ВИСНОВКИ. Тривалість експлуатації виробу залежить від умов його використання

Тривалість експлуатації виробу залежить від умов його використання. Властивостей тканини і якості та виду обробки.

Надійність одягу в експлуатації – важлива споживча властивість. В процесі експлуатації показники якості не повинні різко змінюватися протягом певного періоду часу (термін служби одягу).

Термін експлуатації одягу збільшується при ремонті окремих деталей або ділянок виробів, а також перелицюванні.

Пошкодженням одягу вважається порушення його цілісності в результаті дії механічних, термічних і хімічних чинників.

Залежно від ступеня зношеності деталей виробу весь відновлюваний одяг піддається дрібному, середньому або великому ремонту.

При ремонті одягу не тільки ліквідуються зношені місця, а й приводиться у відповідність із сучасним напрямком моди зовнішній вигляд. Для цього використовуються різні конструктивні і декоративні засоби.

Технологія ремонту одягу складається з двох етапів: підготовки виробу до ремонту і обробки деталей, вузлів або виробу в цілому. Підготовка одягу до ремонту і оновлення включає розпорювання деталей одягу або виробів, чищення, волого-теплову обробку, перекроювання і розкрій нових деталей, ремонт пошкоджених ділянок.

Важливе значення має обробка зношених частин, ремонт деталей і т. п. Існують наступні види обробки: декоративними деталями; тасьмою, шнуром, бейкою, ґудзиками, пряжками; конструктивними засобами (складки, защипи, аплікації) тощо Найбільш прийнятними для відновлення одягу є обробка різними матеріалами, декоративними деталями і обробка фурнітурою.

У якості додаткових оздоблювальних матеріалів використовують хутро, шкіру, оксамит, трикотаж. При цьому слід зазначити, що ефект обробки досягається поєднанням обробки тканинами двох кольорів або однакових кольорів різної інтенсивності тонів.

Знаючи процеси проектування та пошиття одягу, вимоги до характеристик готових виробів можна виокремити рекомендації по збільшенню терміну експлуатації виробів – точне дотримання технології виробництва, підбір якісних матеріалів та професійний підхід до проектування, проведення тестування одягу на різних етапах виготовлення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Бондар К. І. Практикум з технології швейних виробів: Навчальний посібник / К. І. Бондар. – Хмельницький: ХНУ, 2004. – 94 с.

2. Бохонько О. П. Особливості виготовлення, експлуатації та конструювання виробів із хутра і шкіри: Навчальний посібник / О. П. Бохонько, О. В. Ярощук, С. В. Грипачевська. – Хмельницький: ХНУ, 2007. – 72 с.

3. Васильківська О. І. Розробка методу проектування базових конструкцій нових форм одягу на основі принципів трансформації / О. І. Васильківська. – Київ: Київський держ. ун-т технологій та дизайну, 2000. – 20с.

4. ДСТУ 2023-91 Деталі швейних виробів. Терміни та визначення. – К.: Держстандарт України, 1991. – 20с.

5. ДСТУ 2027-92 Швейні вироби. – К.: Держстандарт України, 1992. – 20с.

6. Дуда Я. Ю. Конструювання і технічне моделювання жіночого верхнього одягу: Посібник / Я. Ю. Дуда. – Львів: «СПОЛОМ», 2009. – 356 с.

7. Кокеткин П. П. Промышленная технология одежды: Справочник / П. П. Кокеткин, Т. Н. Кочегура, В. И. Барышникова. – М.: Легпромиздат, 1988. – 640 с.

8. Колосніченко М. В. Мода і одяг. Основи проектування та виробництва одягу: Навчальний посібник / М. В. Колосніченко, К. Л. Процик. – К.: КНУТД, 2011. – 238 с.

9. Комп’ютерні технології в проектуванні одягу. – Хмельницький: ТУП, 2000. – 22с.

10. Кудрявцева Н. В. Практикум з конструювання трикотажних виробів: Навч.посібник для студентів ВНЗ / Н. В. Кудрявцева,.В. Краснюк, Н. П. Кравчук. – Хмельницький: ХНУ, 2006. – 117 с.

11. Малко Л. Р. Практикум з крою та шиття: обробка поясного одягу: Навчальний посібник / Л. Р. Малко. – Дрогобич: РВВ ДДПУ ім. Івана Франка, 2010. – 92 с.

12. Материаловедение швейного производства: Учеб. Пособие / Е. А. Калмыкова, О. В. Лобацкая. – Мн.: Выш. шк., 2001. – 412 с.

13. Пашкевич К. Л. Конструювання дитячого одягу: Навчальний посібник / Л. К. Пашкевич, Т. М. Баранова. – К.: ПП НВЦ «Профі», 2012. – 320 с.

14. Петрова С. В. Технологія чоловічих та дитячих костюмів / С. В. Петрова, Н. М. Волкова. – К.: Техніка, 1973. – 216 с.

15. Савка Л. В. Конструювання та моделювання швейних виробів. Легкий одяг: навчальний посібник / Л. В. Савка, М. Ю. Скварок, Л. В. Білик. – Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, 2013. – 120 с.

16. Савка Л. В. Технологія виготовлення швейних виробів: навчальний посібник / Л. В. Савка, М. Ю. Скварок, Л. В. Білик. – Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, 2012. – 232 с.

17. Силаева М. А. Пошив изделий по индивидуальным заказам: Учебник для нач. проф. образования / М. А. Силаева. – 2-е изд., стер. – М.: Издательский центр «Академия», 2004. – 528 с.

18. Славінська А. Л. Методи типового проектування одягу: Навчальний посібник / А. Л. Славінська. – Хмельницький: ХНУ, 2008. – 159 с.

19. Славінська А.Л. Побудова лекал деталей одягу різного асортименту / А. Л. Славінська. – Хмельницький: ТУП, 2002. – 142с.

20. Супрун П. Н. Конфекціонування матеріалів для одягу: Навч.посіб. / Н. П. Супрун, Л. В. Орленко, Е. П. Дрегуляс, Т. О. Волинець. – К.: Знання, 2005. – 159 с.

21. Сушан А. Т. Інженерне проектування швейних виробів: Навчальний посібник / А. Т. Сушан. – К.: Арістей, 2008. – 172 с.

22. Третьякова Л. И. Методы обработки швейных изделий: Учебн. пособие / Л. И. Третьякова, Е. П. Турчинская. – К.: Вища школа, 1988. – 224 с.

ДОДАТКИ: