Модуль і

1. Користуючись навчальною літературою опишіть поняття про механічний склад ґрунту та класифікацію ґрунтів за механічним складом.

2. Поняття про кислотність ґрунту та її види. Дати визначення таким технологічним властивостям ґрунту як зв’язність, липкість та твердість.

3. Розрахувати норму внесення вапна за гідролітичною кислотністю.

Мета лабораторної роботи: Ознайомитись із особливостями будови ґрунтового профілю та отримати загальні поняття про структуру ґрунту; вивчити основні відмінності між різними типами ґрунтотворних процесів; уяснити значення спілості ґрунту для проведення технологічних операцій. Вивчити основні фізичні властивості ґрунту.

Теоретична частина

1. Особливості будови ґрунту. У процесі розвитку (генезису) ґрунт набуває певних морфологічних ознак, якими він відрізняється від материнської породи (будова, товщина окремих його шарів, забарвлення, механічний склад, структура, складення, наявність новоутворень і включень). Розмежування товщі ґрунту па окремі генетичні горизонти називають будовою ґрунту. Кожний горизонт має властиві йому морфологічні ознаки. Зміна генетичних горизонтів у вертикальному напрямі і певному порядку називають ґрунтовим профілем. Відповідно до прийнятої індексації кожний ґрунтовий горизонт має назву і літерне позначення (індекс):

Таблиця 1

Індекс ґрунтових горизонтів та їх коротка характеристика

*в дужках за індексацією О.М. Соколовського

Заповнити останній стовбець таблиці 1, користуючись літературними джерелами.

Кожний тип ґрунту має характерний для нього ґрунтовий профіль. У кожному ґрунті є кілька горизонтів, які розрізняються кольором, структурою, складенням та іншими ознаками.

Більшість ґрунтів немає чітких меж між горизонтами, перехід від одного горизонту до іншого поступовий, і тому їх позначають двома літерами: АВ (НІ), ВС (ІР) і т.д.

В залежності від варіанту описати ґрунтові горизонти різних типів ґрунтів:

I бригада – чорноземи;

II бригада - сірі лісові;

III бригада - опідзолені.

Написати основні агрофізичні характеристики даного типу ґрунту (табл. 2) та його придатність для вирощування сільськогосподарських культур: _{–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Товщина ґрунту - це глибина його від поверхні до материнської породи. Товщину кожного горизонту виражають позначенням верхньої і нижньої межі. Наприклад, А (Н) - 0-25 см, В (І) - 25-40 см.

Колір ґрунтових горизонтів тісно пов'язаний з генезисом та якістю ґрунту. Головним компонентом, який зумовлює чорний колір ґрунту є гумусові речовини. Чим більше їх містить ґрунт, тим він темніший. Якщо вміст гумусу становить 10-12%, то горизонт навіть у сухому стані має чорний колір, а якщо 4-6% - сірий, каштановий або темно-бурий. Оксидні сполуки заліза і марганцю надають ґрунтові червоного забарвлення, кремнезем, карбонати кальцію, гіпс, легкорозчинні солі - білого. Від того, який колір переважає, залежить назва ґрунту: чорнозем, сірозем, бурозем, каштанові ґрунти та ін.

Дати визначення терміну складення ґрунту і написати яких видів воно буває.

Складений ґрунту _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

2. Поняття структури ґрунту. У ґрунтах розрізняють три основних частини (фази): тверду, рідку і газоподібну. Всі фази взаємопов'язані і змінюються залежно від метеорологічних умов, обробітку ґрунту тощо. Найбільш рухомі і змінні рідка і газоподібна фази.

Тверда фаза ґрунту складається з окремих твердих частинок ґрунту, серед яких розрізняють механічні елементи і структурні частинки. Залежно від способу утворення механічні елементи можуть бути мінеральними, органічними, органо-мінеральними. За розмірами вони також різноманітні: від каменів до найтонших колоїдів. Механічні елементи в ґрунті утворюють структурні частини - ґрунтові агрегати, які за розміром поділяються на макроструктурні (діаметр більше 0,25 мм) і мікроструктурні (менше 0,25 мм). Таким чином, структура ґрунту - це агрегатні окремості, на які він розпадається.

