Лабораторна діагностика грипу. Особливості противірусного імунітету

⇐ ПредыдущаяСтр 8 из 8

для самостійної роботи студента

Таксономічне положення збудника грипу.	Родина Orthomyxoviridae Рід Influenzavirus Вид Вірус грипу Серогрупи А, В, С Серотипи A₁ (H1N1), A₂ (H2N2, H3N2)
Що таке грип?	Гостре інфекційне вірусне захворювання людини, яке характеризується ураженням респіраторного тракту, гарячкою, загальною інтоксикацією, порушенням діяльності серцево-судинної та нервової систем.
Форма збудника грипу.	Віріони плеоморфні. Частіше вірус має сферичну форму. У свіжих ізолятах форма збудника філаментозна (нитчаста).
Особливості морфології збудника грипу.	• Вірус складається з суперкапсиду та серцевини. • Серцевина вірусу складається з нуклеокапсиду, вкритого матриксним білком. • Нуклеокапсид побудований за спіральним типом симетрії. • Геномом вірусу є одноланцюгова лінійна фрагментована РНК мінус-типу. Кожний фрагмент РНК асоційований з вірусним протеїном. • Вірус має суперкапсид.
Особливості морфології суперкапсиду збудника грипу типу А.	• Модифікована плазматична мембрана клітини-хазяїна. • Біліпідний шар, у який занурені глікопротеїни та неглікозильовані білки. • Поверхневі глікопротеїни формують подовжені структури – спікули ("шипи").
Особливості морфології нуклеокапсиду збудника грипу типу А	• Нуклеокапсид вкритий матриксним білком і разом складають серцевину вірусу. • Внутрішніми структурними білками вірусу є нуклеокапсидний протеїн, полімеразні протеїни та матриксний білок. • Генетичним матеріалом вірусу є одноланцюгова лінійна фрагментована РНК мінус-типу. • Нуклеокапсид побудований за спіральним типом симетрії.
Внутрішні структурні білки збудника грипу типу А.	• Нуклеокапсидний протеїн (NP). • Полімеразні протеїни РВ1, РВ2, РА. • Матриксний білок М1.
Поверхневі структурні глікопротеїни збудника грипу типу А.	• Глікопротеїн типу І – Н (гемаглютинін). • Глікопротеїн типу ІІ – N (нейрамінідаза). • Глікопротеїн типу ІІІ – М2.
Функції нуклеокапсидного протеїну (NP) вірусу грипу	• Головний внутрішній протеїн капсиду. • Безпосередньо поєднаний з фрагментами геному вірусу, формуючи субодиниці вірусного капсиду. • В асоціації з кожним фрагментом РНК формує рибонуклеопротеїн вірусу. • Разом з полімеразними білками утворює серцевину вірусу. • Разом з іншими внутрішніми протеїнами обумовлюють вірулентність вірусу. • Разом з іншими внутрішніми протеїнами обумовлюють токсичні властивості збудника.
Функції полімеразних протеїнів вірусу грипу	• Є внутрішніми структурними протеїнами вірусу. • Разом з іншими внутрішніми протеїнами обумовлюють вірулентність вірусу. • Забезпечують пізні біосинтетичні етапи репродукції вірусу. • Білок РВ1 є РНК-залежною РНК-полімеразою. • Білок РВ2 має властивості ендонуклеази. • Білок РА (репліказа) виконує регуляторні функції на біосинтетичних етапах репродукції вірусу. • Разом з іншими внутрішніми протеїнами обумовлюють токсичні властивості збудника.
Функції гемаглютиніну вірусу грипу типу А.	• Забезпечує розпізнавання клітинних рецепторів. • Забезпечує прикріплення віріону до клітини-хазяїна. • Забезпечує злиття суперкапсиду з мембраною клітини та мембранами її лізосом. • Забезпечує проникнення (пенетрацію) віріону у клітину-хазяїна.
Особливості фізіології гемаглютиніну збудника грипу типу А.	• Відіграє найважливішу роль у формуванні видової специфічності вірусу та визначенні його хазяїна. • Характеризується високим ступенем неконтрольованої мінливості. • Визначає пандемічність вірусу. • Є найбільш імуногенним білком. • Антитіла, які синтезуються до гемаглютиногену, є протективними і нейтралізують інфекційні властивості вірусу.
Функції нейрамінідази вірусу грипу типу А.	• Контролює руйнацію нейрамінової (сіалової) кислоти, що призводить до відокремлення вірусу від клітинного рецептора. • Каталізує ранні етапи репродукції вірусу. • Звільняє вірус від дії неспецифічних інгібіторів, які є у біологічних рідинах хазяїна. • Попереджає агрегацію віріонів дочірньої популяції і забезпечує їх ефективний вихід з клітини-хазяїна. • Знижує в'язкість секретів, що дає можливість полегшити проникність вірусу до нижніх відділів респіраторного тракту.
