Стаття 24 (права дитини);

стаття 25 (права людей похилого віку);

стаття 34 (соціальне забезпечення і соціальна допомога);

Люблянська хартія з реформування охорони здоров’я

Хартія містить низку фундаментальних принципів, спрямованих на те, щоб «охорона здоров’я насамперед сприяла зміцненню здоров’я та поліпшенню якості життя людей»18. Зокрема, рекомендується, щоб системи охорони здоров’я були орієнтовані на людину, й щоб пацієнти брали участь у діяльності з поліпшення медичного обслуговування.

10. 2Здоров’я й обов’язки людини перед суспільством

Кожна людина має не тільки певні права, а й обов'язки, цю одне без другого просто неможливе. Наприклад, тільки при дотриманні прав людини ці права можуть бути реалізовані, тому кожна людина зобов'язана дотримуватися цих прав щодо інших людей.

У Загальній декларації прав людини записано, що кожна людина «має обов'язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи» (ст. 29). І справді, якщо суспільство забезпечує людині збереження її прав і реалізацію її свобод, то людина, у свою чергу, зобов'язана підтримувати таке суспільство, охороняти і захищати його, сприяти ііого удосконаленню і розвитку. Обов'язком громадянина кожної країни є визнання і дотримання Конституції як головного державного закону, у якому закріплюються в правовій формі основи державного устрою і головні права та обов'язки громадян.

Головні положення Конституції доповнюються і конкретизуються в різних галузях права: державному, громадянському, адміністративному, сімейному, трудовому, карному та інших. У кожній із цих галузей виробляються певні закони, які регулюють взаємовідносини між людськими групами і окремими громадянами в різних сферах їхнього життя і діяльності: економічній, політичній, соціальній, культурній тощо.

Наприклад, сімейне право регулює особисті й майнові відносини, які визначаються шлюбом і належністю до сім'ї. Ним визначаються умови і порядок прийнятій шлюбу, укладання шлюбного контракту і його розірвання, майнові відносини у сім'ї І розділ спільного майна при розлученні, права та обов'язки батькін і дітей та інше. Трудове право регулює працю робітників і службовців на підприємствах, в установах і організаціях. Воно регламентує взаємовідносини робітників і службовців з підприємством та його адміністрацією, взаємовідносини адміністрації і профспілкових комітетів шодо умов і оплати праці, участі робітників в управлінні виробництвом, вирішення конфліктних ситуацій тощо.

Кожна людина, досягши певного віку, несе особисту відповідальність за наслідки невиконання або недостатнього виконання передбачених правовими законами обов'язків, які призводять до порушення прав інших людей. Громадянська відповідальність передбачає застосування до правопорушника встановлених законом або договором заходів і лій. які мають для нього негативні економічні та інші наслідки. Було б, мабуть, зайвим доводити, що кожна людина зобов'язана знати і виконувати існуючі в суспільстві правові закони і нести відповідальність за їх порушення — це зрозуміло і так. Бо тільки там, де виконуються закони і де немає влади, вищої за закон, може йти мова і про існування соціальної справедливості. Але хотілося б звернути увагу не тільки па формально-правовий, а й па моральний бік цьою питання. Кожна людина має певні обов'язки щодо самої себе і щодо інших людей і несе моральну відповідальність за їх виконання навіть в тих випадках, коли це не передбачено існуючими законами.

Наприклад, поки що не існує законів, які б зобов'язували нас піклуватися про долю людства в цілому, оскільки, як правило, у більшості випадків дія цих законів обмежується рамками певної держави або декількох із них. Проте сьогодні не можна не розуміти, шо майбутнє людства, зокрема, збереження самого його існування значною мірою залежить і від кожного, хто проживає на планеті. Нам не може бути байдужою доля нашої планети, майбутнє наших нащадків, і ми несемо за цс відповідальність перед власним сумлінням.

Ніякі законодавчі акти не зобов'язують нас піклуватися про здоров'я чи добробут незнайомих нам людей, жителів інших країн. Але хіба ми можемо залишатися байдужими, знаючи, шо в нашому сьогоднішньому світі кожні дві секунди вмирає від голоду чиясь дитина? Хіба ми можемо вважати себе чесними, принаймні перед власним сумлінням, якщо хоча б не спробуємо зробити хоч якусь невеличку справу для поліпшення життя інших людей?

10. 3 Зв’язок бідності, безробіття й здоров’я

Бідність – характеристика економічного становища індивіда чи групи, у якому вони можуть самі оплатити вартість необхідних благ.

Бідність – нездатність підтримувати певний прийнятний рівень жизни.

Бідність - цей стан, у якому насущні людській потребі перевищують його можливості їх удовлетворения.

