Системне програмне забезпечення, його призначення та види

Системне програмне забезпечення (англ. system software) — відоміше як операційна система, це будь-яке програмне забезпечення, що забезпечує інфраструктуру, на якій можуть працювати прикладні програми, тобто воно керує і контролює комп'ютерним обладнанням, для можливості виконання прикладних програм. Операційні системи, такі як Microsoft Windows, Mac OS X та Linux є яскравими прикладами системного програмного забезпечення.

Системне програмне забезпечення — це ПЗ, що в принципі забезпечує роботу комп'ютера. Крім операційних систем, іншими прикладами є антивірусні програми, комунікаційні програми та драйвери принтерів. Без системного програмного забезпечення комп'ютер працювати не буде. На відміну від системного програмного забезпечення, програмні засоби, які дозволяють вам робити щось на приклад створення текстових документів, грати в ігри, слухати музику або переглядати веб називаються прикладними. ^[1]

В цілому прикладні програмні засоби — це програми, що дозволяють кінцевому користувачу виконання конкретних функцій, таких як обробляння текстів або редагування зображень. Системні програмні засоби виконують такі завдання, як передача даних з пам’яті довільного доступу на диск, або відтворення тексту на дисплеї.

Види системного програмного забезпечення [ред.]

· Завантажувачі

· Операційні системи

· Драйвери,

· Компонувальник

· Утиліти

Якщо системні програмні засоби зберігаються в енергонезалежній пам'яті, таких, як, напр., інтегральна мікросхема, вони, зазвичай, називаються вбудованими

Операці́йна систе́ма (скор. ОС) — це базовий комплекс програмного забезпечення, що виконує управління апаратним забезпеченням комп'ютера або віртуальної машини; забезпечує керування обчислювальним процесом і організує взаємодію з користувачем.

Драйвер (англ. driver) — комп'ютерна програма, за допомогою якої операційна система отримує доступ до керування апаратним забезпеченням. У загальному випадку для використання кожного пристрою, підключеного до комп'ютера, необхідний спеціальний драйвер. Зазвичай операційна система вже містить драйвери для ключових компонентів апаратного забезпечення, без яких система не зможе працювати. Однак для більш специфічних пристроїв (таких, як графічна плата або принтер) можуть знадобитися спеціальні драйвери, які надає виробник пристрою.

Компонувальник (також редактор зв'язків, лінкер - від англ. Link editor, англ. linker) - програма, яка виконує компонування - приймає на вхід один або кілька об'єктних модулів і збирає у виконуваний модуль.

Утиліта (англ. Utility program, utility) — сервісна програма, що допомагає керувати файлами, отримувати інформацію про комп'ютер, діагностувати й усувати проблеми, забезпечувати ефективну роботу системи. Утиліти — сервісні програми, що розширюють можливості ОС.

34. Поняття та призначення операційних систем.

Операці́йна систе́ма (скор. ОС) — це базовий комплекс програмного забезпечення, що виконує управління апаратним забезпеченням комп'ютера або віртуальної машини; забезпечує керування обчислювальним процесом і організує взаємодію з користувачем.

Головні функції:

· Виконання на вимогу програм користувача тих елементарних (низькорівневих) дій, які є спільними для більшості програмного забезпечення і часто зустрічаються майже у всіх програмах (введення та виведення даних, запуск і зупинка інших програм, виділення та вивільнення додаткової пам'яті тощо).

· Стандартизований доступ до периферійних пристроїв (пристрої введення-виведення).

· Завантаження програм у оперативну пам'ять і їх виконання.

· Керування оперативною пам'яттю (розподіл між процесами, організація віртуальної пам'яті).

· Керування доступом до даних енергонезалежних носіїв (твердий диск, оптичні диски тощо), організованим у тій чи іншій файловій системі.

· Забезпечення користувацького інтерфейсу.

· Мережеві операції, підтримка стеку мережевих протоколів.

35. Види операційних систем та їх порівняльні характеристики.

Порівняльні характеристики

36. Поняття файлової структури та її елементи.

37. Поняття файлу, типи файлів, ім’я файлу, групове ім’я. Поняття каталогу.