Недоліком мікроструктурних ґрунтів є здатність їх до ущільнення.

Залежно від форм ґрунтових агрегатів розрізняють три типи структури: кубоподібну, призмоподібну, плитоподібну, серед яких найчастіше трапляються такі різновидності, як горіхувата, грудочкувата, зерниста, призматична, пластинчаста. Агрономічно найбільш цінними є зерниста і грудочкувата структури, характерні для багатьох чорноземних ґрунтів.

До агрономічно-цінних належать макроструктурні ґрунти. Структурні ґрунти менш зв’язані і тому краще обробляються, при цьому затрачається менше енергії. Вони менше прилипають до знарядь, ущільнюються і запливають. У структурних ґрунтів більший інтервал вологості, при якому їх можна якісно обробляти.

Крім того, у ґрунті можуть бути присутні різні речовини та тіла (яким потрібно дати визначення і коротко описати):

Новоутворення - _{–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Включення - _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

3. Типи ґрунтотворних процесів. Серед них найпоширенішими є:

Підзолистий процес ґрунтоутворення відбувається під зімкнутим покривом хвойного лісу за умови низхідного току води (коефіцієнт зволоження більше 1) і наявності джерел кислих продуктів розкладу органічних речовин (лісова підстилка). Суттєвою особливістю підзолистого процесу є руйнування у верхній частині профілю Ґрунту первинних і вторинних мінералів та винос продуктів руйнування в нижні горизонти й ґрунтові води. При підзолистому процесі ґрунтовий профіль розшаровується на типові елювіальний та ілювіальний горизонти. У кислому середовищі руйнуються також алюмосилікати. Сполуки алюмінію і заліза переміщуються вниз по профілю ґрунту, а верхні горизонти збагачуються на тонкоподрібнений кремнезем, який за кольором нагадує попіл (золу), звідки походить і назва підзолистого процесу і підзолистих ґрунтів.

Підзолисті ґрунти мають низький вміст органічних речовин, у тому числі й гумусу, агрономічно малоцінну структуру, малу вбирну здатність, кислу реакцію ґрунтового розчину.

Під дією підзолистого процесу грунтотворення утворюються малородючі ґрунти: дерново-підзолисті, ясно сірі, сірі лісові та ін..

Дерновий процес грунтотворення відбувається під дією трав'янистої рослинності, що призводить до формування ґрунтів з добре розвиненим гумусовим горизонтом. Найбільш суттєвими його особливостями є нагромадження гумусу, поживних речовин і формування водостійкої структури у верхньому горизонті ґрунту. Опад трав'янистої рослинності має високу зольність (3-13%) і підвищений вміст азоту. Опад і кореневі рештки розкладаються під дією аеробних мікробіологічних процесів. Під час дернового процесу у верхніх горизонтах ґрунту нагромаджується кальцій, який нейтралізує кислі сполуки і сприяє закріпленню в ґрунті органічних речовин.

Під впливом дернового процесу ґрунтоутворення формуються найбільш родючі глибокі дернові, лучно-чорноземні ґрунти і чорноземи.

Болотний процес ґрунтоутворення розвивається в умовах постійного перезволоження. При цьому створюються анаеробні умови, в яких рослинна маса повільно мінералізується, не повністю до кінця, з утворенням низькомолекулярних кислот (масляної, оцтової, молочної та ін.), які пригнічують життєдіяльність ґрунтових мікроорганізмів. При розкладанні органічних решток в анаеробних умовах на поверхні ґрунту нагромаджуються напіврозкладені органічні речовини у вигляді торфу. Нагромадження торфу і оглеєння профілю ґрунту - основні ознаки болотного процесу ґрунтоутворення. Болотні ґрунти характеризуються несприятливим водно-повітряним і тепловим режимами, часто мають підвищену кислотність, низький вміст калію та інших зольних елементів.

