на рівні підсвідомості завжди буде шукати того «єдиного» якого зможе полюбити, такого, яких дітей вона собі малює в уяві, і який підходить під цей уявний образ. Все це відбувається на рівні підсвідомості, тож вона завжди буде створювати багато всяких проблем та труднощів чоловіку якого не любить. Тому виходячи з цього ми приходимо до висновку, що любити повинна жінка чоловіка, а він її повинен цінувати та поважати за її любов та мудрість, і тоді в кожній сім’ї завжди буде любов та гармонія.

7. Перша фізична близькість, перший секс. Перший секс в житті кожної людини має грандіозне значення, це чіткий перехід свідомості тієї планки де починається доросле життя, це вихід з дитинства і усвідомлення себе як дорослого та рівного всім іншим, а саме головне - це відчуття чогось такого незабутнього що приносить розчарування або задоволення та насолоду.

Для чоловіків перша його жінка завжди буде визначати моральну структуру всіх наступних його жінок, його типу жінок та рівень задоволення. З першою жінкою вмикається цикл сексуальності і ці сексуальні відносини та поведінка будуть переноситися на всіх інших жінок які будуть в його житі.

Якщо першою була стерво з демонічними нахилами, то в подальшому він буде притягувати до себе саме цей тип жінок. Але якщо перша була з ангельським нахилом, то в майбутньому він буде також притягувати до себе цей такий тип жінок.

Для дівчат перший секс кардинально змінює їх життя, з дівчат вони переходять до категорії жінок, на рівні підсвідомості, на фізичному рівні в них відбуваються незворотні зміни. Ці зміни прямо залежать від того яким був перший секс і з ким був перший секс, тому що перший сексуальний партнер буде визначати психологічний портрет та духовний рівень всіх її дітей, незалежно від якого чоловіка вони будуть.

Виявляється що діти будь – якої жінки обов’язково успадкують якості її першого чоловіка. Ось чому наші пращури дуже серйозно відносилися до цнотливості дівчини і брали в жінки тільки незайманих, це для того щоб зберегти генофонд свого Роду. Спадкоємна зміна від першого чоловіка яку дівочий організм отримав в наслідок першого сексуального контакту розповсюджується на всіх її дітей і ніколи не змінюється. Ця закладена програма в жіночий організм працює без компромісно, навіть тоді якщо вона буде народжувати від різних чоловіків. Всі її діти успадкують духовні та психічні якості її першого чоловіка.

Ця наука називається – телегонія. Це добре знають всі хто займається виведенням нових порід собак, свиней, корів, коней та інших свійських тварин. Людина також відноситься до ссавців, тільки до розумних. Уявіть собі які проблеми будуть з дітьми якщо першим сексуальним партнером буде п’яниця, дегенерат, наркоман, педераст, психопат, як ви думаєте звідки беруться дегенерати, злочинці, виродки - все йде звідти.

8. Перший начальник. Перший начальник чітко закладає програму та перший досвід у відношенні до праці та кар’єрному просуванню. Якщо на першій роботі склалися добрі відносини з начальником, він підтримував, хвалив, давав премії, то в подальшому житті всіх наступних начальників незалежно від їхньої вдачі людина будете сприймати нормально, до роботи ставитись позитивно та буде намагатися зробити кар’єру.

Але якщо на першій роботі начальник ставилися негативно, поступав не справедливо, то всіх наступних начальників людина буде сприймати негативно, стосунки будуть досить проблемними, на роботу такі люди ходять як на каторгу і час від часу будуть постійно змінювати місце роботи. Тут зрозуміло буде багато чого залежати від професіоналізму самої людини.

Такі люди завжди будуть на собі тягти багато чужої роботи, на них будуть «вішати» всякі ліві завдання. Не секрет, що в кожній фірмі є такі люди на яких навісили багато різних обов’язків, вони працюють з ранку до ночі, виконуючи часто чужу роботу.

9. Перший рятівник. Перший рятівник закладає програму на рівні підсвідомості по відношенню до всіх служб які мають відношення до рятування людей, до лікарів, до міліції, до МНС, та інших служб. Якщо перший досвід, якщо він був позитивний він дає довіру до всіх хто займається рятуванням людей, така людина нормально сприймає лікування, довіряє міліції, та позитивно відноситься до них.

Але якщо перший досвід був негативний, наприклад; лікар дуже боляче лікував, така людина не буде довіряти лікарям, вона буде займатися самолікуванням, не буде до них звертатися навіть в випадках серйозних захворювань і завжди буде негативно до них відноситись. Така сама негативна реакція буде до всіх інших служб які мають відношення до рятування людей. 10. Расологія. В зв’язку з тим що в чистому расовому вигляді в Україні зустрічається трохи більше 6% українців і це в більшості випадків у віддалених селах та гірських районах Карпат. Це там де чужинці та загарбники майже не затримувалися і змішання крові з ними майже не відбувалося. Тому ми цю тему в книзі розглядати не будемо.

В дійсності Аристократичне виховання буде благом тільки тим людям які отримали виховання згідно своєї справжньої природи, за своїми природженим здібностям та талантам, і таке виховання допомогло їм розкрити свої таланти і таким чином досягти вищого мистецтва, тоді ці мистецтва принесуть в їхні душі всякі блага та божественну мудрість.

Створення Аристократа починається з свідомого зачаття його батьками, коли вони це розуміють і усвідомлюють, та чітко розуміють те що вони дійсно хочуть, у відповідний для такого часу день, виходячи з того якими талантами і здібностями вони хочуть наділити свою дитину, або яким якостями повинен володіти майбутній Аристократ.

