Таксономічне положення збудника грипу.
| Родина Orthomyxoviridae
Рід Influenzavirus
Вид Вірус грипу
Серогрупи А, В, С
Серотипи A1 (H1N1), A2 (H2N2, H3N2)
|
Що таке грип?
| Гостре інфекційне вірусне захворювання людини, яке характеризується ураженням респіраторного тракту, гарячкою, загальною інтоксикацією, порушенням діяльності серцево-судинної та нервової систем.
|
Форма збудника грипу.
| Віріони плеоморфні. Частіше вірус має сферичну форму. У свіжих ізолятах форма збудника філаментозна (нитчаста).
|
Особливості морфології збудника грипу.
| • Вірус складається з суперкапсиду та серцевини.
• Серцевина вірусу складається з нуклеокапсиду, вкритого матриксним білком.
• Нуклеокапсид побудований за спіральним типом симетрії.
• Геномом вірусу є одноланцюгова лінійна фрагментована РНК мінус-типу. Кожний фрагмент РНК асоційований з вірусним протеїном.
• Вірус має суперкапсид.
|
Особливості морфології суперкапсиду збудника грипу типу А.
| • Модифікована плазматична мембрана клітини-хазяїна.
• Біліпідний шар, у який занурені глікопротеїни та неглікозильовані білки.
• Поверхневі глікопротеїни формують подовжені структури – спікули ("шипи").
|
Особливості морфології нуклеокапсиду збудника грипу типу А
| • Нуклеокапсид вкритий матриксним білком і разом складають серцевину вірусу.
• Внутрішніми структурними білками вірусу є нуклеокапсидний протеїн, полімеразні протеїни та матриксний білок.
• Генетичним матеріалом вірусу є одноланцюгова лінійна фрагментована РНК мінус-типу.
• Нуклеокапсид побудований за спіральним типом симетрії.
|
Внутрішні структурні білки збудника грипу типу А.
| • Нуклеокапсидний протеїн (NP).
• Полімеразні протеїни РВ1, РВ2, РА.
• Матриксний білок М1.
|
Поверхневі структурні глікопротеїни збудника грипу типу А.
| • Глікопротеїн типу І – Н (гемаглютинін).
• Глікопротеїн типу ІІ – N (нейрамінідаза).
• Глікопротеїн типу ІІІ – М2.
|
Функції нуклеокапсидного протеїну (NP) вірусу грипу
| • Головний внутрішній протеїн капсиду.
• Безпосередньо поєднаний з фрагментами геному вірусу, формуючи субодиниці вірусного капсиду.
• В асоціації з кожним фрагментом РНК формує рибонуклеопротеїн вірусу.
• Разом з полімеразними білками утворює серцевину вірусу.
• Разом з іншими внутрішніми протеїнами обумовлюють вірулентність вірусу.
• Разом з іншими внутрішніми протеїнами обумовлюють токсичні властивості збудника.
|
Функції полімеразних протеїнів вірусу грипу
| • Є внутрішніми структурними протеїнами вірусу.
• Разом з іншими внутрішніми протеїнами обумовлюють вірулентність вірусу.
• Забезпечують пізні біосинтетичні етапи репродукції вірусу.
• Білок РВ1 є РНК-залежною РНК-полімеразою.
• Білок РВ2 має властивості ендонуклеази.
• Білок РА (репліказа) виконує регуляторні функції на біосинтетичних етапах репродукції вірусу.
• Разом з іншими внутрішніми протеїнами обумовлюють токсичні властивості збудника.
|
Функції гемаглютиніну вірусу грипу типу А.
| • Забезпечує розпізнавання клітинних рецепторів.
• Забезпечує прикріплення віріону до клітини-хазяїна.
• Забезпечує злиття суперкапсиду з мембраною клітини та мембранами її лізосом.
• Забезпечує проникнення (пенетрацію) віріону у клітину-хазяїна.
|
Особливості фізіології гемаглютиніну збудника грипу типу А.
| • Відіграє найважливішу роль у формуванні видової специфічності вірусу та визначенні його хазяїна.
• Характеризується високим ступенем неконтрольованої мінливості.
• Визначає пандемічність вірусу.
• Є найбільш імуногенним білком.
• Антитіла, які синтезуються до гемаглютиногену, є протективними і нейтралізують інфекційні властивості вірусу.
|
Функції нейрамінідази вірусу грипу типу А.
| • Контролює руйнацію нейрамінової (сіалової) кислоти, що призводить до відокремлення вірусу від клітинного рецептора.
• Каталізує ранні етапи репродукції вірусу.
• Звільняє вірус від дії неспецифічних інгібіторів, які є у біологічних рідинах хазяїна.
• Попереджає агрегацію віріонів дочірньої популяції і забезпечує їх ефективний вихід з клітини-хазяїна.
• Знижує в'язкість секретів, що дає можливість полегшити проникність вірусу до нижніх відділів респіраторного тракту.
|
Особливості фізіології нейрамінідази вірусу грипу типу А.
| • Є штамоспецифічним антигеном вірусу.