Особливості фізіології нейрамінідази вірусу грипу типу А.	• Є штамоспецифічним антигеном вірусу. • Разом з гемаглютиніном визначає пандемічні та епідемічні властивості вірусу. • Має протективні властивості. • Характерним для глікопротеїну є антигенна мінливість, але значно менша, ніж у гемаглютиніну. • Антитіла, які синтезуються до нейрамінідази, є протективними, але не нейтралізують інфекційні властивості збудника.
Субтипи гемаглютиніну, які циркулюють серед людей.	Н1, Н2, Н3.
Субтипи нейрамінідази, які циркулюють серед людей.	N1, N2.
Приклади антигенних формул різних штамів вірусу грипу.	H₂N₂ (A₁ Сингапур) H₃N₂(A₁ Гонконг)
Функція поверхневого білку М2 вірусу грипу типу А.	Формує іонні канали у суперкапсиді вірусу.
Неструктурні протеїни вірусу грипу.	NS1, NS2.
Функції неструктурних протеїнів вірусу грипу та їх особливості.	• Каталізують певні процеси біосинтезу вірусспецифічних макромолекул на пізніх стадіях репродукції вірусу. • NS1 визначає резистентність вірусу до інтерферону та фактора некрозу пухлин α. • NS1 та NS2 пригнічують клітинну ланку імунітету. • NS1 та NS2 спричиняють транзиторний імунодефіцит. • Можна виявити у інфікованій клітині.
Фізіологічні особливості геному збудника грипу.	• Нуклеїнова кислота є лише носієм генетичної інформації. • Нуклеїнова кислота самостійно не може виконувати функцію іРНК. • Геном збудника не є інфекційним, тому для свого функціонування потребує полімерази, яка є складовою частиною вірусу. • Для синтезу мРНК вірусу необхідна присутність клітинної мРНК для отримання праймеру.
Основні етапи репродукції збудника грипу.	• Розпізнавання клітинних рецепторів та адсорбування вірусу на поверхні клітини-хазяїна за допомогою гемаглютиніну. • Пенетрація вірусу у клітину-хазяїна шляхом гемаглютинінзалежного злиття. • Транспортування серцевини вірусу до ядра клітини-мішені. • Завершальна депротеінізація вірусу і потрапляння функційно-активного нуклеокапсиду у ядро. • Реплікація геному, синтез білків та глікопротеїнів для дочірньої популяції вірусу. • Модифікація клітинної мембрани клітини-хазяїна, формування серцевини вірусу. • Формування популяції віріонів та вихід їх за межі клітини-мішені шляхом брунькування.
Структури вірусу грипу, які визначають його вірулентність	• NP. • РВ1. • РВ2 • РА • М1.
Антигенна структура збудника грипу.	• Гемаглютинін (Н) та нейрамінідаза (N). • Нуклепротеїн (NP). • М -білок.
Сутність антигенного дрейфу у збудника грипу.	• Обумовлений точковими мутаціями сайтів, відповідальних за структуру та синтез антигенних детермінантів гемаглютиніну та нейрамінідази. • Завдяки антигенному дрейфу популяція збудника грипу поповнюється новими сероваріантами, які мають незначну відмінність від вихідного штаму. • З'являються варіанти збудника, що мають епідемічне поширення. • Антигенний дрейф відбувається постійно.
Сутність антигенного шифту у збудника грипу.	Повна зміна ділянки геному, який кодують синтез гемаглютиніни (Н) та нейрамінідази (N), що призводять до утворення нового підтипу вірусу грипа А. Відбувається рідко. Антигенний шифт є результатом рекомбінацій за умов інфікування чутливої клітини вірусами грипу людини та тварин. Шифтовий штам вірусу грипу А в умовах повної відсутності специфічного імунного захисту розповсюджується серед населення всіх континентів Землі, спричиняючи пандемії. Прогнозувати антигенний шифт неможливо – має вибуховий характер.
Ознаки відмінності нових антигенних варіантів вірусу грипу.	Розрізняються за антигенною будовою гемаглютиніну та нейрамідази.
Особливості епідеміології грипу.	• Вірус грипу типу А уражає людей, птахів та ссавців. • Вірус грипу типу А викликає епідемії та пандемії з високою летальністю. • Грип типу В може спричиняти спалахи захворювання. • Грип типу С реєструється у вигляді спорадичних випадків. • Вірусам типу А притаманна найвища епідеміологічна небезпека. • Джерелом інфекції є хвора на грип людина та безсимптомний носій. • Основний механізм передачі збудника від людини до людини аерогенний. • Механізм передачі збудника від людини до людини контактний. • Основний шлях передачі збудника повітряно-крапельний. • Сприйнятливість людей до грипу дуже висока. • Грипу притаманна сезонність. • Підйом захворюваності на грип припадає на холодну пору року.