Солончаковий процес ґрунтоутворення характерний для південних районів і відбувається в умовах висхідної течії ґрунтової вологи при близькому заляганні мінералізованих ґрунтових вод. Суть солончакового процесу полягає в нагромадженні у верхній частині профілю ґрунту легкорозчинних солей калію, натрію, магнію і кальцію сірчаної, соляної і вугільної кислот. Збільшення вмісту солей до 0,6-2% призводить до значного підвищення осмотичного тиску ґрунтового розчину, утруднює вбирання рослинами ґрунтової вологи, нерідко до надмірної лужності ґрунтового розчину і порушення обміну речовин у рослинах. Вміст у ґрунті лише 0,01% соди призводить до різкого пригнічення, а іноді й до загибелі культурних рослин.

Солонцевий процес ґрунтоутворення є наступним етапом розвитку солончакового при наявності в ґрунтовому розчині соди і пов'язаний із збільшенням у ґрунтовому вбирному комплексі вмісту обмінного натрію (понад 5%). Під час солонцевого процесу ґрунт настільки підлужується, що призводить до переходу органічних, мінеральних і органо-мінеральних колоїдів у стан золю і міграції їх до горизонту з максимальним нагромадженням легкорозчинних солей. Вони сприяють коагуляції колоїдів (переводять їх у нерозчинну форму - в стан гелю). Коагуляція колоїдів спричинює розмежування ґрунтового профілю солонців і солонцюватих ґрунтів на елювіальний та ілювіальний горизонти (як і в підзолистих ґрунтах за умов надмірної кислотності).

Солонцеві ґрунти мають лужну реакцію, характеризуються малоцінною структурою, мають підвищену щільність, верхній шар їх містить мало гумусу і поживних речовин.

Під дією даних процесів грунтотворення утворюються засолені грунти: солоді, солонці, солончаки та солоді.

4. Спілість ґрунту. Спілість належить до важливих технологічних властивостей ґрунту. Це такий стан ґрунту, який характеризує його готовність до обробітку. Спілим вважають ґрунт, який не прилипає до знарядь обробітку, найкраще кришиться, розпушується і перемішується, не розпилюється, чинить найменший опір. Якість обробітку спілого ґрунту найвища. Розрізняють фізичну і біологічну спілість.

Фізична спілість залежить від вологості ґрунту. Інтервал її в свою чергу залежить від гранулометричного складу ґрунту, суми вбирних основ, тощо. Фізична спілість піщаних ґрунтів навесні настає на 5-7 днів раніше, ніж суглинкових і на 7-10 днів раніше, ніж глинистих. Звідси і обробіток різних ґрунтів можна розпочинати за неоднакової вологості.

Зі збільшенням швидкості руху агрегатів під час обробітку ґрунту інтервал оптимальної вологості зростає, а якість обробітку не погіршується.

У польових умовах фізичну спілість визначають візуально. Фізично стиглим ґрунт вважають тоді, коли у разі здавлювання рукою з нього не виступає вода, а кинута на тверду площину з висоти 1,5 м грудка розсипається на окремі частинки. За фізичної спілості опір ґрунту на обробіток мінімальний. Серед фізичної розрізняють ще спілість затінення, яка характеризується залишковою вологістю ґрунту на час збирання врожаю. За такої спілості ґрунт обробляється набагато легше, ніж той, що після збирання культур за бездощової погоди певний час не оброблявся.

Навесні, дещо пізніше фізичної, настає біологічна спілість, коли ґрунт прогріється до 10-15°С. При цьому він стає пухкішим, набуває характерного запаху і внаслідок життєдіяльності мікроорганізмів збільшується його об'єм і накопичуються легкодоступні елементи живлення, тому біологічно спілий ґрунт найкраще забезпечує потреби рослин повітрям і поживними речовинами.

Отже, лише добре знаючи основні фізико-механічні і технологічні властивості ґрунту та враховуючи, що дуже сухий ґрунт характеризується високою зв'язністю, а перезволожений - значною липкістю, можна творчо підійти до оптимізації строків проведення обробітку, щоб його якість була найвищою, а затрати на виконання - найнижчими.