Файл (англ. file) — блок информации на внешнем запоминающем устройстве компьютера, имеющий определённое логическое представление (начиная от простой последовательности битов или байтов и заканчивая объектом сложной СУБД), соответствующие ему операции чтения-записи (см. ниже) и, как правило, фиксированное имя (символьное или числовое), позволяющее получить доступ к этому файлу и отличить его от других файлов (см. ниже).

Типы файлов[править]

В различных операционных и/или файловых системах могут быть реализованы различные типы файлов; кроме того, реализация различных типов может различаться.

· «Обыкновенный файл» — файл, позволяющий операции чтения, записи, перемещения внутри файла

· Каталог (англ. directory — алфавитный справочник) или директория — файл, содержащий записи о входящих в него файлах. Каталоги могут содержать записи о других каталогах, образуя древовидную структуру.

· Жёсткая ссылка (англ. hardlink, часто используется калька «хардлинк») — в общем случае, одна и та же область информации может иметь несколько имён. Такие имена называют жёсткими ссылками (хардлинками). После создания хардлинка сказать где «настоящий» файл, а где хардлинк невозможно, так как имена равноправны. Сама область данных существует до тех пор, пока существует хотя бы одно из имён. Хардлинки возможны только на одном физическом носителе.

· Символьная ссылка (симлинк, софтлинк) — файл, содержащий в себе ссылку на другой файл или директорию. Может ссылаться на любой элемент файловой системы, в том числе, и расположенный на другом физическом носителе.

Имя файла[править]

В большинстве файловых систем имя файла используется для указания, к какому именно файлу производится обращение. В различных файловых системах ограничения на имя файла сильно различаются: в FAT16 и FAT12 размер имени файла ограничен 8.3 знаками (8 на имя и 3 на расширение); в других системах имя файла ограничено обычно в 255 байт; в NTFSимя ограничено в некоторых ОС 255 символами Unicode (по спецификации — 32 768 символов).

Помимо ограничений файловой системы, интерфейсы операционной системы дополнительно ограничивают набор символов, который допустим при работе с файлами.

· Для MS-DOS в имени файла допустимы только заглавные латинские буквы, цифры. Недопустимы пробел, знак вопроса, звёздочка, символы больше/меньше, символ вертикальной черты.^[6] При вызове системных функций именами файлов в нижнем или смешанном регистре, они приводятся к верхнему регистру.

· Для Windows в имени файла разрешены заглавные и строчные буквы, цифры, некоторые знаки препинания, пробел. Запрещены символы > < |? * / \: ".

· Для GNU/Linux (с учётом возможности маскировки) разрешены все символы, кроме / и байта, значение которого равно нулю, то есть 0x00.

Большинство операционных систем требуют уникальности имени файла в одном каталоге, хотя некоторые системы допускают файлы с одинаковыми именами (например, при работе с ленточными накопителями).

38. Поняття багатозадачної операційної системи. Загальна характеристика та принципи роботи в операційній системі Windows.

багатозадачні (в окремий момент часу здатні виконувати більше однієї задачі);

Для спілкування з користувачем у Windows XP використовується графічний інтерфейс, який відображає інформацію на екрані у вигляді різних малюнків. Багато функцій системи пов'язані з невеликими малюнками, званими значками. Б Windows XP широко використовується поняття об'єкта. Об'єктами називаються файли і папки, а також деякі фізичні пристрої, наприклад, диски і принтери. На екрані монітора всі об'єкти представляються значками.
Щоб управляти системою, немає необхідності вводити з клавіатури довгі і складні команди. Управління здійснюється за допомогою різних операцій над значками з допомогою комп'ютерної миші або клавіатури. Виділяючи, переміщаючи і виконуючи інші операції зі значками, ви насправді даєте команди операційній системі, яка виконує деякі дії над об'єктами, пов'язаними з даними значками.
Однак не всі операції виконуються за допомогою значків. Іноді простіше вказати необхідну дію, вибравши його зі списку. При цьому вам все одно не буде потрібно вводити команди. Система запропонує декілька варіантів роботи, і ви вкажете підходящий вам варіант. Списки можливих дій називаються меню, і робота з меню також поширена в Windows, як і робота зі значками.
Слово Windows з англійської мови перекладається як вікна. Вікно представляє собою окреслену область на екрані, пов'язану з якою-небудь програмою. Після запуску операційної системи Windows XP весь екран монітора займає особливий малюнок, який називається Робочим столом або, в англійській версії, Desktop. Надалі англійські найменування ми будемо розміщувати в дужках: Робочий стіл (Desktop). Всі вікна розташовуються поверх робочого столу, і їх можна переміщати, збільшувати, зменшувати або прибирати. Вікна можуть повністю або частково перекривати один одного. Робочий стіл дозволяє запускати програми, настроювати систему і виконувати інші дії. Розміри і кількість малюнків і написів на робочому столі можуть сильно відрізнятися в залежності від особливостей налаштування конкретної копії системи на вашому комп'ютері. Однак у будь-якому випадку в нижній частині робочого столу розташована смуга, звана Панель завдань (Taskbar). Основне призначення панелі завдань - відображення запущених програм у вигляді кнопок і значків, а також швидке перемикання між ними. Крім того, за допомогою панелі завдань можна запускати деякі корисні програми.

У лівій частині панелі завдань знаходиться рамка, усередині якої розташоване слово Пуск або Start для англійської версії (Мал. 1.3). У системі Windows такі рамки з текстом і малюнками всередині називають кнопками, тому надалі ми будемо говорити, що на панелі завдань розташована кнопка Пуск (Start). Призначення цієї кнопки - запуск програм і налаштування комп'ютера. Можна сказати, що майже будь-яка робота в Windows ХР починається з натискання цієї кнопки.

Рис 1.3. Кнопка Пуск (Start)
Робота в системі Windows представляє собою запуск різних програм за допомогою кнопки Пуск (Start) або за допомогою значків на робочому столі. Ви можете також виконувати різні дії з вікнами вже запущених програм. Запуск програм та робота з вікнами здійснюються за допомогою комп'ютерної миші та клавіатури.
На робочому столі Windows також розташована панель мови. Вона призначена для швидкого перемикання між різними мовами. Деякі програми, наприклад, програми, що входять до складу Microsoft Office XP, мають у своєму розпорядженні додаткові кнопки на панелі мови. Дана панель завжди розташована поверх інших вікон, що дозволяє швидко визначити використовуваний в даний час мова. Якщо ви працювали з попередніми версіями Windows, то помітили, що перемикач мови змінив своє розташування - замість панелі завдань він тепер розташовується на панелі мови.
Щоб успішно працювати з Windows XP, необхідно оволодіти основними прийомами роботи з системою. Після освоєння основних понять і принципів роботи систем, ви без праці зможете вивчити більшість інших програм, що працюють під управлінням Windows, оскільки в них використовуються аналогічні принципи.Операції над об'єктами у Windows можна виконати за допомогою комп'ютерної миші. Хоча кнопок у неї всього дві, за допомогою них можна виконати дуже багато дій. Робота з мишею надзвичайно важлива, і її освоєння слід приділити достатньо часу.

39. Поняття та особливості мережевої операційної системи.

40. Порівняльна характеристика операційних систем на прикладі MS DOS та MS Windows

41. Призначення файлових менеджерів. Загальні принципи роботи в табличному інтерфейсі.

Фа́йловий ме́неджер — комп'ютерна програма, що надає інтерфейс користувача для роботи з файловою системою та файлами.

Дозволяє виконувати найчастіші операції з файлами: створення, відкриття/програвання/запуск/перегляд, редагування, переміщення, перейменування, копіювання, вилучення, зміну атрибутів та властивостей, пошук файлів та призначення прав.

Існує два види файлових менеджерів — навігаційні та ортодоксальні. Основна їх відмінність одне від одного — у ортодоксальних є дві панелі, реалізовано відповідну модель роботи.

42. Стискання даних як спосіб їх кодування. Види стискання.

Виды сжатия

Сжатие разреженности

Введем категории сжатия разреженности. Хвостовое сжатие (Tail Coalescing) происходит на всех группировках, имеющих префикс, где

путь ведет к подкубу, агрегирующему только один фактический кортеж (см. также случай базового единичного кортежа (BST);

путь не проходит ни через один указатель.