Із тої глибинної мудрості яку нам залишили наші пращури ми знаємо, що не кожен день підходить для цього, а щоб дитина народилася талановита і геніальна є спеціальні та особливі дні, їх називають «королівськими», їх небагато всього 7 днів в році, але вони не стоять на одній даті – вони «плаваючі». Їх потрібно знати та використовувати для зачаття або народження дітей, майбутніх талантів, геніїв та Аристократів. Щоб їх визначити для цього потрібно звернутися до жерця, відуна або капена.

Наші пращури це добре знали і використовували ці знання на користь свого Роду. Аристократ - це Арій в сотому поколінні, це нащадок Арія, це Арій в сотому відображенні. Для зачаття справжніх геніїв та Аристократів є також і інші дні - це дні найбільших наших істинних свят по аристократичному календарю.

Отже перше найбільше свято року – це Великдень, великий – день, наш справжній Новий рік, 21 березня кожного року. Це день весняного рівнодення, його ще називають Брахманський Великдень або Свято Жерців. Це справжній Новий рік, це природній цикл проходження Сонцем небесного екватора - Сонце входить в північну півкулю, це поворотний пункт Землі, дні стають більшими за ніч, з цього часу починається справжня весна та польові роботи, прилітають птахи, тварини та плазуни виходять з зимової сплячки.

Це особливий день для зачаття та народження дітей. Дитина зачата на Великдень народиться в інше найбільше наше свято, день зимового сонцестояння 21 – 24 грудня в день Верховного Бога Рода та Бога Коляди. В ці дні народжуються Великі люди - це пророки, творці нових релігій та релігійних течій, в цей час народився Рама – творець трипільської цивілізації, Зоряної релігії та Ведичної релігії, в цей час народився Зоратуштра – творець Авестійської релігії і культу Сонця, в ці дні народився Будда – творець буддизму, релігії розвитку і самоусвідомлення.

В ці дні народилися творці єгипетських та семітських культів. В цей час народжуються творці релігійних сект, таємних орденів, великі політики та державні діячі, це люди які діють і творять в планетарному масштабі.

Друге найбільше наше свято - це свято Бога Купало, день літнього сонцестояння 21 – 23 червня коли найбільший день і найменша ніч в році. Ці дні особливі, Сонце знаходиться в піку своєї сили, природа в найбільш повному своєму розквіті, це час збору майже всіх лікарських трав.

Це поворотна точка Землі відносно Сонця, після днів сонцестояння, день починає зменшуватись а ніч збільшуватись. В ці дні ми проводимо своє очищення на всіх рівнях - на духовному, на ментальному та фізичному від всяких проблем, бід, хвороб та болячок, з відповідними ритуалами та обрядами. В цей час ми проводимо також інші обряди і ритуали, пов’язані з земними радощами та благами, з достатком і мудрістю.

Зачата в ці дні дитина народиться на Великдень – 21 березня, в день весняного рівнодення. В цей день народжуються найбільш відважні та хоробрі люди, справжні воїни, мужні амазонки, дуже витривалі та вольові люди з міцною будовою тіла, войовничі та рішучі. Це ті якості духу та свідомості яких так не вистачає теперішнім українцям.

Трете найбільше наше свято, це свято Вирію, день осіннього рівнодення 22 вересня. Це поворотний пункт, Сонце пересікає небесний екватор і переходить до південної півкулі, з цього дня ніч стає більшою за день, це час відльоту птахів в теплі краї, це закінчення збору врожаю, це впадання деяких тварин і плазунів в зимову сплячку.

Зачата в цей день дитина народиться в день літнього сонцестояння, в день Бога Купала і відповідно отримає всю міць та силу природи, мудрість пращурів та підтримку і покровительство наших Богів. В ці дні народжуються провідники та лідери Родів і нації, це хранителі традицій, консерватори звичаїв та обрядів. В ці дні народжуються хранителі Родів, Капени (хранитель Капища), Відуни (хранителі Храмів) та Жерці (хранителі Нації) і при народжені вони отримують таланти та здібності пов’язані з цим.

Отже Ви мабуть помітили, що виходить дуже цікава ситуація - дитина зачата в одне велике наше свято народжується в інше велике свято, отримуючи при цьому якби подвійну силу, міць і мудрість пращурів а також декілька талантів та визначних здібностей. Тобто вона явно буде переважати у всьому дітей народжених в прості та звичайні дні. Всі наші свята мають природну основу, тому що вони стоять на чітких кардинальних точках і поворотних пунктах Землі та Сонця, які мають надзвичайно сильний зоряно – планетарний вплив на природу та все живе на Землі включаючи звичайно і людей.

Четверте найбільше наше свято – це свято Бога Рода і Бога Коляди. Це дні зимового сонцестояння 22 – 24 грудня, коли найбільша ніч та найменший день в році. Зачата в ці дні дитина народиться в день осіннього рівнодення, на свято Вирію.

В цей день народжуються найбільш мудрі законодавці та судді, чий природжений талант, дар та гармонійну вдачу і красу неможливо не помітити чи зменшити.

Також є і інші важливі дні, які потрібно ефективно використовувати для таких цілей, для народження геніальних та талановитих дітей, але вони не мають стійкої дати, вони плаваючі, тому ми їх наведемо в розділі «Аристократ і майбутнє», для цього потрібна консультація в Жреця, Відуна або Капена. Ми наголошуємо, що всі ці дати, всі уточнення ми наводимо для того щоб повернути націю до першоджерел нашої мудрості, до того колодязя знань яким володіли наші пращури, щоб відновити наші сили, нашу міць, наш справжній світогляд. Це потрібно для того, щоб відтворити ту істину, яку наші недавні пращури втратили, та віднайти себе як найціннішу і унікальну націю на Планеті.