Виділення груп населення "соціальне дно", як специфічний шар, безсумнівно, носить умовний характер. Проте ці групи мають подібні риси: це, в основному відкинуті суспільством, позбавлені соціальних ресурсів, стійких зв'язків, втратили елементарні соціальні навички та домінантні цінності соціуму.

Серед ‘’мешканців дна’’ мало на осіб із вищою освітою. Проте оскільки більшість жебраків і бомжів мають середню та середнєю спеціальну освіту; до того ж 6% мають вищу освіту; її мають також бомжі і повії

Близько 14% маргіналів живе невеликими групами чи колоніями, інші - у сім'ях і одинаками.

Як джерела існування треба сказати збір склотари і брухт сировини, речей і продуктів на смітниках і в контейнерах, виконання різних доручень і перепродаж товарів. Одне з основні джерела доходів — це милостиня.

Серед жебраків і безпритульних найбільший відсоток алкоголіків і токсикоманів. Більшість представників дна носить у собі суттєві сліди побоїв. Дві третини їх харчуються вкрай нерегулярно і поживою погану якість. Та загалом вони оцінюють своє здоров'я з помірної часткою оптимізму. Чимало їх не користуються ліками. Лише третина повій вдаються до послуг медичних закладів і майже половини їх не звертають уваги на хвороби чи лікують їх горілкою.

Майже абсолютно не охоплені медичним обслуговуванням бомжі і безпритульні діти.

10. 4 Формування європейської політики ВООЗ “Здоров’я для всіх” справедливість у питаннях охорони здоров’я

Найбільше значимою подією для формування політики ВОЗ сторіччя, століття що, минає, варто вважати стратегію «Здоров'я для всіх», прийняту в 1978 р. у м. Алма-Ата на Міжнародній конференції по первинній медико-санітарній допомозі. З тих пір вона періодично обновляється. У 1991 р. було сформульовано вже 38 задач програмного характеру. Їм були подані чотири основні задачі, сформульовані в такий спосіб: забезпечення справедливості в області здоров'я (зниження нерівності), продовження життя на роки (сприяння реалізації повного людського потенціалу), життя плюс здоров'я (зниження захворюваності і непрацездатності) і життя плюс роки (збільшення тривалості життя).

У 1998 р. була прийнята Всесвітня декларація по охороні здоров’я, що підтвердила схильність турботі про здоров'я як про основне право людини. Вона послужила призовом для всіх держав прийняти відповідні дії на національному і міжнародному рівнях.

Політика «Здоров’я для усіх у XXI сторіччі»

визначається такими основними компонентами:

Постійна ціль полягає в досягненні повної реалізації всіма людьми їх «потенціалу здоров'я».

Дві основні цілі:

- зміцнення й охорона здоров'я людей протягом усього їхнього життя;

- зниження поширеності і зменшення страждань, викликаних хворобами, травмами і каліцтвами..

У якості основних етичних основ концепції «Здоров’я-ХХI» розглядаються:

- здоров'я як одне з найважливіших прав людини;

- справедливість у питаннях здоров'я і його охорона і діюча солідарність країн, груп і контингентів людей усередині країн і представників обох статей;

- участь у здоровоохоронній діяльності і відповідальне відношення до неї /підзвітність окремих людей, груп, населення (общин) і заснувань, організацій і секторів.

Чотири основні стратегії діяльності обрані для забезпечення наукової, економічної, соціальної і політичної стійкості як постійної передумови і рушійного чинника в реалізації цілей «Здоров’я-ХХI»:,

- багатосекторні стратегії, у відношенні визначальних чинників (детермінант) здоров'я з урахуванням фізичних, економічних, соціальних, культурних, а також обумовлених статевою приналежністю перспектив і для забезпечення використання оцінок впливу на здоров'я;

- орієнтовані на кінцеві результати програми й інвестиції для розвитку охорони здоров’я діяльності і клінічної помочі;

- комплексна система первинної медико-санітарної допомоги, орієнтована на обслуговування на сімейному і комунально-общинному рівнях і підтримувана гнучкою лікарняною системою, що реагує чуйно, (стаціонари);

- спільна здоровоохоронна діяльність при широкій участі і притягненні відповідних партнерів по здоровоохоронній діяльності на всіх рівнях - удома /сім'я, школи і місця роботи, місцевого населеного пункту /общини і країни - і шляхом сприяння спільним процесам прийняття рішень, забезпечення виконання і звітності.

Було сформульовано 21 завдання по досягненню здоров'я для усіх, у яких відбиваються конкретні потреби всього Європейського регіону і пропонуються необхідні для поліпшення положення дії. Вони повинні стати свого роду еталоном, мірилом оцінки ходу роботи і досягнень по поліпшенню й охороні здоров'я і зменшенню чинників ризику для здоров'я. Разом узяті, задачі по досягненню «Здоров'я для всіх» являють собою основу для розробки політики охорони здоров'я в країнах регіону.