Левое сжатие (Left Coalescing) происходит на всех группировках, имеющих общий префикс, где

путь ведет к подкубу, агрегирующему только один фактический кортеж;

путь проходит хотя бы через один указатель ALL. Области куба, агрегирующие только один фактический кортеж, создают большую избыточность структуры. Ниже будет показано, что избавление от избыточности разреженности приводит к почти полиномиальному времени создания куба.

Примеры категорий сжатия разреженности:

Рис. 2.2: Категории сжатия разреженности

Сжатие связанности

Сжатие разреженности работает только на тех областях куба, где существует только один фактический кортеж. В свою очередь, сжатие связанности расширяет данный метод путем сжатия на подкубах. Например, для таблицы 1.1 из введения продукт ''еда'' продается только осенью.

Рис. 2.3: Сжатие связанности

Сжатие связанности, таким образом, представляет собой расширение понятия левого сжатия на случай наличия связей (implications) между значениями измерений. Подобные связи часто наблюдаются в реальных базах данных.

Доказательство

Авторы опускают необходимую при создании DWARF-куба лексикографическую сортировку начальной таблицы (во время создания куба появление нового префикса означает необходимость создания новой вершины на уровне, где различаются префиксы). Сортировка всей фактической таблицы — или в лучшем случае (сортировка слиянием, кучами или подсчетом, вычерпыванием). Но с учетом NP-полноты начальной задачи, этим затратами можно пренебречь.

Пусть существует таблица фактических данных с измерениями (), и количество фактических кортежей. Не нарушая общности, положим. У получившегося сжатого куба (или DWARF-куба) корневая ячейка будет иметь вид, показанный на рисунке 2.4. Группа содержит ячейки, не имеющие связи с фактическими кортежами, группа — ячейки, связанные с одним кортежем фактической таблицы, — два фактических кортежа.

Рис. 2.4: Вершина G, разбитая на группы, где группа связана с фактическими кортежами

Лемма 1

Если из набора равномерно распределенных элементов выбрать некоторый элемент и повторить выбор раз, то вероятность выбора этого элемента ровно раз приблизительно равна:

Равномерность — еще одно ограничение на входные фактические данные. В общем случае:

Коротко укажем дальнейшие пункты доказательства.

Применяя лемму 1 к группам и подставляя, получим

Лемма 2

содержит ячеек, которые адресуют ровно кортежей.

В общем случае в попадает

В случае неравномерного распределения кортежей, данная сумма будет отличаться от результатов [22], и это повлечет изменение всех дальнейших оценок в леммах.

Лемма 3

Число дубликатных ключей в вершине, на которую указывает ячейка группы, равно 0. ()

Основываясь на введенных выше понятиях левого и хвостового сжатий, можно показать, что

и

Здесь — число ячеек, подвергающихся левому сжатию, и — число ячеек, подвергающихся хвостовому сжатию.

Из последней формулы получим следующее соотношение для числа ячеек куба:

А поскольку при устранении суффиксной избыточности DWARF, в отличие от других алгоритмов, проверяет каждую ячейку только один раз (автору неизвестны алгоритмы, которые для устранения суффиксной избыточности не проверяли бы каждую ячейку экспоненциальное число раз), получаем ту же оценку и для сложности работы алгоритма.

43. Загальна характеристика архівуючих програм.

Загальна характеристика програм архіваторів

При експлуатації комп'ютера з різних причин можливе пошкодження або втрата інформації на магнітних дисках.

Це може відбутися внаслідок як фізичного пошкодження дисків, так і пошкодження інформації вірусом. І тому для зменшення втрат в таких випадках, потрібно мати архівні копії файлів.

Для отримання копій файлів, використовують команди копіювання MS DOS. Але в цьому випадку копії будуть займати багато місця, що змушує мати велику кількість дискет. Більш доцільно використовувати для створення архівних копій спеціально розроблені програми. В чому ж полягає ефект таких програм:

Заархівовані архіватором програми займають в середньому від 20 до 90% свого початкового обсягу,що дозволяє на тій же кількості носіїв зберігати більшу кількість інформації.

Архіватор об'єднує групу програм під одним іменем, що дозволяє запобігати втраті деяких файлів.