В даному випадку ми приводимо ті знання які прийшли до нас і збереглися з далеких запорошених тисячоліть і всі ці знання традицій та мудрість – це істинно наша прадавня мудрість, хоча трохи і споганена християнством.

В створені і формуванні Аристократа ми будемо давати справжні цінності і знання які майже протилежні по змісту навчанню демократичному, яке в силу своєї згубності дає другорядні знання та всякий непотріб який засмічує мозок і який неможливо використати в реальному житті.

В крові пересічної людини в залежності від ступені її деградації частково або повністю вимитий Арійський ген, який дає здатність дружньо триматися разом і вирішувати реальні проблеми та протистояти всім утискам внутрішніх і зовнішніх ворогів.

Це результат демократичного навчання, демократичного світогляду та цінностей, якщо їх взагалі можна назвати цінностями. Всякий нерозумний постійно хоче почути якісь доводи чи підтвердження чогось, але якщо він їх отримує все рівно нічого не робить із – за своєї внутрішньої розбалансованості та душевного роздвоєння яке є результатом християнізації, фальшивого виховання привнесеного чужаками та навчання за другорядними чужими стандартами.

Ми повністю змінимо орієнтири нації, теперішні орієнтири які можна описати декількома точними словами; «Створені для рабства, для розпусти та експлуатуються жлобами і євреями» на абсолютно протилежні ідеали; «Створені для щастя та свободи, люди твердої волі, честі та експлуатують інших». Виходячи з того що нові орієнтири будуть базуватися на нових психологічних підходах в основі яких лежать нові якості нації, цільовий прогресивний колективний розум, відновлена душа нації, сильна воля, непохитна твердість в досягнення цілі, та чітка мета по створенню Аристократичної України і нової світової цивілізації, а це нові якості які до тепер не були присущі нації.

Ми добре знаємо, панують та володарюють лише ті нації, в яких є впертість досягненні цілі, монолітний колективний розум і душа, міцна і непохитна воля та чіткий порядок у всьому. Творчість, інтелект, філософія це другорядні якості нації, тому що вони не мають силового фундаменту.

Ми повернемо націю в її природне русло, щоб це зробити ми повністю змінимо підходи до навчання і знання які тепер даються, тому що теперішні шкільні програми були актуальні сто років тому, потім наші вороги підмінили освіту - грамотністю. Основна відмінність освіти від грамотності полягає в тому, що освічений має практичні знання про світ; він знає звідки він походить, з якого Роду, для чого він живе, чого хоче досягти і як це зробити, знає справжні традиції та соціальні закони, знає своє призначення та свою місію, знає як розвити вольові та розумові якості і його не можна обдурити.

Грамотний являє собою інструмент для продажі на ринку праці, він не має фундаментальних орієнтирів, не знає своїх талантів і здібностей, він пускає своє життя по загальній течії, їм легко маніпулювати і він беззахисний. Освіченість - це просвітлення духу людини, і переводиться з староукраїнської мови та має образно – змістовне значення як відкриття внутрішнього зору на речі, в яких добре прослідковується розуміння причин та наслідків всього що відбувається, це розуміння буття. Освічена людина бачить і розуміє те, чого інші просто не помічають і на що просто не звертають уваги. Грамотний - це людина яка вміє читати, писати і рахувати, його голова забита всяким непотребом, яким він не може практично скористатися - це най нижча ступінь освіченості.

Теперішня демократична школа дає дітям другорядні знання, це орієнтири минулого століття, це навчання споживацького способу життя, який завжди веде до деградації. Тобто дітям дають фальшиву шкалу цінностей, шкалу споживача, шкалу обслуги і роботяги, тому після демократичної школи і відповідного зомбування більшість дітей не може реалізувати себе в житті, вони не можуть стати особистостями та розкрити свій справжній потенціал і свої якості.

Теперішні випускники шкіл до реального життя просто не готові. Вони не знають як посісти гідне місце в демократичному суспільстві, це самий нижчий рівень людини, рівень обслуги, рівень гвинтика, рівень вічного роботяги та заробітчанина. Якщо вчитель добре знає фізику, але не знає що таке честь, не має якісних життєвих орентирів – це не освічена людина, це біоробот який випускає таких самих біороботів яким є сам.

Справжня освіта не може бути без ідеологічної та моральної бази, без чіткого фундаменту, без ясної і конкретної цілі, без твердих життєвих принципів, без знання своєї істинної хронології, без справжньої релігії, тому що тоді це фальсифікат, подвійна мораль яка спустошує розум та легковірні дитячі душі.

Ми будемо навчати так, щоб дитина знала відповіді на головні запитання, в чому сенс життя, щоб дитина взнала про всі таланти і здібності та зуміла їх розкрити, ціль справжньої освіти – це дати знання того що правильно. Освіта - це створення дитини, навчати означає створювати, тому що кожна інформація несе формуючий вплив на свідомість та підсвідомість дитини, формує її світогляд, тому ми даємо навчанню найбільше значення. Якість навчання формує свідомість дитини та чітко направляє її в подальшому життю.

Ми викинемо із навчальних програм всі ті дурниці якими демократи отруюють свідомість наших дітей останні десятиріччя, всі ті пусті ілюзії про перевагу демократичного способу життя, про ті високі стандарти життя які ніби доступні всім, про тисячі пустих теорій та марних надій, про словоблудні обіцянки, які більшість сприймає за справи, все те фальшиве та пусте яке десятиліття носилося в повітрі та не могло статися, тому що воно є пустою хибою і фальшивкою яке по суті є зло, та злом для нас і залишиться.