Самостійна робота:

Завдання 1. Дайте визначення механічного складу ґрунту, пластичності і коротко описати, які є межі пластичності. Класифікація ґрунтів за механічним складом. Заповнити таблицю класифікації ґрунтів за числом пластичності.

Механічний склад це - _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Класифікація ґрунтів за механічним складом: _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Пластичність - _{–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Завдання 2. Дайте визначення таким технологічним властивостям ґрунту як зв’язність, липкість та твердість. Вказати їх вплив на опір ґрунту під час його обробітку, зношуваність робочих органів ґрунтообробних машин, продуктивність роботи машин і знарядь. Поняття про кислотність ґрунту та рН.

Зв’язність - _{–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Липкість - _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Твердість - _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Кислотність - _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

рН - _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

1. Поняття про карантин та його види.

2. Техніка та умови ефективного застосування гербіцидів.

3. Строки та способи внесення гербіцидів.

4. Ознайомитись із правилами безпеки при роботі з гербіцидами.

Мета лабораторної роботи: Отримати загальні знання про бур'яни; ознайомитись із класифікацією бур’янів, їх основними видами та способами боротьби із ними. Вивчити основні системи обробітку ґрунту.

Теоретична частина

1. Загальні положення про бур’яни. Бур’яни - це дикі або напівкультурні рослини, які всупереч бажанню хлібороба ростуть на полях і пристосовуються (екологічно та біологічно) до умов поля і зростання з культурними рослинами. Бур’яни знижують ефективність дії добрив, зрошення та інших заходів, спрямованих на підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Забур’яненість посівів знижує продуктивність і якість робіт сільськогосподарських машин і знарядь, збільшує витрати на виробництво продукції. Від бур’янів слід відрізняти засмічувачі, тобто культурні рослини інших видів і сортів, які ростуть у посівах сільськогосподарських культур на даному полі.

Внаслідок тривалого еволюційного розвитку бур’яни набули різних біологічних властивостей, які дають їм змогу успішно конкурувати між собою та із сільськогосподарськими культурами. До таких властивостей, насамперед, належать:

1) висока насіннєва продуктивність; 2) тривала життєздатність і високе виживання насіння за несприятливих умов; 3) розтягнутий період проростання насіння і лише з певної глибини; 4) здатність насіння бур’янів проростати за нижчої, ніж культурні види рослин, температури ґрунту і зберігати схожість за таких умов; 5) вегетативне розмноження бур'янів; 6) різноманітні пристосування до поширення; 7) важковідокремлюваність насіння багатьох бур’янів від насіння культурних рослин.

Самостійно, наводячи приклади, більш детально описати властивість під № _____{–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

2. Класифікація основних видів бур’янів. За біологічними і ботанічними ознаками (час появи сходів, інтенсивність росту, ритміка розвитку, тривалість життя, спосіб розмноження, спеціалізація тощо) бур’яни об’єднують у групи, що полегшує їх вивчення і розробку прийомів боротьби з ними. За способом живлення розрізняють такі типи бур’янів: не паразитні бур’яни - це зелені рослини з автотрофним типом живлення, тобто мають розвинену кореневу систему, якою засвоюють з ґрунту вологу і мінеральні поживні елементи, а також зелене листя, за допомогою якого можуть створювати органічні речовини в процесі фотосинтезу. За тривалістю життя бур’яни - не паразити поділяють на маторічні та багаторічні. Малорічні живуть не більше двох років, розмножуються переважно тільки один раз (монокарпіки). Багаторічні бур’яни живуть протягом кількох років, розмножуються як насінням, так і вегетативно, плодоносять щороку протягом життя (полікарпіки); бур’яни - напівпаразити мають зелене листя і здатні до фотосинтезу, але разом з тим мають гаусторії, за допомогою яких паразитують на інших рослинах; бур’яни-паразити - це переважно однорічні рослини. Оскільки вони не мають зеленого листя (відсутній хлорофіл), то не здатні асимілювати вуглекислоту й синтезувати органічні речовини (гетеротрофний тин живлення). Вони мають спеціальні присоски (гаусторії), за допомогою яких всмоктують з рослини-живителя створювані нею готові пластичні речовини.

Таблиця 1