Можливе поновлення в архіві тільки нових версій файлів.

Архіватор зберігає в архіві імена каталогів та файлів.

Надає можливість написання коментарів до архіву.

Користувач створює архівні файли.

Одна з перших програм, яка була розроблена в 1985р фірмою SYSTEM ENHANCEMENT ASSOCIATOS (SEA), отримала назву - ARG. Вона створювала файли з розширенням ARG. Літом 1986р фірма PKWARE створила пакет з архіватора PKARC та розархіватора PKXARS.m програми працювали швидше. В 1988р з'явилась нова програма LZHARC.COM, створена Аруасі Йошизакі, і яка забезпечувала високу щільність стиску, але працювала повільніше. В 1990р була розроблена програма ARJ Роберта Янга, яка пропонувала 5 методів архівації,! великий' допоміжний сервіс. Ви познайомитесь з роботою програм PKZIP.PKUNZIP та ARJ.

Програми PKZIP ТА PKUNZIP

З дозволу фірми (PKWARE Inc) дані програми можуть вільно використовуватись, копіюватись та розповсюджуватись всіма бажаючими. Економія пам'яті для збереження копії при використанні цих програм складає приблизно 60-70% для текстових файлів та 20-30% для файлів, що виконуються. Програма PKZIP дозволяє створити архівний файл, добавляти туди нові файли, знищувати файли з архіву, переглянути файли, що містяться в архіві. Програма PKUNZIP дозволяє витягувати файли з архіву та перглядати файли, що містяться в архіві. Програми PKZIP та PKUNZIP використовують розширення імені *.zlp. При виконанні програми без параметрів видаються відомості про параметри відповідної програми. Разом з вказаними програмами використовуються програма ZIP2EXE, яка дозволяє з архівного файлу створити файл з розширенням *.ехе, який при виконанні проводить автоматичну розархівацію.

ДЕЯКІ МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПРОГРАМ - АРХІВАТОРІВ

1. Архівація всіх файлів поточного каталогу: PKZIP ім'я архівного файлу.

2. Архівація вказаних файлів: PKZIP ім'я архівного файлу, Імена файлів.

Імена файлів розділяються пропуском. В іменах дозволяється використовувати символи ''*'' та "Р".

3. Повна розархівація файлів в поточному каталозі: PKUNZIP - ім'я архівного файлу.

4. Повна розархівація у вказаний каталог: • PKUNZIP ім'я архівного файлу, Ім'я каталогу.

5. Перегляд вмістимого архівного файлу: PKUNZIP-VN Ім'я архівного файлу.

Часткова розархівація архівного файлу: PKUNZIP ім'я архівного файлу, Імена файлів.

ПРОГРАМА PKZIP

Повний формат команди архівації має вигляд:

PKZIP режим, ім'я архівного файлу [імена файлів]

ім'я архівного файлу - задає ім'я файлу, що обробляється. Цей файл може не існувати, в цьому випадку він автоматично створюється. Якщо розширення не вказано.то автоматично задається *.zip.

Імена файлів - задаються імена, що заносяться в архів, знищуються в архіві і т.д. Якщо імена не задані.то для режиму -v визначаються всі файли, а для всіх інших режимів.крім режиму -d, означає всі файли із поточного каталогу.

44. Опції та параметри архівації.

45. Поняття та класифікація комп’ютерних вірусів.

Комп'ютерний вірус (англ. computer virus) — комп'ютерна програма, яка має здатність до прихованого саморозмноження. Одночасно зі створенням власних копій віруси можуть завдавати шкоди: знищувати, пошкоджувати, викрадати дані, знижувати або й зовсім унеможливлювати подальшу працездатність операційної системи комп'ютера. Розрізняютьфайлові, завантажувальні та макро-віруси. Можливі також комбінації цих типів. Нині відомі десятки тисяч комп'ютерних вірусів, які поширюються через мережу Інтернет по всьому світу.

Малообізнані користувачі ПК помилково відносять до комп'ютерних вірусів також інші види шкідливих програм — програми-шпигуни чи навіть спам.

За створення та поширення шкідливих програм (в тому числі вірусів) у багатьох країнах передбачена кримінальна відповідальність. Зокрема, в Україні створення і поширення комп'ютерних вірусів переслідується і карається відповідно до Кримінального кодексу (статті 361, 362, 363).

Не існує єдиної системи класифікації та іменування вірусів (хоча спроба створити стандарт була зроблена на зустрічі CARO в 1991 році).

Прийнято розділяти віруси за:

· об'єктами, які вражаються (файлові віруси, завантажувальні віруси, анти-антивірусні віруси, скриптові віруси, макро-віруси, мережеві черв'яки).

· способом зараження (перезаписуючі віруси, віруси-компаньйони, файлові хробаки, віруси-ланки, паразитичні віруси, віруси, що вражають вихідний код программ)

· операційними системами і платформами, які вражаються (DOS, Microsoft Windows, Unix, Linux, інші)

· активністю (резидентні віруси, нерезидентні віруси)

· технологіями, які використовуються вірусом (нешифровані віруси, шифровані віруси, поліморфні віруси, стелс-віруси (руткіт і буткіт))

· деструктивними можливостями (нешкідливі віруси, безпечні віруси, небезпечні віруси, дуже небезпечні віруси)

· мовою, на якій написаний вірус (асемблер, високорівнева мова програмування, скриптова мова, інші).

46. Технології антивірусного захисту.

Технологія антивірусного захисту представляє собою сукупність методів виявлення і вилучення програмних компонентів, несанкціоновано впроваджених в інформаційну сферу АС і призначених для виконання несанкціонованих дій, спрямованих на реалізацію загроз ІБ. Такі програмні компоненти прийнято називати «вірусами» [46]. Приватними випадками вірусів є: інформаційні «закладки», інформаційні люки, програми типу «троянський кінь» та ін Внесення вірусів може здійснюватися порушником як на технологічному, так і на експлуатаційному етапі життєвого циклу ГСПД.
Технологія антивірусного захисту реалізується за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення, званого антивірусними програмами. Існує чотири основних типи антивірусних програм: сканери, програми контролю цілісності даних, монітори та гібридні антивірусні засоби.
Алгоритм роботи антивірусного сканера полягає у виявленні вірусів на базі сигнатур, що зберігаються в БД сканера. Сигнатура вірусу представляє послідовність коду, характерну для цього вірусу. Якщо в процесі аналізу інформаційних ресурсів та інфраструктур АС на предмет наявності вірусів сканер зустріне фрагмент коду, відповідний сигнатурі, що зберігається в його БД, то він сигналізує про виявлення вірусу. Недоліком антивірусних сканерів є неможливість виявлення тих вірусів, яких немає в його БД. Для усунення цього недоліку в сканерах використовується додатковий компонент - евристичний аналізатор, призначений для виявлення вірусів, заздалегідь невідомих сканера. Однак даний метод виявлення вірусів є недостатньо надійним і характеризується великою кількістю помилкових спрацьовувань.
Програми контролю цілісності даних призначені для виявлення вірусів шляхом відстеження змін, внесених в інформаційні ресурси та інфраструктури захищається АС. Контроль змін ресурсів та інфраструктур здійснюється за допомогою механізму контрольних сум. Алгоритм роботи антивірусних програм цього типу аналогічний роботі систем виявлення ВН. побудованих на базі методу контролю цілісності.
Антивірусні монітори - це спеціальні програми, які функціонують у фоновому режимі ОС захищається АС і здійснюють перевірку всіх ресурсів, інфраструктури, з якими працює ОС АС. При цьому виявлення вірусів здійснюється за допомогою розглянутих вище алгоритмів роботи антивірусних сканерів.

47. Прикладне програмне забезпечення, його призначення. Типи задач, які вирішуються за його допомогою.

Програ́мне забезпе́чення (програ́мні за́соби) (ПЗ; англ. software) — сукупність програм системи обробки інформації і програмних документів, необхідних для експлуатації цих програм^[1][2].

Розрізняють системне програмне забезпечення (зокрема, операційна система, транслятори, редактори, графічний інтерфейс користувача) таприкладне програмне забезпечення, що використовується для виконання конкретних завдань, наприклад, статистичне програмне забезпечення^[3].