Дитина яка приходить до школи, це сирий матеріал з тілом і мозком, і вчитель повинен створити з неї людину з великої букви. Хто є справжній вчитель? Це той хто знає і дає головне, це той хто здатен відкрити очі дитині і дати відповідь на головні запитання, та сформувати з дитини особистість. Головне завдання вчителя – це знайти та розкрити таланти учня, зробити з нього особистість на базі наших справжніх цінностей, для служіння собі, нації та державі.

Демократи вчать – витрачайте своє життя і живіть в пусту, розтрачуйте на побут, на всякі розваги, на пиятику, на сексуальні та наркотичні задоволення, на модний одяг і так далі, тобто вони вчать як стати «крутим» споживачем і більшість батьків про це навіть не думають.

Тому що вони так само ходили до школи, нічому розумному не навчилися, ніким не стали, тому вони рахують що це нормальний спосіб життя.

Ми будемо вчити наших дітей по зразках елітних шкіл, по схемі єврейського виховання, ми візьмемо звідти все найкраще,все най ліпше, добавимо свої стандарти, і тоді вийде найкраща програма, найефективніша система знань в світі. Ми створимо новий напрям та новітні принципи навчання та виховання, в яких першочергове завдання буде створити людину Аристократичного світогляду, і дати їй масштабне розуміння речей, залізну волю, бажання досягти своїх цілей, люблячу чіткий порядок та люблячу нашу націю.

Цей напрямок буде орієнтований не тільки на розвиток інтелекту та розвиток залізної волі, ми дамо чіткі орієнтири на приналежність до своєї еліти, до своєї нації, ми дамо фундаментальні основи справжньої нашої релігії, тому що вона формує стрижень майбутньої Аристократії, і навчає бачити своє призначення. Ми знайдемо та розкриємо талант і здібності кожного учня, ми навчимо його розуміти основні та другорядні цілі та завдання і їх значимість, ми будемо вливати «залізо» в душі дітей.

В наших школах ми будемо створювати базові цінності у дітей, які необхідні для повноцінного життя - це честь, мужність, мудрість, жага до великого, натиск та порив до кращого, ненависть та лють до ворогів, цінування свого та неприйняття чужого.

Ми поставимо справу таким чином, щоб виростити покоління з розумінням виконувати грандіозні завдання, розуміння проблем раси та чистоти крові.

Наш світогляд в школах буде базуватися на зміцнені характеру нації, на змінені колективного розуму та душі нації, на вироблені вольових та стійких якостях характеру, тому що вони є визначальними у створені нового типу Українців, і нової нашої держави,на придбанні нових якостей, які відповідають загальному уявленню про своє місце під сонцем, та на тому що ми піднімемо геніальні знання нації і значення особистості. Нація та держава - основні фактори розвитку, але роль особистості в усіх сферах життя буде першочерговою.

В наших прогресивних аристократичних школах ми дамо та навчимо розумінню відрізняти Аристократа від простолюдина, ми чітко пояснимо різницю між ними і нами, щоб кожен розумів яка прірва між нашою свідомістю та їхньою, між нашим розумінням і їхнім, між нашими масштабами і їхніми, між нашим мисленням та їхнім мисленням.

Простолюдини та різні жлоби готові легко пожертвувати всім та всіма заради тимчасової вигоди або популярності, навіть неможливо уявити собі те, до якої дурні доходять навіть розумні голови із середовища простолюдинів та жлобів, які під впливом демократичної пропаганди та самообману легко втрачають справжні орієнтири, мужність та честь, впадають в зневіру.

Вони навіть від невеликої невдачі при відсутності правильної підтримки, та до якого приниження вони можуть доходити щоб отримати популярність, гроші та славу. Це результат відсутності міцного характеру та твердої волі більшості наших співвітчизників, і ми якраз будемо прививати ці основні якості нації.

В наших школах ми навчимо молоду Аристократію зневажати всіх, хто з якихось причинах втратив мужність, честь та гідність, які є основними ознаками і якостями великих націй, це буде відноситися до будь – кого, включаючи і пересічних людей, тому що їх свідомість визначає колективний розум нації та її душу. Ми навчимо молодих Аристократів використовувати популярність, гроші та славу для того щоб добитися виконання своїх та наших цілей і намірів, і щоб вони ніколи навіть подумки не опуститися до нижнього рівня, до жлобів, лохів та рівня дегенератів.

Знання психології людської душі набагато полегшить це розуміння та забезпечить виконання наших намірів, ми навчимо наших дітей всьому тому і дамо їм такі знання, щоб вони свої плани та наміри завжди втілювали в життя. Щоб вони завжди в своїх діях йшли до самого кінця, до повного завершення того що задумали, щоб вони в своїх працях не звертали уваги на відволікаючі другорядні цілі, на різні розставлені пастки, на приманки, на всякі ігри які засмічують розум та дають фальшиві задоволення, на все те що може привести до деградації, до зниження якостей Аристократа та асиміляції серед простолюдинів.

Якщо в когось буде появлятися явна зацікавленість в таких розставлених пастках і приманках, то це потрібно розуміти і сприймати так що дух цих людей швидко забуде наші високі ідеали та справжні цінності і з часом ці люди опустяться до рівня простолюдина чи деградують ще більше і таким чином перестануть бути рівнею нам.

Ми навчимо молодих Аристократів, щоб вони завжди в своїх діях рахувалися з відсталістю, забитістю та дикістю натовпу, його хиткістю та мінливістю, Аристократ ніколи не повинен випускати із виду те, що сила і віра народу сліпа, нерозумна і беззмістовна, вона вічно блудить то вправо, то вліво, тому що ці сили - це дикі інстинкти, емоції та порожні бажання. Виходячи з цього, йдучи до своєї мети і виконуючи свої прагнення, ми навчимо нашу молодь так щоб їх перемога забезпечувалася тим, що вони віртуозно грали на самих чуттєвих струнах людської душі - на стремлінні до вигоди, на жадібності, на ненаситних бажаннях народу до матеріальних благ.

