Пошкодження одягу, що найчастіше трапляються

Термін носіння одягу збільшується при ремонті окремих деталей або ділянок виробу.

При ремонті одягу не тільки ліквідуються зношені місця, а й призводять вироби у відповідність із сучасним напрямком моди використовуючи різні конструктивні і декоративні засоби [12, с. 317].

Певний вплив на прояв пошкоджень зумовлюють особливості будови матеріалів, з яких виготовляються предмети одягу.

Вироби одягу за призначенням прийнято ділити на п'ять класів:

· білизняні;

· верхні;

· панчішно-шкарпеткові;

· рукавички;

· головні убори;

· платки та шарфи.

Для виготовлення одягу використовуються текстильні, шкіряні і плівкові матеріали. Текстильні матеріали в залежності від способу виробництва бувають трьох видів: тканини, трикотаж і неткані матеріали [16, с. 105].

При виготовленні одягу найбільш часто застосовують ткані матеріали, характерною особливістю яких є наявність двох переплетених взаємно перпендикулярних систем ниток – поздовжніх (основних) і поперечних. Особливості способу переплетення ниток визначають вид тканини: полотняна, саржева, атласна і сатинова. Характер переплетення ниток має істотне значення при утворенні механічних ушкоджень одягу. Так, полотняні тканини легко рвуться вздовж основи, в той час як деякі саржеві тканини (наприклад, фланель) – поперек основи. Розрив атласних тканин відбувається однаково часто як по основі, так і поперек неї.

Шкіряні матеріали виробляють з шкур різних тварин (великої рогатої худоби, коней, моржів, свиней, кіз і т. д.). У процесі вироблення шкіра ущільняється, стає більш гладкою і набуває однорідності. Пошкодження шкіряних виробів прослідковується набагато рідше. Такі випадки стосуються перш за все зміни зовнішнього стану речей через кілька років користування, появу тріщин або потертостей [9, с. 12].

Пошкодженням одягу вважається порушення його цілісності в результаті дії механічних, термічних і хімічних чинників.

Залежно від ступеня зношеності деталей виробу весь відновлюваний одяг піддається дрібному, середньому або великому ремонту.

Дрібний ремонт включає роботи, не пов'язані зі зміною конструкції і фасону виробу.

До робіт дрібного ремонту відносять: пришивання відірваних гудзиків, металевих гачків і петель; виготовлення і пришивання вішалки, закріплення кінців прорізаних кишень; прикріплення відірваних решт, листочок кишень; ремонт, виготовлення і прикріплення різних хлястиків, розпоротих швів верху і підкладки; ремонт підкладки рукавів шляхом заміни нижньої частини на ділянці довжиною 10-12 см. від низу; відкритих дірок шляхом вставки невеликих латок; ремонт нижніх країв штанів і пришивання тасьми, а так само чистка та прасування виробу.

Середній ремонт включає лагодження зношених місць, зміну деталей, незначну зміну розміру виробу або його основних деталей [1, с. 35].

До великого ремонту належать роботи, пов'язані із зміною розміру і фасону окремих деталей.

Найбільш поширеним видом ремонту є зміна довжини виробу в залежності від моди. У цьому випадку широко використовують запас по низу.

При ремонті прорізних кишень для заповнення зношених ділянок збільшують рамки кишень.

При ремонті підкладки пошкоджені місця вирізують і замінюють новими, а при значному зносі всієї підкладки її замінюють повністю.

У брюках найбільш поширеними видами ремонту є: заміна підкладки, зміна довжини і ширини, усунення зносу по низу і кишенях.

Низ брюк з подвійними манжетами обробляють манжетами або без манжет. У кишенях зношені деталі замінюють новими [21, с. 82].

Отже, у всіх випадках ремонт повинен виконуватися найбільш продуктивними методами з використанням спеціальних машин, клейових методів кріплення і клейових підкладкових деталей.

Вибір способу ремонту усіх видів текстильних виробів залежить від міри зношення виробу, виду дефекту і способів його ліквідації, буває мілкий, середній і крупний ремонт.