Резистентність вірусу грипу в навколишньому середовищі	Невелика. Вірус чутливий до дії ефіру, УФ-випромінення, стандартних дезінфектантів, при t = 56 ºС гине через декілька хвилин. У повітрі приміщень вірус може зберігатися декілька годин, в клінічному матеріалі при t = 4 ºС – протягом тижня.
Джерело інфекції при захворюванні на грип.	• Хворі люди (тварини та птахи, як резервуар інфекції). • Вірусоносії.
Шляхи передачі збудника грипу.	Повітряно-крапельний
Основні етапи патогенезу грипу.	Зараження через носоглотку ↓ Проникнення вірусу в клітини циліндричного епітелію за допомогою нейромінідази ↓ Первинна репродукція віруса в епітелії дихальних шляхів ↓ Вірусемія ↓ Загальнотоксичний синдром ↓ Ураження лімфоцитів ↓ Вторинний імунодефіцит, ускладнення
Ускладнення з приєднанням вторинних бактеріальних інфекцій, які виникають у пацієнта при захворюванні на грип.	• Пневмонія. • Бронхіт. • Отит, фарингіт, тонзиліт. • Загострення всіх хронічних інфекцій.
Ускладнення, які безпосередньо пов'язані з захворюванням на грип.	• Інфекційно-токсичний шок. • Синдром Рея. • Гломерулонефрит. • Міокардит, інфаркт міокарду. • Набряк мозку.
Особливості постінфекційного імунітету	Загальний та місцевий типоспецифічний напруженийгуморальний та клітинний. Поява нових штамів того ж підтипу вірусу А навіть з дуже незначним дрейфом поверхневих антигенів суттєво знижує ефективність імунітету, що вже є у людини. Наступна антигенна мінливість того ж підтипу вірусу, а тим більше поява, в наслідок шифта антигенів, нового підтипу вірусу А, робить людину беззахисною проти грипозної інфекції.
Основні механізми імунітету при захворюванні на грип.	• Антитіла – антигемаглютиніни, антинейрамінідазні. • Імуноглобуліни А. • ІНФ-α. • Термолабільні інгібітори. • NK- клітини, макрофаги.
Чим обумовлена висока чутливість дітей до вірусу грипу?	Підвищена можливість інфікування дітей обумовлена недосконалістю неспецифічних та специфічних механізмів імунітету, вразливістю інших систем та органів, що обумовлено анатомо-фізіологічною незрілістю організму.
Матеріал для лабораторного дослідження при захворюванні пацієнта на грип.	• Відокремлення з носоглотки. • Мазки-відбитки з носової порожнини. • Кров. • Аутопсійний матеріал.
Методи лабораторної діагностики грипу.	• Експрес-метод. • Вірусологічний. • Серологічний. • Молекулярно-генетичний (ПЛР).
Принципи лабораторної діагностики грипу.	• Виявлення збудника. • Виявлення специфічних антитіл.
Експрес-метод діагностики грипу.	Виявлення вірусу (антигену) у матеріалі для дослідження за допомогою РІФ (прямий та непрямий варіанти), ІФА та спосіб РНК-зонду.
Моделі для накопичення вірусу грипу.	• Курячий ембріон. • Культура клітин.
Інгредієнти, які необхідні для накопичення вірусу грипу при застосуванні вірусологічного методу діагностики.	• Матеріал для дослідження. • Курячий ембріон або культура клітин в середовищі 199.
Тести для індикаціївірусів грипу при застосуванні вірусологічного методу діагностики.	Проводиться залежно від лабораторної моделі: • за загибеллю курячого ембріону; • за клінічними змінами у курячого ембріону: • за патоморфологічними змінами у курячого ембріону; • ЦПД; • РГА; • РГадс.
Тести для ідентифікаціївірусів грипу при застосуванні вірусологічного методу діагностики.	• РН (реакцію нейтралізації цитопатичної дії вірусу). • РЗК. • РГГА. • РГГадс. • ІФА.
Інгредієнти для ідентифікації вірусу грипу в РГГА.	• Виділенний вірус. • Специфічна імунна сироватка. • Еритроцити.
Інгредієнти для визначення антитіл проти вірусів грипу в РГГА (серодіагностика грипу).	• Сироватка крові хворго. • Вірусний діагностикум. • Еритроцити.
Чинник, який підтверджує діагноз грипу за допомогою серологічного метода.	Зростання титру антитіл не менш ніж в 4 рази.
Заходи зі специфічної активної профілактики грипу.	• Живі (атенуйовані) вакцини з різних типів збудника. • Хімічні вакцини (рекомбінантні). • Інактивовані вакцини: цільновіріонна, субвіріонна або субодинична.
Засоби для створення пасивного імунітету при грипі.	• Протигрипозна сироватка • Гамма – глобулін протигрипозний
Препарати для неспецифічної профілактики грипу.	Інтерфероногени
Препарати для лікування хворого на грип.	• Амантадин. • Ремантадин. • Інтерферон лейкоцитарний.

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 5 6 78

Date: 2015-12-11; view: 1172; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...

mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию