Схеми коротко-ротаційних сівозмін для фермерських формувань

1. Характеристика систем удобрення.

2. Поняття про норму та дозу внесення добрив.

3. Фізіологічні основи кореневого живлення.

Мета лабораторної роботи: ознайомитись із основними видами органічних і мінеральних добрив; зрозуміти методику розрахунку норм внесення добрив під заплановану урожайність. Вивчити основні способи внесення добрив.

Теоретична частина

Для отримання високих і сталих урожаїв сільськогосподарських культур в ґрунтах недостатньо природних запасів більшості елементів живлення. Щоб задовольнити потреби рослин необхідним елементами живлення, в грунт вносять добрива, які поділяються на органічні й мінеральні.

1. Органічні добрива. До органічних добрив належать будь-які органічні речовини, з яких в процесі мінералізації вивільняються елементи живлення. Найбільш розповсюджені такі їх види:

Гній - найбільш поширене органічне добриво, яке містить усі необхідні рослинам елементи живлення. Гній та інші органічні добрива поліпшують фізико-хімічні властивості ґрунту, його водний і повітряний режими, знижують кислотність, підвищують буферність ґрунту. Велике значення має внесення гною на бідних гумусом ґрунтах. Гній виготовляють підстилковий і безпідстилковий (рідкий).

Підстилковий гній - це суміш твердих і рідких екскрементів та підстилки, на якій утримують тварин. Як підстилку використовують солому, інші рослинні матеріали, торфокришку. Якість гною залежить від виду і віку тварин, підстилки, способу зберігання. Підстилковий гній містить у середньому 0,5% азоту, 0,25% фосфору, 0,6% калію. Із подовженням періоду зберігання збільшується ступінь розкладання гною, в ньому підвищується вміст елементів живлення, але водночас збільшуються втрати азоту. За ступенем розкладеності солом'яної підстилки розрізняють свіжий, напівперепрілий, перепрілий гній і перегній. В напівперепрілому гною вихідна маса зменшується на 10- 30%. Перепрілий гній являє собою однорідну масу, в якій немає окремих соломин (втрачається 50% маси сухої органічної речовини). Втрати сухої органічної маси перегною становлять до 75%.

Основною умовою ефективного використання гною та інших органічних добрив є рівномірне внесення і своєчасна загортання їх у ґрунт. Його вносять під осінній зяблевий обробіток ґрунту, і лише на легких піщаних ґрунтах та в районах надмірного зволоження осіннє внесення за ефективністю може поступатися перед весняним.

Найбільш ефективними дозами гною під зернові культури в Лісостепу є 25-30 т/га, на Поліссі - 30-35 т/га, в Степу - 20-25 т/га. Під кукурудзу, цукрові буряки, картоплю та інші просапні культури дози збільшують до 40-45 т/га, а під деякі овочеві, силосні та цінні технічні культури - ще більше. Із збільшенням доз органічних добрив урожайність зростає, але окупність кожної тони добрив приростом урожаю знижується.

Безпідстилковий гній (дати коротку характеристику цього виду органічного добрива) ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Гноївка - цінне азотно-калійне добриво. Від кожної голови великої рогатої худоби (ВРХ) за стійловий період можна зібрати до 2 т гноївки. Вона в середньому містить 0,1-0,4 азоту, 0,3-0,6% калію. При утриманні худоби на підстилці більша частина гноївки вбирається підстилкою, а не увібрана збирається в сечозбірники. Її використовують для внесення в грунт, підживлення лук, виготовлення компостів.

Торф містить багато азоту, менше фосфору і дуже мало калію. Торф верхових боліт містить 0,8-1,2% азоту, 0,06-0,12% фосфору, 0,1% калію, pH його - 2,8-3,5. Перехідний торф містить відповідно 1-2,3%, 0,1-0,2%, 0,1% і pH 3,5-4,7, торф низинних боліт – відповідно 2,3-3,3%, 0,12-0,15%, 0,15% і pH 4,7-5,5. Азот торфу входить до складу стійких до руйнування органічних сполук і тому малодоступний рослинам. Щоб підвищити доступність азоту і збагатити торф фосфором і калієм, його компостують з біологічно активними компонентами (гноєм, гноївкою, фекаліями), використовують як підстилку і змішують з важкорозчинними фосфатами (1,5-2% маси компосту) і сирими калійними солями (0,5%).

Торфокомпости виготовляють різними способами, використовуючи низинний або перехідний торф вологістю 50-60% (коротко описати кожний спосіб):

Пошаровий _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Переривчастий _{–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Валковий _{–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Підстилковий _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Пташиний послід - дуже цінне добриво, яке містить 1,5% азоту, 1,8% фосфору, 4% калію, 2,9% кальцію, 0,7% магнію при вологості 56%. У висушеному посліді поживних речовин приблизно в 2 рази більше. Термічно висушений послід має сильну пряму дію і незначну післядію, його вносять з розрахунку 2-4 т/га, при підживленні озимих культур - 8-10 ц/га. При утриманні птиці на торфовій підстилці пташиний послід використовують по 8-10 т/га.

Його можна вносити також локально під час сівби, в гнізда при садінні, для підживлення просапних культур.

Зелене (сидеральне) добриво (коротко описати) _{–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

2. Мінеральні добрива – це неорганічні солі, які містять певні елементи мінерального живлення. Їх поділяють на прості (містять один елемент живлення) і комплексні (містять кілька елементів живлення). Прості добрива поділяються на азотні, фосфорні, калійні, мідні, марганцеві та ін. Комплексні добрива поділяють на складні (солі, які містять два і більше елементів живлення), комбіновані (гранульовані суміші) і змішані (механічні суміші простих добрив у певних співвідношеннях).