• Разом з гемаглютиніном визначає пандемічні та епідемічні властивості вірусу.
• Має протективні властивості.
• Характерним для глікопротеїну є антигенна мінливість, але значно менша, ніж у гемаглютиніну.
• Антитіла, які синтезуються до нейрамінідази, є протективними, але не нейтралізують інфекційні властивості збудника.
|
Субтипи гемаглютиніну, які циркулюють серед людей.
| Н1, Н2, Н3.
|
Субтипи нейрамінідази, які циркулюють серед людей.
| N1, N2.
|
Приклади антигенних формул різних штамів вірусу грипу.
| H2N2 (A1 Сингапур)
H3N2 (A1 Гонконг)
|
Функція поверхневого білку М2 вірусу грипу типу А.
| Формує іонні канали у суперкапсиді вірусу.
|
Неструктурні протеїни вірусу грипу.
| NS1, NS2.
|
Функції неструктурних протеїнів вірусу грипу та їх особливості.
| • Каталізують певні процеси біосинтезу вірусспецифічних макромолекул на пізніх стадіях репродукції вірусу.
• NS1 визначає резистентність вірусу до інтерферону та фактора некрозу пухлин α.
• NS1 та NS2 пригнічують клітинну ланку імунітету.
• NS1 та NS2 спричиняють транзиторний імунодефіцит.
• Можна виявити у інфікованій клітині.
|
Фізіологічні особливості геному збудника грипу.
| • Нуклеїнова кислота є лише носієм генетичної інформації.
• Нуклеїнова кислота самостійно не може виконувати функцію іРНК.
• Геном збудника не є інфекційним, тому для свого функціонування потребує полімерази, яка є складовою частиною вірусу.
• Для синтезу мРНК вірусу необхідна присутність клітинної мРНК для отримання праймеру.
|
Основні етапи репродукції збудника грипу.
| • Розпізнавання клітинних рецепторів та адсорбування вірусу на поверхні клітини-хазяїна за допомогою гемаглютиніну.
• Пенетрація вірусу у клітину-хазяїна шляхом гемаглютинінзалежного злиття.
• Транспортування серцевини вірусу до ядра клітини-мішені.
• Завершальна депротеінізація вірусу і потрапляння функційно-активного нуклеокапсиду у ядро.
• Реплікація геному, синтез білків та глікопротеїнів для дочірньої популяції вірусу.
• Модифікація клітинної мембрани клітини-хазяїна, формування серцевини вірусу.
• Формування популяції віріонів та вихід їх за межі клітини-мішені шляхом брунькування.
|
Структури вірусу грипу, які визначають його вірулентність
| • NP.
• РВ1.
• РВ2
• РА
• М1.
|
Антигенна структура збудника грипу.
| • Гемаглютинін (Н) та нейрамінідаза (N).
• Нуклепротеїн (NP).
• М -білок.
|
Сутність антигенного дрейфу у збудника грипу.
| • Обумовлений точковими мутаціями сайтів, відповідальних за структуру та синтез антигенних детермінантів гемаглютиніну та нейрамінідази.
• Завдяки антигенному дрейфу популяція збудника грипу поповнюється новими сероваріантами, які мають незначну відмінність від вихідного штаму.
• З'являються варіанти збудника, що мають епідемічне поширення.
• Антигенний дрейф відбувається постійно.
|
Сутність антигенного шифту у збудника грипу.
| Повна зміна ділянки геному, який кодують синтез гемаглютиніни (Н) та нейрамінідази (N), що призводять до утворення нового підтипу вірусу грипа А. Відбувається рідко. Антигенний шифт є результатом рекомбінацій за умов інфікування чутливої клітини вірусами грипу людини та тварин. Шифтовий штам вірусу грипу А в умовах повної відсутності специфічного імунного захисту розповсюджується серед населення всіх континентів Землі, спричиняючи пандемії. Прогнозувати антигенний шифт неможливо – має вибуховий характер.
|
Ознаки відмінності нових антигенних варіантів вірусу грипу.
| Розрізняються за антигенною будовою гемаглютиніну та нейрамідази.
|
Особливості епідеміології грипу.
| • Вірус грипу типу А уражає людей, птахів та ссавців.
• Вірус грипу типу А викликає епідемії та пандемії з високою летальністю.
• Грип типу В може спричиняти спалахи захворювання.
• Грип типу С реєструється у вигляді спорадичних випадків.
• Вірусам типу А притаманна найвища епідеміологічна небезпека.
• Джерелом інфекції є хвора на грип людина та безсимптомний носій.
• Основний механізм передачі збудника від людини до людини аерогенний.
• Механізм передачі збудника від людини до людини контактний.
• Основний шлях передачі збудника повітряно-крапельний.
• Сприйнятливість людей до грипу дуже висока.
• Грипу притаманна сезонність.
• Підйом захворюваності на грип припадає на холодну пору року.
|
Резистентність вірусу грипу в навколишньому середовищі
| Невелика. Вірус чутливий до дії ефіру, УФ-випромінення, стандартних дезінфектантів, при t = 56 ºС гине через декілька хвилин. У повітрі приміщень вірус може зберігатися декілька годин, в клінічному матеріалі при t = 4 ºС – протягом тижня.
|
Джерело інфекції при захворюванні на грип.
| • Хворі люди (тварини та птахи, як резервуар інфекції).