Кожна із перерахованих слабостей людини достатньо для того щоб віддати його слабу волю для досягнення влади Аристократії і тим самим купити його силу та слабу волю.

Справжній правитель це той, який мислить, працює і думає в масштабах планети, в масштабах держави і нації, та який піднявся вище правителя колоніального рівня. М. Млавець

АРИСТОКРАТИЧНЕ МИСТЕЦТВО ПРАВИТИ

Мистецтво справжнього Аристократа - це мистецтво правити, і це не залежно чи це якесь підприємство, чи турбота про мале або велике місто, чи це держава або навіть ціла планета - немає різниці для Аристократа, якщо він має природжений дар та розвинуті якості управлінця. Дар керувати – це не пізнавальний дар, це тільки природжений дар, його не можна набути шляхом навчання, це природжені якості душі та розуму які відносяться до мистецтва правити і володарювати.

Турбота про все людське суспільство, про націю, про державу це мистецтво правити приналежить виключно нам Аристократам і більш нікому іншому. Той хто керується інстинктами, емоціями та керує з допомогою сили – це тиран, а хто м’яко і розумно турбується про долю кожної людини, про націю і державу той Аристократ. Мистецтво правити - засновується на знаннях та на природжених здібностях, і справедливості, тож якщо нація або держава перетворюється з поганої на кращу, з бідної на заможну, з відсталої на розвинену, з дикої на цивілізовану, з споживацької на Аристократичну, то це ті показники та ті підтвердження статусу, таланту, і аристократизму правлячих людей.

Нерівність між націями, між людьми та їх справами, а також те що якості талановитих ніколи не будуть знаходитися в спокою,все це не допустить проявів несправедливості в Аристократії, а лише дасть справедливо діяти відносно всіх людей в державі, як було в давнину.

Ми розуміємо, неможливо зробите все щоб було ідеальним, і щоб все відповідало всьому тому що є простим та зрозумілим, але зразкова турбота вмілого правителя зберігати найкращий державний устрій, та найвищу якість життя нації, це така сила мистецтва яку необхідно ставити вище простих законів.

Тому що прості закони дані для несвідомих та відсталих людей, а рівень Аристократа знаходить та базується на розширені свідомості та на сходинку вище, ніж свідомість пересічної людини, ось тому справжній Аристократ в своєму правлінні не може робити помилок, і вищим правилом є те щоб розумно та мистецьки всім віддати по справедливості, та оберігати всіх громадян від всяких бід, і по можливості робити їх та виправляти з гірших на кращі. Аристократичне мистецтво правити можна розділити на такі складові частини; 1 – Знання природжене та знання пізнавальне, набуте. 2 – Знання володарюючі і знання розмірковуючі. 3 - Управлінське мистецтво яке турбується не про одну націю а про всю цивілізацію.

До мистецтва правити відноситься ораторське мистецтво і знання красномовства, знання глобальної політики і розуміння внутрішньодержавних ситуативних подій, передбачення майбутніх подій та мудрість приймати правильні рішення для нації та держави.

Мистецтво правити, яке є дійсно Аристократичним, не повинно діяти на пряму, а воно повинно керуватися тими якостями і знаннями які призначені для таких дій, тому що їм відоме початок та розвиток найважливіших справ в державі, благо підходящий і непідходящий час для них, тому всі інші мистецтва повинні підпорядковуватися йому - мистецтву політики. Воно править всіма іншими мистецтвами і знаннями та турбується про закони та всі інші справи в державі сплітаючи їх в одне ціле.

Ми справжні Аристократи ні під яким видом не допустимо, щоб розумові здібності Аристократа відхилялися та віддалялися від мужніх та хоробрих здібностей, ми будемо сплітати їх разом і діяти в однодумстві, почестях та славі творячи таким чином міцну основу і даючи всім цим якостям рівність в мистецтві керування державою і нацією. Виходячи з того, що мужні якості поступаються якостям справедливості, але вони є найнеобхідніші в досягненні мети, тож неможливо щоб в державі справи йшли добре, якщо правитель не буде мати їх одночасно.

Аристократичне мистецтво правити є прямим переплетінням яке сплітає шляхетні, мужні і розмірковуючі якості та свойства, об’єднує їх в житті єдиною метою, однодумством і дружбою, створюючи таким чином найкращого представника нації - Аристократа, який вбирає в себе всі ці якості.

Така людина зможе зацікавити та об’єднати всіх людей в державі, і розумних і дурнуватих та середніх і пересічних, тримати їх в руках, правити і керувати державою нічого не випускаючи із поля зору і роблячи наскільки можливо всіх щасливими.

Ми повинні відповідно до наших цілей наректи справжнього правителя того хто володіє царськими знаннями, незалежно править він на теперішній час, чи правив в минулому, але нам необхідно визнати що такими знаннями володіють і володіли дуже мало людей.

Ми не будемо зважати, заможні вони чи ні, але якщо вони керують у відповідності до мистецтва правління, то вони відповідають справжнім якостям Аристократа.

Якщо провести аналогію з лікарем, то справжній лікар коли він лікує людину може певний час приносити їй страждання, роблячи операцію чи щось подібне та приносити їй біль, але якщо він керується відповідними знаннями і володіє мистецтвом зцілення тіла від болячок і таким чином виліковує людину, то це повністю оправдує його дії та принесені страждання хворому.

