Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
Психологічні критерії підготовки до навчання дітей в школі
|
|
Діти різняться між собою за рівнем психічного розвитку, тому їхня готовність до навчання у школі буде різною.
Навчання вони можуть починати з 6-7 років за 3-4-річ-ною програмою. Як правило, це вирішується індивідуально, що актуалізувало необхідність розроблення критеріїв визначення готовності дитини до школи, вибору відповідної програми навчання. У школі дітям пред'являють однакові вимоги, передбачені навчальним планом. Дитина, спроможна їх виконати, є психологічно готовою до навчання, якщо навчання вимагає значних зусиль дитини, батьків, педагогів - воно буде неефективним. У з'ясуванні готовності дітей до школи викристалізувалися педагогічний і психологічний підходи.
Прихильники педагогічного підходу визначають готовність до школи за сформованістю у дошкільників навичок читати, міркувати, писати, декламувати вірші тощо. За цього підходу відсутня інформація про те, за якою із програм початкової школи варто навчати дітей надалі. Констатуючи рівень освоєння навчальних навичок, педагогічний підхід не враховує проблеми актуального і потенційного психічного розвитку дитини, його відповідності психологічному віку, можливого відставання або випереджання. Не забезпечується прогностична валідність підходу: не можна прогнозувати якість, темп і особливості засвоєння знань конкретною дитиною у молодших класах школи. Ці обмеження зумовили звернення педагогів за допомогою до психологів.
Психологічний підхід не є однорідним або універсальним, оскільки існує багато тестів, методів і процедур визначення готовності до школи, заснованих на теоретичному уявленні про неї як результат загального психічного розвитку дитини упродовж дошкільного життя. Відмінності психологічних підходів у розв'язанні цієї проблеми зумовлені неоднозначним трактуванням факторів і характеристик психічної сфери дошкільника.
Психологічна готовність складається з: мотиваційної, розумової, вольової та етичної готовності.
Поняття мотиваційної готовності включає відношення дошкільника до майбутнього навчання. Йдеться про позитивне відношення дитини до школи, про його настроєність на серйозну діяльність. Бажання стати учнем виникає майже у кожного старшого дошкільника. Це пояснюється тим, що дитина вже не задовольняється тими засобами зближення з життям дорослих, які йому надає гра. Він як би психологічно переростає гру хоча ще не перестає грати тривалий час, положення школяра все більше притягає дитину саме як сходинка дорослішання. Ваблять його і зовнішні атрибути шкільного життя: форма, приналежності учня. Так воно і є насправді: з переходом до шкільного життя змінюється суспільною положення дитини, у нього виникають нові обов'язки.
Проте бажання увійти до світу дорослих в новій якості не єдина причина для позитивної настроєності на майбутнє навчання. Друга причина полягає в пізнавальній активності, яка при завершенні дошкільного віку досягає щодо високого рівня розвитку. Для задоволення пізнавальних інтересів дитини на цьому рівні недостатньо «дошкільних» видів діяльності. Все настійніше ставати потреба в спеціальному навчанні, в бажанні пізнати нове, невідоме, розібратися в складному [8. c. 79].
Наукові дослідження показують, що великі труднощі в початковій школі випробовують не тільки ті діти, які не мають достатнього запасу знань і умінь, але перш за все ті, у яких не розвинена пізнавальна спрямованість, не сформована звичка думати, немає бажання шукати відповідь і т.д.
Не можна упевнено сказати про готовність до шкільного учення, того або іншої дитини, не з'ясувавши особливостей розвитку його пізнавальній активності, уявлень, що склалися, про школу, бажання вчитися і відношення до учення в цілому.
Мотиваційна готовність формується в кінці дошкільного - на початку шкільного віку, як прояв потреби в знаннях - якісно нового етапу в розвитку пізнавальної діяльності дитини.
Одним з важливих завдань сучасної школи є формування пізнавальної активності дітей, розвиток їх творчих здібностей, готовності і уміння самостійно працювати: уміти виділяти істотні ознаки в сприйманих предметах і явищах, доступних його розумінню; порівнювати один предмет з іншим, указуючи на відмінність і схожість; визначати причину явищ, робити прості висновки. Дитина повинна уміти швидко знаходити певні предмети, дії, якості; підбирати слова з протилежним значенням; згруповувати декілька предметів за загальною ознакою [8. c.83].
В інтелектуальній сфері ознаками готовності дитини до школи є: диференційоване сприйняття, довільна концентрація уваги, аналітичне мислення, раціональний підхід до дійсності, логічне запам'ятовування, інтерес до занять, досягнення результату власними зусиллями, бажання отримати нові знання, оволодіти на слух розмовною мовою, здатність розуміти і застосовувати символи, розвиток тонких рухів руки і зорово-рухової координації. В емоційній сфері про готовність до школи свідчать емоційна стійкість і навчальна мотивація (бажання вчитися). Ознаками готовності до школи в соціальній сфері є потреба у спілкуванні з іншими дітьми, уміння підкорятися інтересам і звичаям групи, здатність виконувати соціальну роль школяра.
Рівень розвитку мислення дітей старшого дошкільного віку дозволяє давати їм для вирішення завдання, розраховані на застосування одержаних знань, прояв кмітливості, кмітливості там, де чіткі знання не вистачає. До таких завдань відносяться розповіді, загадки, відповідь на які вимагає усвідомлення зв'язків і закономірностей явищ природи.
Школа вимагає від дитини сформованості певного рівня довільності - уміння організувати і контролювати свою рухову активність, діяти відповідно до вказівок дорослого, аналізувати запропонований зразок (виокремлювати його з матеріалу), мислення і мовлення, бажання бути школярем. Для оцінювання таких здатностей дитини використовують діагностичні процедури, призначені для з'ясування рівня розвитку передумов навчальної діяльності: уміння уважно і точно виконувати послідовні вказівки дорослого, самостійно діяти за його завданнями, орієнтуватися на умови завдань, долати вплив побічних факторів; належного розвитку наочно-образного мислення, що є основою повноцінного розвитку логічного мислення.
Date: 2015-11-14; view: 421; Нарушение авторских прав