Розрізняють фізіологічно кислі і лужні та нейтральні мінеральні добрива. Якщо з добрив швидше поглинаються катіони, реакція ґрунтового розчину підкислюється. Такі добрива називають фізіологічно кислими. Якщо швидше поглинаються аніони добрива, реакція ґрунту підлуговується і добриво називають фізіологічно лужним. Якщо ж катіони і аніони споживаються рослинами приблизно з однаковою інтенсивністю, добриво не змінює реакції ґрунтового розчину і називається фізіологічно нейтральним.

За фізичним станом добрива можуть бути твердими і рідкими, а тверді - порошкоподібними і гранульованими. Гранульовані форми добрив не злежуються, сипкі і рівномірно розподіляються по площі тукорозсівними машинами.

Азотні добрива. Натрієва селітра (NаNO₃) містить 16,3% азоту. Це - дрібнокристалічна сіль білого кольору. Фізіологічно лужне добриво. Ефективніша на дерново-підзолистих ґрунтах.

Застосовується під різні культури, але доцільніше її вносити під буряки, які добре реагують і на натрій.

Кальцієва, або норвезька, селітра [Са(NO₃)₂] (дати характеристику) _{–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Сульфат амонію [(NН₄)₂SO₄]містить 20,8% азоту. Крупнозерниста слабкогігроскопічна речовина. Фізіологічно кисле добриво, тому ефективне як основне добриво на чорноземах, сіроземах і каштанових ґрунтах.

Краще добриво для рису та інших культур в умовах надмірного зволоження, бо менше вимивається з ґрунту.

Хлористий амоній (NН₄СІ) (дати характеристику) _{–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Аміачна селітра (NН₄NО₃) містить 34-35% азоту. Найбільш поширене азотне добриво. Випускається в гранульованому вигляді. Фізіологічно кисле добриво і застосовується під всі культури, крім рису, в основному удобренні і в підживленнях.

Сечовина, або карбамід [СО(NH₂)₂], містить 46% азоту. Має вигляд білих гранул діаметром 1-1,2 мм. Малогігроскопічна, у ґрунті під впливом уробактерій амонізується з утворенням вуглекислого амонію, який нітрифікаторами окислюється до азотної кислоти і її солей. На легких ґрунтах у суху погоду і при високих температурах втрати азоту збільшуються. Застосовують її під усі культури до сівби і для підживлень.

Це найбільш ефективне добриво для позакореневого підживлення озимої пшениці та інших культур, крім цитрусових, бо містить біурет. Ефективне добриво в умовах зрошення.

Фосфорні добрива. Водорозчинні фосфати. Суперфосфат [Са(Н₂РО₄)₂Н₂O+ +2СаSO₄] містить 19-21% фосфору (Р₂О₅). Має вигляд сірого порошку або гранул діаметром 0,5-4 мм. Може бути збагачений мікроелементами (боратний, марганізований суперфосфат). Випускається також збагачений суперфосфат з вмістом 23,5% та подвійний з вмістом 49% Р₂О₅.

Застосовують на всіх ґрунтах під усі культури до сівби, в рядки під час сівби і для підживлення.

Преципітат (СаНРО₄2Н₂O) містить 25% Р₂О₅. За ефективністю як основне добриво на більшості ґрунтів не поступається перед суперфосфатом, а на кислих ґрунтах може навіть перевищувати його.

Важкорозчинні фосфати. Фосфоритне борошно - порошок сірого або коричневого кольору. Одержують подрібненням фосфоритів або продуктів їх збагачення.

Якість добрив тим вища, чим вони дрібніше розмелені. Залежно від сорту містить 29, 23 або 20% Р₂О₅, рН 7,2-8,1.

Як основне добриво вносять на кислих фунтах. Ефективність його при цьому не нижча, ніж інших фосфорних добрив, особливо післядія.

Калійні добрива. Дія калійних добрив залежить від ґрунтово-кліматичних умов, біологічних особливостей культури, компонентів, які є в добриві - натрію, магнію, сірки, хлору.

Засолені ґрунти часто містять настільки багато калію, що на них добрива неефективні.

Безхлорні форми калійних добрив рекомендується вносити під такі культури, як гречка, картопля, льон, бобові, тютюн, ефіроолійні, цитрусові, виноград.

Залежно від ґрунту одні й ті самі калійні добрива діють по-різному. На легких ґрунтах, де мало магнію, ефективні калійні добрива з домішками магнію. На чорноземах різні форми калійних добрив за ефективністю майже однакові.

Каїніт (КСІ·MgSO₄·3H₂O) містить 10-11% К₂О. Виготовляють у вигляді суміші білих, сірих і оранжевих кристалів. Містить багато хлору, тому вносити потрібно завжди до сівби.

Калімагнезія (К₂SO₄ MgSO₄)містить 28-30% К₂О. Не злежується. Застосовується під чутливі до хлору культури.

Каліймаг (K₂SO₄·MgSO₄) містить 28-30% К₂О, магній, сірку. Ефективне на дерново-підзолистих ґрунтах.

Сульфат калію (К₂SO₄) містить 48-52% К₂О. Дрібнокристалічна речовина білого кольору, не злежується. Цінне добриво для чутливих до хлору культур.

Попіл – цінне калійно-фосфорне органічне добриво, містить і мікроелементи. Найбільше калію в попелі гречаної соломи і стебел соняшнику (до 38%), менше в попелі торфу, кам'яного вугілля (0,5-1,2% і 0,12%).

Попіл застосовують на всіх ґрунтах, крім засолених, під усі сільськогосподарські культури.