Так само й Аристократ керуючись мистецтвом правити спочатку може приносити страждання нації і народу якийсь час, але якщо в кінцевому результаті такі дії принесуть благо і процвітання нації та державі, тоді його дії повністю виправдовуються і це є підтвердженням його таланту та статусу Аристократа.

Але якщо дії правителя крім горя та страждань не принесли народу ніяких благ, то такий правитель повинен рахуватися ворогом народу та понести найсуворішу кару і поплатитися головою за свої дії і в жодному разі його не можна зачисляти до Аристократів, тому що справжній правитель не має права на помилку, помиляється лише нікчема, бездар та тупак, на кшталт так званих «демократичних» президентів які останні часи керують Україною.

Тож ми ніколи не допустимо до влади нікчемних людей, простолюдинів, жлобів, авантюристів та приблуд, тому що існує велика різниця між мисленням та способом міркування та дій Аристократа і простолюдина, яка по своїй суті майже протилежна. На нас лежить штамп нашої вибраності та відмінності, як кращих людей з поміж усієї нації, як найвищих людських сутностей які явно відрізняються по всіх якостях від людей простих та жлобів.

Вони здатні лише спостерігати, але не здатні передбачати, вони не можуть нічого доброго придумати та реалізувати крім простих матеріальних речей. З цього видно що сама природа і наші Боги вибрали нас для того щоб ми володарювали в країні та над усім іншим світом і керували ними.

На прикладі втрати Криму ми чітко бачимо бездарність, незнання та невміння тодішніх керівників держави вийти з кризи і зберегти територіальну цілісність держави. Не маючи відповідного масштабного розуміння ситуації, не володіючи мистецтвом правити, ці простолюдини та жлоби зробили багато простих помилок, про які Аристократ навіть не думав би. Ці не підготовлені люди з учорашніх злодіїв та корупціонерів займаючи високі державні посади завдали непоправимих втрат нації та державі, і вони повинні понести відповідну кару за свої помилки та бездарність, а можливо й свідому здачу державних та національних інтересів на користь загарбника.

Така сама ситуація відбулася на Донбасі та Луганщині, коли ще не почата війна була вже програна, тому що бездарні та продажні керівники держави із демократів на ключові посади поставили своїх «друзів» які не мали елементарних знань в тих сферах керівництва й гадки не мали що робити далі. Всі призначення на вищі керівні посади в державі жлобів, державних злочинців, та бездарних випадкових людей привело до втрати великих територій та багато чисельних жертв серед військових та добровольців. І це найбільше вдарило по патріотах які не жаліли свого життя заради нації та держави.

А коли настали ще тяжчі години для нації і держави а московська орда напала на наш край, відсталий та забитий народ замість справжніх лідерів нації вибрав собі керівників із торгівців та комерсантів, замість воїнів та справжніх вождів. Результат не заставив себе чекати і через пів – року війни воювати вже не було кому. На 40 мільйонів населення справжніх воїнів виявилося всього близько 60 000 чоловік. Для такої кількості населення це абсолютний мізер, ось до чого привела втрата українцями Арійського гена – гена войовничості. Раби воювати не можуть і не будуть, вони здатні лише працювати за *похльопку* з ранку до вечора, горбатитися на чужинців та всяких приблуд.

Проект нашого майбутнього державного правління повинен бути єдиним плодом творчого розуму наших геніїв, ось тому кожен бажаючий зможе познайомитися з нашим планом дій, але суперечки про нього є недопустимими, лише внесення кращих поправок в нього, для того щоб не розвалити нашої єдності.

Ось тому всіх хто буде приносити спори і сварки по цьому пункту необхідно рахувати ворогом і поступати з ним як з ворогом. Таким чином натхненне творіння наших геніїв повинно бути знайоме всім, особливо народним масам щоб вони його прийняли як єдність нації, як надію на порятунок та вихід з постійної кризової ситуації яку нам нав’язали чужинці і їх підлабузники.

Царське мистецтво правити та ті знання які навчають володіти здатністю правильно повелівати не допускає щоб встановлені до нього вчителі і вихователі мали характери які не відповідають відповідні висоті знань та здібностей, і хто не може одночасно стати мужнім та розумним і розвинути здібності творити блага для нації в силу своєї дурнуватої природи і робить несправедливість та поширює її – той не може стати і називатися Аристократом, навіть тоді коли попередні його справи вказували на вищість та здібності по яких він міг стати рівним Аристократії.

Ми знаємо і твердо переконані, що людей з дикими інстинктами і страстями набагато більше ніж людей аристократичного типу, тому бажаних і ефективних результатів серед народу скоріше можна досягнути методом впливу на уяву, та методами примусу і страху ніж логічними переконаннями, і доказами.

Народ живе та притримується туманних ілюзій та мрій, своїх диких страстей та відсталих міркувань, своїх звичок та застарілих поглядів, він схильний до дегенерації і розділяється на багато різних груп та кланів, що є сильною перепоною для всякої вищої форми об’єднання, особливо на рівні державних та наддержавних структур, навіть тоді коли є всі докази та аргументи, і ці доводи спираються на наукові підтвердження.

Ми повинні враховувати, що всякі висновки народу залежать від критичної математично підрахованої більшості, яка завдячуючи своїм традиційним поглядам не розуміє всіх тайн справжнього політичного життя, робить свої критичні висновки та приходить до бездарних рішень які ведуть до розколу і анархії в суспільстві.

Тільки Аристократ може правити справедливо і без оплати, всі інші вимагають за це плату або винагороду, тому вони не рахують буде це благо для нації чи ні, вони бачать лише користь від правління для себе, а це означає що правління не відноситься до їхнього природженого таланту правити, відповідно це фальшиві правителі.