• Вірусоносії.
|
Шляхи передачі збудника грипу.
| Повітряно-крапельний
|
Основні етапи патогенезу грипу.
| Зараження через носоглотку
↓
Проникнення вірусу в клітини циліндричного епітелію за допомогою нейромінідази
↓
Первинна репродукція віруса в епітелії дихальних шляхів
↓
Вірусемія
↓
Загальнотоксичний синдром
↓
Ураження лімфоцитів
↓
Вторинний імунодефіцит, ускладнення
|
Ускладнення з приєднанням вторинних бактеріальних інфекцій, які виникають у пацієнта при захворюванні на грип.
| • Пневмонія.
• Бронхіт.
• Отит, фарингіт, тонзиліт.
• Загострення всіх хронічних інфекцій.
|
Ускладнення, які безпосередньо пов'язані з захворюванням на грип.
| • Інфекційно-токсичний шок.
• Синдром Рея.
• Гломерулонефрит.
• Міокардит, інфаркт міокарду.
• Набряк мозку.
|
Особливості постінфекційного імунітету
| Загальний та місцевий типоспецифічний напруженийгуморальний та клітинний.
Поява нових штамів того ж підтипу вірусу А навіть з дуже незначним дрейфом поверхневих антигенів суттєво знижує ефективність імунітету, що вже є у людини. Наступна антигенна мінливість того ж підтипу вірусу, а тим більше поява, в наслідок шифта антигенів, нового підтипу вірусу А, робить людину беззахисною проти грипозної інфекції.
|
Основні механізми імунітету при захворюванні на грип.
| • Антитіла – антигемаглютиніни, антинейрамінідазні.
• Імуноглобуліни А.
• ІНФ-α.
• Термолабільні інгібітори.
• NK- клітини, макрофаги.
|
Чим обумовлена висока чутливість дітей до вірусу грипу?
| Підвищена можливість інфікування дітей обумовлена недосконалістю неспецифічних та специфічних механізмів імунітету, вразливістю інших систем та органів, що обумовлено анатомо-фізіологічною незрілістю організму.
|
Матеріал для лабораторного дослідження при захворюванні пацієнта на грип.
| • Відокремлення з носоглотки.
• Мазки-відбитки з носової порожнини.
• Кров.
• Аутопсійний матеріал.
|
Методи лабораторної діагностики грипу.
| • Експрес-метод.
• Вірусологічний.
• Серологічний.
• Молекулярно-генетичний (ПЛР).
|
Принципи лабораторної діагностики грипу.
| • Виявлення збудника.
• Виявлення специфічних антитіл.
|
Експрес-метод діагностики грипу.
| Виявлення вірусу (антигену) у матеріалі для дослідження за допомогою РІФ (прямий та непрямий варіанти), ІФА та спосіб РНК-зонду.
|
Моделі для накопичення вірусу грипу.
| • Курячий ембріон.
• Культура клітин.
|
Інгредієнти, які необхідні для накопичення вірусу грипу при застосуванні вірусологічного методу діагностики.
| • Матеріал для дослідження.
• Курячий ембріон або культура клітин в середовищі 199.
|
Тести для індикаціївірусів грипу при застосуванні вірусологічного методу діагностики.
| Проводиться залежно від лабораторної моделі:
• за загибеллю курячого ембріону;
• за клінічними змінами у курячого ембріону:
• за патоморфологічними змінами у курячого ембріону;
• ЦПД;
• РГА;
• РГадс.
|
Тести для ідентифікаціївірусів грипу при застосуванні вірусологічного методу діагностики.
| • РН (реакцію нейтралізації цитопатичної дії вірусу).
• РЗК.
• РГГА.
• РГГадс.
• ІФА.
|
Інгредієнти для ідентифікації вірусу грипу в РГГА.
| • Виділенний вірус.
• Специфічна імунна сироватка.
• Еритроцити.
|
Інгредієнти для визначення антитіл проти вірусів грипу в РГГА (серодіагностика грипу).
| • Сироватка крові хворго.
• Вірусний діагностикум.
• Еритроцити.
|
Чинник, який підтверджує діагноз грипу за допомогою серологічного метода.
| Зростання титру антитіл не менш ніж в 4 рази.
|
Заходи зі специфічної активної профілактики грипу.
| • Живі (атенуйовані) вакцини з різних типів збудника.
• Хімічні вакцини (рекомбінантні).
• Інактивовані вакцини: цільновіріонна, субвіріонна або субодинична.
|
Засоби для створення пасивного імунітету при грипі.
| • Протигрипозна сироватка
• Гамма – глобулін протигрипозний
|
Препарати для неспецифічної профілактики грипу.
| Інтерфероногени
|
Препарати для лікування хворого на грип.
| • Амантадин.
• Ремантадин.
• Інтерферон лейкоцитарний.
|