Виконання програмного забезпечення комп'ютером полягає у маніпулюванні інформацією та керуванні апаратними компонентами комп'ютера. Наприклад, типовим для персональних комп'ютерів є відтворення інформації на екран та отримання її з клавіатури.

Програмне забезпечення (software) та апаратне забезпечення (hardware) — це два комплементарні компоненти комп'ютера, причому межа між ними нечітка: деякі фрагменти програмного забезпечення на практиці реалізуються суто апаратурою мікросхем комп'ютера, а програмне забезпечення, в свою чергу, здатне виконувати (емулювати) функції електронної апаратури. По суті, призначення програмного забезпечення полягає в керуванні як самим комп'ютером так і іншими програмами та маніпулюванні інформацією.

48. Класифікація текстових редакторів.

I. По возможностям

1) Качество печатной машинки, небольшой набор возможностей по работе с текстом.

· Norton Editor

· Фотон

· Лексикон

· MultiEdit

· Chiwriter

Список составлен в порядке возрастания возможностей. Редакторы реализуются на компьютерах типа IBM PC, XT, AT.

2) Издательское качество. Реализация принципа WYSIWYG — What You See Is What You Get.

· Microsoft Word

· Ventura Publishers

· Aldus Page Maker

Для работы с такими редакторами требуется ПК не ниже AT 486 DX с 8Мб оперативной памяти.

3) Технические редакторы —Tex, Latex и т.д.

II. По типу файлов, с которыми работают ТР.

· текстовые файлы

· графический набор

Возможны и другие варианты классификации текстовых редакторов, например редакторы печатных текстов и редакторы электронных документов и т.д.

В большинстве случаев для создания деловых документов достаточно качества печатной машинки. Поэтому широкое распространение получил редактор текстов Лексикон для MS DOS.

В общем случае для оценки удобства работы с ТР могут служить следующие параметры:

- количество необходимых нажатий клавиш для выполнения конкретной операции(колеблется от 1-2 до 20-30);

- скорость отображения измененного текста на экране при загрузке, перемещениях по тексту, редактировании - вставке, копировании и удалении фрагментов, смене шрифтов и т.д.;

- удобство работы с помощью, т.е. скорость вызова подсказок, их полнота, и структура;

- возможность реализации WYSIWYG, т.е. получение на экране точной копии будущего печатного документа — текста без управляющих и разметочных символов;

- ограничения на длину файлов;

- количество одновременно обрабатываемых текстовых файлов;

- возможности использования новых шрифтов и алфавитов, их расширения и дополнения;

- требования к аппаратному обеспечению — например, к объему оперативной памяти ПК.

49. Характеристика найпоширеніших текстових форматів.

50. Кодові таблиці символів ASCII та UNICODE.

Таблиця ASCII

Для кодування текстової інформації прийнято міжнародний стандарт ASCII (American Standard Code for Information Interchange).

За цим стандартом:

• Кожен символ займає 1 байт.
• Всього є 256 символів.
• Всі символи знаходяться у спеціальній таблиці.
• Кожен символ має свій внутрішній код, який співпадає з порядковим номером символа у таблиці.
• Перша половина цієї таблиці (символи з номерами з 0 по 127) стандартна. Вона містить цифри, латинські літери та інші необхідні символи.
• У другій половині таблиці (символи з номерами з 128 по 255) знаходяться літери національних алфавітів та додаткові символи. Ця частина таблиці різна для різних країн та різних кодових таблиць, встановлених у операційній системі.

51. Основні принципи роботи в MS Word. Основні структурні елементи інтерфейсу, їх призначення.

52. Налаштування інтерфейсу користувача та способу відображення документів у редакторі MS Word.

53. Робота в текстовому редакторі: поняття редагування, форматування, навігації документом.

54. Робота з таблицями в текстовому редакторі MS Word.

55. Загальні відомості про табличні процесори, їх призначення та основні поняття.

56. Сфери застосування та типи задач, що вирішуються за допомогою електронних таблиць.

57. Характеристики табличного процесора MS Excel. Основні структурні елементи інтерфейсу, їх призначення.

58. MS Excel. Поняття та структура Робочої книги.