Більшість з таких правителів не усвідомлюють що таке несправедливість, і вони рахують що вона більша ніж справедливість, та сильніша за справедливість і в несправедливості більше сили свободи і влади. Ці фальшиві правителі вважають що справедливість, це те що пригоже сильному в деяких ситуаціях, а несправедливість ціле образна в будь – яких ситуаціях і придатна сама по собі. Такі правителі всі як правило тирани, а тиран по своїй психології знаходиться на рівні раба.

Тож недарма кажуть, що тиранія - це рабство у рабів, що є найгірше із гіршого. Тиран завжди потихеньку захоплює те що йому ніколи не належало, майно людське, державне і суспільне та присвоює його, як четвертий президент Янукович.

Справжнє мистецтво правити лежить за визначенням кількості правителів, немає значення їх багато чи мало, чи це добра воля чи насилля, чи це бідність чи достаток - природжений правитель завжди виведе націю з бідності з насилля та перетворить її на процвітаючу і щасливу.

Тому це мистецтво одне з найтяжчих і одне з найскладніших вмінь, тому ним необхідно займатися лише людям підготовленим з дитинства і вихованими за спеціальними програмами та вихованням специфічного характеру, ось тому про загальне уявлення повинні знати всі, щоб розуміти та відрізняти справжнього Аристократа від фальшивих правителів та тиранів.

Ці фальшиві правителі намагаються багатьох переконати ніби вони Аристократи, але їх справи ясно вказують хто вони є насправді, тож потрібно завжди дивитися на справи та дії таких людей, і ні коли на їх порожні слова та обіцянки, тому що більшість людей такими здібностями просто не володіє.

Ми, Аристократи твердо притримуємось простого принципу – ніколи не вірити на слово нікому крім Аристократів, всі демократи завжди намагаються видати слово за діло і цим пустослів’ям завжди дурять багатьох із народу видаючи сказане за зроблене і це сказане завжди залишається лише пустим словом і ніколи зробленим. Ми твердо притримуємось цього принципу і ніколи не віримо їм, тому щоб не повторити помилок якими колись розвели всякі чужинці та приблуди наших недавніх пращурів 1000 років тому, а їх розвели пустослови і словоблуди виставляючи слова за справи.

Більшість пересічних людей легко сприймають слово за діло, впадаючи в оману і не звертають уваги на те чи було зроблене обіцяне.

З цієї причини ми твердо встановили просте правило - цінувати людину лише за її поступки та справи, і в ніякому разі не вірити сказаним словам, лише собі подібним ми можемо вірити та довіряти.

Для досягнення наших благородних цілей і довгострокових планів потрібно завжди враховувати підступність, нестійкість і мінливість простих людей та жлобів, ми ніколи не забудемо і не випустимо із погляду те, що віра народу сліпа, нерозумна та беззмістовна, вона завжди хитається вправо, або вліво.

Наше мистецтво правити завжди має конкретну мету – об’єднати націю в один моноліт, в один залізний кулак, скасувати всі протиріччя в державі, щоб хлопець з Львова так само себе добре відчував в Одесі чи Харкові, чи Донецьку як у Львові, щоб йому всюди посміхались і відповідали рідною мовою. Наші вороги намагаються розділити націю по партіях, по сектах, на одинаків, на простих споживачів, а ми хочемо об’єднати націю навколо однієї загальноприйнятої ідеї для всіх - побудові Аристократичної України.

Ми даємо можливість всім бажаючим взнати та побачити абсолютно вірні напрями та підходи, якими дорогами потрібно рухатися і як створювати рідну Аристократію, капітал та Аристократичну Україну. Ми будемо керувати і направляти ту частину прогресивної національної ідеї та розповсюджувати такі підходи і дії, щоб сконцентрувати на ній всі думки нації та отримати її повну підтримку у всіх наших справах, щоб наші ідеї об’єднали націю в один моноліт, зібрала волю всього народу в один залізний кулак для досягнення нашої прекрасної мети.

Ми зробимо та будемо всякими способами підтримувати та допомагати всім національним і патріотичним рухам та організаціям, всюди сіяти об’єднуючі вчення та ідеї, максимально розвиваючі сильну волю, залізну хватку в досягненні поставленої мети, хоробрості, мужності, і розуміння теперішнього часу і нашого місця в ньому. Ми також всюди будемо сіяти наші вчення про істинну релігію пращурів, про істинне наше національне про справжнє економічне, політичне та домашнє життя і розуміння того що тільки опираючись на все це ми вийдемо з тієї пастки в яку затягнули нас пусті демократи.

Ми всіма способами і якомога міцніше скріпимо наше суспільство і направимо всіх в одне русло, в один напрямок на побудову найкращої світі Аристократичної України та нової цивілізації.

Розрахунок тут простий - коли наступить час кінцевої фази боротьби, то щоб народ не зміг під дією внутрішніх і зовнішніх ворогів ні повернути назад, ані звернути ліворуч чи праворуч, а лише йшов однією дорогою з нами, і чітко бачив свою мету по заздалегідь складеному нами плану.

Знання природжені і знання пізнавальні. Природжені знання або природжені таланти і здібності - це такі якості якими людина володіє не вивчаючи їх спеціально. Згідно знань нашої першоджерельної релігії людина приходить (народжується) на Землю з єдиною метою – пізнавальною.

Життя людини - це шлях навчання, пізнання та набуття певних досвідів в розвитку своєї душі та свого духу.

Тобто живучи на Землі кожна людина повинна в певний період свого життя набратися відповідно своїм життєвим циклам найбільшого позитивного досвіду по всіх ключових питаннях. Наприклад; від 1 – 7 років, набуття досвіду в розмові, в ходьбі, в пізнанні оточуючого світу та інших елементарних речах. В цей час закладаються всі основні доленосні та пізнавальні зміни які можуть відбутися а більшості випадків відбуваються в подальшому житті людини працюючи на рівні підсвідомості.

З 7 до 14 років - продовження набуття пізнавального досвіду в школі, читати, писати, рахувати, пізнання добра і зла, традицій нації та своє ставлення до соціуму (шкільного колективу), а також соціуму до дитини. З 14 по 21 рік - статеве дозрівання і набуття досвіду в любові, в партнерських стосунках, в сексуальному житті та відносин між собі подібними. Це час розкриття своїх талантів та здібностей, це розуміння ролі своєї сім’ї.

З 21 – 28 роки - набуття досвіду в створені своєї сім’ї, народженню і вихованню дітей. Вдосконалення своїх талантів та здібностей. З 28 до 35 років - усвідомлення себе та своєї ролі та місії на Землі, розкриття своїх творчих якостей і здібностей. Знаходження себе як спеціаліста. З 35 по 42 роки - доведення своїх природжених якостей і здібностей до професіоналізму. Своя спеціалізація, любима справа або хобі.

Від 42 до 49 роки - пізнання та усвідомлення вищих законів, причин та наслідків. Аналіз свого життя. Золотий вік людини. Становлення себе як професіонала. Від 49 до 56 років - розуміння та усвідомлення своєї Земної місії, свого Земного призначення, друга молодість. Заслуги та винагороди. Від 56 до 63 років, передача свого досвіду та своїх знань підростаючому поколінню. Пік слави та успіхів. Від 63 до 70 років - досягнення максимального матеріального успіху, насолода своїми досягненнями. Найвища вершина всіх досягнень.

Від 70 до 77 років - максимальна насолода життям, повна свобода у всьому, звільнення від всіх обов’язків та умовностей. Від 77 до 84 роки - усвідомлення та підготовка себе до Великого Переходу у вищі та кращі Світи, до свого Роду.

В 84 роки закінчується повний цикл проходження та набуття знань та досвіду в розвитку свого духа та душі, тож людське життя це постійна зміна циклічності, і найвища мудрість – це вміння вийти з постійно повертаючоїся циклічності, це талант виходу з реінкарнації. Це ми розглянемо в параграфі «Аристократ і його релігія».

Далі після 84 років життєвий цикл повторюється з такою самою циклічністю але вже на більш високому рівні.

Цей 84 річний цикл набуття досвіду та розвитку тіла і душі свідомо повинна пройти кожна людина, від початку і до самого кінця. І поки він не буде пройдений свідомо цикли реінкарнації будуть продовжуватися, тож перехід у вищі та прекрасні світи буде перекритий. Набуття цих знань і досвідів на протязі всього життя є обов’язково для кожного, тому що тільки набувши ці знань та отримавши всі позитивні досвіди, стражі Вищих Світів Леги та Арлеги (ангели та архангели) пропускають дух і душу до Вищих і прекрасних Світів.

Якщо людина з деградувала, стала п’яницею чи наркоманом чи за якихось інших причин не змогла набути всіх досвідів і здати цей «екзамен», то після смерті її дух, її душу, знов відправляють на Землю, дають нове тіло для повторного проходження і набуття цих знань.

Це називається реінкарнація, або цикл перероджень і він продовжується до того часу поки кожна людина не пройде цей шлях повністю, від початку і до самого кінця свідомо, та отримає цей досвід і знання. І тільки після того як людина отримає всі знання виконає свою місію і своє призначення, стражі Вищих Світів Леги та Арлеги пропускають душу і дух до Вищих Світів для набуття відповідного досвіду там.

Можна провести аналогію з народженням дитини, з внутрішньо – утробним розвитком людини. Після зачаття починається розвиток плода, з’являється голова, тіло, ноги, руки внутрішні органи і так далі, але тільки після повного розвитку абсолютно всього організму дитина народжується і живе далі. Якщо плід завмер, чи сформувався не повністю, то така дитина жити не буде, природа відказує таким неповноцінним в подальшому житті. Те саме відбувається і в тутешньому світі.

На прикладі цього можна зрозуміти, що існує чіткий критерій, чіткий закон всесвіту, щоб перейти в інший кращий Світ, незалежно чи це дитина з утроби матері, чи це людина з теперішнього реального світу у Вищий, щоб перейти в інший Світ потрібно відповідати всім вимогам Великих Переходів.

Ось тому чим більше було в людини реінкарнацій, тобто перероджень тим більше її душа, її дух отримали життєвого досвіду в попередніх народженнях, тож коли така людина народжується знов, то її душа, її дух вже мають якісь набутті знання, та якийсь досвід. Тоді ми кажемо що в такої людини є природжений талант і здібності, і вона відповідно може свої таланти під час свого розвитку легко згадати та розкрити.

Приблизно так з’являються талановиті та геніальні люди. Це все що стосується природжених талантів та здібностей, тож воно стосується кожного, ось чому в одних вони є - а в інших їх немає. Знання володарюючі та знання розмірковуючі. Це знання людської психології та знання психології нації. Кожна нація як і будь – яка людина є унікальною по своїх властивостях і здібностях, ось тому нації та народи діляться на відсталих - не здатних створювати свої цивілізації, на середніх які в силу багатьох причин не можуть створити своєї цивілізації, але мали їх в минулому, та розвинутих які тепер хазяйнують на планеті.

Вся різниця між цими націями і народами криється в їхніх здатностях до об’єднання та їхні